Рішення № 122041649, 30.09.2024, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 229/8427/23

Провадження № 2-др/229/15/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Фролової Н.М., за участю секретаря судового засідання Бочарової К.О., представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дружківка в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості та 3% річних з розгляду заяви представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат між сторонами,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дружківського міського Донецької області перебуває зазначена цивільна справа.

15.08.2024 року Дружківським міським судом Донецької області ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості та 3% річних задоволено частково.

20.08.2024 року представником позивача ОСОБА_4 , який діє в інтересах позивача ОСОБА_3 Укрпоштою до Дружківського міського суду Донецької області направлено заяву про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості та 3% річних, в якій просить ухвалити додаткове рішення у справі № 229/8427/23, про розподіл судових витрат між сторонами, яким стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 31000 грн. 00 коп. (тридцять одна тисяча гривень нуль копійок).

Заява обґрунтована тим, що відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п я ти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем виконано вимоги вищезазначеної норми, що підтверджується поданою разом з позовною заявою до Дружківського міського суду Донецької області Заявою про встановлення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона мас сплатити у зв`язку з розглядом справи та визначення порядку подання доказів щодо понесених судових витрат по справі (в порядку застосування ч. ст.141 ЦПК України), що міститься в матеріалах справи.

Вищевказаною заявою позивач заявив, що реалізовуватиме своє право на встановлення судом розміру витрат, які має сплатити у зв`язку з підготовкою до судового розгляду та розглядом справи №229/8427/23 у суді першої інстанції, їх розподіл у відповідності до приписів ЦПК України, в разі задоволення позову.

Крім того, Позивач заявила, що нею у відповідності до вимог ч.8 ст.141 ЦПК України додатково будуть подані докази, щодо понесених витрат по справі №229/8427/23 для реалізації свого права на стягнення витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи №229/8427/23, що буде здійснено протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, на підставі відповідної заяви та доданих до неї доказів (договорів, звітів тощо).

Позивачем дотримано всіх вимог чинного законодавства щодо порядку відшкодування витрат пов`язаних з підготовкою до судового розгляду та судовим розглядом справи №229/8427/23, а також щодо дотримання строків подання доказів для підтвердження судом розміру понесених витрат пов`язаних з підготовкою до судового розгляду та судовим розглядом справи №229/8427/23 в суді першої інстанції, в тому числі витрат на правову та професійну правничу допомогу, з метою відшкодування вищезазначених витрат.

Окремо позивач також наголошує на тому, що нею у позовній також було наведено попередній розрахунок суми судових витрат.

Між Адвокатським об`єднанням «ПАРАДІГМ» в особі керуючого партнера адвоката Прилипко Д.В. та ОСОБА_3 укладено Договір №10Л2023-Ф0 про надання правової та професійної правничої допомоги від 10 листопада 2023 року.

Відповідно до п.4.2-4.4 Договору про надання правової та професійної правничої допомоги: «4.2.Порядок та спосіб визначення (обчислення) гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення гонорару встановлюються цим Договором і визначаються у письмових Дорученнях.

4.3. Сторони домовилися, що за надання правової та професійної правничої допомоги (далі також «послуги») Клієнт виплачує Адвокатському об`єднанню винагороду у формі гонорару, розмір якого визначається Сторонами одним із таких способів:

4.3.1. У фіксованому розмірі зазначеному в дорученні;

4.3.2.У відсотковому (процентному) відношенні залежно від ціни позову, про що зазначається у відповідному дорученні;

4.3.3. У розмірі, що розраховується виходячи із обсягу фактично наданих Адвокатським об`єднанням видів правової та професійної правничої допомоги та ставок погодинної оплати, визначених та погоджених Сторонами у відповідному Додатку до даного Договору.

4.3.4. У розмірі в 0,00 гривень, тобто на добровільних засадах і безоплатно (Pro bono).

