Рішення № 12200352, 21.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/42321.10.10

За позовом Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»

До Відкритого акціонерного товариства «Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта»

Про стягнення 10 608,09 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача: Волчек Н.М. - представник за довіреністю;

від відповідача: не зявився;

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.10.2010 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 10 608,09 грн., а також відшкодування витрат по сплаті державного мита 106,08 грн., витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу -236,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2010 було порушено провадження у справі № 47/423 розгляд справи було призначено на 05.10.2010, а ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2010, у зв»язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, розгляд справи було відкладено на 21.10.2010.

В судовому зсіданні 21.10.2010 представник позивача, позовні вимоги підтримав, посилаючись на те, що позивачем, як страховиком по договору страхування автотранспортних засобів № 1019089, було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 10 608,09 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Відповідач своїх представників в судові засідання 05.10.2010, 21.10.2010 не направляв, відзив та витребувані судом документи не надав. Через канцелярію Господарського суду м. Києва заяв та клопотань не подавав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у довідці Головного міжрегіонального управління статистики. Суд, зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду, або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2009 між СП «Західна нафтова група», як страхувальником, та позивачем - ЗАТ «Європейський страховий альянс», як страховиком, було укладено договір страхування автотранспортних засобів № 1019089 (далі договір страхування), згідно умов якого, предметом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом визначеним в додатку (п. 2).

Умовами договору сторонами було погоджено, що до переліку страхових ризиків включено дорожньо-транспортні пригоди.

Згідно додатку до договору, до переліку застрахованих автомобілів відноситься Toyota Camry, 2007 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_1

26.12.2008 між СП «Західна нафтова група», як орендодавцем та Міжнародний благодійним фондом сприянням органам прокуратури Волинської області «Сприяння і порядок», як орендарем, було укладено договір оренди транспортного засобу, а саме Toyota Camry, 2007 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_1.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля марки Toyota Camry, 2007 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_1 є СП «Західна нафтова група».

Згідно полісу загальнообовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_2, між відповідачем ВАТ «НАСК «Оранта», як страховиком таОСОБА_2., як страхувальником, було укладено договір загальнообовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 27.08.2008р. 16.08.2009р., ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 35000,00 грн., розмір франшизи 00,00 грн., забезпечений транспортний засіб автомобіль марки Wolkswagen golf, 1988 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3.

Згідно довідки МВС України, 21.05.2009р. в м. Луцьк, р-н Волі Шопена, сталася ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки Toyota Camry, 2007 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, та автомобіля Wolkswagen golf, 1988 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3, внаслідок якого відбулось пошкодження автомобілів.

Відповідно до постанови Луцького міськрайонного суду Київської області від 02.07.2009р., у справі 3-3758/2009, ОСОБА_2. визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки його вина у здійсненні зіткнення та порушенні п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, підтверджується зібраними по справі доказами.

Згідно страхового акту № 1653/09/50ТР25/00/2 від 26.02.2010, пошкодження транспортного засобу марки Toyota Camry, 2007 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_1, яке сталося 21.05.2009р. за участю застрахованого автомобіля марки Toyota Camry, 2007 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водіяОСОБА_1, та Wolkswagen golf, 1988 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 15 183,08 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 16462 від 03.03.2010р., позивачем було виплачено страхове відшкодування в сумі 15 183,08 грн. на користь ОСОБА_2., з призначенням платежу «страхове відшкодування згідно страхового акту № 1653/09/50ТР25/00/2.

Відповідно до звіту з визначення вартості матеріального збитку, № 66/09 від 31.07.2010р., складеного СПД ОСОБА_4., на замовлення позивача, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки Toyota Camry, 2007 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_1 складає 10 608,09 грн.

19.03.2010 позивачем було направлено відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 1387 про відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної в результаті ДТП з вимогою сплати суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 10 608,09 грн., оскільки під час ДТП автомобілем Wolkswagen golf, 1988 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 керував водій ОСОБА_2., і цивільно-правова відповідальність якого застрахована в обсязі 35000,00 грн. у відповідача згідно полісу загальнообовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, яку відповідач отримав 12.03.2010, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ст. 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В ст.1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.

Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції Закону України №2745-111 від 4 жовтня 2001 року страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Аб.1 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Аб.16 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із аб.18 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначає що, франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 року, договір страхування -це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст.27 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ч. 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач на виконання умов договору страхування автотранспортних засобів № 1019089 перерахував на рахунок страхувальника, страхове відшкодування в розмірі 15 183,08 грн., оскільки згідно довідки відділу МВС України в місті Києві, 21.05.2009р. в м. Луцьк, р-н Волі Шопена, сталася ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки Toyota Camry, 2007 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_1, (водій ОСОБА_1), та автомобіля Wolkswagen golf, 1988 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 (водій ОСОБА_2.), внаслідок чого відбулось пошкодження застрахованого автомобіля Toyota Camry, 2007 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_1 та відповідно до страхового акту, позивачем дану подію визнано страховим випадком.

Також враховуючи те, що відповідно до постанови Луцького міськрайонного суду Київської області від 02.07.2009р., у справі 3-3758/2009, водія ОСОБА_2. визнано винним у правопорушенні, цивільно-правова відповідальність якого застрахована в обсязі 35000,00 грн. у відповідача, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування, що складає вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Toyota Camry, 2007 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_1 з урахуванням фізичного зносу, що згідно звіту про визначення матеріального збитку № 66/09 складає 10 608,09 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України є законними обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 10 608,09 грн.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути в порядку регресу з Відкритого акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта»(код ЄДРПОУ 00034186, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75) на користь Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(код ЄДРПОУ 19411125, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37) суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 10 608 (десять тисяч шістсот вісім) грн. 09 коп. а також 106 (сто шість) грн. 08 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

дата складання повного тексту рішення 26.10.2010