Рішення № 12201051, 26.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/42826.10.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ Технобуд» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний Київський Металоцентр»

Про стягнення44877,22 грн.

                                                                                                                        Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача:Плющ В.М. - предст. (дов. у справі)

Від відповідача: не з’явився;

У судовому засіданні 26.10.2010 на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 40694,60 грн. основного боргу, 4182,62 грн. пені та судових витрат.

Ухвалою від 20.09.2010 порушено провадження у справі №47/428 розгляд якої призначено на 06.10.2010.

Ухвалою від 06.10.2010 у відповідності з вимогами ст. 77 Господарського процесуального кодексу розгляд справи відкладено на 26.10.2010

Представник позивача в судовому засіданні 26.10.2010 заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що ним на виконання умов договору купівлі-продажу №291/1 від13.10.2009 на користь відповідача були перераховані грошові кошти, проте всупереч взятим на себе зобов’язанням відповідач в повному обсязі та у встановлений договорами строк не передав у власність позивача товар обумовлений договором, частину коштів не повернув, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу та пені за несвоєчасну поставку товару.

Відповідач своїх представників в судове засідання 26.10.2010 –не направив, вимог ухвал суду від 20.09.2010 та 06.10.2010 щодо надання документів, письмових пояснень по суті спору та доказів –не виконав. Про проведення судових засідань 06.10.2010 та 26.10.2010 відповідач був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 21-10/5459 та за фактичною адресою. Відповідач через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.10.2009 між відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісний Київський Металоцентр», в якості продавця та позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю «БЦ Технобуд», в якості покупця, було укладено договір № 291/1, відповідно до умов якого, продавець (відповідач) зобов”язавсяпродати та передати у власність покупця металопрокат, а покупець (позивач) зобов”язався прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах договору(п. 1.1.), допускається 100% попередня оплата вартості кожної партії товару. Оплата здійснюється не пізніше, ніж через три банківських дні від дати отримання рахунку –фактури або специфікації, в іншому випадку продавець має право за домовленістю сторін, корегувати вартість товару або повернути перераховані кошти (п.п.4.2.4.3), товар поставляється партіями, передбаченими в рахунках-фактурах або в специфікаціях транспортом продавця, датою поставки продукції є дата видачі продавцем видаткової накладної. Терміни поставки визначаються покупцем після попередньої повної або часткової оплати товару. Поставка здійснюється продавцем в строк, що не перевищує двох діб від визначених термінів (п.п.3.1.3.2), за несвоєчасну поставку товару продавець сплачує покупцю пеню із розрахунку подвійної ставки НБУ, що діяла в період прострочення виконання зобов’язання від вартості несвоєчасно поставленого товару, за кожен день прострочення (п.6.2).

На виконання умов Договору позивачем на розрахунковий рахунок відповідача відповідно до виставлених рахунків –фактур № СФ-0006894 від 13.10.2009 на суму 234008,71 грн., та №СФ-0006900 від 14.10.2009 на суму 317413,76 грн.14.10.2009 та 15.10.2009перераховано суму за поставку товару (металопрокат) загалом в розмірі 551422,47 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1111 від 14.10.2009 та №1118 від 15.10.2009.

Відповідно до видаткових накладних №РН-01510-1 від 15.10.2009 на суму 76923,00 грн., №РН-01610-8 від 16.10.2009 на суму 78591,44 грн., № РН-01910-2 від 19.10.2009 на суму 25196,52 грн., №РН-02010-3 від 20.10.2009 на суму 34160,53 грн., №РН-02010-4 від 20.10.2009 на суму 3846,90 грн., №РН-0000039 від 16.03.2010 на суму 4950,00 грн. які підписані уповноваженими представниками позивача (покупця) та відповідача (продавця) (належним чином засвідчені копіїяких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні), відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісний Київський Металоцентр», поставило згідно з замовленням рахунком № СФ-0006894 від 13.10.2009 який був оплачений позивачем в сумі 234008,71 грн., а позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю «БЦ Технобуд»належним чином прийняв товар (металопрокат) загалом на суму 223668,39 грн.

Відповідно до видаткових накладних №РН-01910-1 від 19.10.2009 на суму 106081,36 грн., №РН-02110-1 від 19.10.2009 на суму 76114,76 грн., № РН-2610-02 від 26.10.2009 на суму 101863,36 грн., які підписані уповноваженими представниками позивача (покупця) та відповідача (продавця) (належним чином засвідчені копіїяких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні), відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісний Київський Металоцентр», поставило згідно з замовленням рахунком №СФ-0006900 від 14.10.2009 який був оплачений позивачем в сумі 317413,76 грн.,а позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю «БЦ Технобуд»належним чином прийняв товар (металопрокат) загалом на суму 284059,48 грн.

