Рішення № 12197864, 04.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

04.11.2010Справа №2-22/562-2009 За позовом Заступника Військового прокурора ВМС України, м. Севастополь, вул. Леніна, 41 в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ, Повітрянофлотський проспект, 6

до відповідачів 1. ТОВ «Євроойл», м. Київ, вул. Винницька, 14/39; м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 11а

2. ДП Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський», м. Ялта, вул. Свердлова, 32

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Гурзуфький», м. Білогірськ, вул. Чабан Заде, 2а

про визнання контракту недійсним

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача не з'явився

від відповідачів - не з'явились

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору не з'явилась

від військової прокуратури Горщак Р.М., посвідчення № 324

Обставини справи:

Заступник Військового прокурора ВМС України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідачів - ТОВ «Євроойл», ДП Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський», просить суд визнати контракт № 2212/03 від 22.12.2004 року про купівлю продаж будинків та споруд, укладений між ДП Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» та ТОВ «Євроойл» недійсним та зобовязати сторін повернути в натурі все, що отримали від виконання вказаного контракту.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при укладенні 22.12.2004 року оспорюваного контракту генеральний директор ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» фактично не мав дозволу на це від органу управління майном - Міністерства оборони України, тобто діяв з перевищенням меж своєї господарської компетенції.

10.03.2009 року до суду надійшли пояснення позивача по справі, відповідно до яких позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі, позовні вимоги підтримує.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 02.04.2009 року строк вирішення даного спору продовжено за клопотанням сторін, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України; до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ТОВ «Гурзуфький».

Відповідач заперечує проти позовних вимог, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, просить суд в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.09.2009 року у справі № 2-22/562-2009 провадження за апеляційною каргою ТОВ «Гурзуфський» на ухвалу Господарського суду АР Крим від 28.05.2009 року у справі № 2-22/562-2009 припинено.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 15.09.2009 року справу № 2-22/562-2009 призначено до розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.11.2009 року у справі № 2-22/562-2009 відмовлено ТОВ «Гурзуфський» у прийнятті касаційної скарги в частині оскарження ухвали Господарського суду АР Крим від 22.05.2009 року у справі № 2-22/562-2009 Господарського суду АР Крим.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2009 року у справі № 2-22/562-2009 касаційну скаргу ТОВ «Гурзуфський» залишено без задоволення, ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.09.2009 року у справі № 2-22/562-2009 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 08.02.2010 року справу призначено до розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.05.2010 року у справі № 2-22/562-20009 відмовлено ТОВ «Гурзуфський» в прийнятті касаційної скарги на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.09.2009 року у справі № 2-22/562-2009 Господарського суду АР Крим до провадження Вищого господарського суду України, повернено касаційну скаргу особі, що її подала, справу повернено до Господарського суду АР Крим.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 27.07.2010 року справу призначено до розгляду Господарським судом АР Крим.

13.09.2010 року до суду надійшли пояснення позивача по справі, відповідно до яких позивач просить суд позов задовольнити.

Позивач, відповідачі та третя особа в судове засідання не з'явились, про причини відсутності суду не повідомили. Про дату розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, суд

встановив:

22 грудня 2004 року між державним підприємством Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» та ТОВ «Євроойл» укладено контракт № 2212/03 про купівлю-продаж будинків та споруд, а саме: спальний корпус № 7, інв. № 11031008 (у справі БТІ: спальний корпус основна частина літер «Д», що включає веранди літери «д», «д1» - «д6») по вул. Свердлова, № 34, м. Ялта; склад палива, інв. № 11031066 (у справі БТІ: склад основна частина літер «И») по вул. Свердлова, № 34, м. Ялта; склад ЦО, інв. № 11031058 (у справі БТІ: склад основна частина літер «Ж») по вул. Свердлова, № 34, м. Ялта; теплиця, інв. № 11031041 (у справі БТІ: теплиці основна частина літери «М», «Н», «О») по вул. Свердлова, № 34, м. Ялта; танцювальна площадка, інв. № 11031085 (у справі БТІ: танцмайданчик (сцена) літер «Щ», що включає площадку літер «щ1», прибудову літер «щ2») по вул. Свердлова. № 34, м. Ялта; шлунково-кишковий кабінет, інв. № 11031038 (у справі БТІ: літер «Г», що включає прибудову, мансарду) по вул. Свердлова, № 34, м. Ялта; бокси для машин (ангар), інв. № 11031040 (у справі БТІ: гаражі літер «Е») по вул. Свердлова, № 34, м. Ялта; танцювальний зал, інв. № 11031085 (у справі БТІ: танцювальний клуб літер «К») по вул. Свердлова, № 34, м. Ялта.

