Рішення № 12200652, 20.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/30520.10.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»

доЗакритого акціонерного товариства «Єврофінанс»

простягнення 39597243,89 грн. та за зустрічним позовом          Закритого акціонерного товариства «Єврофінанс»

до          Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»          

про          визнання недійсними договорів           

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом) – Каленський Є.В., представник за

дов. б/н від 08.02.2010;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом) –          не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва із позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Єврофінанс»(далі - відповідач) заборгованості в сумі 39 597 243,89 грн. за кредитним договором про надання кредиту з вільним режимом кредитування №14/КЛ-V/2008-980 від 24.06.2008 (далі –Кредитний договір).

Позовні вимоги мотивовані тим, що за період з 25.06.2008 до 04.09.2008 позивач надав відповідачу на умовах Кредитного договору грошові кошти в сумі 36163850,87 грн., які відповідач, у відповідності до п.п.3.2.3 та 3.2.4 п.3.2 зобов’язався здійснювати погашення отриманих грошових коштів та нарахованих відсотків згідно строків встановлених Кредитним договором. Крім того, п.п.3.2.5 п.3.2 Кредитного договору сторонами обумовлено, що відповідач зобов’язаний забезпечити повне повернення отриманих грошових коштів та відсотків по них в термін до 24.06.2009.

Однак, відповідач не виконав взятих на себе договірних зобов’язань та не повернув кредиту, у строк, визначений Кредитним договором, в зв’язку з чим позивач на підставі п.4.1 Кредитного договору, ст. 625 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) нарахував пеню за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів та інфляційні втрати.

Отже, ціна позову складається з:

-          простроченої заборгованості по кредиту –26989111,53 грн.;

-          простроченої заборгованості по відсоткам – 7637234,84 грн.;

-          пені за порушення строку сплати кредиту –2728488,26 грн.;

-          пені за порушення строку сплати процентів –211668,37 грн.;

-          інфляційних втрат за порушення сплати кредиту –1632405,94 грн.;

-          інфляційних втрат за порушення сплати процентів –398334,96 грн.

Ухвалою суду від 10.06.2010 було порушено провадження у справі № 34/305, розгляд справи було призначено на 30.06.2010.

Ухвалою суду від 30.06.2010 відкладено розгляд справи на 02.08.2010.

Ухвалою суду від 23.07.2010 розгляд справи призначено на 06.09.2010.

03.09.2010 до загального відділу суду від ЗАТ «Єврофінанс»надійшла зустрічна позовна заява, в якій заявлені наступні вимоги: визнати недійсним Кредитний договір, додаткові угоди від 14.07.2008 №1та від 2807.2008 №2 до Кредитного договору; а також визнати недійсними договори застави майнових прав: від 24.06.2008, від 27.06.2008, від 02.07.2008, від 14.07.2008, від 21.07.2008, від 30.07.2008, від 01.08.2008, від 08.08.2008, від 12.08.2008, від 18.08.2008, від 19.08.2008, від 20.08.2008, від 26.08.2008, від 27.08.2008, від 28.08.2008, від 03.09.2008, від 04.09.2008.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що Кредитний договір не містить такої істотної умови, яка передбачена ст. 345 ГК України, зокрема відповідальності Банку щодо видачі кредиту Товариству, а відтак, зазначені вище правочини, на підставі ст.ст. 203, 215, 548 ЦК України підлягають визнанню недійсними.

Ухвалою суду від 06.09.2010 прийнято зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом та призначено судове засідання на 15.09.2010.

Судове засідання призначене до слухання на 15.09.2010 не відбулось та ухвалою суду від 22.09.2010 було призначено на 06.10.2010.

Під час проведення судового засідання 06.10.2010 представник відповідача надав заперечення на зустрічний позов та пояснив, зокрема наступне.

Відсутність у Кредитному договорі положення про відповідальність Банку не може бути підставою для визнання його недійсним, що підтверджується постановою Верховного Суду України від 05.02.2008 у справі №3-4765к07/4/19.

