Ухвала суду № 12204909, 27.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2010 року м. КиївК-3823/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Костенка М.І.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Харцизьку Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.09.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.02.2008

у справі № 2-а-3312/07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс»

до Державної податкової інспекції у м.Харцизьку Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.09.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.02.2008, позов ТОВ «Армлит-Донбасс»задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Харцизьку № 0000192340/0 від 20.08.2007, яким визначені суми податкового зобовязання в розмірі 88377 ,36 грн. та №0000202340/0 від 20.08.2007, яким зменшені суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 38169 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1255 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав неправильного застосування норм матеріального права, зокрема, п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.

Перевіривши у попередньому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку з питань правовідносин позивача з ТОВ «Торговий дім «Армлит-Донбас»за період з 01.10.2004 по 31.10.2004, з 01.12.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 31.01.2005, з 01.03.2005 по 31.03.2005, за наслідками якої складено акт від 17.08.2007 №2134/23-4-31649644.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.1.8 ст.1, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення відємного значення податку на додану вартість внаслідок безпідставного включення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості товарів, придбаних у контрагента, в ланцюгу постачання якого є субєкт господарської діяльності провести зустрічну перевірку якого неможливо у звязку з ліквідацією.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000192340/0 від 20.08.2007, яким визначені суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 88377,36 грн. та №0000202340/0 від 20.08.2007, яким зменшені суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 38169 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1255 грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, обґрунтував своє рішення дотриманням позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»при формуванні податкового кредиту, з огляду на те, що суми податку, сплаченого у відповідному звітному періоді, у звязку з придбанням товарів, віднесені до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих безпосередніми контрагентами позивача ТОВ «Торговий дім «Армлит-Донбас», який є платником податку на додану вартість, видані ним податкові накладні містять всі необхідні реквізити передбачені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону. Факт виконання господарських операцій, за наслідками яких видані податкові накладні, а також оплата позивачем отриманого товару документально підтверджені, і зазначені обставини не заперечуються відповідачем.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

За приписами пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Таким чином до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому, для віднесення відповідних сум податку, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету.

За приписами пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетному відшкодуванню підлягає відємне значення (податковий кредит), яке виникло як різниця між сумою податкового зобовязання попереднього звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду.

За підтвердження правомірності формування податкового кредиту позивачем за спірними операціями, та сплати податку на додану вартість у ціні товару у відповідному звітному періоді, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування, є правильними.

Не підтвердження зустрічною перевіркою сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість непрямим контрагентом позивача ТОВ «Машпром» правильно не взяті судом до уваги з огляду на те, що докази існування у позивача будь-яких господарських операцій з цим господарюючим субєктом відсутні, Закон України «Про податок на додану вартість»право платника податку на бюджетне відшкодування не ставить в залежність від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Доводи касаційної скарги правильність висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Згідно ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Харцизьку Донецької області відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.09.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.02.2008 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

М.І.Костенко

Н.Г.Пилипчук

О.І.Степашко

Суддя Л.В. Ланченко