Рішення № 12200286, 22.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/27322.10.10 За позовом                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма –Лізинг»

До                               Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітернешенел Телекомюнікешен Компані»

Про                              стягнення 18547,47 грн.                    

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача                    не з’явився

від відповідача           не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптіма –Лізинг»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітернешенел Телекомюнікешен Компані»» (далі –відповідач) про стягнення 18547,47 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем прострочено повернення транспортного засобу, переданого останньому на підставі договору фінансового лізингу № 20071056 від 21.05.2007р.

Ухвалою суду від 30.08.2010р. порушено провадження у справі № 1/273 та призначено розгляд на 08.10.2010р.

08.10.2010 відповідач подав до канцелярії суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

08.10.2010р. представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та свої пояснення по суті спору.

Представники відповідача проти позову заперечили частково, оскільки позивачем не вірно здійснено нарахування пені.

Судом оголошено перерву у судовому засіданні до 22.10.2010 для надання обґрунтованого перерахунку нарахування неустойки станом на момент повернення автомобіля за актом прийому-передачі.

11.10.2010 відповідачем подано до канцелярії суду відзив на позов.

21.10.2010 позивач подав до канцелярії суду заяву про збільшення позовних вимог.

22.10.2010 представники сторін у судове засідання не з’явились, про причини своєї відсутності суд не повідомили, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

                    21.05.07 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Оптіма-лізинг”“лізингодавець” та Спільним українсько-американським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернешенел Телеком’юнікешен Компані”“лізингоодержувач”був укладений договір фінансового лізингу транспортного засобу № 20071056 (надалі - договір), відповідно умов якого “лізингодавець”зобов’язався надати у виключне користування “лізингоодержувачу”на умовах та на строк, визначені цим договором, транспортний засіб (засоби), що набуваються “лізингодавцем”у власність за погодженням з “лізингоодержувачем”у відповідного постачальника транспортного засобу, а “лізингоодержувач”зобов’язався сплачувати “лізингодавцю”лізингові платежі та виконувати інші умови лізингу, встановлені цим договором.

Відповідно до умов договору “лізингодавець” передав у користування “лізингоодержувачу” транспортні засоби Skoda Fabia Combi, державні номери: АА 9367СР, АА 9384СР, АА9370СР, що підтверджується актами приймання-передачі автомобіля № 2007/311 від 01.06.2007р., № 2007/312 від 01.06.2007р., № 2007/313 від 01.06.2007р. (копії в матеріалах справи).

Додаток № 1 до договору сторонами погоджений графік та розмір платежів “лізингоодержувачем”. Зокрема, п.3 розділу 5 додатку № 1 до договору передбачено, що всі платежі виплюються щомісячно, як передплата за місяць, наступний за розрахунковим місяцем. Графіком платежів передбачено наступні строки здійснення платежі –перше число місяця, за який здійснюється платіж. Таким чином, “лізингодавець”прийняв на себе зобов’язання сплачувати щомісячно лізингові платежі в строк до першого числа місяця, за який здійснюється оплата.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що лізингові платежі вказані в українській гривні на день підписання договору. В подальшому “лізингоодержувач”сплачує лізингові платежі згідно з виставленими йому рахунками в українській гривні і які змінюються та розраховуються протягом строку лізингу пропорційно до зміни офіційного курсу НБУ до іноземної валюти, визначеної в додатку № 1, на дату виставлення такого рахунку.

Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

В порушення умов договору відповідач не виконує власні зобов’язання щодо сплати лізингових платежів.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості за договором фінансового лізингу транспортного засобу № 20071056 від 21.05.2007р., але відповіді від відповідача не отримав, відповідач кошти не перерахував.

Відповідно до п.15.1 договору та ч. 2 ст. 7 Закону України “Про фінансовий лізинг”лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Враховуючи надане позивачу право, він в односторонньому порядку розірвав договір на підставі виконавчого напису нотаріуса № 864 від 18.06.2009р. та на підставі якого було відкрито виконавче провадження та оголошено майно у розшук, про що свідчать постанови відділу Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м.Києві ВП № 13574549 від 03.07.2009р. та від 27.07.2009р. (копії в матеріалах справи). Ог

В порушення вимог постанови про відкриття виконавчого провадження відділу Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м.Києві ВП № 13574549 від 03.07.2009р., якою остаточний термін повернення транспортного засобу було встановлено 09.07.2009, відповідач транспортний засіб Шкода Фабіа Комбі АА9367СР повернув лише 09.12.2009р., чим прострочив термін повернення наведеного транспортного засобу.

В своїй позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 18547,47 грн. неустойки за прострочку повернення транспортного засобу Шкода Фабіа Комбі АА9367СР. станом на 22.01.2010, тобто на дату звернення до відповідача з вимогою про сплату неустойки.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

          Якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річ за час прострочення.

          Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивач має право висувати вимогу щодо сплати неустойки за прострочення повернення транспортного засобу станом на день підписання акту прийому-передачі автомобіля № 2007/311, а саме станом на 09.12.2009р.

          Згідно з ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Суд погодився із запереченням відповідача, оскільки відповідно до наведених норм ст. 533 ЦК України в даному випадку днем платежу є саме день повернення спірного автомобіля за актом прийому-передачі.

Станом на 09.12.2009 року НБУ був встановлений наступний курс гривні по відношенню до євро –11,7963 грн. за 1 євро.

Період за який стягується пеня становить 86 днів, еквівалент заборгованості становить 297,19 євро, що є місячним лізинговим платежем, тому розмір пені яка підлягає стягненню з відповідача складає 19421,78 грн.

Такий же розмір пені позивач просив суд стягнути з відповідача, згідно заяви про збільшення позовних вимог від 18.10.2010, що була подана до суду 21.10.2010, та яка відповідає вимогам чинного законодавства України.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Враховуючи вищевикладене та вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 19421,78 грн. пені за прострочення повернення транспортного засобу, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 цього кодексу судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані"(01021, м.Київ, Кловський узвіз 12-А, код ЄДРПОУ 20057835) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-лізинг" (07400, Київська область, м.Бровари, пров. Оболонський 4, код ЄДРПОУ 31033785) 19421 (дев’ятнадцять тисяч чотириста двадцять одну) грн. 78 коп. – пені за прострочення повернення транспортного засобу, 194 (сто дев’яносто чотири) грн. 22 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                       В.І. Мельник

(Дата підписання повного тексту рішення 28.10.2010)