Рішення № 12201341, 15.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/19915.10.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Шаповалов А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ортос Ессет Менеджмент», м.Київ

до Відповідача: Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Комтранс ЛТД», м.Київ

про: стягнення 10 824,36 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача –Горщар С.В. (за довіреністю №б/н);

від Відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ортос Ессет Менеджмент», м.Київ, (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Комтранс ЛТД», м.Київ (далі –Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 5724,46 грн., пені –677,53грн., інфляційних нарахувань –1249, 14 грн. та 3% річних у сумі –311, 00 грн. та штрафу у розмірі 2862,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір довгострокового постачання №1086 від 01.02.2007р., видаткову накладну № И-024563 від 08.08.2008р. на суму 1181,65 грн., видаткову накладну № И-024669 від 09.08.2008р. на суму 154,93 грн., видаткову накладну № И-024670 від 09.08.2008р. на суму 154,93 грн., видаткову накладну № И-029833 від 27.09.2008р. на суму 1364,00 грн., видаткову накладну № И-029832 від 27.09.2008р. на суму 2497,63 грн., видаткову накладну № И-029841 від 27.09.2008р. на суму 116,42 грн., видаткову накладну № И-029845 від 29.09.2008р. на суму 270,00 грн., Договір про відступлення права вимоги № БА-31/09 від 24.11.2009р., Повідомлення про заміну кредитора у зобов’язанні вих. № 612/42 від 24.11.2009р. з доказами направлення його Відповідачу, Вимогу щодо виконання грошових зобов’язань №б/н від 06.01.2010р. з доказами направлення її Відповідачу, Свідоцтво про державну реєстрацію Позивача, Витяг з ЄДРПОУ станом на 16.12.2009р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача та інше.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст. 611, 612, 624, 625 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні 01.10.2010р. представник Позивача надав для залучення до матеріалів справи Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 09.09.2010р. підписаний з боку Позивача, з доказами направлення його Відповідачу.

Позивач у судове засідання 15.10.2010р. з’явився, підтримав позовні вимоги, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме за Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.12.2010р., щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем, у зв’язку з відсутністю Відповідача за його юридичною адресою –02093, м.Київ, вул.Бориспільська, 24.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, та в Витязі від 16.12.2009р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача доданого Позивачем до позовної заяви.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані позивачем докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Київською філією Приватного виробничо-комерційного підприємства «Спецторг»(Постачальник) та Спільним підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Комтранс ЛТД»(Покупець) був укладений Договір довгострокового постачання №1086 (надалі-Договір).

Відповідно п.1.1. Договору Постачальник зобов’язується на протязі дії Договору поставляти Покупцю товар (в тому числі, але не виключно –запасні частини для вантажних автомобілів та напівпричепів (причепів), авто хімію, мастила (оливи), супутні товари для автотранспорту та інше) за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід’ємною частиною Договору (далі за текстом –«товар»), а Покупець зобов’язується приймати товар та оплачувати його на встановлених Договором умовах.

Згідно п.1.3 Договору загальна сума Договору складає ціни товару, вказану в видаткових накладних протягом дії Договору.

Договір вступає в дію з моменту його підписання повноважними особами обох сторін та діє до 31 грудня поточного року включно. (2.1. Договору). Якщо на момент закінчення чергового строку дії цього Договору є належна пропозиція однієї із сторін про його розірвання, але сторонами не виконані будь-які взаємні зобов’язання, Договір діє до виконання сторонами всіх взаємних зобов’язань і проведення остаточних розрахунків між ними. (п.2.3 Договору).

Згідно п.5.1. Договору, Покупець зобов’язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару у встановлений сторонами термін.

При проведенні поставки з відстроченням платежу Покупець сплачує суму ціни товару протягом терміну, зазначеного у видатковій товарній накладній, після отримання зазначеної партії Покупцем від Постачальника (дати підписання Покупцем накладної Постачальника).

Розділом 10 Договору сторони встановили відповідальність за порушення умов Договору, зокрема, п.10.3 встановлено, що при простроченні оплати товару Покупець зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен календарний день періоду прострочення платежу, а також пеню, нараховану на суму заборгованості за кожен календарний день періоду прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення.