Оспорюваний контракт укладено на підставі дозволу директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України ОСОБА_1. № 227/4165 від 21 вересня 2004 року на відчуження споруд ДП МО України «ЦВС «Ялтинський», який в свою чергу діяв відповідно до довіреності Міністра оборони України від 06 травня 2004 року, реєстраційний № 148/929.

Відповідно до довіреності від 06 травня 2004 року № 148/929 директор Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України ОСОБА_1 мав право надавати дозвіл на відчуження майна лише тих державних підприємств, госпрозрахункових організацій, що функціонально підпорядковані директору Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України.

Більш того, розпорядженням Міністра оборони України від 02 жовтня 2004 року № 6828/з довіреності Міністра оборони України, видані до 01 жовтня 2004 року та термін дії яких не скінчився, визнані недійсними. Зазначене волевиявлення Міністра оборони України слід розцінювати як скасування дії довіреностей, у тому числі і довіреності, виданої 06 травня 2004 року ОСОБА_1

Але, при укладенні спірного контракту порушено порядок відчуження військового майна, яким є майно ДП Міністерства оборони України «ЦВС «Ялтинський».

Такий порядок встановлений Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» (далі Закон) та Положенням про порядок відчуження військового майна Збройних Сил України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1919 від 28 грудня 2000 року (далі Положення).

Відповідно до ст. ст. 1, 3, 6 Закону та п. 6 Положення будівлі і споруди військового містечка № 488 є державною власністю військовим майном, рішення про відчуження якого приймає Кабінет Міністрів України шляхом затвердження за пропозицією Міністерства оборони України погодженого з Міністерством економіки переліку такого майна. Відповідно до абз.2 п. 12 Положення таке майно відчужується на тендерах (відкритих торгах).

Відповідно до вказаних нормативно-правових актів у Міністерства оборони України відсутні повноваження щодо самовільного відчуження майна шляхом укладення договорів купівлі-продажу.

Такі повноваження відсутні і у особи, що укладала контракт, оскільки, відповідно до ст. 238 Цивільного кодексу України представник може бути вповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Викладена позиція стосовно статусу та порядку відчуження спірного майна підтверджується позицією Вищого господарського суду України в постанові від 12 червня 2008 року по справі № 2-8/17305.1-2007.

Крім того, при укладанні контракту № 2212/03 від 22.12.2004 року ДП Міністерства оборони України «ЦВС «Ялтинський» був порушений передбачений законодавством порядок відчуження основних засобів державних підприємств.

Так, статтею 75 Господарського кодексу України передбачена можливість державним комерційним підприємствам з дозволу органа управління майном відчужувати основні фонди і, як правило, на конкурентних засадах.

Пунктом 10 Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, яке затверджено наказом Фонду державного майна України № 1477 від 30 липня 1999 року, передбачено, що відчуження майна державних підприємств шляхом його продажу здійснюється виключно на конкурентних засадах - через біржі, на аукціоні, за конкурсом. При відчуженні вказаного у контракті № 2212/03 нерухомого майна ДП Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський», у порушення вимог ст. 75 Господарського кодексу України, п. 10 Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, продаж на конкурентних засадах не проводився, а тому не були і не могли бути реалізовані будь-які інші більш сприятливі конкурсні пропозиції, зокрема щодо вартості майна.

Згідно Статуту ДП МО України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству оборони України, яке є органом управління майном.

Як вбачається з оспорюваного контракту, від імені Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» контракт підписаний генеральним директором Шапталою О.С., який діяв на підставі статуту та дозволу Міністерства оборони України від 21.09.2004 року № 227/4165.

Вказаний дозвіл на відчуження майна від імені Міністерства оборони України наданий директором Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України Веліжанським С.К., який діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України № 148/929 від 06.05.2004р.

Відповідно довіреності №148/929 від 06.05.2004 року ОСОБА_1 надано право, зокрема, надавати дозвіл на відчуження згідно з чинним законодавством майна державних підприємств, госпрозрахункових організацій, що функціонально підпорядковані директору Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України.

Згідно ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ст.ст. 244, 247 Цивільного кодексу України представництво може здійснюватися на підставі довіреності, яка від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріпляється печаткою цієї юридичної особи.

