Рішення № 122061095, 18.09.2024, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.09.2024 Справа №607/13345/24 Провадження №2/607/2902/2024

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого Ромазана В.В.

за участю секретаря Бумби М.І.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув містіТернополі заправилами спрощеногопозовного провадженняцивільну справуза позовомТовариства зобмеженою відповідальністю«Коллект центр»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором ,-

ВСТАНОВИВ:

18.06.2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Коолект центр» (надалі ТзОВ Коллект центр») звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 4314004 від 14.06.2021 в розмірі 65952,87 грн., а також 3028,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору та 17000,00 грн. понесних витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що 04 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №04-02-01/2022, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» (первісний кредитор) відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі і за договором про надання споживчого кредиту № 4314004 від 14 червня 2021 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 . У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року, в тому числі і за Договором про надання споживчого кредиту №4314004 від 14 червня 2021 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 . Зокрема, позивач, посилається на те, що 14 червня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір надання про споживчого кредиту № 4314004, відповідно до умов якого позивач надає відповідачу кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом. Кредит надано (загальний розмір) у сумі 20 000,00 грн., строк кредиту - 30 днів, стандартна процентна ставка - 1,90% в день та застосовується в межах строку кредиту; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація. Первісний кредитор ТОВ «Авентус Україна» виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти. Відповідачем зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами порушено. У зв`язку із порушенням відповідачем умов договору, станом на 10 травня 2024 року заборгованість відповідача становить у розмірі 65 952,87 грн., що складається з: 20 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 45 600,00 грн. - заборгованість за відсотками; 3% річних в сумі 32,87 грн., інфляційні втрати - 320,00 грн.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.06.2024 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи у його відсутності, заявлені вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, з невідомих суду на те причин, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, що підтверджується документально.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив

14 червня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 4314004.

Відповідно до умов (п.1) договору, ТОВ «Авентус Україна» надало позичальнику кредит у сумі - 20 000,00 грн.; строк кредиту - 30 днів тобто до 14.07.2021; стандартна процентна ставка - 1,90% за кожен день користування та застосовується: у межах строку кредиту, якщо не виконані умови для зниженої процентної ставки, у межах нового строку кредиту, якщо відбулась пролонгація за ініціативою споживача, у межах нового строку кредиту, якщо відбулась автопролонгація; знижена процентна ставка 0,57%. Зазначена орієнтована реальна річна процентна ставка 24079,41%; знижена річна ставка 582,51%. Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою - 31 400,00 грн., за зниженою ставкою 23 420,00 грн.

Додатком № 1 до договору сторони підписали таблицю обчислення загальної вартості кредиту.

Договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором АЗ16256 14 червня 2021 року 17:41:06. Умови надання кредиту містяться також у паспорті споживчого кредиту, який також підписаний одноразовим ідентифікатором.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Підписанням договору про надання споживчого кредиту відповідач, підтвердив, що ознайомився з усіма його умовами, в тому числі з Правилами надання коштів у позику, де передбачено, що договір кредиту укладається в електронній формі та є електронним договором, підписання якого відбувається позичальником, у відповідності до вимог ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, з урахуванням положень ч.6 тв 12 п.1 ст.3 , п.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч.1 ст.205 ЦК України.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п. 5 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

04 лютого 2022 року між ТзОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 04-02-01/2022, відповідно до якого первісний кредитор ТОВ «Авентус Україна» відступив за плату на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором про надання споживчого кредиту №4314004 від 14 червня 2021 року, що укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , що підтверджується реєстром боржників до договору факторингу №04-02-01/2022 від 04 лютого 2022 року. Проведена плата за договором факторингу від 04 лютого 2022 року у сумі 669272,75 грн.

10 березня 2023 року між ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект Центр» укладено договір про (купівлі-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТзОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 4314004 від 14 червня 2021 року, що укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , що також підтверджується реєстром боржників до про (купівлі-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року.

Між ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект Центр» 10 березня 2023 року підписано акт прийому-передачі Реєстру боржників за Договором № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлі-продаж) прав вимоги від 10 березня 2023 року, згідно якого Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв Реєстр Боржників кількістю 29 141.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом .

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Станом на день подачі позовної заяви та розгляду справи в суді відповідачем умови кредитного договору не виконуються, кредит та відсотки за його користування не повертаються.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк кредит, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 перед позивачем має заборгованість, яка станом на 10 травня 2024 року, становить 65 952,87 грн., що складається з: 20 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 45 600,00 грн. - заборгованість за відсотками; 3% річних в сумі 32,87 грн., інфляційні втрати - 320,00 грн.

Таким чином, як свідчить вказаний розрахунок боргу, позивач вважає, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість у розмірі 65 952,87 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, погоджується із вимогами позивача у частині стягнення із відповідача суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 20000 грн. та вважає, що таку суму слід стягнути із нього у користь ТзОВ «Коллект Центр», оскільки така заборгованість виникла у ОСОБА_1 наслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за спірним кредитним договором.

