Ухвала суду № 12204975, 02.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" листопада 2010 р. м. КиївК-24328/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Голубєва Г.К., Ланченко Л.В., Маринчак Н.Є., Рибченко А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Хмельницькому районі Хмельницької області на постанову Господарського суду Хмельницької області від 06.02.2006 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 по справі № 15/12-НА

за позовом Приватного підприємства «Тріада»

до Державної податкової інспекції у Хмельницькому районі Хмельницької області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Тріада»(далі позивач) звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.10.2005 р. №0001262310/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку на прибуток у розмірі 8498,00 грн., з яких 1336,00 грн. штрафні (фінансові) санкції та №0001272310/0, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість 39390,00 грн., з яких 13130,00 грн. штрафні (фінансові) санкції (з урахуванням уточнюючих позовних вимог).

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 06.02.2006 р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 р., позовні вимоги ПП «Тріада»задоволені.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у Хмельницькому районі Хмельницької області звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Хмельницькому районі Хмельницької області просить скасувати судові рішення та постановити нове про відмову в позові посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанції, працівниками Державної податкової інспекції у Хмельницькому районі Хмельницької області була здійсненна позапланова (повторна) документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «Тріада»за період 01.01.2004 р. по 31.03.2005 р., за результатами якої складено акт №5/1400/21344933 від 26.09.2005 р.

В зазначеному акті податковий орган посилається на порушення позивачем:

- п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено чисту суму податкових зобовязань по ПДВ на 26260,00 грн., в тому числі по періодах: 01.2004 р. - 3032,00 грн., 02.2004 р. - 565,00 грн., 04.2004 р. 1083,00 грн., 05.2004 р. 137,00 грн., 06.2004 р.- 870 грн., 07.2004 р.- 4141,00 грн., 09.2004 р.- 81,00 грн., 10.2004 р. 13051,00 грн., 01.2005 р.-133,00 грн., 03.2005 р. 3167,00 грн.;

- п.п.4.1.6 п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого попередньою перевіркою завищено податок па прибуток за 2004 рік на суму 963,00 грн.;

- п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 1 кв. 2005 р. на суму 8125,00 грн.

На підставі згаданого акту відповідачем 10.10.2005 р. були прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0001262310/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку на прибуток у розмірі 8498,00 грн., з яких 1336,00 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- №0001272310/0, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість 39390,00 грн., з яких 13130,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Судами також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підтвердження правомірності віднесення позивачем до складу податного кредиту за спірний період суми у розмірі 26260,00 грн. підприємством були надані ряд податкових накладних.

При цьому, податковий орган вважає, що спірні податкові накладні не відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки в них відсутня інформація - «Одиниця виміру», «Кількість», «Ціна».

Згідно листа ДПА України від 15.08.2003 р. № 7068/6/15-2317-22 порядок заповнення податкової накладної з ПДВ регулюється наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення», пунктом 12.4 якого передбачено, що в графі 5 податкової накладної необхідно зазначити кількість (обєм, обсяг) поставки товарів, виконання робіт, надання послуг. Однак практика застосування положень вищезазначеного наказу свідчить про те, що окремі послуги мають лише грошову форму вимірювання, а тому за наявності таких обставин в графі 5 податкової накладної повинен проставлятися прочерк.

Тому, судами попередніх інстанції доречно зауважено на тому, що відсутність в спірних податкових накладних, які були надані позивачем на загальну суму 26260,00 грн., таких показників як «Одиниця виміру», «Кількість», «Ціна»не впливає на оподаткування підприємства позивача.

Крім того, судами встановлено, що позивач за спірний період мав відносини (господарські операції) з такими підприємствами як, ТОВ «Цегельник», філією «Старокостянтинівське ДРБУ 71», ВАТ «Старокостянтинівське АТП 16846», СТОВ «Іква», ТОВ «Агробуд», ДП «Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал», ТОВ «Старокостянтинівська база нафтопродуктів», ТОВ «Південний Буг», ТОВ «Прелюдія», Старосинявське ЗАТ «Сільгосптехніка»та ТОВ «Вольво Україна».

З довідок, вказаних вище підприємств, вбачається, що зазначені господарські операції фактично мали місце, по ним визначено суму податкового зобовязання по ПДВ та в більшості випадків сплачено відповідну суму зобовязання до бюджету контрагентами.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»обєктом оподаткування цим податком є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобовязана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Під визначенням податковий кредит, наведеним у п.1.7 Закону України «Про податок на додану вартість», слід розуміти - суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Зі змісту п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 даного Закону вбачається, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

При цьому, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 згаданого Закону передбачає, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

На підставі досліджених з дотриманням норм процесуального права доказів суди визнали, що надані позивачем первинні документи на підтвердження правомірного формування податкового кредиту є такими, що відповідають вимогам законодавства на момент спірних правовідносин.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанції обґрунтовано дійшли висновку, що недотримання позивачем вимог п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених підприємством витрат до податкового кредиту по спірним податковим накладним, а тому віднесення позивачем до податкового кредиту за спірний період суми у розмірі 26260,00 грн. є правильним.

