Рішення № 121990037, 25.09.2024, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2024м. ДніпроСправа № 904/1927/24за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Садовнікової Аліни Сергіївни, м. Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізична особа-підприємець Шелест Євгенія Вікторівна, м. Дніпро

про стягнення заборгованості

Суддя Крижний О.М.

Секретар судового засідання Дейнека А.В.

Представники:

Від позивача: Ганжа М.Г., довіреність №42 від 10.01.2024, представник

Від відповідача: Чередниченко І.В., ордер серія АЕ №1308998 від 12.08.2024, адвокат

Від третьої особи: Шевченко А.Г., ордер серія АЕ №1309389 від 13.08.2024, адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Садовнікової Аліни Сергіївни заборгованість за теплопостачання у розмірі 240 847,38 грн, з яких: 165 929,92 грн - основний борг; 8876,80 грн - 3% річних; 35 426,65 грн - інфляційні збитки; 30 614,01 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №080989 про постачання теплової енергії від 01.3.2018 в частині повного та своєчасного розрахунку за теплову енергію.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.05.2024 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що з 5 серпня 2022 року не може вважатися споживачем послуг постачання теплової енергії у приміщенні 20 по вул. Старокозацькій, 4 у м. Дніпрі, оскільки договір оренди вказаного приміщення було розірвано за ініціативою орендодавця. Таким чином, нарахування заборгованості за постачання теплової енергії з 05.08.2022 по березень 2023 року відповідач вважає безпідставним. Нараховану заборгованість за листопад 2021 року по березень 2022 року у сумі 74500,40 грн відповідач визнає, проте заявляє про сплив позовної давності щодо цієї заборгованості, а тому до даної частини позовних вимог просить застосувати строк позовної давності та відмовити в позові з цієї підстави. Крім того, відповідач просить застосувати позовну давність та відмовити в позовних вимогах стягнення пені, 3% річних та інфляційних збитків нарахованих за період з грудня 2019 року по березень 2020 року. А щодо нарахованих пені, 3% річних та інфляційних збитків з квітня 2020 року по серпень 2022 року вказує, що вищевказані нарахування в цей період є безпідставними у зв`язку з дією карантинних обмежень. З 05.08.2022 відповідач наголошує, що перестала бути споживачем послуг з постачання теплової енергії, а тому нарахування пені, 3% річних та інфляційних збитків є безпідставними.

У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями відповідача, зазначає, що відповідачем не надано належних доказів припинення договору оренди з 05.08.2022. Також позивач з посиланням на п. 12 та 19 Розділу "Прикінцеві та Перехідні положення" Цивільного кодексу України заперечує проти застосування строку позовної давності до вимог про стягнення боргу та частини нарахувань. Крім того, позивач вважає, що дія п. 4 ч. 3 Прикінцевих положень Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) " від 17.03.2020, згідно з якою на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, на ФОП Садовнікову А.С. в частині правовідносин, що виникли на підставі договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №080989 від 01.03.2018, не розповсюджується.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2024 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізичну особу-підприємця Шелест Євгенію Вікторівну (орендодавця (власника) спірного приміщення).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2024 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем подане клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження позиції відповідача щодо припинення дії договору оренди.

Від третьої особи надійшли пояснення, у яких вважає що відповідачем не надано належних доказів щодо припинення договору оренди та договору про постачання теплової енергії.

Представником відповідача подане клопотання про виклик свідків.

Представник позивача проти задоволення клопотання про виклик свідків заперечував, зазначав про подання такого клопотання з пропуском процесуального строку.

Згідно з ч.1,2 ст. 88 Господарського процесуального кодексу України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів (ч.4 вказаної статті). Частиною 1 ст. 89 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Суд не вбачає підстав для виклику свідка, оскільки по-перше, вказана заява подана із пропуском процесуального строку, а по-друге, обставини, викладені свідками у заявах не суперечать іншим доказам у справі, оскільки представник третьої особи не заперечує, що відповідачка фізично виїхала з приміщення, а зазначає про оформлення документів. Тому відсутні підстави, які б потребували допиту свідків.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 25.09.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення сторонами договору про постачання теплової енергії, строк дії цього договору, умови та порядок постачання теплової енергії, порядок та строк оплати, наявність прострочки, періоди прострочення.

