Рішення № 12200236, 19.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 57/5819.10.10 За позовом          Відкритого акціонерного товариства "Автоводсервіс"

до                    Акціонерного банку "Діамант"

про                    визнання угоди недійсною

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача:                    не з’явився

Від відповідача:          Береговий І.В. (Дов.)

У судовому засіданні 19.10.2010 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Автоводсервіс" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до Відповідача - Акціонерного банку "Діамант" про визнання угоди від 20.07.2009р. про розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів № 278 від 16.04.2008р. недійсною.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна угода суперечить вимогам п. 1 ст. 203 ЦК України. В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач зазначає, що угода є недійсною з тих підстав, що частина зобов’язань визначених угодою була припинена у зв’язку із раніше укладеною між сторонами мировою угодою, затвердженою господарським судом і, що з зобов’язань за угодою неможливо виокремити частину припинених зобов’язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2010 р. порушено провадження у справі № 57/58 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.09.2010р.

10.09.2010р. в судовому засіданні представник Відповідача надав суду Відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги вважає необґрунтованими та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки в силу ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини угоди не може бути підставою для недійсності угоди в цілому і, що для визначення розміру зобов’язань, які підлягають виконанню за угодою, необхідно лише від розміру грошових зобов’язань за угодою відняти зобов’язання, що випливають із умов мирової угоди між сторонами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2010 р. відкладено розгляд справи № 57/58 на 28.09.2010р.

28.09.2010р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Позивача надійшло клопотання про призначення експертизи, в якому Позивач просив призначити судову економічну експертизу для роз’яснення питання щодо можливості зі змісту оспорюваної угоди виокремити та встановити розмір заборгованості Позивача по сплаті лізингових платежів нарахованих в період з 07.04.2009р. по 20.07.2009р.

Відповідно до ч.1 ст. 41 ГПК України, для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (Інформаційний лист Вищого Господарського Суду України від 27.11.2006 р. N 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз"). Суд вважає, що для вирішення спору про визнання недійсною Угоди від 20.07.2009р. про розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів № 278 від 16.04.2008р., укладеної між Відкритим акціонерним товариством "Автоводсервіс" та Акціонерним банком "Діамант" відсутня необхідність у призначенні економічної експертизи.

27.09.2010р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло уточнення до відзиву на позовну заяву.

12.10.2010р. у судовому засіданні представник Позивача надав суду письмові пояснення, підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник Відповідача проти позову заперечив, посилаючись на підстави, викладені у відзиві на позовну заяву та надані ним докази по справі.

12.10.2010р. в судовому засіданні судом оголошено перерву на 19.10.2010р.

19.10.2010р. представник Позивача у судове засідання не з’явився, причин неявки в судове засідання не повідомив.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2008 року між Позивачем - Відкритим акціонерним товариством "Автоводсервіс" та Відповідачем - Акціонерним банком "Діамант" був укладений Договір фінансового лізингу транспортних засобів № 278 (далі - Договір лізингу).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Відповідач (Лізингодавець) зобов'язався набути у власність транспортні засоби згідно визначеної Позивачем (Лізингоодержувачем) в пункті 1.2 Договору специфікації, і передати їх у користування Позивачу (Лізингоодержувачу) на визначений строк не менше одного року за встановлену плату.

20 липня 2009 року між Позивачем та Відповідачем укладено угоду про розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів № 278 (далі - Угода).

Згідно умов вищевказаної Угоди між сторонами було розірвано Договір фінансового лізингу транспортних засобів № 278 від 16.04.2008р. та встановлені зобов’язання, за якими Позивач протягом 1 (одного) календарного дня з дати підписання угоди передає Відповідачу згідно акту прийому-передачі транспортні засоби, що є предметом лізингу, та сплачує Відповідачу, в термін до 15 вересня 2009 року прострочену заборгованість та пеню за період з 10 січня 2009 року по 20 липня 2009 року, що виникла за договором лізингу, до дати розірвання останнього, що разом становить 438891,19 грн.

Позивач вважає, що спірна Угода суперечить вимогам п. 1 ст. 203 ЦК України та є недійсною з тих підстав, що частина зобов’язань визначених угодою була припинена у зв’язку із раніше укладеною між сторонами мировою угодою, затвердженою господарським судом, та неможливістю виокремлення частини припинених зобов’язань.

Відповідач позовні вимоги вважає необґрунтованими та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки в силу ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини угоди не може бути підставою для недійсності угоди в цілому і, що для визначення розміру зобов’язань, які підлягають виконанню за угодою, необхідно лише від розміру грошових зобов’язань за угодою відняти зобов’язання, що випливають із умов мирової угоди між сторонами.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

У відповідності до положень ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України зазначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

У відповідності до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною 3 ст. 215 ЦК України зазначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Судом встановлено, що згідно умов Угоди між сторонами було розірвано Договір фінансового лізингу транспортних засобів № 278 від 16.04.2008р. та встановлені зобов’язання, за якими Позивач протягом 1 (одного) календарного дня з дати підписання угоди передає Відповідачу згідно акту прийому-передачі транспортні засоби, що є предметом лізингу, та сплачує Відповідачу, в термін до 15 вересня 2009 року прострочену заборгованість та пеню за період з 10 січня 2009 року по 20 липня 2009 року, що виникла за договором лізингу, до дати розірвання останнього, що разом становить 438891,19 грн.

