Ухвала суду № 12204411, 30.09.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2010 р. Справа № 5100/10 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Улицького В. З., Шавеля Р. М.,

при секретарі судового засідання Шологон В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року в справі за позовом фермерського господарства «Біля Рати»до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

19 серпня 2009 року, Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву фермерського господарства «Біля Рати»до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 471/23-0/1/8544/34809880 та № 472/23-0/1/8544/34809880 від 30 липня 2009 року.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ФГ «Біля Рати»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.12.2006 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 11.12.2006 року по 31.12.2008 року, про що складено акт № 819/23-0/33809880 від 05.05.2009 року. На підставі вказаного акту відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з врахуванням штрафних санкцій. Відповідачем встановлено, що за період з 11.12.2006 року по 30.06.2008 року господарством задекларовано скорегований валовий дохід у розмірі 302182 грн., а перевіркою встановлено його заниження на суму 3704 962 грн., оскільки включено до скоригованого валового доходу суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої у звітному періоді, а саме сум, внесених головою фермерського господарства, як внесок до статутного фонду господарства. Статутний фонд (складений капітал) не зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, про його розмір прямо не вказано в статуті господарства. Засновницький договір, що був представлений податковим органам, не є дійсний, оскільки підписи на ньому мають бути посвідчено нотаріально. Такі твердження відповідача суперечать чинному законодавству, оскільки засновником фермерського господарства є лише одна особа, а решта члени господарства, установчим документом ФГ «Біля Рати»є нотаріально завірений Статут. Порядок створення фермерського господарства та його діяльність регулюється Законом України «Про фермерське господарство». Статтею 19 Закону України «Про

Суддя у 1-ій інст. Гавдик З. В.

Справа № 2а-5256/09/1370Рядок статзвіту № 2.11.3Суддя-доповідач Нос С. П.

Справа № 5100/10/9104

фермерське господарство»передбачено порядок формування майна фермерського господарства. Статтею 20 Закону України «Про фермерське господарство»передбачено, що майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Щодо засновницького договору ФГ «Біля Рати»- п. 4.3., для формування статутного фонду (складеного капіталу) голова господарства вносить до його складу кошти за зазначеним в ньому графіком і таке внесення коштів підтверджується Актами прийому-передачі. В п. 3.1.2. згаданого акту перевірки зазначено, що за період з 11.12.2006 року по 30.06.2008 року господарством задекларовано валові витрати у розмірі 301682 грн., перевіркою встановлено їх завищення на суму 79610 грн. Завищення здійснено за рахунок включення до валових витрат, витрати на проведення сільськогосподарських робіт ще додатково на земельних ділянках площею 36,73 га, які не перебувають в користуванні господарства. Відповідно до норм законодавства, до складу валових витрат можуть бути включені витрати, які підтверджені відповідними первинними документами. Саме таким документами в даному випадку є: договори на виконання робіт, акти виконаних робіт платіжні та розрахункові документи, які були подані для перевірки. Фермерське господарство займається вирощенням, збиранням та реалізацією сільськогосподарської продукції, а тому незрозуміло чому податкові органи вважають, що здійснення сільськогосподарських робіт на земельних ділянках, які перебувають у користуванні інших юридичних осіб, не відноситься до господарської діяльності фермерського господарства. Податковими органами не перевірено правовідносини ФГ «Біля Рати»з юридичними особами, на чиїх земельних ділянках здійснювалося вирощення сільськогосподарської продукції. Також не взято до уваги те, що сільськогосподарська продукція, яка була отримана позивачем при здійсненні сільськогосподарських робіт на земельних ділянках, що не перебувають в користуванні позивача, реалізована ним і дана операція була оподаткована згідно з чинним законодавством. Крім того, перевіркою повноти нарахування орендної плати встановлено заниження на суму 793,44 грн., в тому числі за 2007 рік на суму 391,20 грн., за 2008 рік на суму 402,24 грн. Проте, такі твердження відповідача суперечать чинному законодавству. Жодна із зазначених сум не є вірною, оскільки головою фермерського господарства справно сплачувалася орендна плата за землю, про що свідчать квитанції, які наявні в матеріалах справи.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправними і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області № 471/23-0/1/8544/34809880 від 30 липня 2009 року повністю. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області № 472/23-0/1/8544/34809880 від 30 липня 2009 року в частині визначення суми податкового зобовязання 8273 грн. 44 коп., в тому числі 793 грн. 44 коп. основного платежу, 7480 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що призначення платежів позивача про внесення коштів до статутного фонду, унеможливлює зарахування таких відповідачем до безповоротної фінансової допомоги. Понесені фактичні витрати щодо земельної ділянки, яка не є у юридичній власності і користуванні позивача, не спростовуються відповідачем, та є валовими витратами на виготовлення продукції для її подальшого використання у власній господарській діяльності. Фактична сплата коштів до бюджету з призначенням платежу «орендна плата»підтверджується квитанціями про сплату.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем Державною податковою інспекцією в Жовківському районі, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не взято до уваги надані відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів голові фермерського господарства «Біля Рати»ОСОБА_3, з яких вбачається недекларування коштів на суму 4007144 грн. Також позивачем не надано будь-якого документального підтвердження підстав використання земельних ділянок площею 36,7332 га на території Пустомитівського району Львівської області, а також не надано документального підтвердження використання даних земельних ділянок в господарській діяльності фермерського господарства «Біля Рати». Щодо орендної плати за землю, то позивачем додано до своєї позовної заяви копії квитанцій про сплату орендної плати за землю у 2007-2008 роках, однак, у вказаних квитанціях платником зазначену фізичну особу ОСОБА_3, а не фермерське господарство «Біля Рати». Крім того, з поданих квитанцій неможливо встановити за які саме ділянки внесено плату, оскільки в них не вказано дату, номер договору оренди чи площу земельної ділянки.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Пунктом 4.3. розділу 4 «Майно і кошти господарства»засновницького договору фермерського господарства «Біля Рати», складеного у 2006 році та підписаного засновниками господарства, передбачено, що для формування статутного фонду (складеного капіталу) голова господарства вносить до його складу кошти, за зазначеним в ньому графіком.

