Рішення № 12198282, 02.03.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/39102.03.09 За позовом Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” до           Комунального підприємства управління житлового господарства Шевченківського району м. Києва

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство “Головний інформаційно-обчислювальний центр”

про           стягнення 19090443,23 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Володько В.О.- довіреність №310 від 29.12.08р., Печерський П.М. –довіреність №308 від 29.12.2008р.;

від відповідача: Хижниченко Н.С. –довіреність №6 від 08.01.09;

від третьої особи: не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал”про стягнення з Комунального підприємства управління житлового господарства Шевченківського району м. Києва 13337794, 80 грн. основного боргу, 666889,74 грн. штрафу, 3485945,70 грн. пені, 2574194,99 грн. збитків від зміни індексу інфляції за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов’язань згідно договорів № 9075/2-06 від 21.02.2001 та № 05618/2-10 від 20.04.2005 на послуги водопостачання та водовідведення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2007 було залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство “Головний інформаційно-обчислювальний центр”; призначено судову бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі до надання висновку експерта.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2008 призначено повторну судову бухгалтерську експертизу.

10.12.2008 до суду надійшла справа з висновком експерта від 28 листопада 2008 р.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду м. Києва № 3/391 від 15.12.08 вказану справу було доручено прийняти до свого провадження судді Якименку М.М.

Ухвалою від 15.12.2008 справу № 3/391 прийнято до свого провадження суддею Якименко М.М., поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 15.01.09.

15.01.2009 в судовому засіданні було оголошено перерву в розгляді справи до 26.01.2009.

26.01.2009 представник позивача у судове засідання не з”явився, про причини неявки не повідомив, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено до 13.02.2009.

13.02.2009 в судовому оголошувалася перерва в розгляді справи до 02.03.2009.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у встановлені договорів № 9075/2-06 від 21.02.2001 та № 05618/2-10 від 20.04.2005 строки не оплатив послуги, заборгувавши позивачу 13337 794,80 грн. за період з 01.06.2004 по 01.06.2008.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 13337 794,80 грн. - основного боргу, 2485945, 70 грн. – пені, 666889, 74 грн. –штрафу, 2574 194, 99 грн. - інфляційної складової боргу, крім того 25 500,00 грн. - державного мита та 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на необґрунтованість розрахунків позивача та відсутність договірних відносин на постачання холодної води для виготовлення гарячої.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.03.2009 р. за згодою представників позивача та відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є суб'єктом господарювання, метою діяльності якого відповідно до статуту є задоволення потреб споживачів у водопостачанні та водовідведенні при мінімальних витратах, насичення ринку товарами та послугами високої якості, а також одержання прибутку (доходу).

Позивач є єдиним в м. Києві підприємством питного водопостачання, яке відповідно до ст. 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»надає споживачам послуги з централізованого питного водопостачання.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачання.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм стандартів, порядків і правил; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячої водою, водовідведенням, газо-та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Пунктом 12.1 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селещах України, затверджених наказом Державного комітету по житлово-комунальному господарству від 01.07.2005 № 65 (надалі Правила), які є частиною законодавства у сфері надання послуг з питного водопостачання та водовідведення, встановлено порядок відпускання питної води, а саме: шляхом укладання договору з підприємствами питного водопостачання (Водоканалом).

Відповідно до п. 1. ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Саме в силу вищезгаданих нормативно-правових було укладено між позивачем та відповідачем договір № 9075/2-06 від 21.02.2001 та договір № 0561518/2-10 від 20.05.2005 про надання послуг з водопостачання та водовідведення. Сторони домовились та погодили істотні умови, що закріплені в даних договорах, відносно яких Постачальник зобов'язується надавати Абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого Абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва приймати від нього стічної води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а Абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому Постачальником послуг на умовах договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами № 65.

Оскільки, відповідач заперечує відносно кількості та вартості наданих позивачем послуг та вказує на відсутність договірних відносин з позивачем, судом призначалася у справі судово- бухгалтерська експертиза.

При проведенні первинної та додаткової експертиз Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, як зазначено в висновку, дослідження проводилось методами документальної перевірки та співставлення, перевірялась повнота та правильність заповнення реквізитів документів, відповідність записів в документах вимогам нормативних актів, співставлялись дані взаємозв'язаних документів, а оскільки в проведених дослідженнях для вирішення поставлених питань, були відсутні відомості щодо визначення вартості послуг за період з 01.06.2004р. по 01.06.2007р. з підтверджуючими документами та сум оплати з підтверджуючими документами (дебітові інформаційні повідомлення із зазначеного висновку не є документами, однак передбачені договором, - що в свою чергу мають юридичну силу і носять обов'язковий характер) суд дійшов висновку, про доцільність застосування п.п. 4, 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності, а правила про відповідальність за порушення договору застосовується в тих випадках, коли відповідні порушення договору були допущенні після набраних чинності цим Кодексом.

Оскільки обов'язок щодо оплати наданих послуг продовжує існувати, то підлягає застосуванню ЦК України.

Згідно п. 2 ст. 11 ЦК України, - підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема договори та інші правочини, при цьому одностороння відмова від зобов'язань договору неналежного його виконання не допускається (ст. ст. 610, 611, 612, 613. 614, 615, 625).

В даному висновку експерта було також встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договори № 05618/2-10 від 20 квітня 2005, № 9075/2-06 від 21.02.2001 на послуги водопостачання та водовідведення. Сторони домовились про їх укладання, обумовили істотні умови даних договорів та скріпили викладене своїми підписами та печатками, що в чергу породило цивільні права та обов'язки (п.1 ст. 626 ЦК України).

