Рішення № 12202187, 01.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/28101.11.10 За позовом Приватного підприємства “Хімтон”

до Дочірнього підприємства Фірми “Екотехніка-М”

про стягнення 80978,60 грн.

                                                                                Суддя           Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ :          

Заявлено позов про стягнення з Дочірнього підприємства Фірми “Екотехніка-М” заборгованості за поставлений товар згідно видаткових накладних в розмірі 80978,60 грн., в тому числі 80739,70 грн. - основного боргу та 238,90 грн. –3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2010р. порушено провадження по справі № 53/281, розгляд справи призначено на 27.09.2010р.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 27.09.2010р. представників позивача та відповідача розгляд справи було відкладено на 18.10.2010р.

Через відділ Діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання від позивач по справі про відмову від позовних вимог в часті заявленого основного боргу в розмірі 80739,70 грн.

У зв’язку з неявкою в судове засідання 18.10.2010р. представника відповідача ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2010р. розгляд справи було відкладено на 01.11.2010р.

Представник позивача в судове засідання 01.11.2010р. не з’явився.

Відповідач в судове засідання 01.11.2010р. також не з’явився, вимоги ухвал суду від 13.09.2010р., від 27.09.2010р. та від 18.10.2010р. не виконав, про причини неявки суду невідомо. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз’яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АД № 852416 від 22.09.2010р., наданими позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 13.09.2010р., від 27.09.2010р. та від 18.10.2010р., про що свідчать відмітки про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.11.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Як встановлено в ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

На підставі усної домовленості позивачем поставлено відповідачу товар, що підтверджується належним чином завіреними копіями видаткових накладних: № 44202 від 22.04.2010р., № 44202-1 від 27.04.2010р., № 45033 від 05.05.2010р., № 45190 від 17.05.2010р. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей: серія 12 ААА № 500376 від 21.04.2010р., серія 12 ААА № 500415 від 29.04.2010р., серія 12 ААА від 500427 від 05.05.2010р., серія 12 ААА № 5000489 від 17.05.2010р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

          Матеріали справи також свідчать, що позивач виставляв відповідачу рахунки-фактури: № 44020 від 22.04.2010р., № 44992 від 29.04.2010р., № 45033 від 05.05.2010р., № 45190 від 12.05.2010р.

Позивач по справі надсилав на адресу відповідача претензію № 806 від 07.06.2010р. з вимогою оплатити заборгованість за поставлений товар. На доказ направлення претензії відповідачу позивач надав повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.06.2010р.

Відповідач відповіді на вимогу позивача не надавав.

Статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 зазначеного Кодексу.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.          

Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримав вимогу про оплату за поставлений товар 21.06.2010р. Таким чином, відповідач повинен був у строк до 27.06.2010р. оплатити позивачу за поставлений товар.

Однак, відповідач у строк до 27.06.2010р. свого обов’язку щодо оплати в повному обсязі отриманого товару не виконав.

Через відділ Діловодства Господарського суду міста Києва 30.09.2010р. від позивача надійшло клопотання про відмову від позовних вимог в часті заявленого основного боргу в розмірі 80739,70 грн. оскільки відповідач погасив заборгованість в повному обсязі.

Подане клопотання позивача про відмову від позову підписана представником позивача Арап’євою Н. В., на підставі довіреності. Відповідно до довіреності від 10.01.2010р., яка видана позивачем в особі генерального директора Веремеєнко А. В. Арап’євій Н. В. надано право відмови від позову.

Відповідно до ч. 1 статті 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи.

Згідно з ч. 2 статті 78 ГПК України до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Перевіривши повноваження представника позивача на вчинення зазначеної дії, а також те, що вказана дія не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає заяву представника позивача про відмову від позову.

Згідно з ч. 4 статті 78 ГПК України про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Пункт 4 ч. 1 статті 80 ГПК України передбачає, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до ч. 2 статті 80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Окрім суми основного боргу позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 3% річних за прострочення виконання грошових зобов’язань в розмірі 238,90 грн. У період прострочення з 01.07.2010р. по 05.08.2010р.

Судом встановлено, що відповідач отримав вимогу про оплату за поставлений товар 21.06.2010р., таким чином, відповідач повинен був у строк до 27.06.2010р. оплатити позивачу за поставлений товар.

Проте відповідач в порушення чинного законодавства розрахувався з позивачем за поставлений товар лише 01.09.2010р.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та 3% річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у період з 01.07.2010р. по 05.08.2010р. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 238,90 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 47, 49, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

          2.Стягнути з Дочірнього підприємства Фірми “Екотехніка-М” (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94-А; ідентифікаційний код 24363204, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного підприємства “Хімтон” (04655, м. Київ, вул. Богатирська, 3-Г; ідентифікаційний код 30223111) 238 (двісті тридцять вісім) грн. 90 коп. 3% річних, 2 (дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті державного мита та 0 (нуль) грн. 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. В частині стягнення основного боргу в розмірі 80739,70 грн. провадження у справі припинити.

Суддя                                                                                           Грєхова О.А.

Повне рішення складено 03.11.2010р.