Відтак, Банк просив суд відмовити ЗАТ «Єврофінанс»у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» (Банк) та Закритим акціонерним товариством «Єврофінанс»(Позичальник) укладено Кредитний договорі, предметом якого є порядок та умови надання Банком Позичальнику кредитних коштів в межах відкритої відновлювальної кредитної лінії на наступних умовах:

- Банк встановлює ліміт заборгованості за кредитною лінією, яка не може перевищувати 15000000 грн.;

- термін користування кредитною лінією встановлюється з 24.06.2008 до 24.06.2009;

- відсоткова ставка за користування кредитною лінією складає 25% річних.

Пунктом 1.2 Кредитного договору сторони погодили, що видача коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими траншами (далі –Транш) в валюті ліміту після подачі Позичальником письмових заявок на видачу Траншу відповідно до п.3.2.1 цього договору.

Згідно з п.1.3 Кредитного договору, кредитна лінія надається Позичальником на наступні цілі –на придбання предметів лізингу.

Відповідно до п.2.3 Кредитного договору відсотки за кредитною лінією нараховуються щомісячно, в останній робочий день місяця за період з першого по останній день календарного місяця на фактичні залишки заборгованості за кредитною лінією за фактичний час користування кредитною лінією і сплачується Позичальником у порядку, передбаченому пунктом 3.2.3 цього договору. При розрахунку плати за кредитною лінією приймається рік рівний 360 дням, в місяці враховується фактична кількість календарних днів.

Додатком №1 до Кредитного договору сторони визначили найменування, суму та розрахунок тарифів.

14.07.2008 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Кредитного договору, якою сторони домовились внести зміни у «Тарифи по кредитах для клієнтів корпоративного бізнесу»та викласти їх у додатку 2 до Кредитної угоди. У зв’язку з викладеним у п.1 даної додаткової угоди вважати додаток 1 до кредитної угоди таким, що втратив чинність.

28.07.2008 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до Кредитного договору, в якій сторони домовилися викласти п.п.1.1.1 п.1 Розділу 1 Кредитної угоди в наступній редакції: Банк встановлює ліміт заборгованості за кредитною лінією, в сумі, яка не може перевищувати 30000000 грн.

Банк, в свою чергу зобов’язався, по мірі надання Позичальником заявок на видачу Траншів в межах кредитної лінії, відповідно до п.3.2.1 цього договору, надати Позичальнику Транші у безготівковій формі з позичкового рахунку 20622013757001, відкритого в філії ВАТ КБ «Надра»Київське РУ, МФО 320564 шялхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника у філії ВАТ КБ «Надра»Київське РУ, 26002013757001 (980), МФО 320564.

Як слідує з матеріалів справи, Банк за період 25.06.2008 до 04.09.2008 надав Позичальнику кредит в сумі 36163850,87 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями меморіальних ордерів: №NL-1 від 25.06.2008 на суму 7002828,08 грн., № NL-2 від 27.06.2008 на суму 2234295,95 грн., № NL-2 від 27.06.2008 на суму 2776690,21 грн., № NL-2 від 02.07.2008 на суму 2673618,27 грн., № NL-2 від 14.07.2008 на суму 2689740 грн., №NL-99 від 21.07.2008 на суму 60030 грн., № NL-2 від 30.07.2008 на суму 10134537,48 грн., № NL-99 від 01.08.2008 на суму 2852839,62 грн., № NL-3 від 08.08.2008 на суму 766497,83 грн., № NL-2 від 932643 грн., № NL-99 від 18.08.2008 на суму 989042,18 грн., № NL-2 від 20.08.2008 на суму 219853,84 грн., № NL-2 від 20.08.2008 на суму 380970 грн., № NL-99 від 26.08.2008 на суму 260550 грн., № NL-2 від 27.08.2008 на суму 623259 грн., № NL-2 від 28.08.2008 на суму 441000,01 грн., № NL-1 від 03.09.2008 на суму 369464,40 грн., № NL-1 від 04.09.2008 на суму 756000 грн.

Згідно з п.3.2 Кредитного договору Позичальник зобов’язався здійснювати щомісячне погашення нарахованих відсотків за Траншами Кредитної лінії в валюті Траншу в строк до 15 числа місяця, наступного за звітним (якщо 15 число припадає на вихідний (святковий, неробочий) день, то не пізніше першого робочого дня, що слідує, за цим вихідним днем) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок 20687013757002 в філії ВАТ КБ «Надра»Київсьтке РУ, МФО 320564 (п.п.3.2.3); здійснювати погашення отриманих Траншів в межах кредитної лінії в валюті Траншу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок 20622013757001 в філії ВАТ КБ «Надра»Київське РУ, МФО 320564.