В ході судового розгляду справи, судом встановлено, що позивач в повній мірі виконував та продовжує виконувати взяті на себе зобов'язання, надаючи відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення.

Для отримання оплати за надані послуги, позивачем регулярно направлялись дебітові - інформаційні повідомлення до банківської установи відповідача в яких зазначалось призначення платежу, сума та тариф. На підтвердження цього, позивач надав суду довідки з центрального відділення ВАТ КБ «Хрещатик»та самі дебітові-інформаційні повідомлення.

Загальна сума визначена в платіжних документах, які виставлені позивачем до банківської установи, дорівнює сумі основного боргу відповідача та становить 13 337 794, 80 грн.

Щодо заперечень відповідача, слід зазначити наступне.

Позивач виробляє таку комунальну послугу як холодна вода, а житлово-експлуатаційні організації є постачальниками житлово-комунальних послуг споживачам, в тому числі і гарячого водопостачання. Гарячою водою є холодна вода, яка використовується для підігріву та вартість її підігріву.

Виробником холодної води є позивач, а підігрів води здійснюють теплопостачальні організації, на балансі яких перебувають теплові пункти.

Таким чином, житлово - експлуатаційні організації, які надають споживачам послуги з гарячого водопостачання, повинні сплачувати теплопостачальним організаціям вартість підігріву холодної води, а позивачу - вартість холодної води, в частині, що споживається у вигляді гарячої води.

Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабміну України від 21.07.2005р. № 630 зокрема визначено, Правила регулюють відносини між суб'єктами господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець) і фізичною та юридичної особою (далі споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі-послуги) (п. 1).

Централізоване водопостачання - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових централізованих систем водовідведення;

Централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем холодного та гарячого водопостачання (п.2).

Послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативними (нормами) споживання або показаннями засобів облік води (п. 17).

Розрахунковим періодом для послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Система оплати послуг (щомісячна або авансова) та форма оплати послуг (готівка або безготівка) визначаються у договорі між споживачем і виконавцем (п.18).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати свої обов'язки.

Згідно висновку КНДІСЕ № 8553/8554/8555 від 28.11.2008 по даній справі, експерт вказує на відсутність відомостей по рахунку бухгалтерського обліку 63 «розрахунки з постачальниками та підрядниками»за отримані послуги водопостачання водовідведення, який був зобов’язаний надати відповідач та провести первинний облік водопостачання та водовідведення у Журналі обліку споживання води (пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою), який заповнюється Абонентом та представником постачальника.

Однак, відповідач не надав вказані докази, що в свою чергу унеможливило документально підтвердити обсяги отриманих послуг.

У той же час, експерт вказує що у відповідності до п.2.2.; п.2.2.2. Договору Постачальник щомісячно направляє до банківської установи Абонента розрахункові документи в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручені тощо для оплати за поставлену та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів, розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг та відповідні період, а також розмір діючих тарифів.

Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами місцевого самоврядування відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору Постачальник доводить Абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Договорами передбачено, що в разі неотримання від Постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, Абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Згідно п. 2.2.4 Договорів також передбачено, що вразі не згоди щодо вартості отриманих послуг зазначених у розрахунковому документі, Абонент зобов'язаний у десятиденний термін дня направлення Постачальником розрахункового документу до банківської установи Абонента, письмово повідомити про це Постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова Абонента оплатити розрахунковий документ Постачальника вважатиметься безпідставною.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Вимоги про оплату містяться у надісланих платіжних документах.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем протягом спірного періоду надавалися відповідачу послуги з постачання питної води та прийняття каналізаційних стоків, стосовно чого останній не заперечує, і відповідач приймав надіслані позивачем платіжні документи та доказів відмови від їх оплати у порядку, передбаченому п. 2.2. Договору не надав, при визначенні вартості наданих послуг, суд керується даними, які наведені у платіжних документах.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь інфляційні витрати в розмірі 2574 194, 99 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 2574 194, 99 грн. грн. індексу інфляції за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 2485945, 70 грн. –пені та 666889, 74 грн. –штрафу.

Свої вимоги в цій частині позивач обґрунтовує тим, що у відповідності до п. 4.6. Договору № 05618/2-10 від 20.04.2005р. відповідач сплачує штраф у розмірі 5% від несплаченої суми., а згідно п.4.2 Договору № 05618/2-10 від 20.04.2005р., за несвоєчасну оплату послуг, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Стаття 549 ЦК України визначає пеню та штраф, як один вид відповідальності - неустойка.

Таким чином, на думку господарського суду, одночасне застосування та стягнення з відповідача відповідальності одного й того ж виду за одне й те саме порушення, в силу зазначених вище норм є незаконне.

У зв’язку з цим, господарський суд вважає, що до стягнення підлягає нарахований позивачем штраф в сумі 666889, 74 грн., а в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства управління житлового господарства Шевченківського району м. Києва (04086, м.Київ, вул. Олени Теліги, 43, код ЄДРПОУ 31731838) на користь Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код ЄДРПОУ 03327664) – 13337 794 (тринадцять мільйонів триста тридцять сім тисяч сімсот дев’яносто чотири) грн. 80 коп. –боргу, 2574194 (два мільйони п’ятсот сімдесят чотири тисячі сто дев’яносто чотири) грн. 99 коп. - індексу інфляції, 666889 (шістсот шістдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят дев’ять) грн. 74 коп. –штрафу, 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. –державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: