Рішення № 12200348, 26.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/27626.10.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рант Альянс» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Кванто»

Про стягнення 45114,04 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Слабинський О.П. –директор, протокол № 22 загальних зборів учасників

від 20.09.2010

Від відповідача не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рант Альянс»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кванто»45114,04 грн. заборгованості, яка складається з: 45000,00 грн. основного боргу по орендній платі, 18,49 грн. 3 % річних та 95,55 грн. пені, в зв’язку з неналежним виконанням взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору оренди нежитлових приміщень № 1-2009 від 29.12.2009 за період червень 2010 року, липень 2010 року та серпень 2010 року.

Відповідач в судове засідання 26.10.2010 не з‘явився, письмовий відзив на позов не надав, не виконав вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 13.10.2010.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду надсилалась за адресами, що зазначені в позовній заяві та згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 25.10.2010 є юридичною адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4-А, та за орендованою адресою: м. Миколаїв, вул. Спаська, 52/2 (1-поверх).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

За таких обставин справа, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 26.10.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

29.12.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рант Альянс»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кванто»(орендар) було укладено договір № 1-2009 оренди нежитлових приміщень (далі –договір).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору орендодавець передав орендареві за плату у тимчасове оплатне, зворотне користування (оренда) нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Спаська, 52/2 (1 поверх), загальною площею 106,1 кв. м., а також відповідні перегородки, зовнішні стіни (у подальшому – «об’єкт оренди/об’єкт»). Об’єкт оренди використовується орендарем для розміщення аптеки та офісу.

Згідно п.п. 2.1., 2.2. договору оренди передача об’єкта оренди орендодавцем, прийняття його орендарем і повернення об’єкта оренди при припиненні або розірванні даного договору оформлюєтсья актами прийому-передачі, в редакції згідно додатку № 2 даного договору, підписаними сторонами. Складання і підписання актів прийому-передачі об’єкта оренди проводиться уповноваженими представниками сторін безпосередньо при передачі об’єкта оренди. Належним чином оформлений акт прийому-передачі об’єкта оренди від орендодавця до орендаря є підставою для нарахування та сплати орендної плати, передбаченої даним договору.

Як вбачається з акту приймання-передачі від 01.02.2010 орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування нежитлові приміщення за адресою м. Миколаїв, вул. Спаська, 52/2, загальною площею 106,1 кв. м.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за період червень 2010 року, липень 2010 року та серпень 2010 року, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 45114,04 грн., а також за прострочення оплати нараховані пеня в розмірі 95,55 грн. та 3% річних в розмірі 18,49 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно п.п. 6.1., 6.2. договору оренди вбачається, що договір оренди вступає в силу з 29.12.2009 і діє до 28.12.2012.

Частиною 1 статті 782 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Умовами договору (п. 6.2.) також передбачено можливість розірвання договору у випадку не внесення орендарем плати за об‘єкт протягом трьох місяців.

Позивач у відповідності до вищезазначених норм 07.09.2010 відправив відповідачу на три адреси його місцезнаходження повідомлення про відмову від договору оренди, вимогу про повернення орендних приміщень та повідомлення про заборгованість по орендній платі, що підтверджується кур’єрськими накладними №№ 3095835, 3095833, 3095834 та описами внутрішнього вмісту поштового відправлення до них. Зазначені повідомлення не були вручені відповідачу, оскільки за адресами отримувача не було знайдено.

23.09.2010 позивач вдруге направив відповідачу повідомлення про відмову від договору оренди, вимогу про повернення орендних приміщень та повідомлення про заборгованість по орендній платі. Також до повідомлення були додані оригінали рахунків на оплату орендної плати за червень, липень серпень, вересень 2010 року, оригінали актів здачі-приймання робіт за період з лютого по серпень 2010 року –по два примірники кожного акту, що підтверджується самим повідомленням від 22.09.2010, кур’єрською накладною № 3125271 та описом внутрішнього вмісту поштового відправлення до них.

Згідно п. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як вбачається з матеріалів справи вказане повідомлення та відповідні додатки були отримані відповідачем 24.09.2010, що підтверджується кур’єрською накладною № 3125271 та описом внутрішнього вмісту поштового відправлення до них.

