Рішення № 12202731, 25.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/42725.10.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ДІЯ»

Простягнення 31327,66 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: Гаркавенко С.В. –дов. № Д07/2010/06/03-1 від 03.06.10 р.

                     Півень Д.О. –дов. № Д07/2010/03/02-1 від 02.03.10 р.

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЯ»про стягнення 29595,23 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 1479,76 грн. пені, 32,13 грн. інфляційних нарахувань та 220,54 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором про постачання електричної енергії № 3205458 від 10.06.03 р. та додатками до нього.

Ухвалою суду від 03.09.10 р. було порушено провадження у справі № 37/427 та призначено її розгляд на 11.10.10 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 11.10.10 р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали суду від 03.09.10 р. та оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 11.10.10 р. не з’явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи наведене, у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 03.09.10 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, судом було відкладене розгляд справи № 37/427 на 25.10.10 р.

У судовому засіданні 25.10.10 р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвал суду від 03.09.10 р. та 11.10.10 р., повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 25.10.10 р. не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, зважаючи на те, що представник позивача не заперечує проти вирішення справи без участі представника відповідача, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(електропостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІЯ»(споживач) був укладений договір № 3205458 від 10.06.03 р. про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого електропостачальна організація зобов’язується постачати електричну енергію відповідно до умов цього договору, а споживач зобов’язується своєчасно здійснювати оплату електричної енергії за тарифами, що регулюються згідно з умовами, визначеними у ліцензії на постачання електричної енергії та в разі зміни публікуються в пресі, виконує інші умови, визначені договором та додатками до нього, які є його невід’ємною частиною.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 4.1. договору № 3205458 від 10.06.03 р. передбачено, що споживач зобов’язується своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки за електричну енергію відповідно до встановлених договором умов та термінів оплати, а також вносити інші платежі за виконання електропостачальною організацією робіт та надання послуг, пов’язаних з електропостачанням, вартість яких не входить до складу тарифу.

Відповідно до п. п. 1., 2. та 3. додатку № 2Ж1 до договору № 3205458 від 10.06.03 р., розрахунковий період починається о 00 год. 00 хв. 1 числа кожного місяця та закінчується о 00 год. 00 хв. 1 числа місяця, наступного за звітним; споживач знімає показання лічильників 20 числа кожного місяця; період між датами зняття показань засобів обліку прирівнюються до розрахункового періоду, тариф якого застосовується для розрахунків вартості електричної енергії.

Згідно з п. 4. вищезазначеного додатку, щомісяця 21 числа споживач зобов’язується направляти свого представника до постачальника електричної енергії за адресою: м. Київ, бульвар Ромена Роллана, 18 для надання звіту про використану електроенергію та документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період. Крім цього, споживач надає завірений акт звіряння розрахунків за попередній період.

Відповідно до п. 5. додатку № 2Ж1 до договору № 3205458 від 10.06.03 р., споживач здійснює 100 % оплату вартості заявленого (договірного) обсягу електричної енергії до 13 числа поточного розрахункового періоду.

На обсяг електричної енергії, який підлягає оплаті, постачальник електричної енергії до 1 числа поточного місяця виписує рахунок споживачу.

Остаточний розрахунок здійснюється споживачем до 1 числа місяця, наступного за звітним, на підставі обсягів фактично спожитої електричної енергії у поточному розрахунковому періоді.

Кількість спожитої споживачем електричної енергії визначається як різниця між загальною сумою споживання споживача та субспоживачів за наявності в останніх договору з постачальником електричної енергії.

Постачальник електричної енергії може самостійно знімати показання електролічильників як візуально, так і за допомогою комп’ютерної техніки та видавати споживачу платіжні документи для оплати електроенергії.

Згідно з п. 6 вищезазначеного додатку, у разі неподання споживачем звіту про використану електричну енергію в зазначений термін або якщо зняття показань постачальником електричної енергії є неможливим, визначення обсягу використаної електроенергії здійснюється за середньодобовим споживанням попереднього розрахункового періоду.

Період розрахунку за середньодобовим споживанням електроенергії не може перевищувати один місяць. Після цього розрахунок спожитої електроенергії здійснюється постачальником електричної енергії за встановленою потужністю струмоприймачів та числом годин їх використання до надання споживачем показань електролічильників (або до зняття показань електролічильників постачальником електричної енергії) без подальшого перерахунку.

Позивач у позовній заяві пояснив суду, що ним належним чином виконувалися зобов’язання за договором № 3205458 від 10.06.03 р., тоді як відповідач свої зобов’язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 29595,23 грн., що підтверджується копіями звітів про використану активну електричну енергію за період з березня 2010 р. до травня 2010 р., актами приймання-передачі товарної продукції (активної електроенергії) за період з березня 2010 р. до червня 2010 р., рахунками-розшифровками (за активну електроенергію) за період з березня 2010 р. до червня 2010 р.

За таких обставин АЕК «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЯ»про стягнення 29595,23 грн. основного боргу за спожиту активну енергію, 1479,76 грн. пені, 32,13 грн. інфляційних нарахувань та 220,54 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором про постачання електричної енергії № 3205458 від 10.06.03 р. та додатками до нього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску електричної енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 3205458 від 10.06.03 р. строк оплату за спожиту активну енергію не здійснив.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 29595,23 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЯ»суми основного боргу за договором № 3205458 від 10.06.03 р. про постачання електричної енергії у розмірі 29595,23 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 32,13 грн. інфляційної складової боргу та 220,54 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 3205458 від 10.06.03 р. за період з 01.03.10 р. до 01.08.10 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов’язані із встановленням рівня інфляції у квітні 2010 р., травні 2010 р., червні 2010 р. та липні 2010 р. на рівні 99,7 %, 99,4 %, 99,6 % та 99,8 % відповідно.

У зв’язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого інфляційні нарахування за період з 01.03.10 р. до 01.08.10 р. не підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЯ», оскільки їх розмір становить –273,82 грн. (від’ємну суму).

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 32,13 грн. інфляційних нарахувань.

Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором № 3205458 від 10.06.03 р. станом на 01.08.10 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 220,54 грн. трьох відсотків річних.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також просить суд стягнути з відповідача 1479,76 грн. пені за порушення грошового зобов’язання за договором № 3205458 від 10.06.03 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

У відповідності до пункту 5.1. договору № 3205458 від 10.06.03 р., за несвоєчасне внесення платежів за електричну енергію та інших платежів споживач сплачує електропостачальній організації пеню в розмірі 0,75 % за кожний день прострочення платежів, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, нарахована відповідачу пеня за неналежне виконання грошового зобов’язання за договором № 3205458 від 10.06.03 р. становить 1479,76 грн.

Таким чином, позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЯ»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЯ»(03037, м. Київ, вул. Івана Клименка, 10/17, код ЄДРПОУ 21633330) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 29595 (двадцять дев’ять тисяч п’ятсот дев’яносто п’ять) грн. 23 коп. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 1479 (одна тисяча чотириста сімдесят дев’ять) грн. 76 коп. пені, 220 (двісті двадцять) грн. 54 коп. трьох річних процентів, 312 (триста дванадцять) грн. 96 коп. витрат по сплаті державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 76 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В позовних вимогах про стягнення 32,13 грн. інфляційних нарахувань відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.          

           Суддя           Гавриловська І.О.