Крім того, п.10.6 Договору, встановлено, що при простроченні оплати більше одного місяця, Постачальник має право, крім стягнення передбачених п.10.3 суми боргу та пені, додатково стягнути з Покупця штраф у розмірі 50 (п’ятдесят) відсотків від суми заборгованості.

Позивачем на адресу Відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 5 739,56грн. Факт отримання товару Відповідачем, підтверджується видатковою накладною № И-024563 від 08.08.2008р. на суму 1181,65 грн., видатковою накладною № И-024669 від 09.08.2008р. на суму 154,93 грн., видатковою накладною № И-024670 від 09.08.2008р. на суму 154,93 грн., видатковою накладною № И-029833 від 27.09.2008р. на суму 1364,00 грн., видатковою накладною № И-029832 від 27.09.2008р. на суму 2497,63 грн., видатковою накладною № И-029841 від 27.09.2008р. на суму 116,42 грн., видатковою накладною № И-029845 від 29.09.2008р. на суму 270,00 грн.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар у сумі 15,10 грн., в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 5724,46 грн.

24.11.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Спецторг»(Цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ортос Ессет Менеджмент»(Позивач - Цесіонарій) було укладено Договір про відступлення права вимоги № БА-31/09.

Відповідно до п. 1.1 Договору, порядку та на умовах, визначених цим Договором, Цедент відступає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває:

- права вимоги до Спільне Підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтранс ЛТД»(ЄДРПОУ 22862104) (надалі - Боржник), належні Цеденту відповідно до договору довгострокового постачання № 1086 від 01.02.2007 року (надалі - Основний договір ).

Згідно до п. 1.2 за Основним договором відступаються наступні права вимоги:

- п.1.2.1 - право вимоги повернення заборгованості (частини або повної суми) за Основним Договором (надалі заборгованість);

- п. 1.2.2 - право вимагати сплати неустойки (пені, штрафів, інфляційних втрат, трьох процентів річних, курсової різниці та інших санкцій і платежів) у випадку невиконання або неналежного виконання Боржником зобов'язань за Основним договором щодо заборгованості.

Відповідно до п. 1.3. Договору, права вимоги, що відступаються за даним Договором, переходять віл Цедента до Цесіонарія з дати набуття чинності даного Договору .

Як вбачається з п.2.1. Договору, на момент укладення даного Договору грошові зобов'язання Боржника (без врахування штрафних санкцій, пені, інфляційних втрат и т.п.) за Основним договором, становлять 5724, 46 грн.

Ціна прав, що підступаються Цедентом Цесіонарію, складає 5724,46 грн.(п. 2.2. Договору).

Позивачем (Цесіонарієм) було направлено Відповідачу повідомлення від 24.11.2009р. № 612/42 щодо заміни кредитора у зобов’язанні, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовою квитанцією, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, Позивачем було направлено вимогу про сплату заборгованості від 06.01.2010р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовою квитанцією, які містяться в матеріалах справи, проте Відповідач відповіді на вимогу не надав, заборгованості не оплатив.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань та штрафу.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов’язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов’язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов’язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Київською філією Приватного виробничо-комерційного підприємства «Спецторг»та Відповідачем договір довгострокового постачання №1086 від 01.02.2007р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Позивачем на адресу Відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 5 739,56грн. Факт отримання товару Відповідачем, підтверджується видатковою накладною № И-024563 від 08.08.2008р. на суму 1181,65 грн., видатковою накладною № И-024669 від 09.08.2008р. на суму 154,93 грн., видатковою накладною № И-024670 від 09.08.2008р. на суму 154,93 грн., видатковою накладною № И-029833 від 27.09.2008р. на суму 1364,00 грн., видатковою накладною № И-029832 від 27.09.2008р. на суму 2497,63 грн., видатковою накладною № И-029841 від 27.09.2008р. на суму 116,42 грн., видатковою накладною № И-029845 від 29.09.2008р. на суму 270,00 грн.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар у сумі 15,10 грн., в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 5724,46 грн.

Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Київською філією Приватного виробничо-комерційного підприємства «Спецторг»за поставлений товар та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу –у сумі 5724,46 грн.

24.11.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Спецторг»(Цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ортос Ессет Менеджмент»(Позивач - Цесіонарій) було укладено Договір про відступлення права вимоги № БА-31/09.

Відповідно до п. 1.1 Договору, порядку та на умовах, визначених цим Договором, Цедент відступає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває:

- права вимоги до Спільне Підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтранс ЛТД»(ЄДРПОУ 22862104) (надалі - Боржник), належні Цеденту відповідно до договору довгострокового постачання № 1086 від 01.02.2007 року (надалі - Основний договір ).

Згідно до п. 1.2 за Основним договором відступаються наступні права вимоги:

- п.1.2.1 - право вимоги повернення заборгованості (частини або повної суми) за Основним Договором (надалі заборгованість);

- п. 1.2.2 - право вимагати сплати неустойки (пені, штрафів, інфляційних втрат, трьох процентів річних, курсової різниці та інших санкцій і платежів) у випадку невиконання або неналежного виконання Боржником зобов'язань за Основним договором щодо заборгованості.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 516 ЦК України визначає, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника. Новий кредитор повинен лише письмово повідомити про заміну кредитора у зобов'язанні.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Доказ переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні - засвідчена копія договору про відступлення права вимоги була надіслана відповідачу разом з повідомленням.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення вимог Позивача щодо стягнення заборгованості з Відповідача у повному обсязі у сумі 5724,46 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі –сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п 10.3. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов’язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 677,53 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційну індексацію.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату 3% річних за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 8.2.2.”, встановив, що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду, що визначений Позивачем з 06.10.2010р. по 29.07.2010р. не перевищує заявленого до стягнення розміру, а отже підлягає стягненню у розмірі 311, 00 грн.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату індексу інфляції, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 8.2.2.” та згідно з Рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. №62-97р, за період з листопада 2008р. по березень 2010р. встановив: що визначений Позивачем індекс інфляції у сумі 1 249,14 грн. не перевищує розмір індексації, яка може бути нарахована за період з листопада 2008р. по березень 2010р (кінцевий період нарахування встановлено Позивачем), а отже підлягає стягненню з Відповідача повністю у розмірі 1 249,14грн.

Відповідно до ч.2,3 ст.217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються зокрема, такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції;, оперативно-господарські санкції; адміністративно-господарські санкції.

Згідно ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язань або у повній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи п.10.6 Договору встановлено, що при простроченні оплати більше одного місяця, Постачальник має право, крім стягнення передбачених п.10.3 суми боргу та пені, додатково стягнути з Покупця штраф у розмірі 50 (п’ятдесят) відсотків від суми заборгованості, суд дійшов висновку про можливість задоволення вимоги Позивача про стягнення штрафу.

Оскільки, судом встановлено порушення Відповідачем терміну оплати наданих послуг, наданий Позивачем розрахунок сплати штрафу є арифметично вірним, суд задовольняє вимоги про стягнення штрафу у розмірі 2862,23 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ортос Ессет Менеджмент», м.Київ, ідентифікаційний код 35847272 до Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Комтранс ЛТД», м.Київ, ідентифікаційний код 22862104 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Комтранс ЛТД», м.Київ, ідентифікаційний код 22862104 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ортос Ессет Менеджмент», м.Київ, ідентифікаційний код 35847272 основну суму боргу у розмірі 5724,46 грн., пені у розмірі 677,53грн., інфляційних нарахувань у розмірі –1249,14 грн., 3 % річних у розмірі –311, 00 грн. та штрафу у розмірі –2862,23 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Комтранс ЛТД», м.Київ, ідентифікаційний код 22862104 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ортос Ессет Менеджмент», м.Київ, ідентифікаційний код 35847272 державне мито в розмірі 108,24 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 15.10.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 21.10.2010р.

Суддя Н.І. Ягічева