Рішення № 12200908, 25.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/22325.10.10 За позовом Закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.»в особі Київської

філії Закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світові хлібні традиції»

про стягнення 21942,12 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача Ральченко Ю.Г. –представник за довіреністю № 437 від 16.12.2009 р.

Від відповідача не з’явилися

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство «Київстар Дж.Ес.Ем.»в особі Київської філії Закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світові хлібні традиції»(відповідач) про стягнення з останнього заборгованості в розмірі 21942,12 грн. відповідно до угод про надання послуг стільникового мобільного зв’язку стандартів GSM-900 та GSM-1800 від 20.11.2008 року. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 20853,45 грн., суму індексу інфляції в розмірі 771,58 грн. та суму трьох відсотків річних в розмірі 317,09 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2010 р. порушено провадження у справі № 39/223 та призначено справу до розгляду на 25.10.2010 р. о 12:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 25.10.2010 р., подав документи на виконання вимог ухвали суду, надав суду усне пояснення по суті заявлених позовних вимог та просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 25.10.2010 р., не з’явився, вимоги ухвали суду від 27.09.2010 р. не виконав, відзив на позов з підтверджуючими документами не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/223 від 27.09.2010 р. було направлене відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: 03115, м. Київ, вул. Котельникова, 51.

Вищенаведене поштове відправлення повернулося на адресу суду з відміткою пошти “організація не зареєстрована”.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі № 39/223 від 27.09.2010 р. вручені відповідачу належним чином.

За таких обставин, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/223 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 25.10.2010 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 25.10.2010 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, в т.ч. визнання права, припинення правовідношення тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

20.11.2008 між Закритим акціонерним товариством “Київстар Дж. Ес. Ем.” в особі Київської філії Закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.»(далі –позивач, оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світові хлібні традиції»(далі –відповідач, абонент) укладено угоду № 3049616 про надання послуг стільникового мобільного зв’язку стандартів GSM-900 та GSM-1800 (далі –угода), відповідно до умов якої оператор надає абоненту послуги стільникового мобільного зв’язку стандартів GSM-900 та GSM-1800, а абонент користується вищенаведеними послугами та вчасно оплачує їх вартість оператору на умовах, викладених у цій угоді.

Пунктом 3.2.1 угоди визначено, що абонент зобов’язаний своєчасно оплачувати послуги стільникового мобільного зв’язку оператора згідно з діючими тарифами, підтримувати авансовий платіж не нижче мінімального рівня, встановленого у діючих тарифах, та сплачувати щомісячну абонентну плату. Абонентна плата сплачується абонентом і в тому випадку, коли надання йому послуг призупинено за несплату наданих оператором послуг стільникового мобільного зв’язку. У випадку виникнення заборгованості абонента щодо наданих оператором послуг стільникового мобільного зв’язку, абонент зобов’язаний погасити таку заборгованість протягом 5 днів з моменту, який настав раніше: отримання від оператора відповідного повідомлення, або припинення надання послуг стільникового мобільного зв’язку внаслідок вичерпання авансового платежу нижче мінімального рівня.

Пунктом 3.4.1 угоди встановлено, що оператор надає абоненту SIM-картку, вказаний в замовлені телефонний номер в мережі оператора і послуги стільникового мобільного зв’язку після здійснення абонентом дій, передбачених п. 4.1. угоди.

Пунктом 4.1 угоди визначено, що при підключенні до мережі оператора абонент здійснює оплату замовлених послуг та початкові платежі згідно з тарифним планом, до якого абонент підключається.

Пунктом 3.4.2 угоди встановлено, що оператор щомісяця, способом інформування погодженим сторонами, що фіксується в замовленні або в письмовій заяві абонента, може надавати Абоненту інформацію щодо стану його особового рахунку та документи щодо наданих послуг зв’язку, здійснення платежів, а також за запитом абонента інформує його про використання авансового платежу до суми мінімального рівня , встановленої у діючих тарифах.

