Рішення № 122063230, 03.10.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2024 рокусправа № 380/16236/24Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації про зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації (місцезнаходження: вул. Пачевського, 7, м. Золочів, Золочівський район, Львівська область, 80700; код ЄДРПОУ: 03194306), в якій просить:

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни третьої групи на підставі заяви від 14.02.2024.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що у період із 01.09.1996 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 28.12.2023 - в Національній поліції України, зокрема, в Головному управлінні Національної поліції в Львівській області. Повідомив, що довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії Серії 12 ААГ № 626292 позивачу встановлено третю групу інвалідності до 01.02.2025 - травма пов`язана з виконанням службових обов`язків. Зазначив, що звернувся зі заявою до відповідача, відповідно до якої просив встановити йому статус особи з інвалідністю внаслідок війни третьої групи відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вказав, що 28 лютого 2024 року відповідач листом № 393 відмовив позивачу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни третьої групи відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Повідомив, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі № 380/6682/24 вже було визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, які оформлені листом від 28.02.2024 № 393. Зобов`язано Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.02.2024 про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни третьої групи, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Однак, відповідач, виконуючи вищевказане судове рішення, листом від 17.06.2024 повторно відмовив позивачу у встановлені статусу особи з третьою групою інвалідності внаслідок війни, посилаючись на те, що для винесення правомірного рішення за заявою ОСОБА_1 від 14.02.2024 про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни третьої групи відповідно до пункту 2 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» управління соціального захисту населення Золочівської райдержадміністрації звернулося до Міністерства у справах ветеранів України про надання роз?яснення в даній справі. З огляду на викладене в листі Міністерства та враховуючи, що інвалідність позивачу встановлено після перебування на службі в поліції, в управлінні відсутні правові підстави для встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки рішенням суду від 15 травня 2024 року у справі № 380/6682/24, яке набрало законної сили, встановлено обставини щодо належності позивача до числа осіб начальницького і рядового складу Міністерства органів внутрішніх справ України, а також факт встановлення позивачу інвалідності, внаслідок захворювання, одержаного під час виконання службових обов?язків, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-XII, відтак просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 05.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

26.08.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що враховуючи пункту 2 частини другої статті 7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з інвалідністю з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов?язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами. Управління соціального захисту населення Золочівської РДА не заперечує, що інвалідність позивача встановлена внаслідок отримання ним травми під час проходження служби у органах МВС України.

Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII військовий обов?язок включає, зокрема, проходження військової служби. Проте, документи які надав ОСОБА_1 не містять доказів отримання ним травми безпосередньо внаслідок виконання бойових завдань по захисту Батьківщини, перебуваючи на фронті чи в районі проведення воєнних дій. Встановлення медичною комісією групи інвалідності з формулюванням «травма пов?язана з виконанням службових обов?язків», не є безперечною підставою для надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки такий статус може бути визначений тільки відповідно до вимог закону.

Враховуючи вищенаведене, просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 01.04.2015 ОСОБА_1 у період із 01.09.1996 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ в Головному управлінні МВС України у Львівській області; з 07.11.2015 по 28.12.2023 позивач проходив службу в Національній поліції України.

Згідно з наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 28.12.2023 № 588 о/с майора поліції ОСОБА_1 , начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Золочівського районного відділу поліції ГУНП, з 28 грудня 2023 року звільнено зі служби в поліції відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за пунктом 2 частини 1 статті 77 за станом здоров`я (через хворобу), виплативши грошову компенсацію за невикористані під час проходження служби дні щорічних оплачуваних відпусток, у кількості 142 дні (за 2017 рік - 15 днів додаткової відпустки, за 2019 рік - 27 днів основної відпустки, за 2020 рік - 15 днів додаткової відпустки, за 2021 рік - 15 днів основної відпустки та 15 днів додаткової відпустки, за 2022 рік - 20 днів основної відпустки та 15 днів додаткової відпустки, за фактично відпрацьований час у 2023 році - 07 днів основної відпустки та 13 днів додаткової відпустки).

Як слідує з висновку по факту отримання тілесних ушкоджень інспектором з адміністративної практики Буського взводу ОБ ДПС ДАІ УМВСУ у Львівській області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 , затвердженого Начальником УДАІ УМВСУ у Львівській області полковником міліції С.М. Марусичем 31.10.2003, службову перевірку по факту отримання тілесних ушкоджень інспектором з адміністративної практики Буського взводу ОБ ДПС ДАІ УМВСУ у Львівській області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 припинено; закриту черепно-мозкову травму, забій головного мозку легкого ступеня, масивні гематоми голови, забій м`яких тканин обличчя, забій лівого колінного суглобу, помірне викривлення носової перегородки вліво без зміщення слід вважати отриманими старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 , інспектором з адміністративної практики Буського РВ УМВСУ у Львівській області, при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку.

За результатами розслідування нещасного випадку, який стався 15.10.2003 біля 01:40 год, складено акт від 14.01.2019 форми Н-5* розслідування нещасного випадку, за висновками якого нещасний випадок трапився з ОСОБА_1 в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

На підставі вищевказаного акта складено акт № 106 від 15.01.2019 форми Н-1* про нещасний випадок, за висновками якого нещасний випадок, який мав місце 15.10.2003 о 01:40, трапився з позивачем в період проходження ним служби, при виконанні службових обов`язків.

Відповідно до свідоцтва про хворобу № 723 від 22.12.2023, виданого Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» позивачу встановлено такий діагноз та винесено постанову медичної (військов-лікарської) комісії про причинний зв`язок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва): Двобічний деформуючий коксартроз ІІ ст. Асептичний некроз головок обох стегнових кісток. Вертеброгенна цервікотораколюмбоішалгія зі стійким больовим корінцевим синдромом на ґрунті поширеного остеохондрозу шийного, грудного та поперекового відділів хребта, ускладненого протрузіями МХД С4-С5, С5-С6, килами МХД С3-С4, С6-С7, L1-L2, L3-S1 хребців, деформуючого спондильозу грудного відділу хребта ІІ ст. з помірним порушенням функції хребта та ходи. Гіпертонічна хвороба 11 ст. 2 ступінь, ризик помірний, кризовий перебіг. Гіпертонічна ангіопатія сітківки обох очей. Кератоконус ІІ ст. Стан після кросс-лінкінгу (15.07.2023), периферична вітреоретинальна дегенерація сітківки правого ока, стан після ППЛК сітківки (13.05.2015).

Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби в поліції.

Наслідки ЗЧМТ (15.10.2003), забою головного мозку легкого ступеню, масивних гематом голови, забою м`яких тканин обличчя у вигляді енцефалопатії 11 ст. з цефалічним, вестибулоатактичним синдромами, ознаками внутрішньочерепної гіпертензії, мікровогнищевою симптоматикою, помірним порушенням ліквородинаміки та астенічним синдромом; викривлення нової перегородки вправо, без порушення носового дихання.

Травма, ТАК, пов`язана з виконанням службових обов`язків.

Довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 027689 від 06.02.2024, виданої Львівським обласним центром медиком-соціальної експертизи Комунального закладу Львівської обласної ради Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації, встановлено ступінь втрати професійної працездатності у ОСОБА_1 45 % (сорок п`ять).

Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 626292 від 06.02.2024 ОСОБА_1 на підставі акта огляду МСЕК № 243 встановлено третю групу інвалідності до 01.02.2025 - травма пов`язана з виконанням службових обов`язків.

ОСОБА_1 звернувся до керівника УСЗН Золочівської РДА із заявою від 14.02.2024 в якій просив встановити йому статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, в порядку ст. 7 ч. 2 п. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». До заяви додав копії: паспорта, ідентифікаційного номера, довідки МСЕК, свідоцтва про хворобу, акта про нещасний випадок, акта розслідування нещасного випадку, наказу про звільнення, фотокопію посвідчення ветерана Національної поліції України.

