Рішення № 12201664, 25.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/42525.10.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоЖитлово-будівельного кооперативу «РІЧКОВИК-2»

Простягнення 116944,35 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судовому засіданні брали участь:

Від позивача:          Гаркавенко С.В. –дов. № Д07-2010/06/03-1 від 03.06.10р.

Від відповідача:          Пінчук М.М., дов. № б/н від 17.09.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” до Житлово-будівельного кооперативу «Річковик-2»про стягнення 114020,43 грн. основного боргу, 1666,02 грн. інфляційних нарахувань та 1257,90 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за угодою № 27-07 від 07.09.2007 р. про реструктуризацію заборгованості за договором № 1630516 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.2001 р.

Ухвалою суду від 03.09.10 р. було порушено провадження у даній справі № 37/425 та призначено її розгляд на 11.10.10 р., зобов’язано сторін надати певні документи.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 05.10.2010 р. від відповідача надійшло клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами.

У судовому засіданні 11.10.2010 р. суд задовольнив вищезазначене клопотання відповідача.

У даному судовому засіданні представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду від 03.09.10 р., позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засіданні 11.10.2010 р. не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про призначене судове засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке відповідач отримав 13.09.2010 р.

Враховуючи наведене, у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 03.09.2010 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд відклав розгляд даної справи 37/425 до 25.10.2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні 25.10.2010 р. повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у призначеному судовому засіданні

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом «РІЧКОВИК-2»(абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді №1630516 від 01.05.2001 р.

07.09.2007 р. між сторонами було укладено угоду № 23-07 про реструктуризацію заборгованості за договором №1630516 від 01.05.2001 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, яка є його невід’ємною частиною.

Згідно з пунктами 2 та 3 вищезазначеної угоди, Житлово-будівельний кооператив «РІЧКОВИК-2»визнало та підтвердило заборгованість перед АЕК “Київенерго” в особі СВП “Енергозбут Київенерго” за договором №1630516 від 01.05.2001 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді у сумі 410473,47 грн. станом на 01.09.2007 р. та зобов’язалося сплатити зазначену суму заборгованості протягом 09.2007-08.2010 р.р.

У відповідності до п. 5. угоди № 23-07 про реструктуризацію заборгованості за договором №1630516 від 01.05.2001 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, при проведенні сплати заборгованості боржник зобов’язується посилатися в реквізитах «призначення платежу»платіжного документа на цю угоду. За відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані кредитором кошти зараховуються, в першу чергу, як оплата поточного споживання енергії, а залишок коштів (за наявності) –на виконання цієї угоди.

Згідно додатку № 23-07 про реструктуризацію заборгованості за договором №1630516 від 01.05.2001 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, сплата щомісячних платежів повинна здійснюватись до 25 числа поточного місяця.

Позивач у позовній заяві пояснив суду, що за період з 01.11.2009 р. по 01.09.2010 р. відповідачем не були виконані зобов’язання по сплаті заборгованості за угодою про реструктуризацію заборгованості, у зв’язку з чим станом на 01.09.2010 р. борг відповідача за угодою № 23-07 про реструктуризацію заборгованості за договором №1630516 від 01.05.2001 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді становить 114020,43 грн.

За таких обставин АЕК “Київенерго” в особі СВП «Енергозбут Київенерго»звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Житлово-будівельного кооперативу «РІЧКОВИК-2»про стягнення 114020,43 грн. основного боргу, 1666,02 грн. інфляційних нарахувань та 1257,90 грн. трьох відсотків річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов’язання щодо оплати заборгованості у розмірі 114020,43 грн. за спожиту теплову енергію відповідач у встановлений угодою № 27-07 від 07.09.2007 р. про реструктуризацію заборгованості за договором № 1630516 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.2001 р. строк та у повному обсязі не виконав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 114020,43 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «РІЧКОВИК-2»суми основного боргу за угодою № 27-07 від 07.09.2007 р. про реструктуризацію заборгованості за договором № 1630516 на постачання теплової енергії у гарячій воді у розмірі 114020,43 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 1666,02 грн. інфляційних нарахувань та 1257,90 грн. трьох річних процентів, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за угодою № 27-07 від 07.09.2007 р. про реструктуризацію заборгованості за договором № 1630516 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.2001 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов’язані із встановленням рівня інфляції у квітні, травні, червні, липні та серпні 2010 р. на рівні 99,7 % , 99,4 %, 99,6%, 99,8 % та 99, 7 % відповідно.

У зв’язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з відповідача за період з 01.11.2009 р. до 01.09.2010 р. підлягають 219,72 грн. інфляційних нарахувань.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 1257,90 грн. річних відсотків

Враховуючи вищевикладене, позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного підрозділу “Енергозбут Київенерго” підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «РІЧКОВИК-2»(02232, м. Київ, вул. Закревського, 85, код ЄДРПОУ 23669417) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(пл. Івана Франка, 5, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(вул. Мельникова, 31, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 26187763) 114 020 (сто чотирнадцять тисяч двадцять) грн. 43 коп. основного боргу, 219 (двісті дев’ятнадцять) грн. 72 коп. інфляційних нарахувань, 1 257 (одна тисяча двісті п’ятдесят сім) грн. 90 коп. трьох відсотків річних, 1 154 (одна тисяча сто п’ятдесят чотири) грн. 98 коп. витрат по сплаті державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.           Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.