Рішення № 12200102, 26.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/28926.10.10 За позовом Закритого акціонерного товариства «Благо»- Страхова Компанія»

до

Третя особаПриватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»

1)ОСОБА_1

2)Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»

провідшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 25 859, 57 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін: Від позивача: не зявились; Від відповідача:

Від третіх осіб:не зявились;

1)не зявились;

2)Стовбир О.О. представник за довіреністю від 12.11.2009 року. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Благо»- Страхова Компанія»до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»про стягнення коштів в порядку регресу у розмірі 25 859, 57 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.03.2010 року на на 85 км а/д Київ-Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ГАЗ 2705-14, д.н. НОМЕР_1, під управлінням гр. Чимчикайло Р.М., який був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 001/12/121 від 17.12.2009 року та автомобіля МАЗ-642208, д.н. НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_1

Позивачем було виплачено власнику автомобіля ГАЗ 2705-14, д.н. НОМЕР_1 страхове відшкодування у розмірі 24 430, 00 грн.

Автомобіль МАЗ-642208, д.н. НОМЕР_2 був застрахований у Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», що підтверджується полісом № ВС/2191277.

У звязку з цим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 24 430, 00 грн., а також витрат повязаних з отриманням довідки ДАЇ у сумі 83, 00 грн., витрат у звязку із проведенням автотоварознавчого дослідження у розмірі 490, 00 грн. та нараховану позивачем пеню у сумі 740, 17 грн., та 3% річних у розмірі 129, 40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2010 року порушено провадження у справі, залучено ОСОБА_1 та Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, та призначено розгляд на 20.09.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 20.09.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 20.09.2010 року не зявився, однак через загальний відділ діловодства суду подав витребувані судом докази та письмовий відзив на позов. Зокрема, відповідачем зазначено про те, що цивільно-правову відповідальність власника автомобіля МАЗ 642208 д.н. НОМЕР_2 і напівпричепу KRONE д.н. НОМЕР_3 ЗАТ «Райз-Максимко» забезпечено у ПрАТ «УСК «Княжа Вієна Іншуранс Груп»та в ЗАТ «Страхова Група «ТАС». В результаті ДТП, що сталася 10.03.2010 року, мало місце зіткнення саме напівпричепа KRONE д.н. НОМЕР_3 та автомобіля ГАЗ 2705-14 д.н. НОМЕР_1. Оскільки, відповідальність власника напівпричепу KRONE д.н. НОМЕР_3 ЗАТ «Райз-Максимко»застраховано у ЗАТ «Страхова Група «ТАС»за шкоду завдану третій особі напівпричепом, страхове відшкодування має відшкодовувати саме ЗАТ «Страхова Група «ТАС». З огляду на викладене, відповідач вважає, що у ПрАТ «УСК «Княжа Вієна Іншуранс Груп»відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування позивачу. Крім того, відповідачем зазначено, що сума витрат на оплату довідки ДАІ в сумі 83 грн. та відшкодування витрат на експертизу у сумі 490 грн. також не підлягають відшкодуванню в розумінні ст. 9, 27 ЗУ «Про страхування».

Представники третіх осіб 1, 2 у судове засідання 20.09.2010 року не зявились, вимоги ухвали суду від 09.09.2010 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2010 року відкладено розгляд справи на 04.10.2010 року.

Представник позивача у судове засідання 04.10.2010 року не зявився, однак через загальний відділ діловодства суду подав витребувані судом докази та клопотання про розгляд справи без повноважного представника за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.10.2010 року заперечував проти позовних вимог та заявив клопотання про подовження строку вирішення спору.

Згідно з ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на пятнадцять днів.

На підставі вищезазначеного, суд задовольнив подане відповідачем клопотання про продовження строку вирішення спору.

Представники третіх осіб 1, 2 у судове засідання 04.10.2010 року не зявились, вимоги попередніх ухвал суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2010 року відкладено розгляд справи до 11.04.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 11.04.2010 року подав письмові пояснення на відзив, відповідно до яких зазначив, що зіткнення автопоїзду відбулося внаслідок того, що тягач буксирував напівпричіп. Страхова компанія, в якій був застрахований напівпричіп буде відповідати лише в тому випадку, коли шкода буде заподіяна напівпричепом, який відчепився, впав з підпорок, припаркований у неналежному місці та інше.

Представник відповідача у судове засідання 11.04.2010 року не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2010 року розгляд справи відкладено до 26.10.2010 року.

