Рішення № 12200130, 14.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/5314.10.10

За позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву

до Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх

машин"

про повернення матеріальних цінностей та стягнення 381 980,05 грн.

та за зустрічним

позовом Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод

дорожніх машин"

до Державного комітету України з державного матеріального резерву

про стягнення 1 150 226,00 грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача за первісним позовом

(відповідача за зустрічним позовом) –Брега Т.М.

від відповідача за первісним позовом

(позивача за зустрічним позовом) –Бровко О.О., Янюк М.А.

У судовому засіданні 14.10.2010 за згодою присутніх представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин" про повернення до державного резерву матеріальних цінностей на загальну суму 206340,09 грн. та стягнення з відповідача в доход Державного бюджету України штрафних санкцій за незабезпечення збереження матеріальних цінностей на загальну суму 381980,05 грн. (206340,09 грн. штрафу та 175639,96 грн. пені).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що за результатами проведеної перевірки виявлено незабезпечення збереження відповідачем матеріальних цінностей державного резерву. Згідно з вимогами статей 936, 949 Цивільного кодексу України відповідач зобов’язаний повернути до державного резерву матеріальні цінності, а відповідно до п. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відповідач повинен сплатити штраф та пеню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2008 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 14/53 (суддя Нарольський М.М.).

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечив та вказав, що матеріальні цінності державного резерву було викрадено. За фактом крадіжки порушено кримінальну справу. Відповідно до ст. 950 Цивільного кодексу України відповідач відповідає за втрату (нестачу) речей лише при наявності умислу або грубої необережності. Оскільки у діях відповідача вказані ознаки не вбачаються, останній не повинен нести відповідальність за незбереження матеріальних цінностей.

Відкрите акціонерне товариство "Кременчуцький завод дорожніх машин" 13.08.2008 звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення 1150226,00 грн. заборгованості за зберігання матеріальних цінностей державного резерву (1116724,00 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 33502,00 грн. три проценти річних від простроченої суми).

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до умов укладеного сторонами договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву Державний комітет України з державного матеріального резерву зобов’язаний здійснювати відшкодування витрат на зберігання цінностей згідно з погодженими кошторисами, проте з 1996 року свої зобов’язання не виконував. Інфляційні нарахування та три проценти річних нараховано за прострочення виконання зобов’язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2008 зазначену зустрічну позовну заяву прийнято для спільного розгляду з первісним позовом, продовжено строк вирішення спору у справі № 14/53.

У відзиві на зустрічну позовну заяву Державний комітет України з державного матеріального резерву заявив про застосування відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу УРСР та ст. 257 Цивільного кодексу України до зустрічних вимог трирічного строку позовної давності та просив суд відмовити у задоволенні зустрічного позову, оскільки Відкритим акціонерним товариством "Кременчуцький завод дорожніх машин" не надано доказів того, що сума витрат, яка заявлена до відшкодування, дійсно ним понесена.

Розпорядженням керівництва Господарського суду міста Києва від 12.11.2008 справу № 14/53 передано на розгляд судді Хоменку М.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2008 справу № 14/53 прийнято до провадження судді Хоменка М.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2009 задоволено клопотання сторін та продовжено строк розгляду спору у справі № 14/53.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2009 провадження у справі № 14/53 зупинено та призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інститут судових експертиз.

Від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 22.10.2009 надійшов висновок від 21.10.2009 № 2 дск/09 судово-економічної експертизи у господарській справі № 14/53.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2009 поновлено провадження у справі № 14/53.

Відкрите акціонерне товариство "Кременчуцький завод дорожніх машин" 14.01.2010 звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про збільшення розміру позовних вимог за зустрічним позовом на 535662,50 грн. та надало розрахунок, згідно з яким заборгованість Державного комітету України з державного матеріального резерву за зберігання матеріальних цінностей державного резерву складає 1685888,50 грн. (1670388,72 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 15499,79 грн. три проценти річних від простроченої суми).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2010 провадження у справі № 14/53 зупинено та призначено додаткову судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інститут судових експертиз.

