Рішення № 121964866, 23.04.2024, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

ун. №759/2899/24

пр. № 2/759/2235/24

23 квітня 2024 року м.Київ

Святошинський районний суд міста Києва, в особі судді Сенька М.Ф., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної винною особою внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

До суду надійшла вищезазначена позовна заява, позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути із ОСОБА_2 суму матеріальну шкоду у розмірі 82 406 гривень 97 коп., моральну шкоду у розмірі 35 000, 00 гривень, витрати на евакуацію транспортного засобу у розмірі 2 500, 00 гривень, витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 2 500, 00 гривень, витрати на проведення соціально-психологічного дослідження у розмірі 6 000, 00 гривень та судові витрати по справі.

Позов мотивовано обставинами та наслідками дорожньо-транспортної події, що відбулась з вини відповідача.

Ухвалою судді від 08.03.2024 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач, якому направлялася копія ухвали суду про відкриття провадження, заяв із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву до суду не направив.

Судом встановлено таке.

ОСОБА_1 є власником автомобіля BMW, державний номерний знак НОМЕР_1 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

05.01.2021 року об 10 год. 20 хв. відповідач ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Skoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок порушення правил дорожнього руху, здійснив зіткнення з належним позивачу на праві власності автомобілем BMW, державний номерний знак НОМЕР_1 що спричинило пошкодження останнього.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 16.03.2021 року відповідача, за фактом скоєння зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Схожого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 27.05.2021 р. у справі №761/12945/19.

Виходячи з цього, особа, яка вимагає відшкодування збитків (як грошової оцінки матеріальної шкоди), повинна довести факт заподіяння збитків (шкоди), розмір понесених збитків, (шкоди) безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями особи, яка спричинила збитки (шкоду), та самими збитками (шкодою). А відповідач має довести, що такі збитки (шкода) завдані не з його вини.

Згідно ст. 13 ч. 1, 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Тобто, вина ОСОБА_2 підтверджується постановою Святошинського районного суду м. Києва від 16.03.2021 року у справі № 759/1707/21.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку від 05.01.2021№ 0501 вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу BMW, державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 142 406, 97 гривень.

Згідно квитанції № 2499451, позивачем було сплачено 2500 грн. за визначення матеріального збитку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В постанові Верховного Суду від 15.10.2020 р. у справі №755/7666/19 вказано, що під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У постанові від 22 листопада 2023 року (справа № 712/4126/22) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що внаслідок розвитку суспільних відносин у сфері процесуального законодавства, які знайшли своє відображення у внесених змінах до процесуальних кодексів Законом від 15 грудня 2017 року № 2147-VIII, задля забезпечення єдності судової практики щодо вирішення питання можливості відшкодування стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрат на складення висновку експерта, виготовленого та отриманого на замовлення сторони у справі до відкриття провадження в такій справі, необхідно відступити від висновку, висловленого в постановах Верховного Суду: у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 824/647/19-а (провадження № К/9901/31359/20) та від 13 липня 2021 року у справі № 640/19089/20 (провадження № К/9901/22986/21), у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі № 524/710/21(провадження № 61-1693св22), у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 травня 2023 року у справі № 914/3881/21. Такий відступ полягає в тому, що відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ (п. 172 Постанови).

Пунктами 1, 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31.03.1995 року визначено, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_2 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, складає 82 406, 97 грн. (з урахуванням часткової компенсації), то із ОСОБА_2 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню вказана сума коштів.

Також суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на евакуацію транспортного засобу у розмірі 2 500, 00 гривень, витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 2 500, 00 гривень, витрати на проведення соціально-психологічного дослідження у розмірі 6 000, 00 гривень, оскільки його вартість відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України є витратами, пов`язаними з розглядом справи.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 211,20 грн.

Керуючись статтями

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної винною особою внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ) завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду у розмірі 82 406 гривень 97 коп., моральну шкоду у розмірі 35 000, 00 гривень, витрати на евакуацію транспортного засобу у розмірі 2 500, 00 гривень, витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 2 500, 00 гривень, витрати на проведення соціально-психологічного дослідження у розмірі 6 000, 00 гривень, судовий збір 1 211,20 грн., а всього 129 618 (сто двадцять дев`ять тисяч шістсот вісімнадцять) грн. 17 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Сенько М.Ф.