Відповідно до ст. 63 Закону України “Про телекомунікації” від 18 листопада 2003 року N 1280-IV (зі змінами та доповненнями) телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг: укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Відповідно до ч. 5. ст. 33 Закону України “Про телекомунікації” споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідно до ст. 34 Закону України “Про телекомунікації”, оператори телекомунікацій повинні забезпечувати і нести відповідальність за схоронність відомостей щодо наданих телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо. Інформація про споживача та про телекомунікаційні послуги, що він отримав, може надаватись у випадках і в порядку, визначених законом. В інших випадках зазначена інформація може поширюватися лише за наявності письмової згоди споживача. Докази, що підтверджують надання Позивачем телекомунікаційних послуг Відповідачеві є інформацією, що захищена у відповідності з Законом України “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних мережах”, розголошення якої не може бути ініційоване Позивачем.

Вартість наданих послуг та нарахованої абонентської платні, а також сума боргу підтверджуються рахунками-фактурами за надані послуги зв'язку.

Пунктом 219 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.2005 року визначено що фактичне отримання абонентом обумовленої в договорі тієї чи іншої послуги означає, що така послуга була замовлена абонентом.

Відповідно до ст. 68 Закону України “Про телекомунікації” розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

На виконання зобов’язань за спірною угодою № 3049616 про надання послуг стільникового мобільного зв’язку стандартів GSM-900 та GSM-1800 від 20.11.2008 р. позивачем було надано відповідачу послуги, обумовлені вказаною угодою, на загальну суму 20853,45 грн., про що свідчать рахунки-фактури, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно замовлень до вказаної угоди абоненту були виділені персональні SІM - картки з телефонними номерами, що відповідає п. 3.4.1 укладеної угоди та свідчить про виконання позивачем своїх зобов’язань за спірною угодою.

Згідно з рахунками-фактурами № 13-11744723 від 01.12.2009 р. та № 12-10153141 від 01.11.2009 р., які виставлялись відповідачу утворилась заборгованість в загальній сумі 20853,45 грн., яка станом на час вирішення спору не погашена, доказів зворотнього суду не представлено.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі з огляду на наступне.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

По матеріалам справи встановлено, що між сторонами по справі фактично укладений договір про надання послуг, а тому саме він та відповідні положення статей глави 63 Цивільного кодексу України визначають права та обов`язки сторін зі здійснення передбачених договором послуг та їх оплати. Вищезазначений договір відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України є підставою виникнення між сторонами цивільних прав та обов”язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов’язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням зазначеного, строк виконання зобов’язання щодо оплати наданих позивачем послуг станом на час вирішення спору є таким, що настав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 20853,45 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму трьох відсотків річних в розмірі 317,09 грн. та суму інфляційних збитків в розмірі 771,58 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказану норму ЦК України та здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 771,58 грн. індексу інфляції та 317,09 грн. трьох відсотків річних обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в розмірі 219,42 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 78, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світові хлібні традиції» (03115, м. Київ, вул. Котельникова, 51; код ЄДРПОУ № 34999316; р/р № 26007301002201 в ВАТ ВТБ Банк, МФО 322852), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.»в особі Київської філії Закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.»(03110, м. Київ, вул. проспект Червонозоряний, буд. 51; код ЄДРПОУ № 36854338; п/р № 26000260266100 в АБ «УкрСиббанк» м. Київ, МФО 351005) 20853,45 грн. (двадцять тисяч вісімсот п’ятдесят три гривні 45 коп.) основного боргу, 771,58 грн. (сімсот сімдесят одну гривню 58 коп.) індексу інфляції, 317,09 грн. (триста сімнадцять гривень 09 коп.) трьох відсотків річних, 219,42 грн. (двісті дев’ятнадцять гривень 42 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О.В.

Дата підписання

повного рішення: 27.10.2010 р.