Рішення № 12202186, 01.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/29201.11.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МакКлінс"

про стягнення 5 148,06 грн.

                                                                                                    Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Хоменко А.О.- представник за довіреністю від 11.05.2010р.

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ :                    

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МакКлінс" заборгованості за Договором № AUZ 206.09 на транспортно-експедиційне обслуговування при комбінованих перевезеннях експортно-імпортних та транзитних вантажів від 26.10.2009 р. в розмірі 5148,06 грн., в тому числі 3394,86 грн. основного боргу, 1 080,00 грн. штрафних витрат та 673,20 грн. додаткових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2010р. порушено провадження по справі № 53/292, розгляд справи призначено на 11.10.2010р.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 11.10.2010р. представника відповідача розгляд справи відкладено на 01.11.2010р.

          Представник позивача в судовому засіданні 01.11.2010р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач в судове засідання 01.11.2010р. також не з’явився, вимоги ухвал суду від 27.09.2010р. та від 11.10.2010р. не виконав, про причини неявки суду невідомо. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз’яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/5642 від 11.10.2010р., наданими позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 27.09.2010р. та від 11.10.2010р., про що свідчать відмітки про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.11.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.10.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № AUZ 206.09 на транспортно-експедиторське обслуговування при комбінованих перевезеннях експертно-імпортних та транзитних вантажів, відповідно до умов якого даний договір регламентує та регулює взаємовідносини сторін з приводу планування, здійснення та оплаті транспортно-експедиційних послуг за допомогою комбінованих перевезеннях експортно-імпортних та транзитних вантажів (п. 1.1 Договору).

09.11.2009р. відповідачем була подана заявка на перевезення вантажу за маршрутом Китай - Україна (Київ).

На виконання договору № AUZ 206.09 та заявки позивачем було організовано перевезення вантажу за вказаним маршрутом, що підтверджується коносаментом SHALEG 09119117 та товарно-транспортною накладною ААБ № 008567.

Як вбачається з видаткового ордеру № 20367 від 23.12.2009р. перевізник отримав вантаж з контейнерного терміналу –24.12.2009р.

Згідно з п. 3.2 Договору підставою для оплати послуг експедитора (позивача) є рахунок експедитора, який відправляється по факсу з наступною відправкою оригіналу рахунку, а також вантажосупровідні документи (СМR, коносаменти, сюрвейерські акти і т. д.) кур’єрською поштою, якщо не погоджено інше по кожному перевезенню окремо.

Позивач виставляв відповідачу рахунки: J-91039035 від 11.12.2009р., № J-91039935 від 04.01.2010р. на оплату за надані послуги в розмірі 33394,72 грн.

Також на підтвердження належного виконання Договору позивач надав суду належним чином завірені копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг): № J-91039035 від 04.01.2010р., № J-91039935 від 04.01.2010р.

Відповідач частково оплатив за надані йому послуги, що підтверджується належним чином завіреними копіями платіжних доручень: № 69 від 27.01.2010р., № 71 від 02.02.2010р., № 72 від 10.02.2010р., № 73 від 10.02.2010р.

Матеріали справи свідчать, що позивач звертався до відповідача з вимогою від 16.06.2010р. на оплату заборгованості в розмірі 3394,86 боргу та 1080,00 грн. штрафу. До вказаної вимоги позивач додав копію рахунків J-91039035 від 11.12.2009р., № J-91039835 від 16.06.2010р., № J-91039935 від 04.01.2010р., коносамент SHALEG 09119117 та товарно-транспортну накладну ААБ № 008567.

На доказ направлення вимоги відповідачу позивач надав суду реєстр на відправку рекомендованої кореспонденції від 17.06.2010р.

Відповідачем відповіді на вимогу не надав.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманих послуг (п. 3.2 Договору).

Відповідачем свого зобов’язання щодо оплати за надані йому послуги не виконав.

Таким чином заборгованість відповідача становить 3394,86 грн. основного боргу.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 306 ГК України встановлено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Статтею 316 ГК України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

          Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Доказів належного виконання зобов’язання щодо оплати послуг відповідач не подав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

          Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 3394,86 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1080,00 грн. штрафних санкцій за понаднормовий простій автомобіля під завантаженням/розвантаженням.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

28.12.2009р. автомобіль з вантажем прибув на митницю призначення, що підтверджується штампом Київської регіональної митниці в товарно-транспортній накладній № 008567.

31.12.2009р. було закінчено митне оформлення та розвантаження вантажу, що підтверджується печаткою Київської регіональної митниці в ТТН № 008567.

Згідно з підпунктом 2.1. пункту 4.10.1 Договору Відповідач зобов'язується оплатити штраф за понаднормативний простій автомобіля під завантаженням/розвантаженням у розмірі 540,00 гри. за кожні початі 24 години по закінченню безкоштовного строку, який на території держав СНД становить - 48 годин, на іноземній території - 24 години.

Отже, період з 28.12.2009 р. по 29.12.2009р. (2 доби) є нормативним простоєм, згідно п. 2.1. Договору, а період з 30.12.2009р. по 31.12.2009р. (2 доби) - є понаднормативним простоєм.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 1080,00 грн. штрафних санкцій за понаднормовий простій автомобіля під завантаженням/розвантаженням.

Позивач заявив про стягнення з відповідача демереджу в розмірі 673,20 грн.

Як вбачається з п. 4.10.2 Договору замовник (відповідач) сплачує експедитору (позивач) простій та/або не завантаження морських тоннажів в розмірі для трампованого судна –в повному об’ємі «мертвого»фрахту та/або демереджу, погодженого в Додатку до даного Договору за умови надання експедитором замовнику підтверджуючих документів факсової копії акта обліку стояночного часу.

В заявці на перевезення від 09.11.2009р. сторони додатково погодили про компенсацію демереджу.

20.01.2010р. позивач оплатив виставлений агентом морської лінії (ТОВ «Чайна Шиппинг Ейдженсі»рахунок № 101119 від 14.01.2010р. на суму 673,20 грн. за демередж, який виник у період з 28.12.2009р. по 04.01.2010р., що підтверджується платіжним дорученням № 23308 від 20.01.2010р.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з вимоги про оплату заборгованості від 16.06.2010р. позивач звертався до відповідача про оплату додаткових затрат понесених позивачем та направляв відповідачу рахунок-фактуру № J-91039835 від 16.06.2010р.

На доказ направлення вимоги відповідачу позивач надав суду реєстр на відправку рекомендованої кореспонденції від 17.06.2010р.

Відповідачем відповіді на вимогу не надав, свого зобов’язання щодо оплати демереджу не виконав.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 673,20 грн. за демередж.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МакКлінс" (03680, м. Київ, бул. Івана Лепсе, 6, ідентифікаційний код 35525049) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" (03124, м. Київ, пр.-т Московський, 9, корпус 2Д, ідентифікаційний код 32493177) 3394 (три тисячі триста дев’яносто чотири) грн. 86 коп. основного боргу, 1080 (одна тисяча вісімдесят) грн. 00 коп. штрафу, 673 (шістсот сімдесят три) грн. 20 коп. додаткових витрат, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                           Грєхова О.А.

Повне рішення складено 03.11.2010р.