Від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 30.08.2010 надійшов висновок судово-економічної експертизи у господарській справі № 14/53.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2010 поновлено провадження у справі № 14/53.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно й повно дослідивши обставини справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України "Про державний матеріальний резерв" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про Державний комітет України з державного матеріального резерву" від 08.06.2006 № 810 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 № 676) Державний комітет України з державного матеріального резерву є центральним органом виконавчої влади, наділений повноваженнями щодо організації відповідального зберігання матеріальних цінностей державного, в тому числі мобілізаційного резерву згідно з поставленими мобілізаційними та іншими спеціальними завданнями, а також повноваженнями щодо контролю за виконанням відповідальними зберігачами зобов’язань щодо зберігання, освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, за дотриманням порядку їх відпуску, своєчасного повернення позичених матеріальних цінностей, а також за відповідністю даних цінностей затвердженій номенклатурі.

На відповідальному зберіганні Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин" знаходилися матеріальні цінності державного резерву, факт закладення яких підтверджується номенклатурою матеріальних цінностей, яка була змінена та уточнена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 № 265-рт (має гриф "таємно"), а також щорічними звітами товариства за формою ф-12.

Сторонами 07.07.2004р. було оформлено договір № 10/1 відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, предметом якого є зберігання матеріальних цінностей державного резерву на складських приміщеннях, майданчиках, холодильних камерах, резервуарах, підземних сховищах Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин".

У ст. 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" визначено, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву –зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Відповідно до статті 12 цього Закону державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Судом визнаються обґрунтованими твердження Державного комітету України з державного матеріального резерву щодо наявності у відповідача зобов’язань по зберіганню матеріальних цінностей державного резерву, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 151 Цивільного кодексу УРСР, що регулював дані правовідносини з моменту їх виникнення та до набрання чинності Цивільним та Господарським кодексами України, в силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

Статтею 4 Цивільного кодексу УРСР передбачалось, що цивільні права і обов’язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов’язки. Відповідно до цього цивільні права і обов’язки виникають, зокрема з адміністративних актів.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання можуть виникнути, в тому числі, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність та з акту управління господарську діяльність.

Як визначено п. 3 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв", перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами.

Відповідно до п. 4 ст. 11 зазначеного Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов’язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно з зазначеними завданнями власними силами.

Представниками Державного комітету України з державного матеріального резерву проведено планову перевірку з питань наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку, звітності та руху матеріальних цінностей, які знаходилися на відповідальному зберіганні Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин", за результатами якої складено акт від 11.04.2008 та зроблено висновок, що кількісне зберігання матеріальних цінностей не забезпечується, факт викрадення матеріальних цінностей державного резерву мав місце в червні-липні 2001 року і був відображений в акті перевірки від 07.08.2003.

Зокрема, зафіксовано крадіжку 17,723 тонн сталі крупносортової, 6,89 тонн сталі середньосортової, 3,56 тонн сталі дрібносортової, 8,019 тонн сталі листової нержавіючої гарячекатаної із вмістом нікелю, 0,262 тонн сталі листової конструкційної холоднокатаної декапірованої, 1,775 тонн сталі листової нержавіючої холоднокатаної із вмістом нікелю, 0,689 тонн сталі сортової холоднотягнутої, 0,18 тисяч метрів труб тонкостінних безшовних нержавіючих.

Крім того, керівництво Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин" повідомлено, що у відповідності до п. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" товариство підлягає накладенню штрафу у розмірі 100% від вартості матеріальних цінностей держрезерву у цінах на час виявлення факту відчуження, а також пеня з суми відсутнього їх обсягу за кожний день до повного їх повернення.

Відповідно до ст. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності цим Кодексом, його норми застосовуються тільки до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини між сторонами по відповідальному зберіганню матеріальних цінностей державного резерву виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України і продовжували існувати після 1 січня 2004 року, до цих правовідносин застосовуються норми Цивільного кодексу України.

