Рішення № 12200549, 27.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/53427.10.10 За позовомПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"

доВідкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Надра"

простягнення 465 277,74 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Докійчук О.Л.

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" (надалі –"Страхова компанія") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" (надалі –"Банк") про стягнення 470464,56грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов’язання за договором банківського рахунку №1 (№19/3) від 06.04.2007 р., в зв’язку з чим позивач вказує на обов’язок відповідача перерахувати на його рахунок кошти та сплатити штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.09.2010 р. порушено провадження у справі №48/534 та призначено її до розгляду на 29.09.2010 р.

Судом в задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, яке міститься в тексті позовної заяви, відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів з якими приписи ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.

Представник відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 29.09.2010 р. у зв’язку із клопотанням представника відповідача оголошено перерву до 11.10.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.10.2010 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 27.10.2010 р., зобов’язано позивача надати суду платіжні доручення на які містяться посилання у позові та докази їх направлення відповідачу, докази подачі платіжних доручень на перерахування коштів.

В судове засіданні представник позивача з'явився, подав заяву про уточнення позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних, а також пояснення по справі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду та повідомленням про вручення поштового відправлення №10679528 від 14.10.2010 р., отримане відповідачем 19.10.2010 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 15, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №7084511 від 27.09.2010 р.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, а пояснення його представника стосовно суті спору були заслухані у судовому засіданні 29.09.2010 р., на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2007 р. між Банком та Страховою компанією (клієнт) було укладено договір банківського рахунку №1 (№19/3) (далі - Договір).

Положеннями п. 1.1 Договору встановлено, що Банк відкриває клієнту поточний рахунок №26506007407001 у гривні для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов’язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України. Операції за рахунком здійснюються після отримання від клієнта повідомлення з відміткою про взяття рахунку на облік органом Державної податкової служби.

Із змісту п. 2.2.2 Договору вбачається, що клієнт має право отримувати готівкові кошти у межах попередньої письмової заявки на отримання готівки і за умови наявності коштів на рахунку у випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до п. 2.3.3 Договору Банк бере на себе зобов’язання своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта, у відповідності з чинним законодавством України.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що Банк здійснює розрахункові операції відповідно до чинного законодавства України та, зокрема, нормативно-правових актів Національного банку України, за умови належного оформлення Клієнтом розрахункових документів.

Листом №2082 від 08.04.2010 р. позивач звернувся до відповідача з проханням здійснити перерахунок коштів у розмірі 441 000,00 грн. згідно платіжної вимоги-доручення №169 від 07.04.2010 р.

22.09.2010 р. позивач листом №6566, що отриманий відповідачем 27.09.2010 р., звернувся до відповідача з заявою про закриття поточного рахунку, в якій просив закрити відкритий на підставі Договору розрахунковий рахунок №26506007407001 та перерахувати залишок коштів у розмірі 429 660,17 грн.

Відповідно до банківської виписки від 01.10.2010 р. залишок коштів на рахунку позивача становить 429 353,72 грн.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов’язань за Договором, у зв’язку з чим позивач вказує на існування обов’язку відповідача перерахувати належні позивачу кошти.

Договір є договором банківського рахунку, а тому права та обов’язки сторін регулюються в т.ч. положеннями глави 72 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 стаття 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. (ч.1) У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. (ч.3).

Згідно з ч.1 ст. 1075 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Таким чином, договір банківського рахунку може бути розірвано внаслідок односторонньої відмови клієнта за його заявою.

Заявою від 22.09.2010 р. (отримана банком 27.09.2010 р.) позивач повідомив Банк про закриття рахунку та згідно п. 9.4 Договору вказав реквізити рахунку Страхової компанії на який необхідно перерахувати залишок коштів.

Зазначена заява згідно ст.ст. 651, 1075 Цивільного кодексу України є підставою для розірвання Договору, а тому з 27.09.2010 р. Договір припинив свою дію, проте Банком грошові кошти Страхової компанії, які обліковувалися на рахунку клієнту не повернуто.

Матеріалами справи підтверджується, що залишок коштів Страхової компанії на рахунку становить 429 353,72 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

За таких обставин, з урахуванням положень ст.ст. 525, 526, 625, 651, 1075, 1212 Цивільного кодексу України, позовні вимоги Страхової компанії в частині стягнення з Банку грошових коштів у розмірі 429 353,72 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 25650,50грн. та 3% річних у розмірі 3 950,88 грн. за несвоєчасне списання коштів з його рахунку за платіжним дорученням №169 від 07.04.2010 р.