Так, судом встановлено, що 01.03.2018 між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (теплопостачальна організація) та Фізичною особою - підприємцем Садовніковою Аліною Сергіївною (споживач) укладений договір №080989 про постачання теплової енергії, відповідно до п. 1.1 якого за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію, а споживач зобов`язується одержати та сплатити теплопостачальній організації її вартість за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п.3.2.2 договору споживач зобов`язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором. На кінець опалювального сезону, календарного року проводити звіряння розрахунків з теплопостачальною організацією.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що облік споживання теплової енергії проводиться по приладу обліку, встановленого на вводі житлового будинку на опалення по вул. Старокозацькій, 4, прим. 20 чи розрахунковим способом.

Вказаний об`єкт нерухомості перебував у користуванні споживача на підставі договору оренди нежитлового приміщення №001217 від 26.12.2017 укладеного між Фізичною особою-підприємцем Храпливою Євгенією Вікторівною та Фізичною особою - підприємцем Садовніковою Аліною Сергіївною.

Відповідно до п. 7.2 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт на відпуск-отримання (в 2х примірниках) теплової енергії по формі Додатку 4.

Згідно з п. 7.3 договору споживач зобов`язаний не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати теплопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у Додатку 1 до цього договору, за власним платіжним дорученням, з зазначенням періоду, за який він сплачує.

Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем в продовж 5 діб після одержання рахунку теплопостачальної організації, яка зобов`язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів (п. 7.4 договору).

Відповідно до п. 11.1 цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 26.02.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання фінансових зобов`язань. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 11.5 договору).

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором позивач надав акти приймання-передачі теплової енергії №080989 від 31.12.2019 на суму 3234,41 грн, №080989 від 31.01.2020 на суму 3612,90 грн, №080989 від 29.02.2020 на суму 3085,99 грн, №080989 від 31.03.2020 на суму 1977,61 грн, №080989 від 30.11.2020 на суму 2200,01 грн, №080989 від 31.12.2020 на суму 3791,15 грн, №080989 від 31.01.2021 на суму 4188,35 грн, №080989 від 28.02.2021 на суму 4180,01 грн, №080989 від 31.03.2021 на суму 3488,28 грн, №080989 від 16.04.2021 на суму (-2166,72 грн (коригування)), №080989 від 30.11.2021 на суму 12665,20 грн, №080989 від 31.12.2021 на суму 14018,54 грн, №080989 від 31.01.2022 на суму 18728,92 грн, №080989 від 28.02.2022 на суму 13661,00 грн, №080989 від 31.03.2022 на суму 15426,74 грн, №080989 від 31.11.2022 на суму 9622,40 грн, №080989 від 31.12.2022 на суму 15248,29 грн, №080989 від 31.01.2023 на суму 16969,49 грн, №080989 від 28.02.2023 на суму 15459,62 грн, №080989 від 31.03.2023 на суму 10300,04 грн.

Позивачем також виставлялися на оплату рахунки, які разом з актами направлялися відповідачу на електронну пошту info@aiva.dp.ua. Вказана електронна адреса зазначена у додатку до договору (Перелік необхідної інформації). Також вказані акти та рахунки направлялися відповідачеві засобами поштового зв`язку 29.08.2023 разом з досудовою вимогою від 31.07.2023.

Позивач зазначає, що відповідач, не виконував покладені на нього вказаним договором обов`язки, рахунки та акти здачі - приймання теплової енергії своєчасно не отримував та оплату за надані йому послуги не проводив, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість за період з грудня 2019 року по березень 2023 року в розмірі 165929,92 грн, що і стало причиною виникнення спору.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено вище, остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем в продовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов`язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Позивач зазначає, що направляв відповідачеві рахунки на електронну адресу info@aiva.dp.ua. Також матеріалами справи підтверджується направлення відповідачеві актів та рахунків разом із досудовою вимогою - 29.08.2023.

Таким чином строк оплати є таким, що настав.

Доказів оплати заборгованості відповідачка не надала, позовні вимоги в частині стягнення боргу за період з листопад 2021 року по березень 2022 року в розмірі 74 500,40 грн визнала, проте заявляє про сплив позовної давності щодо цієї заборгованості, а тому до даної частини позовних вимог просить застосувати строк позовної давності та відмовити в позові з цієї підстави. Щодо нарахованої заборгованості з серпня 2022 року відповідач заперечує, оскільки зазначає, що вже не орендував спірне приміщення, а відтак не споживав теплову енергію, оскільки договір оренди вказаного приміщення було розірвано за ініціативою орендодавця.