4.4.Спосіб визначення розміру гонорару, що застосовується щодо виконання кожного окремого доручення, а також строки та порядок виплати гонорару Сторони зазначають у відповідному Дорученні».

10 листопада 2023 року ОСОБА_3 надала Адвокатському об`єднанню «ПАРАДІГМ» Доручення №1 на надання правової та професійної правничої допомоги.

Відповідно до п. «А», «В» Доручення №1, «А. Сторони узгодили, що предметом даного Доручення є надання правової та професійної правничої допомоги (далі також «послуги») пов`язаної зі зверненням до суду та представництвом інтересів Клієнта у цивільній справі, пов`язаній із: захистом прав та інтересів як позивача у справі про стягнення суми позики за борговою розпискою.

В. Сторони, на виконання п.4.3 Розділу 4 Договору, узгодили спосіб визначення розміру гонорару, погодивши до даного Доручення, що винагорода у формі гонорару за надання правової та професійної правничої допомоги, враховуючи складність необхідних Клієнту видів послуг, буде сплачена Клієнтом у фіксованому розмірі (приблизно 10% від ціни майбутнього позову)

- 31 000 (тридцять одна тисяча) гривень 00 коп., що не позбавляє Адвокатське об`єднання права у порядку, визначеному Договором, після закінчення надання послуг надати Клієнту Акт приймання-передачі наданої правової та професійної правничої допомоги та Звіт».

З дотриманням умов Договору, Дорученням визначено порядок та строки сплати гонорару за надання правової та професійної правничої допомоги. Таким чином, на виконання вимог чинного ЦПК України. Договору про надання правової та професійної правничої допомоги, Доручення №1 на надання правової та професійної правничої допомоги до Договору визначено порядок обчислення розміру гонорару, тобто витрат, які Клієнт поніс або понесе у зв`язку з отриманням правової та професійної правничої допомоги, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», а також правовим висновком Верховного Суду викладеній у Додатковій Постанові від 06.03.2019 по справі №922/1163/18. в якій зазначено наступне: «...Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

16 серпня 2024 року за результатами виконання Доручення №1 до Договору між Клієнтом та АО «ПАРАДІГМ» погоджено Звіт про надану правову та професійну правничу допомогу Позивачу на загальну суму 31 000 гри 00 коп., який містить детальний опис наданої Позивачу правової та професійної правничої допомоги, зокрема, щодо розробки та уточнення правової позиції, підготовки заяв, клопотань, письмових пояснень тощо.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих, сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з правовою позицією Об`єднаної палати Верховного Суду, що викладена у Постанові від 03.10.2019 по справі №922/445/19, Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини З статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

... До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина З статті 126 цього Кодексу).

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони. зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу. що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

... 6.5. Однак об`єднана палата не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового стягнення спірних витрат на професійну правничу допомогу, вважає, що ухвалюючи рішення і постанову у справі в оскарженій частині (щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу) суди допустили неправильне застосування норм процесуального права, зокрема статті 126 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття судами попередніх інстанцій незаконних судових рішень у відповідній частині.

Так, господарські суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На сьогодні ОСОБА_3 має обов`язок з оплати послуг за надану правову та професійну правничу допомогу згідно з Дорученнями №1 в розмірі 31 000 грн 00 коп., яку їй надавало Адвокатське об`єднання «ПАРАДІГМ» у зв`язку з підготовкою до судового розгляду та розглядом справи в суді першої інстанції.

Надання АО «ПАРАДІГМ» правової та професійної правничої допомоги Клієнту під час розгляду справи в суді першої інстанції підтверджується наступним:

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п.2 ч.1 ст.21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги.

Відповідно до п.4.8. Договору про надання правової та професійної правничої допомоги, Строк та порядок оплати гонорару за надану правову та професійну правничу допомогу встановлюється письмовим Дорученням до Договору. Якщо інший строк та порядок оплати гонорару не встановлено письмовим Дорученням, оплата гонорару здійснюється у безготівковій формі протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту передачі (отримання, направлення, надання, передання) Клієнту, в порядку передбаченому п.4.13 даного Договору, Звіту про виконання договору про надання правової та професійної правничої допомоги у формі Звіту про надану правову та професійну правничу допомогу щодо відповідного доручення.