Відповідно до п. 17.2 ст.17 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" документ на переказ може бути паперовим або електронним. Вимоги до засобів формування і обробки документів на переказ визначаються Національним банком України, а п.22.5 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що подання паперових розрахункових документів до банку має здійснюватися клієнтом особисто, якщо інше не передбачено договором.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. №22 (надалі –"Інструкція").

Пунктом 1.4 Інструкції визначено, що надсилання (відсилання) паперового розрахункового документа та інших документів у паперовій формі, які надаються разом з ним, означає для інших, крім банків, учасників безготівкових розрахунків таке - доставляння їх представником (фізичною особою - також особисто) або передавання підприємству зв'язку чи іншому спеціалізованому підприємству для відправлення засобами спецзв'язку (кур'єрською, фельд'єгерською поштою тощо) згідно з правилами приймання, оброблення та доставки кореспонденції банківських установ спецзв'язком Державного комітету зв'язку та інформатизації України або передавання підприємству зв'язку для відправлення рекомендованим чи цінним листом відповідно до правил користування послугами поштового зв'язку України.

Згідно із п. 2.14 Інструкції банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня". Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивач вказує, що платіжне доручення №169 від 07.04.2010 р. подавалося до Банку особисто, проте безпосередній примірник наданого до матеріалів справи платіжного доручення не містить відбитків, передбачених п.2.14 Інструкції.

Крім того, суд відзначає, що в позовній заяві позивач вказує про подачу платіжного доручення №169 07.04.2010 р., а листом №2082 від 08.04.2010 р. позивач прохав Банк виконати платіжну вимогу-доручення. Аналогічні обставини викладені в заяві Страхової компанії №6566 від 22.09.2010 р. про закриття рахунку.

Тобто, у вказаних документах Страхова компанія стверджує, що платіжне доручення №169 подане 07.04.2010 р., а 08.04.2010 р. окремо подано лист №2082.

При цьому, після обговорення зазначених обставин в судових засіданнях та витребування ухвалою суду доказів подачі до Банку платіжного доручення №169, в письмових поясненнях (подані 27.10.2010 р.) Страхова компанія зазначає, що платіжне доручення №169 було ніби-то подано разом із листом №2082 від 08.04.2010 р.

На підтвердження наведеної обставини додається лист №2082 від 08.04.2010 р., який на першому аркуші містить відмітку про прийняття Банком –"09.04.2010 р.", а другий аркуш в якості додатку містить посилання на 2 примірники платіжної вимоги №169 від 07.04.2010 р.

Суд відзначає, що доказів подачі Банку листа №2082 від 08.04.2010 р. зі змістом 2 аркушу, аналогічному поданому в судовому засіданні позивачем не надано, а визначені Страховою компанію в позові та заяві про закриття рахунку №6566 від 22.09.2010 р. обставини, а також нарахування пені з 08.04.2010 р. (при тому, що лист №2082 подано 09.04.2010 р.) спростовує доводи Страхової компанії про долучення платіжного доручення №169 від 07.04.2010 р. до листа №2082.

Також, суд відзначає, що в листі №2082 від 08.04.2010 р. Страхова компанія просила виконати платіжну вимогу-доручення, що згідно ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" є відмінним видом розрахункового документу від платіжного доручення.

За таких обставин, позивачем не доведено належними та допустимими заходами факт подачі платіжного доручення №169 від 07.04.2010 р. до Банку, що виключає твердження Страхової компанії про порушення Банком зобов’язань по здійсненню платежів та як наслідок можливість покладення на Банку відповідальність у вигляді пені.

Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних не підлягають задоволенню з огляду на наступне: по-перше, відсутність грошових зобов’язань між сторонами (позивач вказує на несвоєчасне виконання платіжних документів –списання коштів), по-друге, встановлений судом факт відсутності порушення Банком зобов’язань по здійсненню платежу за платіжним дорученням №169 від 07.04.2010 р.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог Страхової компанії та стягнення із Банку грошових коштів у розмірі 429353,72грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 29-А; ідентифікаційний код 20842474) грошові кошти у розмірі 429 353 (чотириста двадцять девять тисяч триста п’ятдесят три) грн. 72 коп., державне мито у розмірі 4 293 (чотири тисячі двісті дев’яносто три) грн. 54 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 217 (двісті сімнадцять) грн. 78 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –29.10.2010 р.