Рішення № 12200854, 22.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/42822.10.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго»

доПриватного підприємства «Лоттос»

простягнення 1314,23 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Тернопільобленерго»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Лоттос»про стягнення 1108,31 грн. –основного боргу, 110,67 грн. –пені та 95,25 інфляційних втрат.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо оплати послуг за спожиту електричну енергію за липень 2009 року згідно Договору № 159 на постачання електричної енергії від 26 березня 2009 року.

Ухвалою від 20.09.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 04.10.2010 року.

В судовому засіданні 04.10.2010 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 04.10.2010 року не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 04.10.2010 року розгляд справи було відкладено на 22.10.2010 року.

Представник сторін в судове засідання 22.10.2010 року не з'явилися, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 22.10.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Тернопільобленерго», (далі –постачальник, позивач) та Приватним підприємством «Лоттос» (далі –споживач, відповідач) був укладений договір № 159 на постачання електричної енергії (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник продає електричну енергію постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 3 кВт, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та Додатками до Договору, що є його невід’ємними частинами. Точка продажу електричної енергії встановлюється на межі балансової належності згідно Додатку № 5. Приєднана потужність у точці підключення становить 3 кВт.

Пунктом 2.1 Договору сторони узгодили, що під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов’язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі –ПКЕЕ).

Відповідно до пункту 2.3.4 Договору споживач зобов’язаний оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 2 «Порядок розрахунків»та № 7 «Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії».

Пунктом 3.1.1 Договору сторони узгодили, що постачальник електричної енергії має право одержувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачанням електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим Договором.

Відповідно до пункту 1 Порядку розрахунків споживач зобов’язується своєчасно проводити розрахунки за спожиту електричну енергію за діючими тарифами у відповідності з чинним законодавством та даним Договором.

Згідно з пунктом 2 Порядку розрахунків розрахунковий вважається період з 15 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Перший день після закінчення розрахункового періоду є днем отримання рахунку на оплату. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії. За дату здійснення платежу приймається дата поступлення коштів на рахунок постачальника або дата внесення споживачем готівки в касу постачальника.

Пунктом 7 Порядку розрахунків передбачено, що щомісяця в перший день після закінчення розрахункового періоду споживач зобов’язується направляти представника до постачальника електричної енергії для надання акту про використану електричну енергію (за попередній розрахунковий період) та отримання рахунку на оплату вартості фактично спожитої електричної енергії. Рахунок оплачується споживачем протягом 5 операційних днів від дня його отримання. Якщо сума платежів, здійснених за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію перевищує вартість фактично спожитого обсягу електричної енергії, різниця зараховується в рахунок наступних платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за липень 2009 року поставив відповідачу електричної енергії на загальну суму 1108,31 грн., що засвідчується актом про використану електричну енергію за липень 2009 року та рахунком за активну енергію № 159/10907-1 за липень 2009 року, який був направлений відповідачу 06.07.2009 року, на доказ чого надано фіскальний чек № 0542 від 06.07.2009 року.

В свою чергу, відповідач за спожиту електричну енергію не розрахувався, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 1108,31 грн.

15.04.2010 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 324, відповідно до якої просив останнього погасити існуючу заборгованість, яка була надіслана відповідачу 15.04.2010 року, що засвідчується фіскальним чеком № 7732 від 15.04.2010 року, однак вищезазначена вимога залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 1108,31 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 1108,31 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 4.2.1 Договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 –2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених Додатками № 2 «Порядок розрахунків»та № 6 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії»споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,2% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, інфляційну суму за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у відповідності до чинного законодавства та 3% річних з простроченої суми.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлену електричну енергію, керуючись п. 4.2.1 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 110,67 грн. за період з 01.02.2010 року по 31.07.2010 року.

Пунктом 7 Порядку розрахунків передбачено, що щомісяця в перший день після закінчення розрахункового періоду споживач зобов’язується направляти представника до постачальника електричної енергії для надання акту про використану електричну енергію (за попередній розрахунковий період) та отримання рахунку на оплату вартості фактично спожитої електричної енергії. Рахунок оплачується споживачем протягом 5 операційних днів від дня його отримання. Якщо сума платежів, здійснених за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію перевищує вартість фактично спожитого обсягу електричної енергії, різниця зараховується в рахунок наступних платежів.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, рахунок за липень 2009 року було направлено відповідачу 06.07.2009 року, а тому, з урахуванням загальновстановленого поштового обігу та терміну визначеного пунктом 7 Порядку розрахунків, прострочення розпочалось з 18.07.2009 року.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням вищенаведеного нарахування пені можливе за період з 18.07.2009 року по 18.01.2010 року, однак позивач нараховує пеню за період з 01.02.2010 року по 31.07.2010 року, тобто поза межами періоду за який може нараховуватись пеня згідно ст. 232 ГК України.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 95,25 грн.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, з урахуванням пункту 7 Порядку розрахунків та прострочення по сплаті грошового зобов’язання, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 75,37 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Лоттос»(місцезнаходження: 02166, м. Київ, Деснянський р –н, вул. Жукова, буд. 26; фактична адреса: 02232, м. Київ, Деснянський р –н, вул. Лісківська, 22, кв. 95, код ЄДРПОУ 32661400) на користь Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго»(місцезнаходження: 46010, м. Тернопіль, вул. Енергетична, буд. 2, код ЄДРПОУ 00130725) 1 108 (одну тисячу сто вісім) грн. 31 коп. –основного боргу, 75 (сімдесят п’ять) грн. 37 коп. –інфляційних втрат, 91(дев’яносто одну) грн. 87 коп. - державного мита та 212 (двісті дванадцять) грн. 56 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

29.10.2010 року