У судове засідання 26.10.2010 року представники позивача, відповідача та третьої особи 1 не зявилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Представник третьої особи 2 у судовому засіданні 26.10.2010 року зазначив, що вимога позивача про стягнення витрат на отримання довідки ДАЇ та витрат на проведення автотоварознавчого дослідження є безпідставними.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

З довідки управління ВДАІ УМВС України в Київській області та постанови Буринського районного суду Сумської області від 13.04.2010 року у справі №3-252/10р., вбачається, що 10.03.2010 року о 10:20 год. на 85 км а/ш Київ-Одеса керуючи автомобілем МАЗ, д.н. НОМЕР_2 з напівпричепом KRONE, д.н. НОМЕР_3 не виконав вимогу дорожнього знаку 4.1 (рух прямо) та виконуючи розворот з крайньої правої смуги не пропустив транспортний засіб ГАЗ 2705, д.н. НОМЕР_1, який рухався в попутному напрямку, в результаті чого скоїв дорожньо-транспортну пригоду, в якій вказані автомобілі отримали механічні пошкодження.

Буринським районним судом Сумської області від 13.04.2010 року у справі №3-252/10р., ОСОБА_1 визнанно винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 340, 00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль ГАЗ 2705, д.н НОМЕР_1.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 001/12/121 від 17.12.2009 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Благо»- Страхова компанія»та Державною акціонерною компанією «Ліки України».

Згідно із проведеного автотоварознавчого дослідження, відповідно до звіту № 10 від 18.03.2010 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ГАЗ -2705, д.н НОМЕР_1 в результаті пошкодження в ДТП складає 29 950, 61 грн.

Як вбачається із страхового акту позивачем було прийнято рішення про перерахування ПП Костянець В.В. (СТО) 24 430, 00 грн. на підставі рахунку № 39 від 02.04.2010 року здачі-приймання робіт (надання послуг).

26.05.2010 року та 17.05.2010 року було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 24 430, 0 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 334 та № 311.

02.06.2010 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, в якій просить виплатити страхове відшкодування в розмірі 24 430, 00 грн. + 573, 00 грн. витрат, повязаних з проведенням автотоварознавчого дослідження та отримання розгорнутої довідки ДАЇ.

У відповідь на зазначену заяву відповідач листом № 3732 від 17.06.2010 року повідомив позивача про те, що не має правових підстав для виплати страхового відшкодування, окільки в результаті ДТП пошкодження автомобілю ГАЗ 2705, д.н. НОМЕР_1 було завдано напівпричепом KRONE, д.н. НОМЕР_3, який згідно полісу № ВЕ/0102063 від 17.07.2009 року (І тип) застраховано у ЗАТ «Страхова Група «ТАС».

23.06.2010 року позивач звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування № 124 від 23.06.2010 року до ПАТ «Страхова група «ТАС».

У відповідь на заяву позивача, третя особа 2 зазначила, що скоєння дорожньо-транспортної пригоди водієм автопоїзду під час руху останнього є наслідком дій водія тягача, оскільки як і сам тягач, так і причіп (напівпричіп) приводяться в рух двигуном тягача та діями водія цього тягача, а отже цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 за полісом № ВЕ/0102063, згідно якого забезпечений транспортний засіб KRONE, д.н. НОМЕР_3 не настала.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як встановлено судом, особою визнаною винною в зазначеному ДТП є ОСОБА_1 (третя особа 1).

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що згідно з полісом № ВС/2191277 між Закритим акціонерним товариством «Райз-Максимко»(власник автомобіля МАЗ, д.н. НОМЕР_2) та Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»(надалі відповідач) було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип 1), відповідно до умов якого було застраховано цивільно-правову відповідальність осіб, які на законних підставах керують забезпеченим транспортним засобом. Забепеченим транспортним засобом було визначено автомобіль МАЗ, державний номер НОМЕР_2, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, визначено в сумі 25500,00 грн., франшизу встановлено в сумі 510, 00 грн.