При цьому, у відповідності до п.п.3.2.5 п.3.2 Кредитного договору Позичальник зобов’язався забезпечити повне повернення отриманих Траншів в межах кредитної лінії і відсотків за користування ними в термін до 24 червня 2009 року (термін надходження кредитних коштів на рахунок №20622013757001 у Банку), а також сплату можливої неустойки. Нараховані відсотки за останній місяць користування кредитною лінією сплатити одночасно з погашенням заборгованості за кредитною лінією.

З огляду на той факт, що первісний позивач просить суд стягнути суму заборгованості, що утворилась у зв'язку з невиконанням первісним відповідачем своїх зобов'язань за Кредитними договорами, який первісний відповідач в свою чергу просить визнати недійсними, суд вважає за доцільне розглянути по суті першочергово зустрічну позовну заяву.

Відповідно до частини 2 статті 345 Господарського кодексу України (далі –ГК України) кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Пунктами 8, 9 частини 1 статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»передбачено, що фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами підприємницької діяльності на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити, зокрема, порядок зміни і припинення дії договору, а також права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Позивач посилаючись на вказані положення вважає, що Кредитний договір та додаткові угоди до нього підлягають визнанню недійсними на підставі частин 1 статей 203 ЦК України, оскільки у них не міститься положення щодо відповідальності Банку за невиконання або неналежне виконання умов цих догорів.

Проте, відсутність у Кредитному договорі та додаткових угодах до нього вказаних положень не може бути підставою для визнання їх недійсним.

Так, відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.

Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору (як дво- або багатостороннього правочину) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, виходячи з даної норми у зміст договору, крім погоджених сторонами умов, входять і ті положен ня (умови), які приймаються ними як обов'язкові в силу чинного цивільного законодавства. Тобто в договорі немає потреби дублювати положення, які є загальними для даного виду договору і передбачені у відповідних нормативних актах, оскільки сторони повинні керуватися ними незалежно від того, включені вони в договір чи ні.

Умови про відповідальність сторін за порушення зобов’язань (їх невиконання або виконання з порушенням умов) передбачені, наприклад, у главі 51 ЦК України. Так, згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Порядок зміни і припинення дії (розірвання) договору врегульований статтями 631, 651-654 ЦК України, частиною 7 статті 180, статтею 188 ГК України.

Таким чином, у статті 203 ЦК України мова йде про відповідність закону саме змісту правочину, а не його форми. Тому визнавати Кредитний договір та додаткові угоди до нього недійсними на тих підставах, що вони не містить певних умов, зокрема, умов про відповідальність банку не можна.

Суд також зазначає, що відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України та частини 2 статті 180 ГК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 3 статті 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, істотними умовами є ті умови, без наявності яких договір не може існувати. Ці умови повинні визначатися законом саме як істотні, бути такими виходячи із правової природи даного виду договору, або якщо одна із сторін заявить, що має бути досягнуто згоди щодо певної умови.

Умови наведені в частині 2 статті 345 ГК України (зокрема, мета кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту) не є істотними умовами кредитного договору.

Структурно-системний аналіз положень ГК України та ЦК України свідчить, що законодавець прямо зазначає перелік істотних умов того чи іншого виду господарського договору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що істотними умовами кредитного договору як господарського договору відповідно до закону є умови про предмет, ціну, строк його дії, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Правомочність вказаних правових висновків підтверджується і Верховним Судом України (у постанові від 05.02.2008 у справі № 22/268), і Національним банком України (у листі від 18.08.2004 № 18-111/3249-8378 «Про деякі питання застосування Цивільного кодексу України в банківській діяльності»).

Відтак, усі вище наведені вимоги статті 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, були дотримані сторонами під час укладання Кредитного договору та додаткових угод до нього, а відтак законних підстав для визнання їх недійсними суд не вбачає.

Частиною 2 статті 548 ЦК України передбачено, що недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Позаяк відсутні підстави для визнання Кредитного договору та додаткових угод до нього недійсними, і як наслідок зобов’язання, що випливають з останнього є дійсними, то, відповідно, відсутні й підстави для визнання недійсним договорів застави відповідно до частини 2 статті 548 ЦК України.

