Рішення № 12200447, 25.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/23925.10.10           

За позовомЗаступника прокурора м. Києва

в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

До Акціонерного товариства закритого типу "ДВК"

Третя особаКредитна спілку військовослужбовців України

Простягнення 16 707 440,00 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачане з’явився

Від відповідача не з’явився

Від прокуратури Лиховид О.Д. - прокурор відділу прокуратури

Від третьої особи не з’явився 25.10.2010 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2010 року заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства закритого типу “ДВК” 16707440,00 грн. заборгованості з врахуванням пені та інфляційної складової боргу за договором від 14.02.2006 р. № 141 та додатковою угодою до нього від 11.12.2007 р. № 1.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/239 від 08.06.2010 р., яку призначено до розгляду на 18.06.2010 р.

18.06.2010 р. та 25.06.2010 р. розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання, призначене на 30.07.2010 р., позивач уповноваженого представника не направив, витребувані судом документи не подав.

Представник відповідача заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Кредитної спілки військовослужбовців України.

Прокурор не заперечив проти задоволення заявленого клопотання.

Ухвалою суду від 30.07.2010 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кредитну спілку військовослужбовців України.

20.08.2010 р., 17.09.2010 р., 04.10.2010 р., 15.010.2010 р. розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до відзиву від 20.08.2010 р., відповідач зазначає про визнання позову в частині 16579817,12 грн.

У судове засідання, призначене на 25.10.2010 р. з’явився представник прокуратури, який підтримав позовні вимоги.

В позовній заяві заступник прокурора просить суд з метою забезпечення позову в порядку ст. ст. 66, 67 ГПК України накласти арешт на майно відповідача.

Згідно ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Статтею 67 ГПК України визначено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Господарський суд міста Києва дослідивши подані заступником прокурора матеріали, враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, дійшов висновку, що у відомостях, які містяться у поданих позивачем матеріалах, відсутні достатні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі. А тому, заявлена заступником прокурора в позові заява про забезпечення позову є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.02.2006 р. між Акціонерним товариства закритого типу “ДВК” в якості забудовника та Кредитною спілкою «Кредитна спілка військовослужбовців»в якості замовника, Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було укладено договір № 141, предметом якого є сплата забудовником (відповідачем) пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв’язку з будівництвом житлових будинків (загальна площа квартир –70681,42 кв.м.) з вбудовано-прибудованими приміщеннями загальною площею 15852,93 кв.м. (функціональне призначення яких не визначено) та підземним паркінгом по вул. Петра Дегтяренка, 22 у Оболонському районі м. Києва.

Згідно з п. 1.2 вказаної угоди розмір пайового внеску становить 9027030,00 грн.

Згідно з п. 2.1.2 договору забудовник зобов'язаний перерахувати пайовий внесок у розмірі 9 027 030,00 грн. в термін з лютого 2006 року по травень 2007 року включно, рівними частками, щомісячно, але не пізніше 28-го числа на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

Крім того, п. 2.1.3 договору передбачено, що забудовник зобов'язаний за три дні до сплати коштів, передбачених п. 2.1.2, одержати в Головному управлінні економіки та інвестицій розрахунок суми, що підлягає оплаті, скоригованої на індекс інфляції від дати розрахунку.

Відповідно до п. 5 договору строк його дії закінчується з моменту виконання умов у повному обсязі.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 11.12.2007 р. до договору від 14.02.2006 р. № 141, розмір пайового внеску згідно з розрахунком від 27.11.2007 р. становить 11 641 120,00 грн.

Крім того, додатковою угодою № 1 від 11.12.2007 змінено п. 2.1.2 договору, зобов'язано забудовника перерахувати Головному управлінню економіки та інвестицій пайовий внесок у розмірі 1 000 000,00 грн. до 28.12.2007 та 10 641 120,00 грн. в термін з січня 2008 року по травень 2009 року включно щомісячно рівними частками, але не пізніше 28-го числа, на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

За твердженнями прокурора, станом на 10.03.3010 р. загальна сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції та пені відповідача за договором від 14.02.2006 № 141 складає 16707440,00 грн.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до додаткової угоди № 1 від 11.12.2007 р. до договору від 14.02.2006 р. № 141, розмір пайового внеску становить 11 641 120,00 грн.

Відповідно до довідки позивача за період з 01.01.2006 р. по 28.07.2010 р. від відповідача надійшли кошти у сумі 1307000,00 грн.

Виходячи з вищезазначеного, борг відповідача складає 10334120,00 грн. (11 641 120,00 - 1307000,00).

Разом з тим, враховуючи те, що після порушення провадження у справі ні від прокурора, ні від позивача не надходили заяви про збільшення позовних вимог, оформлені в установленому порядку, подані позивачем розрахунки, в яких збільшувався розмір заборгованості відповідача за договором, залучені судом до матеріалів справи, але як вимоги про збільшення позовних вимог не розглядаються в ході розгляду заявленого спору.

Таким чином, заборгованість відповідача за договором від 14.02.2006 р. № 141 у сумі 10334120,00 грн. документально підтвердженО відповідачем не заперечується, а тому підлягає стягненню.

Позовні вимоги в частині інфляційних витрат та пені підлягають залишенню без розгляду в порядку п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не підтверджені належними доказами та обґрунтованим розрахунком. Так, суд неодноразово, а саме: ухвалами від 08.06.2010 р., 18.06.2010 р., 25.06.2010 р., 30.07.2010 р., 20.08.2010 р., 17.09.2010 р., 04.10.2010 р., 15.10.2010 р. зобов’язував заступника прокурора та позивача надати суду обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми (сума боргу цифрами, період прострочення з зазначенням його початку і закінчення), натомість відповідно до розрахунків, поданих позивачем, суд не вбачає можливостей вірно розрахувати штрафні санкції, зважаючи і на те, що позивачем уточненого розрахунку, як вимагав суд, подано не було.

Відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України “Про прокуратуру” до повноважень прокурора у межах нагляду за додержанням і застосуванням законів належить повноваження звертатися до суду із заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, підприємств та інших юридичних осіб.

Згідно зі ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру” представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32, 34, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги в частині стягнення 2484980,00 грн. пені, 5066320,00 грн. інфляційних витрат залишити без розгляду.

2.          В іншій частині вимог позов задовольнити частково.

3.          Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу “ДВК” (01010, м. Київ, вул. Суворова, 19-а, ідентифікаційний код 19484087) на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального міського бюджету (МФО 820019, ідентифікаційний код 24262621, р/р 31517932700001 у ГУ ДКУ у м. Києві) 10334120 (десять мільйонів триста тридцять чотири тисячі сто двадцять) грн. боргу.

4.          Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу “ДВК” (01010, м. Київ, вул. Суворова, 19-а, ідентифікаційний код 19484087) до Державного бюджету України 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот ) грн. державного мита та 145 (сто сорок п’ять) грн. 97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 28.10.10