Згідно ст. 249 Цивільного кодексу України особа, яка видала довіреність може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення.

Як вказувалось раніше, розпорядженням Міністра оборони України від 02.10.2004 року №6828/з довіреності Міністра оборони України, видані до 1 жовтня 2004 року та термін дії яких не скінчився, у тому числі довіреність, яка видана 06.05.2004 року ОСОБА_1, визнані недійсними.

Дане розпорядження Міністра оборони України №6828/з надіслано до усіх підрозділів Міністерства оборони України у тому числі і до Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України.

Дозвіл № 227/4165 від 21.09.2004 року на право відчуження об'єктів нерухомості ДП Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій Ялтинський» є правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну та припинення прав та обов'язків. Фактично директор Департаменту капітального будівництва та управління фондами МО України передоручив іншій особі виконувати дії від імені Міністерства оборони України.

Пунктом 2 статті 248 Цивільного кодексу України передбачено, що з припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність і передоручення.

Тобто при укладенні спірного контракту на відчуження об'єктів нерухомості Товариству з обмеженою відповідальністю «Євроойл» генеральний директор ДП МО України «Центральний військовий санаторій Ялтинський» вже не мав дозволу на це від органу управління майном - Міністерства оброни України та діяв з перевищенням своєї компетенції.

Також суд ставить під сумнів повноваження директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України ОСОБА_1. щодо надання дозволу на відчуження майна від імені Міністерства оборони України, оскільки відповідно до листа Головного управління оборонного планування генерального штабу Збройних сил України №322/1/7176 від 23.11.2007 року ДП Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» в період з 01 січня по 01 жовтня 2004 року, тобто на момент надання дозволу, підпорядковувався Департаменту охорони здоров'я Міністерства оборони України.

Крім того, частиною 5 ст. 75 Господарського кодексу України передбачено, що відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.

Згідно п.10 Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30.07.1999 року №1477 (в редакції, що діяла на момент укладення спірного контракту) відчуження державного майна шляхом його продажу здійснюється виключно на конкурентних засадах - через біржі, на аукціоні, за конкурсом. Суб'єкт господарювання після отримання погодження державного органу приватизації на відчуження майна шляхом його продажу (при здійсненні продажу через біржі, на аукціоні) забезпечує укладання договору з юридичною особою, яка має угоду про продаж майна, що перебуває у державній власності, з Фондом державного майна України.

Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс, який регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини).

Частина 2 статті 9 Цивільного кодексу України встановлює, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Законом України «Про правовий режим майна у Збройних силах України» встановлено особливості регулювання господарської діяльності щодо розпорядження майном у Збройних силах України. Цей Закон є спеціальною нормою права і тому має пріоритет у застосуванні по відношенню до Цивільного та Господарського кодексів України.

Оскільки предметом спірного контракту є військове майно, його відчуження відповідно до ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України» здійснюється в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000р. №1919 «Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних сил».

Згідно із ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України», Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

Постанова Кабінету Міністрів «Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних сил» від 28.12.2000 № 1919 у пункті 2 визначила, що реалізація військового майна це господарська операція, що здійснюється уповноваженим підприємством (організацією) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на військове майно іншим юридичним або фізичним особам на платній або компенсаційній основі.

Уповноважені підприємства (організації) визначені в цій постанові як субєкти підприємницької діяльності, яким в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України надані повноваження на реалізацію військового майна на внутрішньому та/або зовнішньому ринку.

Пункт 3 зазначеної Постанови встановив, що повноваження суб'єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна, яке є придатним для подальшого використання, але не може бути застосоване у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна (крім майна, зазначеного у пункті 4 цього Положення), а також цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок, та іншого нерухомого майна надає Кабінет Міністрів України у встановленому порядку.

Згідно з п.6 цієї Постанови рішення про відчуження військового майна, зазначеного у пунктах 3 і 4 цього Положення, приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку такого майна за формою згідно з додатком 1.

Такої позиції також додержується Вищий господарський суд України у постанові від 12.06.2008р. у справі №2-8/17305.1-2007.

Згідно з вимогами ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Як встановлено судом, оспорюваний контракт нотаріально не посвідчувався та не пройшов державну реєстрацію.

Оспорюваний контракт укладено на підставі дозволу № 227/4165 від 21.09.04 директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України ОСОБА_1. на відчуження споруд ДП МО України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський», який в свою чергу діяв відповідно до довіреності МОУ від 06.05.04, реєстраційний № 148/929.

