Рішення № 12200487, 21.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 28/24221.09.10

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю „ Техпромкомплект”, м. Київ

доДержавного підприємства „Дарницький вагоноремонтний завод”, м. Київ

простягнення 4416,08 грн.

СуддяКопитова О.С.

Секретар судового засідання Зікрата М.М.

За участю представників сторін:

від позивача:Богуш М.К. за довіреністю б/н від 20.06.2010 року

від відповідача:Ляшенко Н.С. за довіреністю № 603 від 10.03.2010 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техпромкомплект»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»про стягнення 4416,08 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням Державним підприємством «Дарницький вагоноремонтний завод»своїх зобов’язань щодо оплати отриманого від товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромкомплект»товару, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 3507,52 грн. При цьому, за порушення грошового зобов’язання позивач, з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача втрати від інфляції в розмірі 715,49 грн. та відсотки річних в розмірі 192,87 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2010 року порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 21.09.2010 року.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення по суті заявленого позову та зазначив, що визнає позовні вимоги в повному обсязі. При цьому представник пропонував представнику позивача укладення мирової угоди. Представник позивача від обговорення з відповідачем умов мирової угоди відмовився та наполягав на розгляді справи по суті.

В судовому засіданні 21.09.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.05.2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «Техпромкомплект»(надалі по тексту ТОВ «Техпромкомплект», позивач) на підставі усної домовленості здійснило державному підприємству «Дарницький вагоноремонтний завод»(надалі по тексту ДП «Дарницький вагоноремонтний завод», відповідач) поставку товару, зокрема текстоліт стержневий д. 35,40 мм в кількості 36,2 кг, ізострічка на бавовняній основі 2-ПОЛ в кількості 15 кг, ізострічка ПВХ в кількості 15 кг, азбокартон т. 5 мм в кількості 92 кг, кіперна стрічка ш. 20 мм в кількості 1 км (надалі по тексту товар) на загальну суму 3507,72 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000573 від 19.05.2008 року (копія в матеріалах справи).

Повноваження особи, що отримала товар від імені відповідача підтверджується Довіреністю ЯОШ № 794436, що оформлена належним чином, містить підпис посадових осіб та скріплена печаткою відповідача.

У зв’язку з отриманням товару у відповідача виникло зобов’язання щодо оплати його вартості. Для оплати товару позивачем було видано відповідачеві рахунок-фактуру № СФ-0000795 від 15.05.2008 року.

Як свідчать матеріали справи, відповідач своє зобов’язання щодо оплати отриманого товару не виконав, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем в розмірі 3507,72 грн.

Позивач, 23.11.2009 року, направив відповідачу лист-вимогу № 96 від 16.11.2009 року з вимогою погасити існуючу заборгованість в розмірі 3507,72 грн.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач існуючу заборгованість не погасив. Згідно довідки позивача за підписом директора підприємства заборгованість відповідача станом на день прийняття рішення складає 3507,72 грн. зазначений факт визнаний відповідачем в судовому засіданні в повному обсязі.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 4 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважаться вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Наявні матеріали справи свідчать про фактичне виникнення між сторонами цивільно-правових відносин, зокрема двосторонніх зобов’язань щодо поставки позивачем певного товару та щодо прийняття зазначеного товару відповідачем та оплати його вартості.

Таким чином між сторонами фактично було укладено договір поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов‘язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено вище, позивач 23.11.2010 року звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості, однак відповідач заборгованості у встановлені строки не погасив.

Матеріалами справи встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 3507,72 грн., а тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та втрат від інфляції є обґрунтованими та підлягають задоволенню, відсотки річних в розмірі 192,87 грн., втрати від інфляції в розмірі 715,49 грн.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»(02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська,74 код 14294471), з будь –якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромкомплект»(03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 3, код 31281125) 4416,08 грн. (чотири тисячі чотириста шістнадцять гривень вісім копійок), з яких 3507,72 грн. (три тисячі п’ятсот сім гривень сімдесят дві копійки) основного боргу, 715,49 грн. (сімсот п'ятнадцять гривень сорок девять копійок) втрат від інфляції, 192,87 грн. (сто дев’яносто дві гривні вісімдесят сім копійок) відсотків річних, а також державне мито в розмірі 102 грн. (сто дві) та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням по справі законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                О.С. Копитова