Статтями 936, 949 цього Кодексу передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов’язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджено та судом досліджено невиконання Відкритим акціонерним товариством "Кременчуцький завод дорожніх машин" своїх обов’язків по зберіганню матеріальних цінностей. Факт їх викрадення не звільняє від обов’язку повернення матеріальних цінностей до державного резерву.

Тому підлягають задоволенню позовні вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву про зобов’язання Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин" повернути до державного резерву 17,723 тонн сталі крупносортової, 6,89 тонн сталі середньосортової, 3,56 тонн сталі дрібносортової, 8,019 тонн сталі листової нержавіючої гарячекатаної із вмістом нікелю, 0,262 тонн сталі листової конструкційної холоднокатаної декапірованої, 1,775 тонн сталі листової нержавіючої холоднокатаної із вмістом нікелю, 0,689 тонн сталі сортової холоднотягнутої, 0,18 тисяч метрів труб тонкостінних безшовних нержавіючих.

Крім того, Державним комітетом України з державного матеріального резерву заявлено вимоги про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин" за незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву штрафу та пені відповідності до п. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Штраф у розмірі 100% від вартості матеріальних цінностей державного резерву був розрахований Державним комітетом України з державного матеріального резерву у цінах на час виявлення факту незабезпечення збереження, тобто станом на 07.08.2003.

Слід відмітити, що станом на час викрадення матеріальних цінностей державного резерву та виявлення Державним комітетом України з державного матеріального резерву факту незабезпечення збереження чинною була редакція п. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", якою передбачалося, що за самовільне відчуження (використання, реалізацію) матеріальних цінностей державного резерву з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких вони знаходяться, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту відчуження, а також пеня з суми відсутнього їх обсягу за кожний день до повного їх повернення.

Самовільне відчуження матеріальних цінностей державного резерву –використання або реалізація відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву, що перебувають у нього на відповідальному зберіганні, без відповідного рішення на це центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом.

З огляду на зазначене визначення, крадіжка до самовільного відчуження матеріальних цінностей державного резерву не відноситься.

Державний комітет України з державного матеріального резерву, застосувавши до Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин" за незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву штраф та пеню, послався на чинну редакцію п. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", якою передбачено, що у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100% вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожен день до повного повернення матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Застосування Державним комітетом України з державного матеріального резерву до Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин" відповідальності за незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, яка не передбачалася станом на час викрадення матеріальних цінностей державного резерву та виявлення факту незабезпечення збереження, є неправомірним.

Тому позовні вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин" за незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву штрафу та пені відповідності до п. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" задоволенню не підлягають.

Відкритим акціонерним товариством "Кременчуцький завод дорожніх машин" заявлено про стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву заборгованості за зберігання матеріальних цінностей державного резерву з 1996 року по 02.04.2008 (до моменту їх розбронювання та реалізації), пославшись на статті 207, 218 Цивільного кодексу України та умови укладеного сторонами договору від 07.07.2004р. № 10/1 відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (далі –договір).

Згідно з п. 3.1 договору Державний комітет України з державного матеріального резерву зобов’язаний відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі.

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 вартість зберігання цінностей визначається згідно з Порядком відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між сторонами згідно поданих документів (акту звірки заборгованості на момент сплати, акту виконаних послуг по зберіганню матеріальних цінностей). У разі коли Державний комітет України з державного матеріального резерву визнає за можливе, відрахування суми витрат проводиться частинами протягом поточного року.

Державний комітет України з державного матеріального резерву заявив про застосування відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу УРСР та ст. 257 Цивільного кодексу України до зустрічних вимог трирічного строку позовної давності.

Згідно з вимогами статей 256, 257, 267 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управлінням державного резерву, стосовно виконання зобов’язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв", позовна давність не поширюється. Оскільки зустрічні позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин" про відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей державного резерву не відносяться до вимог центрального органу виконавчої влади, до них застосовується загальна позовна давність.