Сторони домовились укласти угоду у певній формі, узгодили її умови, уповноважені особи підписали угоду і скріпили її печатками, а сторони приступили до її виконання, зокрема, Позивач 20.07.2009р., згідно акту прийому-передачі передав Відповідачу транспортні засоби зазначені в Угоді. Зобов’язання щодо погашення заборгованості, вказаної в пункті 2.2. угоди, в термін до 15.09.2009р. Позивачем виконані не були.

Таким чином, сторонами були виконані всі істотні умови Угоди від 20.07.2009р. про розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів № 278 від 16.04.2008р., крім умов п. 2.2. Угоди.

Судом встановлено, що умови пункту 2.2. Угоди, в якому визначений розмір та період заборгованості, що підлягала сплаті Позивачем, включають частину зобов’язань Позивача щодо сплати заборгованості по лізинговим платежам та пені, що були припинені у зв’язку з затвердженням Господарським судом м. Києва мирової угоди, згідно ухвали від 18.05.2009р. по справі № 34/263 (належним чином завірена копія міститься в матеріалах справи).

Крім того, Відповідачем не заперечується факт включення в пункт 2.2. Угоди частини зобов’язань, припинених у зв’язку із укладенням між сторонами мирової угоди по справі № 34/263.

Вказані дії лізингодавця щодо подвійного нарахування штрафних санкцій суперечать вимогам п. 6 ст. 3 ЦК України згідно якого загальними засадами Цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Вищевикладене підтверджується також постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2010р. по справі № 48/455 за позовом Акціонерного банку "Діамант" до Відкритого акціонерного товариства "Автоводсервіс" про стягнення заборгованості та пені за угодою від 20.07.2009р. про розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів № 278 від 16.04.2008р. в якій зазначено, що спірна сума заборгованості заявлена до стягнення Акціонерним банком "Діамант", не розмежована відповідним розрахунком на суму основного боргу та пені, вказані обставини мають істотне значення, оскільки їх неврахування може призвести до порушення прав ТОВ "Автоводсервіс" шляхом подвійного стягнення з нього однієї і тієї ж суми штрафних санкцій.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи вищевикладене, включення в пункт 2.2. Угоди частини припинених зобов’язань згідно мирової угоди є підставою для визнання недійсним вказаного пункту спірної угоди, саме в частині визначення періоду та розміру заборгованості.

Суд звертає увагу, що недійсність окремих частин п. 2.2. угоди не матиме наслідком недійсність пункту 2.2. в цілому, оскільки його положення є неправомірним лише в частині визначення розміру простроченої заборгованості та пені в сумі 438891,19 грн. та періоду з 10.01.2009р. по 20.07.2009р.

Згідно статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Зважаючи, що Угода від 20.07.2009р. про розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів № 278 від 16.04.2008р. була би вчинена і без включення до неї недійсної частини, недійсність окремих положень п. 2.2. Угоди не має наслідком недійсності інших її частин і Угоди в цілому.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає недійсним п. 2.2. Угоди від 20.07.2009р. про розірвання Договору фінансового лізингу транспортних засобів № 278 від 16.04.2008р., укладеної між Акціонерним банком "Діамант" та Відкритим акціонерним товариством "Автоводсервіс" в частині наступних положень: "…за період з “10”січня 2009 року по “20”липня 2009 року…", "…та становить 438891,19 (чотириста тридцять вісім тисяч вісімсот дев’яносто одна гривня 19 копійок)".

Таким чином, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Автоводсервіс" до Акціонерного банку "Діамант" про визнання недійсною Угоди від 20.07.2009р. про розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів № 278 від 16.04.2008р. підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплату державного мита, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати недійсним п. 2.2. Угоди від 20.07.2009р. про розірвання Договору фінансового лізингу транспортних засобів № 278 від 16.04.2008р., укладеної між Акціонерним банком "Діамант" (04070, м. Київ, Контрактова площа, буд. 10-А; ідентифікаційний код 23362711) та Відкритим акціонерним товариством "Автоводсервіс" (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, буд. 45; ідентифікаційний код 16306563) в частині наступних положень: "…за період з “10”січня 2009 року по “20”липня 2009 року…", "…та становить 438891,19 (чотириста тридцять вісім тисяч вісімсот дев’яносто одна гривня 19 копійок)", залишивши дійсними інші положення вказаного пункту.

3.          Стягнути з Акціонерного банку "Діамант" (04070, м. Київ, Контрактова площа, буд. 10-А; ідентифікаційний код 23362711) на користь Відкритого акціонерного товариства "Автоводсервіс" (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, буд. 45; ідентифікаційний код 16306563) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Суддя                               О.В. Гулевець

Дата підписання рішення: 25.10.2010р.