Рішення № 12200171, 18.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/45418.10.10           За позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради

«Білоцерківводоканал»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнолія»

про стягнення 25000000,00 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивача Горобченко В.В.–представник за довіреністю від 28.04.2010 р.

Від відповідача не з’явились

В судовому засіданні 18.10.2010 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнолія»про стягнення заборгованості за невиконання зобов’язання по поставці товару за договором № 04/09-07 від 04.09.2007 р. у розмірі 25000000,00 грн.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/454 від 24.09.2010 р., яку призначено до розгляду на 18.10.2010 р.

У судове засідання, призначене на 18.10.2010 р., з’явився представник позивача та надав пояснення у справі. У ході розгляду спору по суті представник позивача підтримав заявлені вимоги, посилаючись на порушення відповідачем обов’язків за договором в частині оплати вартості поставленого товару. Відповідач уповноваженого представника не направив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, вимоги викладені в ухвалі суду про порушення провадження у справі від 24.09.2010 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив.

Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.09.2007 р. між Київським обласним комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства «Київводоканал», правонаступником якого в порядку реорганізації стало комунальне підприємство Київської обласної ради «Білоцерківводоканал»і назва якого змінена на комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал»(далі-позивач, покупець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Магнолія»(далі –відповідач, продавець за договором) було укладено договір № 04/09-07 (далі договір).

За умовами договору відповідач зобов’язався поставити позивачу сільськогосподарський торф у кількості та за ціною, визначеною специфікацією № 1 від 28.09.2007 р., що є невід’ємною частиною договору.

Згідно специфікації ціна за 1-у тону торфу (без ПДВ) становить –1 000,00 грн., всього відповідач зобов’язався поставити –21 000 т торфу на загальну суму - 25 200 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 200 000, 00 грн.).

Відповідно до умов п. 3.1. договору, поставка товару здійснюється партіями на протязі 3-х календарних днів з дати отримання повідомлення від покупця про готовність до прийняття товару.

Пунктом 3.2. договору визначено, що прийом товару по кількості та якості проводиться на складі продавця за адресою: 09100, м. Біла Церква, вул. Сухоярського, 14.

Порядок здійснення розрахунків сторони закріпили в положеннях розділу 4 договору, а саме: покупець зобов’язався провести попередню оплату товару за даним договором шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Як зазначає позивач, в момент підписання сторонами специфікації № 1 до договору, тобто 28.09.2007 р., позивач повідомив відповідача про готовність до прийняття товару на складі за визначеною договором адресою.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було здійснено замовлення товару та проведено 100% попередню оплату на загальну суму 25000000,00 грн., про що свідчать належним чином оформлені копії платіжного доручення від 28.09.2007 р. та банківської виписки по рахунку позивача від 28.09.2007 р. (долучені до матеріалів справи), які приймаються судом у якості належного доказу здійснення попередньої оплати позивачем. Однак, відповідач в порушення домовленостей та чинного законодавства, не виконав взяті на себе зобов’язання по поставці товару позивачу

У зв’язку з тим, що відповідач не здійснював поставки товару та з метою досудового врегулювання спору, на адресу відповідача було направлено лист за №1-04/09-582 від 05.07.2010 р. з вимогою про поставку товару в обумовлений договором строк, а в разі невиконання договірних зобов'язань - вимагав повернення в цей же строк шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача попередньо сплачених коштів у сумі 25000000,00 грн. Однак, зазначений лист відповідачем залишений без відповіді та задоволення.

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за непоставлений товар згідно договору № 04/09-07 від 04.09.2007 р. становить 25000000,00 грн.

Судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктами 1,2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Положеннями ч. 3 ст.612 ЦК України передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржником виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Отже, з наявних в матеріалах справи письмових доказів та пояснень представника позивача судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом позивач здійснив попередню оплату на виконання умов договору № 04/09-07 від 04.09.2007р. у розмірі 25000000,00 грн., однак відповідач не здійснив поставку товару, чим порушив умови договору та норми чинного законодавства і його борг перед позивачем становить 25000000,00 грн.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 25000000,00 грн. за договором № 04/09-07 від 04.09.2007 р. документально підтверджується, відповідачем не заперечується, а тому підлягає стягненню.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнолія»(03143, м. Київ, вул. Заболотного, 15; ідентифікаційний код 13566559) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 14; ідентифікаційний код 35615226) основний борг в сумі 25000 000 (двадцять п’ять мільйонів) грн. 00 коп., державне мито в сумі 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                       Омельченко Л.В.

Повне рішення складено: 25.10.10