Крім того, відповідачка просить застосувати позовну давність та відмовити в позовних вимогах про стягнення пені, 3% річних та інфляційних збитків нарахованих за період з грудня 2019 року по березень 2020 року. А щодо нарахованих пені, 3% річних та інфляційних збитків з квітня 2020 року по серпень 2022 року вказує, що вищевказані нарахування в цей період є безпідставними у зв`язку з дією карантинних обмежень. З 05.08.2022 відповідач наголошує, що перестала бути споживачем послуг з постачання теплової енергії, а тому нарахування пені, 3% річних та інфляційних збитків є безпідставними.

Судом було залучено до участі у справі у якості третьої особи власника майна - Фізичну особу - підприємця Шелест Євгенію Вікторівну. Від третьої особи надійшли пояснення, у яких зазначає, що матеріали справи не містять доказів звернення відповідача (в порядку п.3.2.6 та п. 9.5 договору про постачання теплової енергії) до теплопостачальної організації з повідомленням про зміну обставин, які перешкоджали виконувати зобов`язання. Третя особа зауважує, що відповідач звернувся до позивача з повідомленням про те, що договір оренди, на підставі якого вона користувалася приміщенням за адресою: м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 4, прим. 20 припинений, через рік та 10 місяців від виникнення обставин, які перешкоджали виконанню умов договору. До того ж зазначає, що таке звернення було здійснено електронною поштою, з іншої електронної адреси, відмінної від тієї, яка належить відповідачеві та зазначена в усіх документах, якими вели спілкування позивач з відповідачем. Таким чином, третя особа, вважає, що наданий до справи скріншот електронного листа не може бути належним доказом повідомлення про припинення договору. Також третя особа зазначає, що договір оренди не розірваний сторонами в порядку та на умовах, передбачених чинним законодавством та умовами договору оренди, оскільки відповідачем, як орендарем, не виконано обов`язку щодо повернення майна з оренди та не підписано акт повернення майна з оренди. А надані відповідачем докази, на які останній посилається як на підтвердження припинення договору оренди, зокрема, копію листа від ФОП Шелест А.Є., скріншоти переписок електронного листування, письмові підтвердження сусідів, фото фасаду приміщення не є належними доказами, оскільки вони дають змоги достовірно ідентифікувати, що стосуються саме цього приміщення, а також жодним чином не підтверджуються припинення відносин відповідача з позивачем.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Доказів оплати заборгованості у розмірі 165929,92 грн відповідач не надав, доказів наведених в обґрунтування позову не спростував. Заперечення відповідача в частині того що з серпня 2022 року відповідач вже не орендував приміщення, а отже не споживав теплову енергію судом не приймається, оскільки у відповідності з п. 11.1 договору про постачання теплової енергії цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 26.02.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання фінансових зобов`язань. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однієї із сторін (п. 11.5 договору).

Пунктом 11.2 договору визначено, що договір припиняє свою дію у випадках:

- зміни власника, орендаря - на підставі наданих споживачем документів про звільнення приміщення (договір купівлі-продажу, акт прийому-передачі про звільнення приміщення);

- відключення від централізованого теплопостачання (по виконанні робіт по відключенню відповідно до чинного в Україні законодавства);

- взаємної згоди про його припинення.

Враховуючи, що відповідачем не надано та матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про припинення договору №080989 від 01.03.2018 про постачання теплової енергії, укладеного між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (теплопостачальна організація) та Фізичною особою - підприємцем Садовніковою Аліною Сергіївною (споживач), вимога про стягнення основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі.

Суд наголошує на тому, що предметом даного судового розгляду є відносини позивача з відповідачем, які виникли саме з укладення та виконання договору №080989 від 01.03.2018 про постачання теплової енергії, а тому судом не оцінюються відносини відповідача з третьою особою щодо договору оренди. Між відповідачкою та третьою особою можуть бути інші відносини, крім оренди нерухомого майна, які знаходяться поза межами предмету спору. Відносини оренди нерухомого майна та відносини замовлення та постачання комунальних послуг для утримання цього майна можуть бути відокремлені. Законодавство не ставить вимоги їх поєднання.

З приводу заперечень відповідача щодо позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 1 ст. 258 Цивільного кодексу України та пункту 1 частини 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з пунктом 12 Розділу "Прикінцеві та Перехідні положення" Цивільного кодексу України, зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Однак, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" постановлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Згідно з пунктом 19 Розділу "Прикінцеві та Перехідні положення" Цивільного кодексу України, зазначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" установлено з 24 лютого 2022 року на всій території України воєнний стан. Строк воєнного стану продовжується по сьогодні.

