Рішення № 12202094, 26.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/23526.10.10 За позовом           Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до                     Київського міського відділення Всеукраїнської громадської

організації «Українська спілка інвалідів - УСІ»

про                     стягнення 96031 грн. 83 коп.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Ковальчук В.М.          

Від відповідача не з’явився

Обставини справи:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація», позивач у справі, звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації «Українська спілка інвалідів –УСІ»заборгованості за фактичне користування приміщенням поза строком дії договору оренди.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, ніяких заяв, клопотань до суду не подав та не надіслав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

За таких обставин та враховуючи положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При розгляді матеріалів справи встановлено, що:

Між сторонами у справі 21.12.2006 р. був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 07/2662.

За умовами договору, позивач на підставі рішення Київської міської ради від 21.12.2006 р. № 526/583-1 передав, а відповідач прийняв в орендне користування нежитлові приміщення за адресою: проспект Правди, 66а літер А в м. Києві, загальною площею 92,20 кв.м.

Строк дії договору було встановлено з 21.12.2006 по 19.12.2007.

Факт передачі в орендне користування нежитлового приміщення підтверджується актом приймання-передачі від 21.12.2006 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»позивач повідомив відповідача листом від 25.12.2007 № 155/1/05-7308 про закінчення договору оренди, про припинення його дії, а також про вимогу звільнити вказане нежиле приміщення і передати КП «Київжитлоспецексплуатація»за актом.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до акту приймання-передачі від 01.11.2009 орендар передав орендодавцеві нежитлове приміщення площею 92,20 кв.м. в будинку № 66а літер А на проспекті Правди в м. Києві.

Згідно з п. 7.5. договору оренди від 21.12.2006 № 07/2662, після закінчення строку дії договору приміщення має бути передане орендодавцю за актом.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі закінчення строку дії договору орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договір оренди.

Згідно з п.п. 3.5, 3.6 та 4.2 вказаного договору оренди, орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об’єкта оренди орендодавцеві.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушував умови договору.

Суд перевірив, погоджується та вважає обгрунтованим наданий позивачем розрахунок заборгованості (довідка) відповідача з плати за фактичне користування приміщенням поза строком дії договору оренди, відповідно до якого станом на 31.10.2009, а також станом на день винесення рішення заборгованість відповідача складає 96031 грн.83 коп.

В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем вищенаведеної заборгованості, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 96031,83 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є нормативно та документально обгрунтованими, а тому таким, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення позивача з позовом до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації «Українська спілка інвалідів – УСІ»(м. Київ, вул. Боженка, 86-а; код 21685999) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(м. Київ, вул. Володимирська, 51-а; код 03366500) 96031 (дев’яносто шість тисяч тридцять одну) грн. 83 коп. основного боргу, 960 (дев’ятсот шістдесят) грн. 32 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяІ.О.Домнічева

Повне рішення складено 29.10.2010 р.