Пунктом 1.2 статуту ФГ «Біля Рати»передбачено, що головою господарства є ОСОБА_3. У пункті 5.2 Статуту вказано, що господарство є власником майна переданого йому засновниками і учасниками. У пункті 5.3. Статуту зазначено, що джерелами формування майна господарства є майно і кошти що вносяться в якості внеску головою. У пункті 5.5. Статуту визначено, що суб'єктом права власності на майно господарства є господарство.

З наявних в матеріалах справи копій актів приймання-передачі коштів вбачається здійснення ОСОБА_3 передачі ФГ «Біля Рати», відповідно до умов засновницького договору, до статутного фонду (складеного капіталу) господарства коштів протягом 2007-2009 років. Вказане також підтверджується відповідними квитанціями із призначення платежу «внесок до складеного капіталу».

05 травня 2009 року Державною податковою інспекцією у Жовківському районі Львівської області, на підставі направлення від 03.04.2009 року № 125/23-0 та направлення на продовження перевірки від 16.04.2009 року № 135/23-0, проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.12.2006 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 11.12.2006 року по 31.12.2008 року, про що складено відповідний акт № 819/23-0/34809880.

В процесі проведення перевірки податковим органом встановлено:

-на порушення п. п. 4.1.6., п. 4.1., ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем не включено до складу скоригованого валового доходу суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої у звітному періоді, а саме з 11.12.2006 року по 30.06.2008 року - здійснення внесення грошових коштів на банківський рахунок позивача на загальну суму 4007144 грн. в якості внесків у статутний фонд. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, розмір статутного фонду позивача становить 0.00 грн. чим встановлено заниження валового доходу за вказаний період на суму 3704962.00 грн.;

-на порушення п. 5.1., п. п. 5.2.1., п. 5.2., ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем неправомірно включено до складу валових витрат вартість не пов'язаних з власною господарською діяльністю товарів, робіт (послуг) на суму 79610 грн. Використання насіння, добрива, засобів захисту та наданих послуг на площі 36,7332 га (90 га - 53,2668 га = 36,7332 га, що становить 40,8% (питома вага) від площі 90 га) не пов'язані із господарською діяльністю позивача;

- заниження нарахування орендної плати за землю за період з 11.12.2006 року по 31.12.2008 року на суму 793,44 грн., в тому числі за 2007 рік на суму 391,20 грн. за 2008 рік на суму 402,24 грн., а також неподання податкової декларації орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності за 2007 та 2008 роки.

30.07.2009 року, згідно вказаного Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 471/23-0/1/8544/34809880, яким позивачу згідно з п. п. «б»п. п.4.2.2., п. 4.2., ст. 4. п. п., 17.1.3., п. п. 17.1.6., п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення п. п. 5.2.1., п. 5.2. ст. 5, п. п. 4.1.6, п. 4.1., ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 946 018 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 572 608, 30 грн., усього на суму 1518 626,30 грн. та податкове повідомлення-рішення № 472/23-0/1/8544/34809880, яким позивачу згідно з п. п. «а»п. п.4.2.2., п.4.2., ст. 4, п. п.17.1.1., п. п. 17.1.2., п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення ст. ст. 12, 14 Закону України «Про плату за землю»визначено податкове зобов'язання за платежем - орендна плата за землю в сумі 793,44 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 7820,00 грн., усього на суму 8613,44 грн.

Згідно ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Згідно ст. 4 Закону України «Про фермерське господарство», головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об'єднаннями відповідно до закону. Голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України.

Згідно ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство», для державної реєстрації фермерського господарства голова фермерського господарства або уповноважена ним особа особисто або поштою (рекомендованим листом), крім інших, подає до органу державної реєстрації: засновницькі документи (установчий договір про створення фермерського господарства та Статут фермерського господарства).

Підписи громадян на установчих документах про створення фермерського господарства посвідчуються нотаріусом.

Державна реєстрація фермерського господарства проводиться за наявності всіх необхідних документів протягом не більше п'яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов'язані протягом цього терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати Свідоцтво про державну реєстрацію фермерського господарства.

Згідно ст. 14 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство та його члени відповідно до закону, крім іншого, мають право:

-самостійно господарювати на землі;

-власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію;

-реалізовувати вироблену сільськогосподарську продукцію на вітчизняних ринках і поставляти на експорт.

Згідно ст. 15 Закону України «Про фермерське господарство», фермерські господарства, у власності яких є земельні ділянки, надані їм для ведення фермерського господарства, крім іншого, відповідно до закону, зобов'язані - сплачувати податки та збори.

Згідно ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство», до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу), крім іншого, можуть входити грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно ст. 20 Закону України «Про фермерське господарство», майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.

Згідно ст. 24 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство діє на умовах самоокупності. Всі витрати господарство покриває за рахунок власних доходів та інших джерел, не заборонених законодавством. Фермерське господарство самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію, на власний розсуд та ризик, підбирає партнерів з економічних зв'язків у всіх сферах діяльності, у тому числі іноземних. Фермерське господарство має право вступати в договірні відносини з будь-якими юридичними або фізичними особами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Згідно ст. 28 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство веде бухгалтерський облік результатів своєї роботи і подає відповідним органам фінансову звітність, статистичну інформацію та інші дані, встановлені законодавством України.

Згідно п. п. 1.22.1., п. 1.22. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції що діяла на час спірних правовідносин), безповоротна фінансова допомога це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Згідно п. п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді включаються у валовий дохід.

Згідно п. п. 4.2.5. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи, не включаються до складу валового доходу.

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї ж статті.

Згідно ст. 13 Закону України «Про плату за землю», підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно ст. 14 Закону України «Про плату за землю», платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Колегія суддів вважає, що досліджуючи правомірність податкового повідомлення-рішення № 471/23-0/1/8544/34809880 суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ні Законом України «Про фермерське господарство»ні Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»не передбачено відповідальності за відсутність в статуті господарства розміру статутного фонду.

Щодо твердження апелянта про те, що внесені грошові кошти на рахунок ФГ «Біля Рати»в сумі 4007144 грн. підлягають включенню до складу валового доходу згідно п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»як суми доходів у вигляді безповоротної фінансової допомоги, то колегія суддів вважає такі безпідставними з огляду на наступне.

Як зазначено вище, згідно п. п. 1.22.1., п. 1.22. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції що діяла на час спірних правовідносин), безповоротна фінансова допомога це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Внесення ОСОБА_3 на розрахунковий рахунок ФГ «Біля Рати»коштів протягом 2007-2009 років із зазначенням конкретного платежу «внесок до складеного капіталу», не може вважатись безповоротною фінансовою допомогою у розумінні п. п. 1.22.1., п. 1.22. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки таке внесення засновником коштів до статутного фонду (складеного капіталу) ФГ «Біля Рати»не означає безповоротність цих коштів, а тому позивачем правомірно не включено такі кошти до складу валового доходу.

Водночас, колегія суддів погоджується з оцінкою суду першої інстанції наявних у матеріалах справи доказів, а саме, договорів на виконання робіт, актів виконаних робіт, платіжних та розрахункових документів, які у своїй сукупності свідчать про використання у власній господарській діяльності ФГ «Біля Рати»сільськогосподарської продукції виробленої на землі, що не є у власності та користуванні позивача, що відповідає предмету діяльності позивача визначеному статутом та не суперечить правам позивача визначеним у Законі України «Про фермерське господарство», а отже, свідчить про відсутність порушень з боку позивача вимог п. 5.1., п. 5.2.1. п. 5.2., п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Поряд з цим, при дослідженні правомірності податкового повідомлення-рішення № 472/23-0/1/8544/3480988, суд першої інстанції, на переконання колегії суддів дійшов вірного висновку, що останнє, в частині визначення суми податкового зобов'язання за основним платежем в сумі 793,44 грн., а також за штрафними санкціями в сумі 7480 грн., підлягає частковому скасуванню, оскільки встановлено порушення позивачем лише вимог п. п. 17.1.1. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині неподання звітності.

При цьому, досліджуючи вищезазначене податкове повідомлення рішення судом першої інстанції вірно спростовано твердження апелянта, що орендна плата за землю сплачена фізичною особою ОСОБА_3 не є сплатою такого фермерським господарством «Біля Рати», оскільки визначальним в цьому питанні є надходження коштів до бюджету, що не заперечується відповідачем. Вказана сплата відповідає розміру встановленому відповідачем. Крім цього, сплата коштів ОСОБА_3 не суперечить змісту розділу VII Статуту фермерського господарства «Біля Рати».

Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами подання податкових декларацій орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, у відповідності до вимог законодавства.

Згідно п. п. 17.1.1. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Згідно п. п. 17.1.2. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «а»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись, ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року в справі № 2а-5256/09/1370 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. З. Улицький

Р. М. Шавель

Ухвалу складено в повному обсязі 05 жовтня 2010 року