Враховуючи, що строк дії воєнного стану триває, позовна давність до спірних правовідносин не застосовується.

Таким чином, вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 165929,92 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім основного боргу позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 30614,01 грн, 3% річних у розмірі 8876,80 грн та інфляційні збитки в розмірі 35426,65 грн.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.8.4.3 договору у разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Позивач заявив до стягненню пеню у розмірі 30614,01 грн за загальний період з 20.01.2020 по 26.02.2024. При цьому розрахунки здійснював по кожному акту окремо.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 було доповнено Розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Так, Всесвітня організація охорони здоров`я (ВООЗ) 11.03.2020 оголосила пандемію коронавірусу. Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, який продовжувався до 30.06.2023.

Однак, сторонами укладено договір №080989 про постачання теплової енергії 01.03.2018, тобто до внесення змін до чинного законодавства в частині продовження строків. Тому сторони на момент укладення договору не розраховували, що строк нарахування пені вже не буде обмежений 6-місячним строком.

Аналогічна правова позиція викладена зокрема у постанові Східного апеляційного господарського суду від 2 лютого 2021 року у справі № 905/497/20.

Таким чином, строк нарахування пені підлягає обмеженню шестимісячним строком.

Господарський суд встановив, що послуги, які надані відповідачу з теплопостачання, є комунальними послугами, а тому їх регулювання підпадає під норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Статтею 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. (Дію частини першої статті 26 зупинено до 1 липня 2020 року згідно із Законом № 533-IX від 17.03.2020).

17.03.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", де зазначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Оскільки в Україні постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Covid-19" введено карантин, який припинений 30.06.2023, тому підстави для нарахування пені за період з 16.03.2020 (початок нарахування) по 30.07.2023 відсутні.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Як зазначено судом вище, карантин скований 30.06.2023, відповідно з 01.07.2023 нарахування пені обмежується шестимісячним строком від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, суд доходить висновку про відмову в задоволенні пені нарахованої за зобов`язаннями які виникли з лютого 2020 року по грудень 2023 року у зв`язку з тим, що вказаний період підпадав під дію обмежень, встановлених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

За розрахунком суду, з урахуванням карантинних обмежень, обмежень шестимісячним строком, обмеженням розміру, передбаченого Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (0,01%) до нарахувань після 01.07.2023, розмір пені, який підлягає стягненню становить 237,62 грн.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 8876,80 грн за період з 20.01.2020 по 26.02.2024 та інфляційні збитки в розмірі 35426,65 грн за січень 2020 року - січень 2024 року.

Частиною 5 ст. 254 Цивільного кодексу України передбачено що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Перевіркою правильності нарахування 3% річних, судом встановлено, що позивачем не враховано, що в деяких періодах, останній день оплати припав на вихідний день, відповідно строк оплати переноситься на перший робочий день, відповідно прострочка виникає з наступного дня. Проте, за а перерахунком суду у правильні періоди, розмірі 3% річних є більшим, ніж заявлений позивачем до стягнення, що є його правом, тому вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вимога про стягнення інфляційних збитків підлягає частковому задоволенню у розмірі 35303,85 грн, у зв`язку з допущенням позивачем арифметичної помилки при підрахунку.

За викладеного з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 165929,92 грн - основний борг, 237,62 грн - пеня, 8876,80 грн - 3% річних та 35303,85 грн - інфляційні збитки.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 3155,22 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до Фізичної особи-підприємця Садовнікової Аліни Сергіївни за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізичноїособи - підприємця Шелест Євгенії Вікторівни про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Садовнікової Аліни Сергіївни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 29, оф. 504, ідентифікаційний код 32688148) заборгованість у розмірі 165929,92 грн (сто шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять грн 92 коп), пеню у розмірі 237,62 грн (двісті тридцять сім грн 62 коп), 3% річних у розмірі 8876,80 грн (вісім тисяч вісімсот сімдесят шість грн 80 коп), інфляційні збитки в розмірі 35303,85 грн (тридцять п`ять тисяч триста три грн 85 коп) та судовий збір у розмірі 3155,22 грн (три тисячі сто п`ятдесят п`ять грн 22 коп).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01.10.2024

Суддя О.М. Крижний