Рішення № 12198666, 20.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/282-6/15920.05.10 За позовом                     Асоціації підприємств «Співдружність» до                     Міністерства оборони України

Третя особа           на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет                               спору, Державне казначейство України

про                               стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Ковтун С.А.

Представники учасників процесу:

від позивача           не з’явились

від відповідача           Рабчук Р.О.(за дов.)

від третьої особи           не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулось з позовом Асоціація підприємств «Співдружність»до Міністерства оборони України про стягнення 983822,56 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором № 274/Т/6-08 на виконання робіт з утилізації боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання від 19.11.2008 р..

Під час розгляду справи позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог і просив стягнути 983822,56 грн. заборгованості, 14636,03 грн. трьох відсотків річних та 70835,22 грн. інфляційної складової боргу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2009 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2009 р., позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2010 р. рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2009 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Свою постанову Вищий господарський суд України мотивував тим, що неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висунуто нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. Позивачем фактично було заявлено додаткові вимоги, на що судами уваги звернуто не було. Також колегію суддів зазначено, що попередніми інстанціями не було досліджено надходження коштів на рахунки Міністерства оборони України у відповідний період.

Ухвалою суду від 19.03.2010 р. справі присвоєно № 32/282-6/159.

Представник відповідача у поданих суду письмових поясненнях позовні вимоги відхилив у повному обсязі, зазначивши що, у зв’язку з перерозподілом видатків спеціального фонду державного бюджету в грудні 2008 року та відсутністю коштів на рахунках КПКВ 2101210, ним не проведено розрахунки за прийняті роботи у 2008 році, що передбачено п. 4.7 Договору № 274/Т/6-08 від 19.11.2008 р..

Заява позивача про збільшення позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача крім заявленої суми заборгованості також три проценти річних та інфляційну складову боргу, за своєю правовою природою є заявою про зміну предмету позову.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Підстава позову –це фактична обставина, на якій ґрунтуються позовні вимоги.

          Предмет позову –це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

          Як зазначено вище, підставою позовної вимоги про стягнення заборгованості є неналежне виконання договірних зобов’язань.

          Підставою вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційної складової борг є також неналежне виконання тих же самих договірних зобов’язань.

          Отже, вимога про стягнення заборгованості та вимога про стягнення індексу інфляції і трьох процентів річних ґрунтуються на одній й ті ж підставі, у зв’язку з чим можуть бути розглянуті в рамках даної справи.

Таким чином, оскільки заявлені позивачем вимоги про стягнення індексу інфляції і трьох процентів річних обґрунтовані порушенням зобов’язань за Договором, вони кореспондуються з правами позивача, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

У судові засідання 23.04.2010 р. представник третьої особи не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 20.05.2010 р..

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

19.11.2008 р. між Асоціацією підприємств «Співдружність»(виконавцем) та Міністерством оборони України (замовником) укладено договір на виконання робіт з утилізації боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання (надлишкових) (за кошти Державного бюджету України) № 274/Т/6-08 (далі –Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору виконавець зобов’язався на підставі ліцензії Міністерства промислової політики України «Утилізація боєприпасів до військової зброї»серія АВ № 327201 від 14.03.2007, вимог технологічних процесів утилізації виробів РГБ-60 та шнурових зарядів ШЗ-2, ШЗ-3 виконати роботи з утилізації боєприпасів, надлишкових та непридатних для подальшого використання і зберігання за номенклатурою та обсягами, які визначені специфікацією (додаток № 1 до Договору), а замовник зобов’язався прийняти та оплатити виконані роботи. Термін виконання робіт сторони визначили у календарному плані, що є додатком № 2 до Договору, а саме –20.12.2008 р..

Згідно з п. 2.4.3 Договору після виконання робіт замовник зобов’язаний прийняти виконання роботи, підтвердженням чого є акт про виконання робіт, який готується та подається виконавцем відповідно до п. 2.2.4 Договору.

Пунктом 4.7 Договору на замовника покладено обов’язок щодо оплати фактично виконаних робіт з утилізації відповідно до затвердженого сторонами акту про виконані роботи протягом 10 банківських днів з дати приймання виконаних робіт замовником (дати підписання акту про виконані роботи) на підставі належним чином оформлених документів, які передбачені Договором, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за відповідним кодом класифікації видатків.

24.12.2008 р. сторони підписали акти про виконані роботи за № 1 та № 2. Загальна вартість робіт за вказаними актами складає 938822,56 грн.

Відповідно до зазначених актів та протоколів погодження граничної (лімітної) ціни на надання послуг з комплексної утилізації боєприпасів за Договором, наданими до матеріалів справ, роботи було прийнято замовником без зауважень, що ним не заперечується.

Таким чином, виконавець належним чином виконав свої зобов’язання за Договором.

Замовник свої зобов’язання щодо оплати наданих послуг не виконав, чим порушив умови Договору.

23.04.2009 р. позивач звернувся до відповідача з претензією про проведення розрахунків. Відповідачем на вказану претензію надано відповідь, що заборгованість погашатиметься в міру наповнення коштами спеціального фонду.

Станом на день розгляду справи борг у розмірі 983822,56 грн. залишився непогашеним.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 938822,56 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 938822,56 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі здійсненим позивачем розрахунком, який судом приймається як вірний, три процента річних підлягають стягненню з відповідача в розмірі 14636,03 грн., інфляційна складова - в розмірі 70835,22 грн.

Пунктом 4.7 Договору було передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на поточний рік за умови їх фактичного надходження замовнику.

В матеріалах справи (а.с. 86) є дані про рух коштів Міністерства оборони України з кодом класифікації КПКВ 2101210, в тому числі і за спеціальним фондом.

У той же час, відсутність бюджетного фінансування не є підставою для припинення зобов’язань, які передбачені главою 50 Цивільного кодексу України, а може мати значення тільки щодо можливості чи неможливості виконання рішення суду.

Пунктом 11 статті 2 Бюджетного кодексу України визначено поняття бюджетного процесу, як регламентованої нормами права діяльності, яка пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України; бюджетний запит - документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів,

Дії по розробленню бюджетного запиту –документу, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для діяльності на наступний бюджетний період відносяться до порядку здійснення бюджетного процесу, і вчинення, чи не вчинення цих дій, не є обставиною з якою пов’язується виконання зобов’язань.

Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі ст. 47 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Статтею 48 Бюджетного кодексу України передбачено здійснення Державним казначейством України: операцій з коштами державного бюджету; розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов’язань та проведенні платежів; бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Не є дана обставина відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, оскільки відсутність коштів не свідчить про ненастання обов’язку виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов’язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код 00034022) на користь Асоціації підприємств «Співдружність» (64600, Харківська обл., м. Лозова, Мікрорайон 1, б. 13/1, код 22629483) 983822,56 грн. заборгованості, 14636,03 грн. трьох процентів річних, 70835,22 грн. інфляційної складової боргу, 10592,94 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                           С.А. Ковтун