Листом від 28.02.2024 № 393 Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області повідомило позивача про те, що з наданих ним свідоцтва про хворобу № 723 від 22.12.2023 та довідки МСЕК № 626292 серія 12 ААГ зазначено, що «Травма, ТАК, пов`язана з виконанням службових обов`язків». Відповідач у цьому листі вказав, що вищевказане формулювання не дає права на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Повідомив, що згідно з пунктом 2 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами. Суб`єктом пункту 2 частини другої статті 7 вищезазначеного Закону України є особи начальницького і рядового складу органів: Міністерства внутрішніх справ Союзу РСР; Комітету державної безпеки Союзу РСР; Міністерства внутрішніх справ України; Служби безпеки України; Служби зовнішньої розвідки України; інших військових формувань. Повідомлено, що відповідно до абзацу другого пункту 1 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 № 114 (зі змінами), до рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, від рядового міліції (внутрішньої служби) до генерал-лейтенанта міліції (внутрішньої служби). Водночас, законодавством не передбачено застосування до осіб, які проходять службу у поліції, узагальнюючого поняття - особи рядового і начальницького складу, а Національна поліція, як центральний орган виконавчої влади не належить до військових формувань. Вказав, що статтею 17 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції, а згідно із частиною шостою статті 59 цього Закону поліцейські на час служби в поліції перебувають у кадрах поліції. При цьому, Національна поліція України не належить до військових формувань. Оскільки в зазначеному переліку осіб, які можуть належати до осіб з інвалідністю внаслідок війни, відсутня категорія «поліцейські» неможливе встановлення поліцейським статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 2 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Таким чином відповідач дійшов висновку про те, що подані позивачем документи не можуть бути підставою для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни згідно з пунктом 2 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки не відповідають його вимогам.

Вищевказані обставини в силу вимог частини 4 статті 78 КАС України не підлягають доказуванню, оскільки встановлені у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі № 380/6682/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, яке 17.06.2024 набрало законної сили.

Вказаним судовим рішенням також було встановлено наявність у позивача права на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII, у зв`язку з чим визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, які оформлені листом від 28.02.2024 № 393 та зобов`язано Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.02.2024 про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни третьої групи, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Виконуючи вищевказане судове рішення, відповідач звернувся до Міністерства у справах ветеранів України з листом від 24.05.2024 №983 про надання роз`яснення щодо правових підстав встановлення статусу особи з інвалідність внаслідок війни ОСОБА_1 .

Листом від 03.06.2024 Міністерство у справах ветеранів України повідомило Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області про те, що суб?єктом пункту 2 частини другої статті 7 Закону є особи начальницького і рядового складу органів: Міністерства внутрішніх справ Союзу РСР; Комітету державної безпеки Союзу РСР; Міністерства внутрішніх справ У країни; Служби безпеки України; Служби зовнішньої розвідки України; інших військових формувань. Законодавством не передбачено застосування до поліцейських узагальнюючого поняття - особи рядового і начальницького складу.

Статтею 17 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції, а згідно із частиною шостою статті 59 цього Закону поліцейські та час служби в поліції перебувають у кадрах поліції. При цьому, Національна поліція України не належить до військових формувань.

Оскільки інвалідність ОСОБА_1 встановлено після перебування на службі в поліції, на нього не поширюється вищезазначена норма Закону.

17.06.2024 листом №1147 Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області повідомило ОСОБА_1 , що з огляду на викладене в листі Міністерства від 03.06.2024 та враховуючи, що інвалідність позивачу встановлено після перебування на службі в поліції, в управлінні відсутні правові підстави для встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Згідно з статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Як визначено статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1402-VIII) суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У статті 13 Закону № 1402-VIII розтлумачено зміст такої конституційної засади судочинства як обов`язковість судових рішень, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).

Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону № 3551-XII, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XIІ встановлено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами;

З аналізу наведеної норми випливає, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать, зокрема, особи з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, одержаного під час виконання службових обов`язків.

Тобто, для встановлення наявності у позивача права на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII необхідно з`ясувати наявність двох умов: 1) належність позивача до числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України, 2) встановлення інвалідності внаслідок захворювання, одержаного під час виконання службових обов`язків.

Судом встановлено, що звернення позивача до суду з цим позовом зумовлено протиправною поведінкою Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації, яка полягає в ігноруванні відповідачем при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 від 14.02.2024 про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни третьої групи на виконання судового рішення від 15 травня 2024 року у справі № 380/6682/24 обставин, встановлених цим же рішенням суду.

Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі № 380/6682/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії встановлено, що захворювання ОСОБА_1 , яке мало наслідком в подальшому встановлення інвалідності, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, відбулося під час виконання позивачем службових обов`язків, як особою, яка належала до кола осіб начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ України (на момент нещасного випадку, позивач мав спеціальне звання старший лейтенант міліції, що підтверджується, зокрема висновком по факту отримання тілесних ушкоджень інспектором з адміністративної практики Буського взводу ОБ ДПС ДАІ УМВСУ у Львівській області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 , затвердженого Начальником УДАІ УМВСУ у Львівській області полковником міліції С.М. Марусичем 31.10.2003), що в свою чергу свідчить про підтвердження наявності однієї з умов, які дають право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Крім того, вказаним вище судовим рішенням встановлено, що з довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 626292 від 06.02.2024 слідує, що позивачу встановлено 3 групу інвалідності з 06.02.2024 до 01.02.2025, у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, отже при виконанні ним службових обов`язків.

Таким чином, суд у справі № 380/6682/24 констатував, що наведеними документами підтверджується факт встановлення позивачу інвалідності внаслідок захворювання, одержаного під час виконання ним службових обов`язків в органах внутрішніх справ.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо належності позивача до числа осіб начальницького і рядового складу Міністерства органів внутрішніх справ України, а також факту встановлення позивачу інвалідності, внаслідок захворювання, одержаного під час виконання службових обов`язків, суд у справі № 380/6682/24 дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вказану норму, право позивача на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII підтверджене рішенням суду від 15 травня 2024 року у справі № 380/6682/24, яке вже набрало законної сили, відтак не є предметом доказування при розгляді цієї справи.

Натомість, для Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації при повторному розгляді заяви позивача від 14.02.2024 про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни третьої групи, застосування норм права з урахуванням висновків, викладених у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі № 380/6682/24, було обов`язковим.

Суд звертає увагу, що лист Міністерства у справах ветеранів України від 03.06.2024, який враховано відповідачем у цій справі, фактично містить аналогічні аргументи, щодо непоширення п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII на осіб, які проходять службу в Національній поліції України, однак такі вже були використані Управлінням соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області у справі № 380/6682/24 та спростовані судом у відповідному рішенні від 15 травня 2024 року, за результатами її розгляду.

Вказане в сукупності зумовлює висновок суду про протиправність дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, яка оформлена листом від 17.06.2024 №1147.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни третьої групи на підставі його заяви від 14.02.2024.

При цьому, повноваження Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації в даному випадку не є дискреційними, адже право позивача на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-XII вже було встановлене у рішенні суду від 15 травня 2024 року у справі №380/6682/24, а тому у відповідача є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовуються позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, яка оформлена листом від 17.06.2024 №1147.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації (місцезнаходження: вул. Пачевського, 7, м. Золочів, Золочівський район, Львівська область, 80700; код ЄДРПОУ: 03194306) встановити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) статус особи з інвалідністю внаслідок війни третьої групи на підставі його заяви від 14.02.2024.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації (місцезнаходження: вул. Пачевського, 7, м. Золочів, Золочівський район, Львівська область, 80700; код ЄДРПОУ: 03194306) сплачений судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяБратичак Уляна Володимирівна