Водночас станом на 2004 рік ДП МОУ «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» підпорядковувалося Департаменту охорони здоров'я МОУ, а не Департаменту капітального будівництва. Тобто, ОСОБА_1 не мав відношення до ДП МОУ «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» і не міг надавати будь-яких дозволів про відчуження майна вказаного санаторію.

Однак, в матеріалах справи відсутні рішення Кабінету Міністрів України щодо відчуження спірних обєктів нерухомого майна, а також докази наявності у Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» наданих Кабінетом Міністрів України повноважень суб'єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна.

Пункт 2 ст. 20 Господарського кодексу України встановлює, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 01-03.03.05 у справі № 2-19/4965 задоволено позов ТОВ «Євроойл»про визнання дійсними контракту №2213/01, № 2212/02, №2212/03 від 22.12.04. Однак, підстави, по яких було прийнято дане рішення та суб'єктний склад сторін відрізняються від викладеного у даній справі, у зв'язку з чим відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України згадане рішення суду не має преюдиційного значення для даного позову і не перешкоджає розгляду по суті.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином суд вважає, що оспорюваний контракт укладений з порушенням передбаченого законодавством порядку відчуження основних коштів державних підприємств та за відсутністю повноважень щодо його укладення, у звязку з чим підлягає визнанню недійсним.

Тим самим суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підтверджується матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про зобовязання сторін повернути в натурі усе, що вони отримали від виконання вказаного контракту, слід зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» № 3 від 28.04.1978р., угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

При задоволенні позову суд в одному рішенні постановляє про визнання угоди недійсною і про застосування передбачених законом наслідків.

Однак, суд звертає увагу на те, що відповідно до довідки КП Ялтинської міської ради «БТІ», т. 2 а.с. 119, нерухоме майно, що було предметом спірного контаркту, знаходиться у власності інших осіб, а саме: ТОВ «Дворцово парковий ансамбль», ТОВ «Євротехно плюс», ТОВ «Формат ІТ», Фізична особа підприємець Бичков М.В. тощо.

Таким чином, оскільки відповідач на момент розгляду справи не володіє спірним майном, то у в цій частині суд вважає за необхідне у позові відмовити.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати контракт № 2212/03 від 22.12.2004 року про купівлю продаж будинків та споруд, укладений між ДП Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» (м. Ялта, вул. Свердлова, 32, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 08334083) та ТОВ «Євроойл» (м. Київ, вул. Винницька, 14/39; м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 11а, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 32977332) недійсним.

3.Стягнути з ДП Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» (м. Ялта, вул. Свердлова, 32, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 08334083) до Державного бюджету м. Сімферополя (рахунок № 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу: 22090200, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, одержувач: державний бюджет м. Сімферополя) 42,50 грн. державного мита.

4.Стягнути з ДП Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» (м. Ялта, вул. Свердлова, 32, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 08334083) до Державного бюджету м. Сімферополя (одержувач: 22050000, державний бюджет м. Сімферополя, рахунок № 31218259700002 в УДК в м. Сімферополь ГУ ДКУ в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026, призначення платежу: за інформаційне забезпечення розгляду справи в Господарському суді АР Крим) 118,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

5.Стягнути з ТОВ «Євроойл» (м. Київ, вул. Винницька, 14/39; м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 11а, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 32977332) до Державного бюджету м. Сімферополя (рахунок № 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу: 22090200, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, одержувач: державний бюджет м. Сімферополя) 42,50 грн. державного мита.

6.Стягнути з ТОВ «Євроойл» (м. Київ, вул. Винницька, 14/39; м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 11а, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 32977332) до Державного бюджету м. Сімферополя (одержувач: 22050000, державний бюджет м. Сімферополя, рахунок № 31218259700002 в УДК в м. Сімферополь ГУ ДКУ в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026, призначення платежу: за інформаційне забезпечення розгляду справи в Господарському суді АР Крим) 118,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

7.В задоволенні вимоги про зобовязання ТОВ «Євроойл» (м. Київ, вул. Винницька, 14/39; м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 11а, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 32977332) та ДП Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» (м. Ялта, вул. Свердлова, 32, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 08334083) повернути в натурі все, що отримали від виконання контракту № 2212/03 від 22.12.2004 року - відмовити.

8. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.11.2010 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКалініченко А.А.