Умовами договору страховим випадком визначено подію, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором, що кореспондується зі статтею 6 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з пунктом 15.3 статті 15 цього Закону договором І типу є договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладений на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що в результаті ДТП, що сталася 10.03.2010 року, мало місце зіткнення саме напівпричепа KRONE д.н. НОМЕР_3 та автомобіля ГАЗ 2705-14 д.н. НОМЕР_1. Оскільки, відповідальність власника напівпричепу KRONE д.н. НОМЕР_3 ЗАТ «Райз-Максимко»застраховано у ЗАТ «Страхова Група «ТАС»за шкоду завдану третій особі напівпричепом, страхове відшкодування має відшкодовувати саме ЗАТ «Страхова Група «ТАС».

Однак, суд не може погодитися з даними запереченнями відповідача, оскільки скоєння дорожньо-транспортної пригоди водієм автопоїзду під час руху останнього є наслідком дій водія тягача, оскільки як сам тягач, так і напівпричіп приводяться в рух двигуном тягача та діями водія цього тягача.

Таким чином, у даному випадку у водія тягача настає цивільно-правова відповідальність, а відповідно, у страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника тягача, тобто у Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», виникає обовязок щодо виплати страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Відшкодувавши збитки завдані третьою особою 1 позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобовязанні, що виникло з делікту, замість потерпілого Чимчикайла Р.М.

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобовязанні отримавши право замість потерпілого водія вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.

Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобовязанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у Приватного акціонерного товариства «Благо» - Страхова компанія» виникло право вимоги у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та 993, 1194 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків до Приватного акціонерного товариства «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у розмірі 24430, 00 грн.

Враховуючи зазначене, суд визнає предявлення даного позову до Приватного акціонерного товариства «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», як до страховика особи відповідальної за завдані збитки, правомірним, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача суми відшкодування у розмірі 24 430, 00 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у сумі 490, 00 грн. та витрати повязані, з отриманням розгорнутої довідки з ДАЇ у розмірі 83, 00 грн.

Статтею 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як вбачається із вищевикладеного, законом не передбачено обовязку страхової компанії відшкодовувати витрати повязані з отриманням довідки з ДАІ та витрати за проведення автотоварознавчого дослідження.

Крім того, згідно до п. 34.2. ст. 34 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не зявився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоду. У такому випадку страховик зобовязаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Таким чином, суд приходить до висновку, про відсутність обовязку компенсації витрат на проведення експертизи однієї страхової компанії перед іншою, оскільки витрати на проведення експертизи мають компенсуватися страховою компанією саме потерпілому за умови, якщо ним було замовлено та оплачено проведення відповідної експертизи.

Тому, позовні вимоги в частині стягнення витрат на проведення автотоварознавчого дослідження у сумі 490, 00 грн. та витрат на отримання розгорнутої довідки ДАЇ у сумі 83, 00 грн. суд вважає необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 740, 17 грн. за період з 04.07.2010 року по 06.09.2010 року та 3% річних у розмірі 129, 40 грн. за період з 04.07.2010 року по 06.09.2010 року.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було зазначено вище, позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування 02.06.2010 року.

Згідно із ст. 37.1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Отже, відповідач повинен був здійснити виплату страхового відшкодування у строк до 03.07.2010 року, а тому нарахування 3% річних та пені починається з 04.07.2010 року.

Розрахунок 3% річних становить:

24430, 00 грн. * 3% * 63 дні / 365 = 126, 50 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню у сумі 126, 50 грн.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), зміна якого за погодженням сторін не допускається.

За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня (пункт 37.2 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Розмір пені становить:

24430, 00 грн. * 17% * 4 (з 04.07.2010 року по 07.07.2010 року) / 365 = 45, 51 грн.

24.430, 00 грн. * 15,5% * 59 (з 08.07.2010 року по 06.09.2010 року) / 365 = 612, 09 грн.

Таким чином, за перерахунком суду розмір пені становить 657, 60 грн. та підлягає задоволенню у зазначеному розмірі.

Відповідно до статті 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1187, 1192 ЦК України та ст.ст. 33, 49, ст. 81 ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»(04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44; код ЄДРПОУ 24175269), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Закритого акціонерного товариства «Благо»- Страхова Компанія»(01021, м. Київ, вул. Інститутська, 16; код ЄДРПОУ 21134124) страхове відшкодування у розмірі 24 430 (двадцять чотири тисячі чотириста тридцять) грн. 00 коп., 3% річних у сумі 126 (сто двадцять шість) грн. 50 коп., пеню у розмірі 657 (шістсот пятдесят сім) грн. 60 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 252 (двісті пятдесят дві) грн. 13 коп., та 230 (двісті тридцять) грн. 10 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М.А.