З огляду на те, що зустрічні вимоги заявлені Відкритим акціонерним товариством "Кременчуцький завод дорожніх машин" 13.08.2008, останнє має право вимагати відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей державного резерву лише після 13.08.2005.

Відповідно до висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 21.10.2009 № 2 дск/09 судово-економічної експертизи у господарській справі № 14/53 фактично понесені витрати Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин" на зберігання матеріальних цінностей державного резерву з 2006 по 2008 рік складають 168380,45 грн. (53848,80 грн. –у 2006 році, 81864,10 грн. –у 2007 році та 32667,55 грн. –у 2008 році).

Відповідно до висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від21.10.2010 № 2дск/09судово-економічної експертизи у господарській справі № 14/53 фактично понесені витрати Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин" на зберігання матеріальних цінностей державного резерву складають 598423,65грн.

З урахуванням зазначених висновків та застосування строку позовної давності підлягає стягненню з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин" 168380,45грн. боргу за зберігання матеріальних цінностей державного резерву.

Крім того, Відкритим акціонерним товариством "Кременчуцький завод дорожніх машин" заявлено вимоги про стягнення відповідно до статей 530, 611, 625 Цивільного кодексу України суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначеною нормою визначено правові наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов’язання.

Умовами укладеного сторонами договору від 07.07.2004р. № 10/1 відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву конкретного строку відшкодовування Державним комітетом України з державного матеріального резерву витрат на зберігання матеріальних цінностей державного резерву не визначено.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відкрите акціонерне товариство "Кременчуцький завод дорожніх машин" у своєму зустрічному позові зазначило, що неодноразово зверталося з вимогами сплати боргу, але Державний комітет України з державного матеріального резерву залишав листи без відповідей, а вимоги –без задоволення.

Проте матеріали справи не містять належних доказів відправлення Державному комітету України з державного матеріального резерву вимог сплати боргу та отримання ним цих вимог.

Розрахунок суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних проведено Відкритим акціонерним товариством "Кременчуцький завод дорожніх машин" без урахування кількості днів прострочення, що суперечить ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки Відкритим акціонерним товариством "Кременчуцький завод дорожніх машин" не доведено право вимагати у Державного комітету України з державного матеріального резерву інфляційних нарахувань та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов’язання, зустрічні позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного комітету України з державного матеріального резерву задовольнити частково.

2. Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство "Кременчуцький завод дорожніх машин" (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, 4, код ЄДРПОУ 05762565) повернути до державного резерву 17,723 тонн сталі крупносортової, 6,89 тонн сталі середньосортової, 3,56 тонн сталі дрібносортової, 8,019 тонн сталі листової нержавіючої гарячекатаної із вмістом нікелю, 0,262 тонн сталі листової конструкційної холоднокатаної декапірованої, 1,775 тонн сталі листової нержавіючої холоднокатаної із вмістом нікелю, 0,689 тонн сталі сортової холоднотягнутої, 0,18 тисяч метрів труб тонкостінних безшовних нержавіючих.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин" (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, 4, код ЄДРПОУ 05762565, р/р 26002301371177 в Промінвестбанку, м. Кременчук, МФО 09331141), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного бюджету України (УДК у Шевченківському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 26077968, р/р 31110095700011 в ГУДКУ у м. Києві, МФО 820019, символ звітності банку 095) 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита (код платежу 22090200) та 236(двісті тридцять шість)грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

4. В решті позовних вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву відмовити.

5. Зустрічний позов Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин" задовольнити частково.

6. Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 00034016, р/р 35221010003272 в ОПЕРУ ДКУ м. Києва, МФО 820172), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин" (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, 4, код ЄДРПОУ 05762565, р/р 26002301371177 в Промінвестбанку, м. Кременчук, МФО 09331141) 168380(сто шістдесят вісім тисяч триста вісімдесят) грн.45коп. боргу.

7. В решті позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин" відмовити.

8. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складення.

Суддя М.Г. Хоменко

дата складення рішення: 26.10.2010