Рішення № 12203127, 14.10.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2010 р. Справа № 12/015-10

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:судді Дьоміної С.Ю.

секретар:Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг»

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у розмірі 33 091,55 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Гудзь В.Л. представник (довіреність №15 від 24.02.2010р.);

від відповідача: не зявився;

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2010 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг»(далі позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про розірвання договору та стягнення заборгованості у розмірі 33091,55 грн.

В обгрунтування заявлених позовних вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору лізингу № ЭЛ/Кив-0361/ДЛ від 08.07.2008 року (далі договір), згідно з яким позивач придбає у власність предмет лізингу і надає його відповідачу за плату у тимчасове володіння та користування.

Відповідач предмет лізингу прийняв, проте передбачені договором платежі у повному обсязі не сплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив суд розірвати договір лізингу, повернути позивачу шляхом примусового вилучення у відповідача предмету лізингу та стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 24611,59 грн. та пеню у розмірі 787,76 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 21.08.2010 року, справу призначено до розгляду 07 вересня 2010 року.

07 вересня 2010 року представник відповідача у судове засідання не зявився, витребуваних ухвалою суду документів не надав.

Розгляд справи був відкладений на 23 вересня 2010 року.

20 вересня 2010 року на адресу суду надійшла довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно з якою місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_1, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

23 вересня 2010 року відповідач у судове засідання не зявився, витребуваних ухвалою суду документів не надав. Розгляд справи відкладено на 07 жовтня 2010 року.

07 жовтня 2010 року розгляд справи відкладено на 14 жовтня 2010 року.

14 жовтня 2010 року у судовому засіданні представник позивача позов підтримав, вважав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та дійшов висновку:

08 липня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг»(далі “Лізингодавець”) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - “Лізингоотримувач”) був укладений договір лізингу № ЭЛ/Кив-0361/ДЛ (далі договір), згідно з яким позивач придбає у власність предмет лізингу і надає його відповідачу за плату у тимчасове володіння та користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Ч. 2 цієї статті передбачено, що залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів фінансовий чи оперативний.

Згідно з ч. 7 цієї статті, правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 цього Закону, істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови.

Згідно зі ст. 1 Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів (далі Правила), що є невідємною частиною договору, зобовязання зі сплати лізингових платежів наступають із моменту передачі предмету лізингу відповідачу, тобто з дати підписання сторонами акту прийому-передачі предмету лізингу.

Додатком №3 до договору був графік лізингових платежів, що є невідємною частиною договору та підписується обома сторонами і набуває чинності з дати підписання акту прийому-передачі предмету лізингу в лізинг.

19 липня 2008 року сторонами був підписаний акт прийому-передачі предмету лізингу в лізинг.

П. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачений обовязок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до п. 3.1.6. Правил, лізингоотримувач зобовязаний вчасно, відповідно до графіку лізингових платежів, оплачувати лізингові платежі.

Відповідач сплатив лізингові платежі з порушенням встановленого графіку лізингових платежів та не в повному обсязі.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив розірвати договір лізингу, повернути позивачу шляхом примусового вилучення у відповідача предмету лізингу та стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 24611,59 грн. та пеню у розмірі 787,76 грн.

07 вересня 2010 року у судовому засідання представник позивач просив суд провадження в частині розірвання договору та повернення позивачу предмету лізингу в примусовому порядку припинити, у звязку з поверненням відповідачем предмету лізингу, про що надав заяву та долучив копію акту приймання-передачі від 03 вересня 2010 року.

Зазначене клопотання підлягало задоволенню.

14 жовтня 2010 року у судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив стягнути з відповідача на користь позивача 24611,59 грн. суми основного боргу та пеню в розмірі 787,76 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням договору лізингу.

Згідно з додатком №3 до договору, з моменту підписання графіку лізингових платежів лізингоотримувач зобовязується здійснювати лізингові й інші платежі відповідно до графіку лізингових платежів.

Таким чином, відповідач зобовязувався сплачувати на користь позивача відшкодування вартості предмету лізингу та винагороду, у визначених умовами договору розмірах.

Станом на серпень 2010 року заборгованість відповідача перед позивачем по лізингових платежах згідно з графіком лізингових платежів становить 11372,12 грн.

Крім цього, п. 3.3.3. Правил передбачено, що у визначених цим договором випадках лізингодавець вправі переглянути в однобічному порядку розмір лізингових платежів, зокрема якщо курс гривні до долара США, встановлений постановою НБУ буде перевищувати більше ніж на 2% значення коефіцієнта. Сторони встановили, що значення коефіцієнта дорівнює 5,00 (пять).

