Рішення № 12203633, 02.11.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          "02" листопада 2010 р.                                         Справа №01/1829

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., секретаря судового засідання Олійник І.С., за участю представників сторін:

від позивача –Даценко І.О. –представник за довіреністю,

від відповідача –представник не з’явився,

в приміщенні господарського суду Черкаської області у відкритому судовому засіданні розглянувши справу за позовом дочірнього підприємства “Конріл”, м. Київ

до виробничо-комерційного підприємства “Рімекс” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Черкаси

про стягнення 1453 грн. 98 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство “Конріл” звернулося до суду з позовом про стягнення з виробничо-комерційного підприємства “Рімекс” у формі товариства з обмеженою відповідальністю боргу за поставлений товар відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 01 жовтня 2005 року №214 в сумі 1005 грн. 84 коп., а також 281 грн. 54 коп. –інфляційних донарахувань, 62 грн. 66 коп. –трьох процентів річних, 103 грн. 94 коп. –пені.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, доказів поважності причин неявки не повідомив, відзиву на позов не надав.

Неподання відповідачем письмового відзиву на позовну заяву та нез’явлення його представника у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши доводи представника позивача, вважає за необхідне позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

01 жовтня 2005 року між дочірнім підприємством “Конріл” (подавець) та виробничо-комерційним підприємством “Рімекс” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (покупець) був укладений договір купівлі-продажу товару з відстрочкою платежу №214 (далі –договір).

У відповідності до умов укладеного договору сторони домовилися, що продавець продає товар, а покупець, вивчивши поточний прайс-лист продавця, замовляє, приймає та сплачує за товар на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 3.3. договору поставка товару відбувається на підставі накладних, які і невід’ємною частиною договору. У накладних зазначається асортимент, кількість, ціна товару, а також загальна сума, яка підлягає сплаті покупцем за товар. Накладні складаються продавцем на поставку кожної партії товару та від імені покупця підписуються особою, яка приймає товар. Підписана сторонами накладна являється документом, який підтверджує факт приймання-передачі товару.

Відповідно до п.п. 3.4. –3.5. договору моментом поставки являється дата оформлення відповідної накладної, що підтверджується підписом особи, що приймає товар. Дата зазначена у накладній на поставку товару повинна відповідати даті фактичного отримання товару покупцем. Право власності на товар переходить від продавця к покупцю з моменту підписання сторонами накладної на поставку товару.

Згідно з п. 4.1. договору покупець зобов’язується у повному обсязі сплатити загальну суму кожної накладної не пізніше, ніж через 21 календарний день з моменту поставки товару.

На виконання умов договору за видатковою накладною від 25 березня 2008 року №01-0141820 позивач поставив відповідачу товари на суму 1005 грн. 84 коп.

          Покупець договірні зобов’язання не виконав, товар не оплатив.

Таким чином, борг відповідача за отриманий товар складає 1005 грн. 84 коп., який позивач просить стягнути з останнього у примусовому порядку.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 281 грн. 54 коп. –інфляційних донарахувань, 62 грн. 66 коп. –трьох процентів річних, 103 грн. 94 коп. –пені.

Відповідно до п. 6.2. договору сторони домовилися, що у випадку порушення покупцем строків оплати за товар, він сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 6.3. договору у випадку порушення покупцем строків повної оплати накладної на поставку товару більш ніж на 120 календарних днів, він сплачує продавцеві штраф у розмірі 30% від повної вартості неоплаченої в установлений строк накладної.

Відповідно до п. 6.4. договору, керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України, сторони домовилися про те, що к вимогам про стягнення неустойки (штраф, пеня) застосовується загальна позовна давність –три роки.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 Господарського кодексу України (далі –ГК України). Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевикладеного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу за поставлений товар в розмірі 1005 грн. 84 коп. обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а відповідно таким, що підлягають до задоволення.

Позивачем розрахунки пені вчиненні вірно з 17 квітня 2008 року (останній день сплати за поставлений товар у відповідності з умовами договору) за 184 дні на підставі ст. 232 ГК України та вона склала 103 грн. 94 коп.

Розрахунки трьох процентів річних за період з 17 квітня 2008 року по 14 травня 2010 року позивачем також вчинені вірно.

Розрахунки суми боргу з врахуванням індексу інфляції позивачем здійсненні за травень 2008 року –квітень 2010 року, сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції склала 1287 грн. 38 коп.

Судом самостійно, з врахуванням встановленого порядку проведення підрахунку, обраховано інфляційні нарахування та вони за вказаний період склали 269 грн. 57 коп.

Таким чином, з відповідача належить стягнути 269 грн. 57 коп. –інфляційних донарахувань, 62 грн. 66 коп. –трьох процентів річних, 103 грн. 94 коп. –пені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача необхідно також стягнути 101 грн. 16 коп. витрат на оплату державного мита та 234 грн. 06 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити частково.

Стягнути з виробничо-комерційного підприємства “Рімекс” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, вул. Орджонікідзе, 2, м. Черкаси, п/р 26006281964001 в ЧГРУ “ПриватБанк” у м. Черкаси, МФО 354347, код ЄДРПОУ 21350359 на користь дочірнього підприємства “Конріл”, вул. Кутузова, 18/7, офіс 201, м. Київ, п/р 260070101827 в ЗАТ “ПроКредитБанк” у м. Києві, МФО 320984, код ЄДРПОУ 23703164: 1005 грн. 84 коп. –боргу за поставлений товар, 269 грн. 57 коп. –інфляційних донарахувань, 62 грн. 66 коп. –трьох процентів річних, 103 грн. 94 коп. –пені, 101 грн. 16 коп. витрат на оплату державного мита та 234 грн. 06 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          У задоволені позову в частині стягнення 11 грн. 97 коп. інфляційних донарахувань відмовити.

          Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя О.В.Чевгуз