Відповідно до пояснень представника позивача, відповідач 05.03.2010 повернув позивачу грошові кошти в сумі 3000,00 грн., за недопоставлений товар, що підтверджується випискою з банку по особовому рахунку позивача.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач в повному обсязі не виконав умови укладеного між сторонами договору та станом на момент подачі позову до суду не здійснив поставку товару по рахунку № СФ-0006894 від 13.10.2009 на суму 7340,32 грн. та по рахунку №СФ-0006900 від 14.10.2009 на суму 33354,28 грн.

Відповідно до пояснень представника позивача, в зв’язку з простроченням виконання зобов’язання відповідачем, зобов’язання втратило інтерес для позивача і ним 05.08.2010 листом № 49 про це було повідомлено останнього та запропоновано повернути частину передплачених грошових коштів за недопоставлений товар, в сумі 40694,60 грн.

Відповідно до пояснень представника позивача, оскільки відповідач, свого обов’язку щодо своєчасного та повного виконання замовленого та проавансованого покупцем об”єму товару не поставив, частини грошових коштів не повернув, у зв»язку з чим позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача частини перерахованих грошових коштів за не до поставлений товар у розмірі 40694,60 грн.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст. 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Статтею 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, як покупцем, на виконання умов договору купівлі-продажу № 291/1 від 13.10.2009 було перераховано відповідачу грошові кошти за поставку товару на загальну суму 551422,47 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1111 від 14.10.2009 та №1118 від 15.10.2009, а відповідач (постачальник) свого обов’язку щодо поставки замовленого позивачем товару на суму авансового платежу - не виконав, оскільки ним було поставлено товару лише на суму 507727,87 грн., а також здійснено повернення позивачу частини авансового платежу в сумі 3000,00 грн. Таким чином, товар на суму 40694,60 грн. поставлений відповідачем позивачу у строки, обумовлені договором купівлі продажу № 291/1 від 13.10.2009 - не був, доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

В свою чергу, оскільки відповідачем було передано позивачу меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу № 291/1 від 13.10.2009, позивач на підставі статті 670 Цивільного кодексу України, якою передбачено право покупця вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми, на яку товар поставлено не було, у претензії –вимозі № 49 від 21.07.2010, направленій відповідачу, заявив про повернення останнім суми у розмірі 40694,60 грн., на яку товар за вказаним договором поставлений відповідачем не був. Але відповідачем сума у розмірі 40694,60 грн., на яку товар за вказаним договором поставлений відповідачем не був, повернута позивачу не була, доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

          Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 40694,60 грн. (551422,47 грн. вартість авансованого платежу - 507727,87 грн. вартість поставленого товару –3000,00 грн. частина повернутих грошових коштів), яка була оплачена позивачем відповідачу, але товар на яку поставлений не був.

          Також, за прострочення виконання відповідачем свого зобов’язання по поставці товару, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пені в сумі 4182,62 грн.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Вимогами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

          Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Пунктом 6.2 договору №291/1 від 13.10.2009 сторонами погоджено, що за несвоєчасну поставку товару продавець (відповідач) сплачує покупцю пеню із розрахунку подвійної ставки НБУ, що діяла в період прострочення виконання зобов’язання від вартості несвоєчасно поставленого товару, за кожен день прострочення.

Таким чином, зазначеним пунктом договору передбачено відповідальність відповідача у випадку поставки товару, але яку здійснено ним несвоєчасно, а не непоставки товару взагалі.

Стаття 549 Цивільного кодексу України 2004 року встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на викладене, судом встановлено, що статтею 547 Цивільного кодексу України імперативно визначено умову, згідно якої забезпечення виконання зобов??язання має відбуватися у письмовій формі, тобто встановлення штрафних санкції за порушення виконання зобов?язання має бути вчинене у письмові формі, як того вимагає зазначена норма закону. А оскільки умовами договору №291/1 від 13.10.2009 між позивачем та відповідачем не встановлено відповідальності будь-якої з сторін зобов’язання у вигляді сплати неустойки (пені) за непоставку товару взагалі, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача 4182,62 грн. пені за несвоєчасну поставку товару не є законною, і задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в сумі 40694,60 грн. Вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний Київський Металоцентр»(код ЄДРПОУ 36282956, місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 35-А)на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «БЦ Технобуд»(код ЄДРПОУ 33519672, місцезнаходження: 09114, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Петра Запорожця, буд. 244) 40 694 (сорок тисяч шістсот дев’яносто чотири) грн. 60 коп. основного боргу, 406 (чотириста шість) грн. 95 коп. витрат по сплаті державного мита, 214 (двісті чотирнадцять) грн. 00 коп. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову –відмовити.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               С.Р. Станік

дата складання повного тексту рішення: 29.10.2010