Таким чином, відповідач був повідомлений про відмову позивача від договору оренди, внаслідок чого договір з 24.09.2010 є розірваним.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п. 3.1. договору по даному договору орендарем вносяться орендна плата (з моменту підписання акту прийому-передачі об’єкта оренди від орендодавця до орендаря).

Згідно п. 3.2. договору загальний розмір щомісячної орендної плати за об’єкт оренди на період з 29.12.2009 по 28.12.2012 складає 15000,00 грн. без ПДВ, оскільки орендодавець не є платником ПДВ; із розрахунку 141,37 грн. за 1 кв. м. площі в місяць без ПДВ.

Відповідно до п. 4.1.3. договору оренди орендар зобов’язаний своєчасно і в повному розмірі вносити платежі, передбачені п. 3.1. даного договору.

Пунктом 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3.6. договору оренди плата за оренду по даному договору сплачується орендарем щомісячно, за поточний місяць на підставі виставлених орендодавцем рахунків на оплату протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання орендарем відповідного рахунку на оплату.

Позивачем за період з 01.01.2010 по 30.09.2010 нарахована орендна плата в розмірі 135000,00 грн.

Відповідно до п. 3.7. договору оренди при укладанні договору оренди орендар вносить авансовий платіж за перший та останній місяць оренди виходячи із розрахунку вартості оренди згідно п. 3.2. в цінах виставлення відповідного рахунку.

Орендарем 29.12.2009, 30.12.2009 та 31.12.2009 був внесений відповідний авансовий платіж в розмірі 30000,00 грн. за перший (січень 2010 року) та останній місяць оренди (вересень 2010), що підтверджується прибутковими касовими ордерами № 45 від 29.12.2009, № 46 від 30.12.2009 та № 47 від 31.12.2009.

В подальшому орендар свої зобов’язання щодо сплати орендної плати по договору виконав частково, оскільки сплатив орендодавцю орендну плату за березень, квітень та травень 2010 року в сумі 45000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 05.03.2010, від 01.04.2010 та від 06.05.2010.

Відповідно до п. 3.6. договору оренди орендар повинен сплатити орендну плату за поточний місяць протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання ним відповідного рахунку на оплату.

З матеріалів справи вбачається, що орендодавцем виставлялися орендарю рахунки-фактури: №№ СФ-0000007 від 01.06.2010, СФ-0000002 від 01.07.2010, СФ-0000003 від 02.08.2010 за оренду приміщення за червень 2010 року, липень 2010 року та серпень 2010 року на загальну суму 45000,00 грн.

24.09.2010 орендар отримав вищезазначені рахунки-фактури, що підтверджується кур’єрською накладною № 3125271 та описом внутрішнього вмісту поштового відправлення. Строк сплати вказаних рахунків закінчився 29.09.2010 та з 30.09.2010 у орендаря почалася прострочка виконання своїх зобов’язань щодо сплати орендної плати.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Всупереч вищеназваному договірному зобов’язанню відповідач не виконав своїх обов’язків щодо внесення плати за оренду нежитлового приміщення у період з червня по серпень 2010 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка неоспорена відповідачем, у розмірі 45000,00 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 45 0000,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за вищезазначені платежі не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.2. договору оренди передбачено, що за прострочення виконання зобов’язань, передбачених п. 3.6. договору (у випадку прострочення по сплаті орендної плати), орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо оплати орендної плати.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 8.2. договору оренди, розмір якої, за обґрунтованим розрахунком позивача, за визначений позивачем період становить 95,55 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 95,55 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних в сумі 18,49 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 18,49 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рант Альянс»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кванто»(04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4-А, код ЄДРПОУ 34613762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рант Альянс»(54001, м. Миколаїв, вул. Московська, 5, кв. 8, код ЄДРПОУ 34565871) 45000 (сорок п’ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 18 (вісімнадцять) грн. 49 коп. - 3 % річних, 95 (дев’яносто п’ять) грн. 55 коп. пені, 451 (чотириста п’ятдесят одну) грн. 14 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 28.10.2010.