З приводу встановленого в акті перевірки порушення позивачем ведення приросту (убутку) балансової вартості запасів з порушенням п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(до перерахунку не включені ТЗВ), внаслідок чого занижено балансову вартість запасів відображених у таблиці 1 додатку К1/1 Декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2005 р., поданої до відповідача на суму 32500,00 грн. та відповідно завищено суму убутку балансової вартості запасів, відображених у рядку 04.2 Декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2005 р. пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого попередньою документальною перевіркою завищено податок на прибуток на суму 963,00 грн. за рахунок безпідставного включення до складу валового доходу в IV кварталі 2004 р. суми кредиторської заборгованості (попередньої оплати від покупців) по якій минув термін позовної давності в розмір 3 852,53 грн. слід зазначити наступне.

Господарськими судами встановлено, що розрахунок приросту убутку балансової вартості запасів, таблиця 1 додатку К1/1 Декларації, проведено позивачем у відповідності до п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як на підтвердження вказаної обставини позивачем були надані оборотно-сальдової відомості за 1 квартал 2005 р., оборотно-сальдової відомості по рахунку: 86 Види діяльності; види витрат за 1 квартал 2005 р., аналізу рахунку: 281 за 1 квартал 2005 р., витягу з головної книги за 1 квартал 2005 р., декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2005 р.

Транспортно заготівельні витрати включено підприємством до складу валових витрат у відповідності до п.5.2.1 ст.5 Закону України та вимог П(С) Б09 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Відповідно п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Твердження позивача про те, що вартість транспортно заготівельних витрат включається до первісної вартості запасів, за якою ці запаси зараховуються на баланс підприємства, то вартість таких витрат (ТЗВ) бере участь у перерахунку за правилами п.5.9 ст.5 Закону №283/97-ВР є обґрунтованим. Бухгалтерський облік транспортно заготівельних витрат на підприємстві ведеться по рахунку №86 згідно вимог пп.5.9.1 п.5.9 ст.5 вказаного закону, перерахунку підлягають всі 20 ті рахунки «Матеріальні запаси». У звязку з цим, в Додаток К1/1 (таблиця 1) ДО Декларації по податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2005 р. ТЗВ дійсно не ввійшли.

Натомість, в рядку 04.2 «Інші витрати»Декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2005 р., рахунок 86 ввійшов по розрахунку ТЗВ, проведеному згідно вимог П(С)Б09.

Таким чином, суди попередніх інстанції правомірно визнали висновок податкового органу про завищення позивачем суми убутку балансової вартості запасів (рядки 04.2, 04.12 Декларації, поданої відповідачу 11.05.05 за №4693) на 32500,00 грн., та відповідно завищення останнім скоригованих валових витрат за I квартал 2005 р.(рядок 06 Декларації) на 32500,00 грн., внаслідок чого прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення №0001262310/0 від 10.10.2005 р., яким визначено позивачу суму податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 8498,00 грн. є необґрунтованим.

До того ж, згідно висновку спеціаліста-експерта №1 від 12.10.2005 р., позивачем допущено порушення методологічних засад формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси (формування первісної вартості запасів), визначених П(С)БО 9, прийнятий порядок ведення податкового обліку ТЗВ не звязаний з придбанням запасів та не приймає участь у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів згідно п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», однак в цілому ці порушення не ведуть до завищення валових витрат підприємства за 1 квартал 2005 р., відображених у рядку 04.12 «Інші витрати»та 04.2 «Убуток балансової вартості запасів».

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зі змісту частини 2 вказаної статті зазначеного Кодексу вбачається, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, прийняті відповідачем 10.10.2005 р. податкові повідомлення-рішення №0001262310/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку на прибуток у розмірі 8498,00 грн., з яких 1336,00 грн. штрафні (фінансові) санкції та №0001272310/0, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість 39390,00 грн., з яких 13130,00 грн. штрафні (фінансові) санкції є незаконними та такими, що суперечать положення законодавства на момент спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що висновки судів відповідають вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, підтверджуються встановленими по справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Хмельницькому районі Хмельницької області - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Хмельницької області від 06.02.2006 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 по справі № 15/12-НА залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом пяти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийО.В.Карась

СуддіГ.К. Голубєва

Л.В. Ланченко

Н.Є. Маринчак

А.О. Рибченко