Рішення № 12199643, 11.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/19311.10.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л. Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Садін-Плюс»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «СЕНАР»

простягнення 11896,82грн.

Представники сторін: від позивача Літвінова О.В.-дов. б/н від 30.01.10; від відповідачане з‘явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Садін-Плюс» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНАР»заборгованості на загальну суму 11896,82грн. в тому числі: 4999, 96грн-основного боргу, 690,06грн-інфляційних нарахувань, 1975,02грн-пені, 3224грн-3% річних, 3993,54- відсотки за користування коштами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за Договором поставки, оскільки не здійснив розрахунок за поставлені позивачем товари, в період з 08.05.09р. по 24.09.09року. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість по Договору на загальну суму 4999, 96грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку з урахуванням штрафних санкцій, відсотків за користування коштами та пені.

Представник позивача у судовому засіданні від 10.09.10р. надав до суду акт звірки, підписаний з боку позивача.

20.09.10р., через канцелярію суду, позивач надав банківські виписки, які підтверджують часткову оплату отриманого товару, докази отримання відповідачем акту звірки розрахунків.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, зазначені у позовній заяві, які були отримані відповідачем 25.08.10р., що підтверджується повідомленням про отримання поштового повідомлення, яке залучено до матеріалів справи.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвали суду, що надсилалась за адресою: м. Київ, вул. Петропавлівська,12 були отримані відповідачем.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

06.05.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Садін-Плюс» як постачальником (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕНАР», як покупцем (відповідач) укладено договір №060505, відповідно до умов якого постачальник зобов‘язується продати та поставити, а покупець зобов‘язується прийняти та оплатити товар.

На виконання умов договору позивач здійсни поставку товару згідно накладних від 08.05.09 № КС 0508007 на суму 2260,25грн; від 16.05.09 № КС 0516010 на суму 1179,85грн; від 10.09.09 № КС 0910016 на суму 762,60; від 18.09.09р № КС 0918010 на суму 372,30грн, від 19.09.09 № КС 0919001 на загальну суму 298,73грн, від 24.09.09 № КС –0924009 на загальну суму 752,40 грн., від 24.09.09 № КС0924010 на загальну суму 1115,49грн.; від 24.09.09 № КС 1024007 на загальну суму 5932,86грн. на загальну суму 12674,48грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору оплата покупцем поставленої партії товару повинна була здійснюватись, протягом 21 календарного дня з моменту отримання такої партії товару.

На виконання вказаного пункту, відповідач частково сплатив грошові кошти за отриманий товар, на загальну суму 7674,56грн., що підтверджується банківськими виписками.

Відповідач вартість поставленого товару у повному обсязі, у строки передбачені договором не оплатив, жодних доказів в підтвердження здійснення ним оплати вартості отриманого товару згідно вказаних накладних, не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується розмір заборгованості відповідача на загальну суму 4 999,96 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів оплати вартості товару на загальну суму 4999,96 грн. не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 4999,96 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач стягнути з відповідача пеню у розмірі 1975,02грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.1 Договору, у випадку порушення Покупцем умов оплати товару, передбачених п. 5.1. Договору, останній повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення виконання зобов’язань за весь період існування заборгованості.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його арифметично не вірним, оскільки, за підрахунком суду, розмір пені за період з 29.05.09року по 14.11.2009р. складає 497,49грн, яка й підлягає задоволенню.

В задоволенні суми пені у розмірі 1477,53грн.- відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 328,24грн., інфляційні нарахування у розмірі 690,06грн. та відсотки за користування коштами у розмірі 3993грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд визнає його не вірним у зв‘язку з арифметичними помилками. За розрахунком суду розмірі 3% річних становить 178,77грн.

У задоволенні суми 3% річних, у розмірі 149,47грн. - відмовити.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань позивача, суд визнає його не вірним, у зв‘язку з арифметичними помилками. За розрахунком суду, розмір інфляційних нарахувань становить 390грн., яка підлягає задоволенню.

У задоволенні суми інфляційних нарахувань, у розмірі 300,06грн. –відмовити.

Стосовно вимог позивача, щодо стягнення з відповідача 3993,54грн.- відсотків за користування коштами, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Пунктом 3 ст. 692 ЦК України зазначено, що у разі прострочення оплати товару, продавець має право вимагати оплати товару та сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст.536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами, боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, хоча ст. 625 ЦК України і встановлює проценти, які є заходом відповідальності, що передбачає особливі підстави виникнення права на їх стягнення, все ж вони підлягають оплаті лише тоді, коли іншій розмір процентів не встановлений законом або договором. Тому застосування процентів відповідно до ст. 625 ЦК України виключає застосування процентів, передбачених п.3 ст. 692 ЦК України.

Таким чином, одночасне стягнення судом з відповідача процентів за користування чужими коштами та 3 % річних, передбачених ст. 625 ЦК України, є безпідставним.

При цьому, суд відзначає також і те, що між сторонами відсутня будь-яка договірна домовленість щодо розміру таких процентів; жодний чинний нормативний акт не передбачає відповідної процентної ставки при виконанні договорів поставки продукції суб'єктами господарювання.

Отже, суд відмовляє в задоволенні позивних вимог, в частині стягнення з відповідача 3993,54грн. –відсотків за користування коштами.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНАР»(04073, м. Київ, вул. Петропавлівська, 12, код 22939108 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Садін-Плюс» (61052, м. Харків, вул. Червоножовтнева,7, код ЄДРПОУ 35288465) суму основного боргу у розмірі 4999 (чотири тисячі дев‘ятсот дев’яносто дев’ять) грн.96 коп., пеню у розмірі 497 (чотириста дев’ятсот сім) грн. 49 коп. 3% річних у розмірі 178 (сто сімдесят вісім)грн. 77коп., інфляційні нарахування у розмірі 390 (триста дев’яносто) грн.. витрати по сплаті державного мита у розмірі 66 (шістдесят шість) грн. 66 коп. та 119 (сто дев’ятнадцять) грн. 43 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяВ.В. Джарти

Дата підписання 18.10.10