Рішення № 12201856, 11.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/32211.10.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» До Житлово-будівельного кооперативу "Приладобудівник-3"           Простягнення 14 177,84 грн. Суддя Омельченко Л.В. Представники: Від позивачаГаркавенко С.В.–представник за довіреністю від 03.06.2010 р. Півень Д.О. –представник за довіреністю від 02.03.2010 р. Від відповідача Ярошевська Н.І. –представник за довіреністю від 31.12.2009 р. 11.10.2010 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулася до суду з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Приладобудівник-3»14177,84 грн. заборгованості з оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді за договором від 01.11.1999 р. № 810316. Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/332 від 30.07.2010 р., яку призначено до розгляду на 26.08.2010 р. 26.08.2010 р. та 10.09.2010 р. в судових засіданнях оголошувалася перерва. У судове засідання, призначене на 24.09.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, а представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для уточнення розрахунків між сторонами. Ухвалою Господарського суду міста Києва розгляд справи було відкладено на 11.10.2010 р. У судове засідання, призначене на 11.10.2010 р., з’явилися представники сторін. Представники позивача підтримали позов та просили його задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, про що зазначив у своєму відзиві. Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ: 01.11.1999 р. між АЕК "Київенерго" (енергопостачальна організація) та ЖБК «Приладобудівник-3»(абонент) було укладено договір № 810316 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі –"Договір"). Відповідно до пункту 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору. Абонент відповідно до пункту 2.3.1 Договору зобов’язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Договір № 810316 на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання, а тому права та обов’язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач вказує, що у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.09.2004 р. становила 124606,12грн.

30.09.2004 р. між АЕК "Київенерго" (кредитор) та ЖБК «Приладобудівник-3»(боржником) було укладено угоду № 487-04 про реструктуризацію заборгованості по Договору (надалі –"Угода").

Згідно із п. 2 Угоди боржник визнає та підтверджує заборгованість перед кредитором за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.1999 р. №810316 у сумі 124606, 12 грн. станом на 01.09.2004р.

Пунктом 3 Угоди погоджено, що боржник зобов’язується сплатити зазначену у п.1 цієї угоди суму протягом 10.2004 –09.2009 (Додаток 1).

Відповідно до п. 3 Угоди боржник разом з сплатою суми, зазначеної у п. 2 цієї угоди, зобов’язується у повному обсязі оплачувати поточне споживання згідно з договором на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Пунктом 4 Угоди визначено, що при проведенні сплати заборгованості боржник зобов'язується посилатися в реквізитах "призначення платежу" платіжного документа на цю угоду. За відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані кредитором кошти зараховуються в першу чергу як оплата поточного споживання енергії, а залишок коштів (за наявності) –на виконання цієї угоди.

Позивач вказує, що за період з червня 2006 р. по липень 2010 р. кошти на виконання Угоди надійшли у розмірі 67500, 00 грн., хоча згідно з додатком № 1 до Угоди відповідач повинен був сплатити 83070, 72 грн., внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 01.05.2010 р. становить 14177, 84 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Додатком № 1 до Угоди сторони погодили, що відповідач зобов’язаний сплачувати заборгованість протягом жовтня 2004 –вересня 2009 року щомісячними платежами сумою 2076,77 грн. (останній платіж сумою 2 076,69 грн.) до 15 числа кожного місяця. Як вбачається з довідки про стан розрахунків та платежі за спожиту теплову енергію ЖБК «Приладобудівник-3», внаслідок неналежного виконання умов Угоди №487-04, утворилася заборгованість у сумі 14177,84 грн.

Таким чином, вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»у частині стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

Виходячи з вищезазначеного, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Приладобудівник -3»(03194, м. Київ, пр-т Леся Курбаса, 9-Ж, ідентифікаційний код 22885499) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 14177 (чотирнадцять тисяч сто сімдесят сім) грн. 84 коп., 141 (сто сорок одну) грн. 78 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 18.10.10