Після настання строку оплати гонорару за кожним окремим Дорученням, сторони можуть підписати Акт приймання-передачі наданої правової та професійної правничої допомоги. Сторони погодили, що Акт приймання-передачі наданої правової та професійної правничої допомоги може бути складений за результатами завершення надання правової та професійної правничої допомоги за кількома Дорученнями..

Згідно з п.4.11. Договору про надання правової та професійної правничої допомоги, Протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту закінчення надання правової та професійної правничої допомоги в обсягах визначених відповідним Дорученням, якщо інші строки не визначені в самому Дорученні або іншому додатку до Договору, Адвокатське об`єднання складає та передає Клієнту у порядку передбаченому п.4.13 Договору Звіт про виконання договору про надання правової та професійної правничої допомоги у формі Звіту про надану правову та професійну правничу допомогу щодо відповідного доручення який, зокрема, мас містити:

Детальний опис наданої правової та професійної правничої допомоги, в межах виконання даного Договору та письмового Доручення (зокрема але не виключно, про аналіз документів та законодавства, збір доказів, підбір правових позицій, складання позовної заяви та інших заяв по суті справи, заяв та клопотань з процесуальних питань у тому числі опис роботи, що була виконана чи підготовлена до виконання, зазначення про участь у судових засіданнях, складання апеляційних та/або касаційних скарг тощо);

Остаточний розрахунок розміру гонорару.

За результатами виконання Доручення до Договору №10Л2023-Ф0 між ОСОБА_3 та Адвокатським об`єднанням «ПАРАДІГМ» погоджено Звіт про надану правову та професійну правничу допомогу Позивачу на загальну суму 31 000 грн 00 коп., який містять детальний опис наданої Позивачу правової та професійної правничої допомоги, та підтверджують погодження та прийняття Клієнтом наданої правової та професійної правничої допомоги в повному обсязі.

Таким чином, ОСОБА_3 понесені витрати на правову та професійну правничу допомогу, пов`язану з підготовкою до судового розгляду та розглядом справи №229/8427/23 в суді першої інстанції на загальну суму 31 000 грн 00 кой.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в Постанові від 16.05.2019 по справі №823/2638/18: Таким чином, необґрунтованою є вимога щодо прайс- листа та акту виконаних робіт (послуг) за умови, що надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість.

Верховний Суд у Постанові від 23.10.2018 по справі №826/9047/16 вказав: Вирішуючи питання щодо відшкодування позивачу вартості витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення відповідної заяви Підприємства у зв`язку з не наданням до суду доказів прийняття позивачем послуг, а саме актів приймання-передачі наданих послуг, а також доказів, на підставі яких визначено обсяг правової допомоги.

Проте колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним, оскільки в матеріалах справи наявний звіт про роботу адвокатів Адвокатського об`єднання «Адвокатська компанія «Правочин» від 07.03.2018, про що також міститься вказівка в ухвалі суду апеляційної інстанції.

Так, у вказаному звіті зазначено конкретні види послуг. надані адвокатами Підприємству, та їх вартість. Також у звіті перед підписом директора Підприємства зазначено слово «Погоджено».

Тобто за своїм змістом звіт про роботу адвокатів Адвокатського об`єднання «Адвокатська компанія «Правочин» від 07.03.2018 є доказом щодо прийняття позивачем послуг, а також щодо обсягу наданих послуг та їх вартості.

З огляду на вищевикладене вбачається, що надані Звіт про надану правову та професійну правничу допомогу є належним та допустимим доказом наявності у ОСОБА_3 реальних, дійсних та необхідних витрат за надану правову та професійну правничу допомогу пов`язану із підготовкою до судового розгляду та судовим розглядом справи в суді першої інстанції, а отже і підтвердження визначення розміру гонорару (вартості наданої правової та професійної правничої допомоги).

Зі змісту вищенаведених норм та правових висновків Верховного Суду, вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою та причинно-наслідковий зв`язок визначеної суми параметрам складності справи, рівня залучених фахівців, видів правової та професійної правничої допомоги, необхідних для захисту прав та законних інтересів клієнта, що ОСОБА_3 здійснено в повному обсязі, зокрема, надано всі достатні для вирішення питання про розподіл судових витрат докази.

Крім того, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат необхідно враховувати те, що відшкодуванню підлягають не лише витрати на правову та професійну правничу допомогу надану безпосередньо в суді, а й інші види правої допомоги.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Відповідно до п. 6, 9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному. господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, до правової допомоги включається не тільки захист та представництво клієнта в суді, а й надання правової інформації, консультацій, складення заяв (клопотань) з процесуальних питань, апеляційних скарг, письмових пояснень, роз`яснення порядку отримання інформації, сприяння в отриманні інформації, необхідної для відновлення порушених прав клієнта в позасудовому порядку.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 10.12.2018 по справі №174/234/16-ц, відповідно до якого правова допомога надається не тільки в судових засіданнях, а й при виконанні окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також вчиняються й інші дії, необхідні для розгляду справи, а саме: складаються позовні заяви, надаються консультації, несуться витрати у зв`язку з відрядженням тощо.

Відповідно до п.3.47-3.50 Постанови Верховного Суду від 25.05.2021 по справі №910/7586/19: «Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.

3.48. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.

3.49. З огляду на що колегія суддів вважає, що такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта.

3.50. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами».

Отже, правнича допомога включає в себе не тільки безпосередню участь у судових засіданнях, а й юридичні консультації, участь у позасудовому врегулюванні спору, участь у переговорах, підготовка проектів юридичних документів (заяв, пояснень, клопотань, скарг), ознайомлення з матеріалами справи, представництво в суді, прибуття до суду та інші фактичні та юридичні дії, що вчиняє особа, яка надає правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.3, 5 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Зміст договору про надання правничої допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору.

Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Між Адвокатським об`єднанням «ПАРАДІГМ» в особі керуючого партнера адвоката Прилипко Д.В. та ОСОБА_3 укладено Договір №10Л2023-Ф0 про надання правової та професійної правничої допомоги від 10 листопада 2023 року.

Відповідно до п.4.2-4.4 Договору про надання правової та професійної правничої допомоги: «...«4.2.Порядок та спосіб визначення (обчислення) гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення гонорару встановлюються цим Договором і визначаються у письмових Дорученнях.

4.3. Сторони домовилися, що за надання правової та професійної правничої допомоги (далі також «послуги») Клієнт виплачує Адвокатському об`єднанню винагороду у формі гонорару, розмір якого визначається Сторонами одним із таких способів:

4.3.1. У фіксованому розмірі зазначеному в дорученні;

4.3.2.У відсотковому (процентному) відношенні залежно від ціни позову, про що зазначається у відповідному дорученні;

4.3.3. У розмірі, що розраховується виходячи із обсягу фактично наданих Адвокатським об`єднанням видів правової та професійної правничої допомоги та ставок погодинної оплати, визначених та погоджених Сторонами у відповідному Додатку до даного Договору.

4.3.4. У розмірі в 0,00 гривень, тобто на добровільних засадах і безоплатно (Pro bono).

4.4. Спосіб визначення розміру гонорару, що застосовується щодо виконання кожного окремого доручення, а також строки та порядок виплати гонорару Сторони зазначають у відповідному Дорученні».

У п. «В» Доручення №1 до Договору сторони погодили фіксований розмір гонорару в сумі 31 000 грн 00 коп.