Щодо вимог позивача про стягнення із відповідача сум нарахованих відсотків, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

У пунктах 89 91 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 від 28.03.2018, зазначено, що за змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК Українидля належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже,припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплатупроцентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Пунктом 1.4 спірного договору про надання споживчого кредиту сторони передбачили, що строк кредиту складає 30 днів. Пунктом 1.5 вказаного договору передбачено, що тип процентної ставки фіксована. Пунктом 1.5.1 договору №4314004 про надання споживчого кредиту, сторони передбачили, що стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Споживача, відповідно до пункту 4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась авто пролонгація, відповідно до пункту 4.3 договору. Пунктом 4.3.1 зазначеного договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або авто пролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на оди наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутись пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до п.п.4.2.2 -4.2.4 договору. Тобто, в даному випадку кожен день автопрполонгації є новою датою повернення кредиту.

У Таблиці обчислення загальної вартості кредиту за споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, який є додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту №4314004 від 14.06.2021, підписаний сторонами, останні передбачили, що сума нарахованих відсотків у межах строку кредитування тобто упродовж 30 днів за період з 14.06.2021 по 14.07.2021 складає 3420 грн. Також, у зазначеній таблиці сторони передбачили, що якщо Споживачем не будуть виконані умови Договору для отримання зниженої процентної ставки, розміри платежів, що зазначені в Графіку платежів будуть перераховані за стандартною процентною ставкою, які складуть у розмірі 11400 грн. Однак, сторонами у вказаній Таблиці, не було передбачено розмір процентної ставки, який повинен сплатити Споживач при автопролонгації договору, у випадку передбаченому п.4.3.1 спірного кредитного договору.

Таким чином, з урахуванням наведених обставин, суд вважає, що із відповідача слід стягнути суму процентів за користування кредитом за спірним договором №4314004 про надання споживчого кредиту у розмірі 11 400 грн., яка передбачені додатком №1 до вказаного договору споживчого кредиту №4314004, частково задовольнивши вимоги позивача у цій частині.

Щодо вимоги позивача про стягнення із відповідача нарахованих 3 % річних у розмірі 32,87 грн. та інфляційні витрати у розмірі 320 грн. суд вважає, що такі вимоги позивача у цій частині слід задовольнити, оскільки такі вимоги були нараховані відповідачу та перейшли до позивача на підставі пункту 2.3 договору №10-03/2023/01 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.03.2023.

З урахуванням наведеного, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Коллект центр» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, підлягають до часткового задоволення, а тому вважає, що слід стягнути із відповідача у користь позивача заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 4314004 від 14.06.2021 в розмірі 31752 грн. 87 коп., з яких 20000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 11 400 грн. заборгованість за процентами, 32,87 грн. три відсотки річних та 320 грн. інфляційних витрат.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17 000 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 цієї статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Також, питання гонорару адвоката врегульовані в статтях 28-30 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року, із змінами затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування витрат на правничу допомогу позивачем надано договір №02-01/2023 про надання правової допомоги від 02.01.2023, укладений між ТОВ «Коллект центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», платіжну інструкції № 0433380000 від 10.05.2024 про перерахування ТОВ «Коллект центр» Адвокатському об`єднанню «Лігал Ассістанс» 68 000,00 грн. за надання правової допомоги, згідно договору №02-01/2023, заявку на надання юридичної допомоги №724, відповідно до якої сторони погодили надання правових послуг, а саме надання усної консультації за дві години - 4000 грн., підготовка пропозицій 1000 грн.; складання позовної заяви за чотири години - 12 000,00 грн. та витяг з акту №3 про надання юридичної допомоги від 03.04.2024, яким сторони погодили надання правових послуг Адвокатського об`єднання у відповідності до заявки на надання юридичної допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000,00 грн. є неспівмірною, зокрема, із складністю справи та виконаними роботами. Зокрема, представником позивача завищені години, які об`єктивно необхідні для вчинення певного виду правової допомоги - як надання усної консультації, так і складання позовної заяви про стягнення боргу. З матеріалів справи вбачається, що АО «Лігал Ассістанс» надає правову допомогу ТОВ «Коллект центр». Зазначена категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, містить 3 аркуші, більшість з яких посилання на норми законодавства, у позовній заяві відсутні посилання на судову практику, що потребувало б додаткового часу на її вивчення, додатки до позовної заяви, також є наперед визначеними та не потребують великих зусиль для його зібрання.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У справі №922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

При звернені до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 3 028,00 грн., який підлягає стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 76-81, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд ,-

У Х В А Л И В :

Позовну заявуТовариства зобмеженою відповідальністю«Коллект центр»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, 01135, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306) заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 4314004 від 14.06.2021 в розмірі 31752 (тридцять одну тисячу сімсот п`ятдесят дві) грн. 87 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, 01135, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306) витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, 01135, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306) витрати на оплату судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

Рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Головуючий суддяВ. В. Ромазан