Позивачем направлялись позивачу рахунки-фактури на сплату винагороди (комісії) на суму 11429,30 грн., що підтверджується наступними рахунками-фактурами: № ЭЛ/Рах-0361/ВК_19_02_2009 від 24 березня 2009р., № ЭЛ/Рах-0361/ВК_19_01_2010 від 24 березня 2009р., № ЭЛ/Рах-0361/ВК_19_02_2010 від 24 березня 2010р., № ЭЛ/Рах-0361/ВК_21_12_2009 від 18 січня 2010р., № ЭЛ/Рах-0361/ВК_19_11_2009 від 18 січня 2010р., № ЭЛ/Рах-0361/ВК_21_09_2009 від 29 жовтня 2009р., № ЭЛ/Рах-0361/ВК_19_08_2009 від 07 вересня 2009р., № ЭЛ/Рах-0361/ВК_20_07_2009 від 03 серпня 2009р., № ЭЛ/Рах-0361/ВК_19_10_2009 від 29 жовтня 2009р., № ЭЛ/Рах-0361/ВК_19_04_2010 від 17 травня 2010р., № ЭЛ/Рах-0361/ВК_19_03_2009 від 24 березня 2009р., № ЭЛ/Рах-0361/ВК_19_01_2009 від 03 лютого 2009р., № ЭЛ/Рах-0361/ВК_19_11_2008 від 03 лютого 2009р., № ЭЛ/Рах-0361/ВК_19_12_2008 від 03 лютого 2009р., № ЭЛ/Рах-0361/ВК_19_05_2009 від 25 червня 2009р., № ЭЛ/Рах-0361/ВК_19_06_2009 від 25 червня 2009р., № ЭЛ/Рах-0361/ВК_21_04_2009 від 25 червня 2009р., № ЭЛ/Рах-0361/ВК_19_03_2010 від 24 березня 2010р.

П. 10.7. договору передбачено, що при достроковому розірванні договору лізингу через будь-які обставини незавершений лізинговий період оплачується лізингоотримувачем у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Доказів сплати відповідачем заборгованості суду не подано.

Відповідно до п. 8.2.4. договору, якщо заборгованість лізингоотримувача по оплаті лізингових платежів перевищить 30 (тридцять) календарних днів, лізингодавець має право розірвати договір лізингу в однобічному порядку.

При цьому, лізингоотримувач зобовязаний повністю оплатити заборгованість за договором, в тому числі: заборгованість за лізинговими платежами; суму неустойки; суму покриття; збитки, понесені лізингодавцем в результаті розірвання договору (п. 8.4. договору).

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по лізингових платежах у сумі 11372,12 грн., додаткової винагороди (комісії) у розмірі 11429,30 грн. та лізингового платежу за незавершений лізинговий період у розмірі 1022,41 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім стягнення з відповідача суми основної заборгованості, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 787,76 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Беручи до уваги те, у період з 22.09.2009 року по 19.10.2009 року (28 днів прострочення) розмір заборгованості становив 1357,14 грн., з 20.10.2009 року по 19.11.2009 року (31 день прострочення) розмір заборгованості становив 2542,21 грн., з 20.11.2009 року по 21.12.2009 року (32 дні прострочення) розмір заборгованості становив 3709,20 грн., з 22.12.2009 року по 19.01.2010 року (29 днів прострочення) розмір заборгованості становив 4858,12 грн., з 20.01.2010 року по 19.02.2010 року (31 день прострочення) розмір заборгованості становив 5988,97 грн., з 20.02.2010 року по 19.03.2010 року (28 днів прострочення) розмір заборгованості становив 7101,75 грн., з 20.03.2010 року по 21.03.2010 року (2 дні прострочення) розмір заборгованості становив 8196,45 грн. а облікова ставка НБУ становила 10,25%, то пеня за період заборгованості з 22.09.2009 року по 21.03.2010 року становить 436,55 грн. (за розрахунком суду).

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. ч. 1, 2, 7 ст. 292, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 1, ч. 2 ст. 6, п. 3 ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», ч. ч. 2, 5 ст. 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України та Загальними правилами фінансового лізингу транспортних засобів, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 09100, реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг»(вул. М. Гринченка, 4, оф. 130, м. Київ, 03038, код 34832663) 11372,12 грн. (одинадцять тисяч триста сімдесят дві грн. 12 коп.) боргу за лізинговими платежами; 11429,30 грн. (одинадцять тисяч чотириста двадцять девять грн. 30 коп.) додаткової винагороди (комісії); 1022,41 грн. (одну тисячу двадцять дві грн. 41 коп.) боргу за незавершений лізинговий період; 436,55 грн. (чотириста тридцять шість грн. 55 коп.) пені; 330,91 грн. (триста тридцять грн. 91 коп.) витрат на сплату державного мита; 232,63 грн. (двісті тридцять дві грн. 63 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня проголошення.

Суддя С.Ю. Дьоміна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 15.10.2010 року.