Верховний Суд у Додатковій Постанові від 06.03.2019 по справі №922/1163/18 вказав: Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає статі в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті ЗО Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Згідно з ч.2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.3 ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених З`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат мас право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по стадності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 20.11.2020 по справі №910/23210/17 розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Окрім того, у Постанові від 28.12.2020 по справі №640/18402/19 Верховний Суд зазначив: розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Відповідно до п. 46 Постанови Верховного Суду від 20.11.2020 по справі №910/13071/19: «Верховний Суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pactasuntservanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України».

Тобто, лише сторони Договору про надання правової та професійної правничої допомоги мають право за взаємною домовленістю змінити погоджений раніше розмір гонорару, інше буде свідчити про протиправне втручання в приватно-правові відносини, які виникли між Сторонами.

Таким чином, на виконання вимог чинного ЦПК України, Договору про надання правової та професійної правничої допомоги, Доручення №1 на надання правової та професійної правничої допомоги до Договору визначено порядок обчислення розміру гонорару саме у фіксованому розмірі, тобто, витрат, які Клієнт поніс або понесе у зв`язку з отриманням правової та професійної правничої допомоги, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Фіксований розмір гонорару передбачає те, що його розмір не залежить від обсягу наданої правової допомоги та часу, витраченого адвокатом та залученими ним особами на вчинення відповідних дій, пов`язаних з ефективним захистом прав Клієнта. При цьому, Звіт про надання правової та професійної правничої допомоги в такому разі надається виключно задля виконання адвокатом професійного обов`язку щодо звітування перед Клієнтом за виконану роботу, а не задля обґрунтування розміру гонорару.

Крім того, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до п. 46 Постанови Верховного Суду від 20.11.2020 по справі №910/13071/19: «Верховний Суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pactasuntservanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України».

У Постанові Верховного Суду від 24.12.2019 по справі №926/1795/18. суд зазначив, що «...у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не надав».

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 24.11.2020 по справі №911/4242/15: «У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19)».

Виходячи з даних правових позицій, можна дійти висновку про те, що підставою для зменшення витрат на професійну правничу допомогу є клопотання сторони про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. При цьому, у даному клопотанні сторона повинна довести неспівмірність таких витрат шляхом подання відповідних доказів та обґрунтувань, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг до справи, в іншому разі суд не має права зменшувати заявлений розмір витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає статі відповідною стороною або третьою особою: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Нормами чинного ЦПК України закріплена імперативна норма щодо права відшкодування витрат на правничу допомогу, а також вартості послуг помічника адвоката, що в свою чергу також знаходить своє відображення у сучасній практиці та сформованих правових висновках Верховного Суду.

Зокрема, в Постанові Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №911/3533/17 зазначено наступне: «...27.04.2018 Господарський суд Київської області постановив додаткову ухвалу (яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018) про часткове задоволення клопотання Відповідача 2, ухвалення додаткового рішення про компенсацію за рахунок Позивача витрат Відповідача 2 на правову (правничу) допомогу в сумі 208590 грн 65 коп. та про стягнення на користь Відповідача 2 з Позивача 104295 грн 33 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційний суд, дослідивши додані до клопотань докази (рахунки-фактури, SWIFT- повідомлення на переказ коштів, витяги зі специфікацій виконаних робіт та витраченого часу на виконання робіт із зазначенням кількості годин використаних адвокатами та помічниками адвокатів для захисту інтересів Відповідача 2 у ній справі, ордери на надання правової допомоги адвокатами та щодо залучення помічників адвокатів, витяги зі специфікацій із зазначенням переліку наданих послуг) не встановив недотримання Відповідачем 2 (його представниками) вимог частини 3 статті 126 ГПК України та дійшов висновку про доведеність цих витрат з боку Відповідача 2.

Позивач клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу не заявляв, співмірність витрат на правничу допомогу не спростовував.

Таким чином висновки апеляційного суду в оскаржуваній додатковій постанові про доведеність витрат Відповідача 2 на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції зроблені відповідно до статей 126, 129, 130 ГПК України. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувана додаткова постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована».