Що ж стосується первісного позову ВАТ КБ «Надра»суд зазначає наступне.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, як було визначено умовами Кредитного договору Позичальник зобов’язався забезпечити своєчасне повернення кредиту, зокрема у строк 24.06.2009, сплату процентів та належне виконання всіх інших зобов’язань за цим договором.

Проте, Позичальник свої зобов’язання не виконав, заборгованість за кредитами не повернув, процентів за користування кредитними коштами не сплатив.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика»глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад»ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Окрім цього відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.

Як було встановлено судом, позивач належним чином виконав свій обов'язок щодо надання Позичальнику грошових коштів (Кредиту) в межах Кредитного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами та банківськими виписками з особового рахунку Позичальника.

Пунктом 3.3.8 Кредитного договору визначено, що Банк має право вимагати дострокового погашення Траншів виданих в межах кредитної лінії і нарахованих відсотків за ними у випадку хоча б одноразового порушення Позичальником строку повернення відсотків за кредитом та/або кредиту (його частини), а також у разі порушення Позичальником будь-яких умов цього договору та договорів, що забезпечують виконання зобов’язань Позичальника за цим договором.

Перевіривши проведений Банком суду розрахунок заборгованості Позичальника, який станом на 21.04.2010 який складався:

-          26989111,53 грн. за кредитом;

-          7637234,84 грн. за процентами, суд встановив, що він відповідає матеріалам справи та умовам Кредитного договору, визнається таким, що підлягає задоволенню за розрахунком Банку.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п.4.1 Кредитного договору за несвоєчасне повернення кредитної лінії та/або відсотків за нею в тому числі пред’явлених до дострокового погашення Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі діючої на період прострочення подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення.

На вимогу суду, викладену в ухвалі від 06.10.2010 позивач надав розрахунок заборгованості ЗАТ «Єврофінанс»по пені за несвоєчасну сплату кредиту та несвоєчасну сплату відсотків, з якого суд встановив, що позивачем проведений вірний розрахунок, з врахуванням приписів ст. 232 ГПК України, пені починаючи від дати виникнення прострочки (25.06.2009), відтак пеня за несвоєчасну сплату відсотків підлягає задоволенню в сумі 162314,78 грн.

Разом з тим, оскільки при поданні позову до суду позивач просив стягнути пеню за несвоєчасне повернення кредиту в меншому розмірі, а в порядку ст. 22 ГПК України не подавав заяви про збільшення позовних вимог, суд задовольняє вимоги позивача заявлені у позові, тобто у меншому розмірі, у сумі 2728488,26 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату відсотків підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 1632405,94 грн. інфляційних втрат на строків сплати кредиту та 398334,96 грн. інфляційних втрат за порушення строків сплати процентів. Розрахунок інфляційних втрат відповідає нормам законодавства, матеріалам справи та умовам Кредитного договору.

Відповідачем за первісним позовом не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, відповідно до статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача за первісним позовом, оскільки спір виник з його вини.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Єврофінанс»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 81, корпус 20, офіс 315, ідентифікаційний код 30726921) на користь Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 2002546) 26989111 (двадцять шість мільйонів дев’ятсот вісімдесят дев’ять тисяч сто одинадцять) грн. 53 коп. заборгованості по кредиту, 7637234 (сім мільйонів шістсот тридцять сім тисяч двісті тридцять чотири тисячі) грн. 84 коп. заборгованості по процентам, 2728488 (два мільйони сімсот двадцять вісім тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 26 коп. заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту, 162314 (сто шістдесят дві тисячі триста чотирнадцять) грн. 78 коп. заборгованості по пені за несвоєчасну сплату процентів, 1632405 (один мільйон шістсот тридцять дві тисячі чотириста п’ять) грн. 94 коп. інфляційних втрат за порушення строків сплати кредиту, 398334 (триста дев’яносто вісім тисяч триста тридцять чотири тисячі) грн. 96 коп. інфляційних втрат за порушення строків сплати процентів, а також 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

У задоволені зустрічного позову Закритого акціонерного товариства «Єврофінанс»відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяР.Б. Сташків

Повний текст рішення підписано 28.10.2010