Постанова № 12203844, 03.11.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

1 листопада 2010 року Справа № 5002-1/2718-2010

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Борисової Ю.В.,

суддів                                                                      Волкова К.В.,

                                                                                          Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

сторони не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу Кримського управління капітального будівництва Міністерства оборони України на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 17 серпня 2010 року у справі №5002-1/2718-2010

за позовом           Кримського управління капітального будівництва Міністерства оборони України (вул. Залізнична, 5,Сімферополь, 95043)

до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопластк" (вул. Українська, 44, Феодосія, 98100)

про визнання права власності                                                            

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Кримське управління капітального будівництва Міністерства оборони України звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Технопластк" про визнання права власності на самовільно збудовану 18-квартирну блок-секцію, розташовану за адресою: вул.Володарського/Гріна, місто Феодосія.

                    Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем без достатніх правових підстав самовільно збудовано спірне майно на земельній ділянці, яка належить позивачеві на праві постійного користування земельною ділянкою, що відповідно до частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України є підставою для визнання права власності на нерухоме майно за вимогою власника (користувача) такої земельної ділянки.

                    В процесі розгляду справи, в суді першої інстанції позивачем була надана заява про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просив визнати за ним право власності на самовільно збудовані 20 квартир, що розташовані по вул.Володарського/Гріна, у місті Феодосії.

                    Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 17 серпня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням господарського суду, Кримське управління капітального будівництва Міністерства оборони України звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, позов задовольнити.

Основним доводом скарги зазначено те, що господарським судом при прийнятті рішення не з'ясовано у повному обсязі питання чи був позивач на день звернення до суду користувачем земельної ділянки площею 0,8999га по вул.Володарського/Гріна, у місті Феодосії. Крім того, позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно відсутності доказів невизнання чи оспорювання його прав товариством "Технопластк".

В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене до слухання на 01.11.2010, представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

                    Приймаючи до уваги, що заяв про відкладення розгляду справи або повідомлень про поважність причин неявки до суду від зазначених учасників спору на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду не надходило, втім, як апеляційний перегляд господарських справ обмежений процесуальним строком, судова колегія визнала можливим розглянути справу у їх відсутність, вважаючи наявні у справі докази достатніми для прийняття рішення у справі.

                    Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.11.2010, суддю Плута В.М. у зв'язку з перебуванням його у відпустці було замінено у складі колегії на суддю Черткову І.В.

                    Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд дослідив наступні обставини.

                    Встановлено, що рішенням 23 сесії 5-го скликання Феодосійської міської ради №1126 від 28.09.2007 затверджений проект землеустрою по відводу земельної ділянки Кримському управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України для будівництва багатоквартирних житлових будинків та передано у постійне користування земельну ділянку, розташовану за адресою: вул.Володарського/Гріна, місто Феодосія, площею 0,8999га (а.с.37).

                    На підставі вказаного рішення ради, позивачу був виданий акт серії ЯЯ№001174 на право постійного користування вказаною земельною ділянкою (а.с.36).

                    21.11.2007 між сторонами у справі було укладено договір підряду №227/ДБ-227Буд (а.с.16-23), предметом якого є будівництво житлового будинку на 108 квартир по вул.Володарського/Гріна, у місті Феодосії.

                    В подальшому, 22.10.2008 між сторонами у справі був укладений ще один договір підряду на будівництво житлового будинку на 36 квартир за адресою: вул.Володарського/Гріна, місто Феодосія, за №227/ДБ-280Буд (а.с.24-35).

                    Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання права власності на 20 квартир, що розташовані по вул.Володарського/Гріна, у місті Феодосії, позивач посилається на частину 5 статті 376 Цивільного кодексу України, звертаючи увагу суду на те, що вказані 20 квартир є самовільним будівництвом, побудованим на земельній ділянці, що належить позивачеві на праві постійного користування.

                    Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду, виходячи з наступного.

                    Частиною 1 статтею 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

                    Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

                    Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

                    Згідно частині 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

                    Судом встановлено, що будівництво спірного майна здійснено без відповідного дозволу Інспекції ДАБК та належним чином затвердженого проекту, отже, дійсно, воно вважається самовільним будівництвом.

                    Згідно з пунктом 5 статті 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

                    Вважаючи себе належним користувачем земельної ділянки на момент звернення до суду, Кримським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України заявлені вимоги про визнання за ним права власності на самочинно збудоване майно.