Тобто, витрати на професійну правову та правничу допомогу включають в себе також вартість послуг помічника адвоката.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Європейський суд з прав людини в Рішенні в справі «Гімадуліна і інші проти України» (п.34), «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (п.268) зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Згідно з Рішенням ЄСПЛ в справі «Лавентс проти Латвії» (п.154), відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

Велика Палата Верховного Суду в Додатковій Постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц вказала, що при визначенні суми відшкодування суд мас виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у Постанові від 09.04.2019 по справі №826/2689/15 вказав: чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Таким чином, Позивач не зобов`язаний доводити обґрунтованість ринкової вартості наданих адвокатом послуг з надання професійної правничої допомоги, а лише повинен надати докази, що підтверджують розмір понесених ним або таких, що мають буди понесені, витрат на правову та професійну правничу допомогу.

Що стосується часу, витраченого адвокатом чи його помічниками, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження кількості витраченого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу повинна була бути витрачена на відповідні дії, хоча документи додані до даної заяви розкривають сутність та зміст умов, за яких визначався розмір правової та професійної правничої допомоги у повній мірі.

Схожа позиція висловлена Верховним Судом у Постанові від 13.12.2018 по справі №816/2096/17: Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначили суди попередніх інстанцій. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Між тим, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання юридичних послуг з додатком, акти приймання-передачі виконаної роботи, розписки про отримання коштів, розрахунок судових витрат, банківський чек (надано у суді апеляційної інстанції). Вказані документи містять інформацію про час, витрачений на вчинення необхідних дій та обсяг наданих послуг і виконаних робіт, а також їх вартості».

Верховний Суд у Постанові від 16.05.2019 по справі №823/2638/18 зазначив: що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Таким чином, позивач не зобов`язаний обґрунтовувати кількість часу, що витрачено на певний вид правничої допомоги, а лише повинен вказати кількість часу, що витрачено на надання адвокатом клієнту професійної правничої допомоги.

Отже, позивачем повністю доведено те, що АО «ПАРАДІГМ» їй надано професійну правничу допомогу, пов`язану підготовкою до судового розгляду та розглядом справи в суді першої інстанції на загальну суму 31 000 грн 00 коп. При чому, розмір гонорару за надану правову допомогу є обґрунтованим та відповідає складності даної справи.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні заяву про ухвалення додаткового рішення підтримав повністю та просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні частково визнає заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат між сторонами, та просить зменшити заявлену суму до 8000,00 грн. в обґрунтування чого заявив, що будь яка праця повинна бути оплачена але в розумних межах, не заперечує проти того, що адвокат повинен отримати гроші за свою роботу, але на його погляд сума заявлена до стягнення в розмірі 31000,00 грн. є великою.

Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до наступного висновку.

15 серпня 2024 року рішенням Дружківського міського Донецької області позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості та 3% річних задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , суму заборгованості за договором позики від 08.01.2022 року в розмірі 4000 (чотири тисячі) доларів СІІІА 00 центів, та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 432 (чотириста тридцять два) долари США 66 центів. Повернуто ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 народження з державного бюджету 1520 /одна тисяча п`ятсот двадцять / грн. 72 коп. судового збору, сплаченого при поданні позову (платіжна інструкція 0.0.3317050065.1; код документа 9324-5536-6937-2222, дата здійснення платіжної операції 20.11.2023 року, отримувач Донецьке ГУК/Дружківська МТГ/22030101, код отримувача 37967785, рахунок отримувача UA188999980313191206000005694, Банк отримувача Казначейство України, призначення платежу: *;101;3434609621; ОСОБА_3 Судовий збір, за позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, Дружківський міський суд Донецької області). Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1520 /одна тисяча п`ятсот двадцять / грн. 72 коп.

Суд задовольнив позовні вимоги частково, оскільки відповідач повернув частини боргу в період розгляду цивільної справи за вказаним позовом.

