Рішення № 12201438, 25.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/48925.10.10

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська чайна компанія»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»

про стягнення 8228,05 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

від позивача не з’явились

від відповідача не з’явились

В судовому засіданні 25.10.2010 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Українська чайна компанія»до товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»про стягнення заборгованості за неналежне виконання грошового зобов’язання за договором № 407-06 від 06.11.2006 в розмірі 8228,05 грн., в тому числі 6137,47 грн. - основний борг, 968,57 грн. –інфляційні збитки та 561,00 грн. –3 % річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.09.2010 порушено провадження у справі № 50/489 та призначено її до розгляду на 04.10.2010.

Представник відповідача в судове засідання 04.10.2010 не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В судове засідання прибув представник позивача, надав суду докази та дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В зв’язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 25.10.2010.

В судове засідання 25.10.2010 представник позивача не з’явився про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідач в судові засідання 04.10.2010 та 25.10.2010 не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.11.2006 між товариством з обмеженою відповідальністю «Українська чайна країна» (далі-позивач, постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»(далі –відповідач, покупець за договором) було укладено договір № 407-06 (далі договір).

Відповідно до умов п.1.1. договору, позивач зобов’язався поставити товар, а відповідач зобов’язався прийняти його та оплатити його вартість. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, що свідчить момент передачі товару.

Згідно п. 4.1. договору, постачальник відвантажує товар (відпускає зі складу) по договірним цінам в українській національній валюті, включаючи ПДВ.

Ціна на товар вказується в накладній (п. 4.2. договору).

У відповідності до положень п. 4.3. договору, оплата за отриманий товар проводиться кожні 14 (чотирнадцять) календарних днів за реалізований товар.

Умовами розділу 5 договору передбачений порядок приймання товарів по кількості та якості, відповідно до якого постачальник здійснює поставку товару згідно видаткової накладної встановленого зразка. Покупець приймає від постачальника товар по кількості та якості, у відповідності з Інструкцією № П-6, П-7, згідно супровідних документів, виданих постачальником.

Судом встановлено, на виконання умов договору № 407-06 від 06.11.2006 позивачем було передано у власність відповідача товар на загальну суму 20137,47 грн. відповідно до підписаних сторонами видаткових накладних:

- № ЧК-0000390 від 02.06.2007 на суму 1 216,83 грн.;

- № ЧК-0007425 від 18.07.2007 на суму 1467,72 грн.;

- № ЧК-0007426 від 18.07.2007 на суму 34,40 грн.;

- № ЧК-0007506 від 19.07.2007 на суму 93,24 грн.;

- № ЧК-0007712 від 26.07.2007 на суму 1217,04 грн.;

- № ЧК-0009009 від 30.08.2007 на суму 1217,04 грн.;

- № ЧК-0010315 від 28.09.2007 на суму 1217,04 грн.;

- № ЧК-0011601 від 29.10.2007 на суму 1216,83 грн.;

- № ЧК-0012802 від 26.11.2007 на суму 1216,83 грн.;

- № ЧК-0013249 від 28.11.2007 на суму 829,03 грн.;

- № ЧК-0000123 від 10.01.2008 на суму 1216,83 грн.;

- № ЧК-0001170 від 28.01.2008 на суму 612,54 грн.;

- № ЧК-0003919 від 18.03.2008 на суму 1216,83 грн.;

- № ЧК-0006104 від 29.04.2008 на суму 1216,83 грн.;

- № ЧК-0008551 від 02.07.2008 на суму 1164,33 грн.;

- № ЧК-009228 від 16.07.2008 на суму 1984,59 грн.;

- № ЧК-015593 від 28.11.2008 на суму 2999,52 грн..

Вищевказані накладні приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу та прийняття його останнім.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов’язання, а саме відповідачем було здійснено лише часткову оплату поставленого товару в розмірі 14000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено відповідачу претензію № 137від 25.06.2010 з вимогою терміново погасити існуючу заборгованість. Однак зазначена претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за договором № 407-06 від 06.11.2006 становить 6137,47 грн.

Судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 6137,47 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором № 407-06 від 06.11.2006 в сумі 6137,47 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань позивач просить суд стягнути з останнього витрати пов’язані з інфляційними процесами в сумі 968,57 грн. та 3 % річних в розмірі 561,00 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат, 3% річних є законними та обґрунтованими, у зв’язку з тим, що має місце прострочення виконання грошового зобов’язання та підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»(02160, м. Київ, пр.-т. Воз’єднання, 1; код ЄДРПОУ 31168778) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на товариства з обмеженою відповідальністю «Українська чайна країна»(04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48, код ЄДРПОУ 32855123) основний борг в сумі 6 137 (шість тисяч сто тридцять сім) грн. 47 коп., індекс інфляції в розмірі 968 (дев’ятсот шістдесят вісім) грн. 57 коп., 3 % річних в сумі 561 (п’ятсот шістдесят одна) грн. 00 коп., державне мито в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

          Суддя                                                                       Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 01.11.2010