Разом з тим, судова колегія не може погодитись з такими твердженнями з огляду на встановлені судом обставини: зобов'язання за договорами підряду на період травню 2010 року були виконані у повному обсязі, ще 09.11.2009 Кримське управління капітального будівництва Міністерства оборони України зверталось до Феодосійської міської ради про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 0,8999га, що розташована по вул.Володарського/Гріна, у місті Феодосії, яка була надана для будівництва багатоквартирних житлових будинків та анулювання державного акту від 14.08.2008 на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ№001174(а.с.69).

Тому судова колегія вважає безпідставним довід заявника скарги про неповне з’ясування судом першої інстанції обставин щодо користування земельною ділянкою, адже судом встановлено, що          Рішенням сесії №2709 Феодосійської міської ради від 30.12.2009 земельна ділянка площею 8999га, розташована по вул.Володарського/Гріна у місті Феодосії, була вилучена у Кримського управління капітального будівництва Міністерства оборони України, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ№001174 був списаний у встановленому порядку (а.с.80).

                    Крім того, рішеннями виконавчого комітету Феодосійської міської ради №1162 від 17.10.2008 та №1767 від 27.12.2007 затверджені акти державної приймальної комісії про прийом до експлуатації закінчених будівництвом житлових будинків по вул.Володарського/Гріна у місті Феодосії (а.с.70,79).

                    На підставі вищенаведеного, твердження позивача, що самовільне будівництво об'єкту було проведено на земельній ділянці, яка належить позивачеві на праві постійного користування, відхиляються судовою колегією як неспроможні.

                    Таким чином, судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що на момент звернення позивача до суду останній не був ані власником, ані користувачем земельної ділянки, на якій побудовано спірне майно, у зв'язку з чим, підстав для задоволення позовних вимог не існує.

                    Інших доказів у підтвердження позовних вимог позивачем, відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, судовій колегії надано не було.

                    Крім того, доказів невизнання чи оспорювання прав Кримського управління капітального будівництва Міністерства оборони України з боку товариства з обмеженою відповідальністю "Технопластк", позивачем також надано не було, як і не знайшов вказаний факт свого підтвердження в матеріалах справи.

                    На підставі висловленого, доводи, що викладені позивачем в апеляційній скарзі, судова колегія вважає необґрунтованими, такими, що не підтверджені матеріалами справи та наданими сторонами доказами, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для її задоволення.

Крім того, при зверненні до суду зі скаргою, позивачем, у порушення вимог підпункту г) пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" не сплачено мито до Державного бюджету України, що підтверджується Актом, складеним робітниками Господарського суду Автономної Республіки Крим 24.09.2010.

                    Судова колегія зобов'язувала позивача представити оригінал квитанції, що підтверджує сплату державного мита за подання апеляційної скарги, втім, вказаної вимоги суду позивачем виконано не було.

                    Згідно пункту 1) статті 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" державне мито справляється: із позовних заяв, заяв з переддоговірних спорів, заяв (скарг) у справах окремого провадження і скарг на рішення, прийняті відносно релігійних організацій, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили, а також за видачу судами копій документів.

Статтею 3 цього Декрету визначені розміри ставок мита. Із апеляційних скарги на рішення господарських судів мито справляється з розрахунку 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру – 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

                    На підставі висловленого та з врахуванням того, що позивач не є особою, звільненою від сплати державного мита за статтею 4 Декрету, судова колегія вважає необхідним стягнути з позивача до державного бюджету України державне мито у розмірі 51,00 грн. за подачу апеляційної скарги.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що рішення господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, при повно встановлених обставинах справи, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду не вбачається.

                    Керуючись статтями 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

                    1. Апеляційну скаргу Кримського управління капітального будівництва Міністерства оборони України залишити без задоволення.

                    2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 серпня 2010 року у справі №5002-1/2718-2010 залишити без змін.

                    3.Стягнути з Кримського управління капітального будівництва Міністерства оборони України (вул. Залізнична, 5,Сімферополь, 95043; код ЗКПО 24980227, поточний рахунок АТ "Кредит Банк (Україна)" місто Сімферополь, рахунок 2600101006088, МФО 324913) до Державного бюджету України (№ рахунку 31113095700007, банк - ГУДКУ у місті Севастополі, отримувач УДК Ленінського р-ну, код банку 824509, код ЄДРПОУ 24035598) державне мито у сумі 51,00грн.

          4.Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.          

Головуючий суддя                                                  Ю.В. Борисова

Судді                                                                                К.В. Волков

                                                                                І.В. Черткова