При ухваленні рішення, судом не вирішувалось питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені позивачем. В позовній заяві зазначено про те, що ОСОБА_3 очікує понести витрати, що пов`язані з представництвом інтересів позивача у суді першої інстанції під час розгляду справи по суті, орієнтовний розрахунок вартості вищевказаних послуг становить 10% ціни позову, що складає приблизно 31000 грн. (тридцять одна тисяча гривень нуль копійок).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ст.246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.2 ст.141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 ст.141 ЦПК України.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі №201/14495/16-ц (провадження №61-22962св19).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується постановами Верховного суду, а тому числі у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.

Суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17 від 23 грудня 2021 року, № 329/766/18 від 10 листопада 2021 року, № 178/1522/18 від 01 вересня 2021 року.

Гонорар адвоката є однієї з головних складових витрат на правничу правову допомогу.

Так, у постанові Великої Палати у справі № 910/12876/19 від 7 липня 2021 року, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У постанові Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В іншій своїй постанові у справі № 922/3812/19 від 09 грудня 2021 року Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Верховний Суд зазначає про те, що визначення сторонами у договорі про надання правової допомоги порядку обчислення гонорару у відсотковому відношенні до певної грошової суми відповідає такій формі обчислення гонорару як фіксований розмір. При такому порядку обчислення гонорару фактична кількість витраченого адвокатом часу на надання послуг клієнту не має значення, а у підсумку визначається саме чітка фіксована грошова сума.

Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерій (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Слід зауважити, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов`язок доведення не співмірності витрат.

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03 жовтня 2019 року, в якому, серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо не співмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Таким чином, суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію не співмірності заявленого розміру витрат.

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 31000,00 грн. до матеріалів справи надано копії наступних документів:

- копія договору № 10Л2023-ФО про надання правової та професійної правничої допомоги від 10 листопада 2023 року, укладений між ОСОБА_3 та Адвокатським об`єднанням «ПАРАДІГМ»;

- копія додатку №1 до Договору про надання правової та професійної правничої допомоги №10Л2023-ФО від 10.11.2023 року;

- копія доручення на надання правової та професійної правничої допомоги №1 від 10.11.2023 року до договору №10Л2023-ФО від 10.11.2023 року; Копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_5 з якого вбачається, що згідно п.В сторони, на виконання п. 4.3 Розділу 4 Договору, узгодили спосіб визначення розміру гонорару, погодивши до даного Доручення, що винагорода у формі гонорару за надання правової та професійної правничої допомоги, враховуючи складність необхідних клієнту видів послуг, буде сплачена клієнтом у фіксованому розмірі (приблизно 10% від ціни майбутнього позову) 31000 (тридцять одна тисяча) гривень 00 коп., що не позбавляє Адвокатське об`єднання права у порядку, визначеному Договором, після закінчення надання послуг надати клієнту Акт-приймання-передачі наданої правової та професійної правничої допомоги та Звіт. Також, згідно п. 9 Доручення сторони досягли домовленості про те, що клієнт здійснює остаточний розрахунок за правову та професійну правничу допомогу, надану йому в рамках цього Доручення, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи;

- ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_3 адвокатом Прилипко Д.В.;

- копію наказу №01/03-к про прийняття на роботу ОСОБА_1 на посаду помічника адвоката Прилипко Д.В. від 30.03.2023 року;

- копію посвідчення помічника адвоката України Щеглакова І.Е.;

- копію звіту про надану правову та професійну правничу допомогу.

Надання доказів про факт та розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.

За таких обставин, враховуючи категорію та складність справи, обсяг виконаної роботи, значимість таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, із дотриманням принципу співмірності та розумності судових витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, також те, що відповідачем не надано доказів на спростування неспівмірності витрати на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заява представника позивача підлягає задоволенню, у зв`язку з чим з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 31000 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133-141, 259, 268, 270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат між сторонами за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості та 3% річних задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 31000 (тридцять одна тисяча) грн. 00 коп.

Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 02.10.2024 р.

Суддя