Рішення № 121962622, 24.09.2024, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/3735/24

Провадження № 2/577/1072/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2024 року м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

головуючого судді Галяна С.В.

за участю секретаря судового засідання Іваненко Н.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Конотопі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом та просить суд стягнути з ОСОБА_1 , заборгованість за кредитним договором № 99177412 від 28.01.2021 року в розмірі 15086,04 грн. та судові витрати. Вимоги мотивує тим, що 28.01.2021 року ОСОБА_1 ознайомившись з умовами публічної пропозиції на укладення договору про надання позики ТОВ Фінансова компанія «Профіль» підписанням заяви-приєднання №99177412 підтвердив, що акцептує публічну пропозицію ТОВ «Фінансова компанія «Профіль», яка розміщена на сайті фінансової компанії: casharing.com.ua, в повному обсязі, з урахуванням паспорту споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства), таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, тарифів та складають договір про надання позики, укладання якого підтвердив і зобов`язався виконувати його умови. Договір вважається укладеним з дня отримання фінансовою компанією заповненої та підписаної відповідачем заяви-приєднання до договору, свої примірники заяви-приєднання відповідач отримав в день укладання договору. Згідно договору про надання позики № 99177412 від 28.01.2021 року відповідачу надано позику у формі споживчого кредиту на наступних умовах: на оплату товарів та/або робіт/послуг у партнерів зазначених у заяві -приєднання до договору. Кредитні кошти надаються протягом 3-х робочих днів з моменту укладання договору у безготівковій формі, шляхом перерахування на поточний рахунок продавця товарів та/або послуг (партнера). Процентна ставка, відсотків річних: 0,0001%, тип процентної ставки: фіксована. Підписанням заяви-анкети № 99177412 відповідач підтвердив, що ознайомлений з умовами і правилами надання фінансових послуг, тарифами, паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства), договором про надання позики, таблицею обчислення вартості позики для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про надання позики, які йому зрозумілі і не потребують додаткового тлумачення та складають договір про надання позики. Підтвердив, що погоджується з усіма пунктами цієї заяви-анкети. Відповідачем невиконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України. Внаслідок чого, керуючись нормами ст. ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 21.12.2021 року згідно умов договору факторингу № 21122021, ТОВ «ФК«Профіль» відступлено право вимоги за кредитним договором № 99177412 від 28.01.2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуто права вимоги до відповідача. На офіційному веб-сайті ТОВ «Діджи Фінанс» міститься інформація щодо договору факторингу №21122021 від 21.12.2021 року від ТОВ «ФК «Профіль» до ТОВ «Діджи Фінанс», яку можна перевірити щодо наявності заборгованості. Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 15089,04 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 10054,54 грн.; заборгованість за відсотками становить 5034,5 грн.; заборгованість за комісійними винагородами становить 0,00 грн.; заборгованість за пенею становить 0,00 грн. Позивач просить суд ухвалити рішення яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 99177412 від 28.01.2021 року у розмірі 15089,04 грн.; судовий збір у розмірі 2422,40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з`явився, надав заяву про проведення судового розгляду без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 60)

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, його представник ОСОБА_3 , надав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача та просить відмовити в задоволенні позовних вимог з обставин зазначених у відзиві на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву зазначив, що позовні вимоги позивача відповідачем не визнаються, оскільки до даного спору слід застосувати позовну давність (а.с. 49-50,62).

Представник позивача ОСОБА_2 надав відповідь на відзив у якій зазначив, що просить не брати до уваги поданий представником відповідача відзив, оскільки такий подано поза межами строку на його подання. Твердження представника відповідача щодо пропуску строків позовної давності є необґрунтованими та безпідставними (а.с.56-59).

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29.07.2024 року справу призначено до судового розгляду (а.с. 41).

Протокольною ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09.09.2024 року у зв`язку з клопотанням представника відповідача судове засідання відкладено (а.с. 51).

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до заяви-анкети № 99177412 від 28.01.2021 року про приєднання до договору про надання позики ТОВ «ФК «Профіль» для фізичних осіб, ОСОБА_1 отримав у ТОВ «ФК «Профіль» у позику 10969,09 грн. строком на 12 місяців, з 28.01.2021 по 27.01.2022, зі сплатою процентів за користування позикою в розмірі 0,0001% річних, сплатою разової комісії в сумі 997,19 грн., щомісячної комісії за управління позикою в розмірі 5% від суми позики та повернення позики щомісячними ануїтетними платежами. (а.с. 34).

ОСОБА_1 отримав паспорт споживчого кредиту (а.с. 34 зв.).

Як вбачається із рахунку № НОМЕР_1 від 28.01.2021 року та видаткової накладної від 28.01.2021 року №2901-000950, виданих ТОВ «АЛЛО», ОСОБА_1 отримав товар та послуги на загальну суму 9971,90 грн. (а.с.37, 37 зв.).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 99177412 від 28.01.2021 року, наданого ТОВ «ФК «Профіль», станом на 21.12.2021 року сума заборгованості ОСОБА_1 становить 14540,59 грн. (за тілом кредиту 10054,54 грн., за відсотками 0,00 грн., комісія за розрахункове обслуговування 4486,05 грн., плата за пропуск платежів 0,00 грн.) (а.с. 25).

21.12.2021 між ТОВ «ФК «Профіль» і ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №21122021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Профіль» відступило за плату, а ТОВ «Діджи Фінанс» набувало права вимоги до боржників, зазначених у реєстрах боржників (а.с. 14-16).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу № 21122021 від 21.12.2021 ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 99177412 від 28.01.2021 року у сумі 15089,04 грн., з яких: 10054,54 грн. заборгованість за тілом кредиту, 5034,5 грн. заборгованість за відсотками (а.с.20).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розглядом справи встановлено, що відповідачем та ТОВ «ФК «Профіль» укладено кредитний договір № 99177412 від 28.01.2021 року.

З наданих представником позивача суду доказів вбачається, що відповідач згідно укладеного договору № 99177412 від 28.01.2021 року отримав від ТОВ «ФК «Профіль» кредит в сумі 9971,90 грн. на придбання товару та послуг в ТОВ «АЛЛО». Розмір заборгованості по кредиту підтверджено позивачем наявними в матеріалах справи вищевказаними доказами з яких слідує, що станом на 21.12.2021 року заборгованість за тілом кредиту становить 9057,35 грн. (9971,90 грн. сума кредиту 914,55 грн. сплачено кредиту)

Водночас, суд критично оцінює розмір заборгованості, які позивач просить стягнути з відповідача по вищезазначеному договору в частині нарахованих відсотків за користування кредитом.

При цьому суд враховує, що договором про надання позики № 99177412 від 28.01.2021 року передбачено, що розмір відсотків за користування позикою становить 0,0001% річних.

Окрім того, в наданому позивачем розрахунку заборгованості за договором № 99177412 від 28.01.2021 року, складеного ТОВ «ФК «Профіль», заборгованість відповідача за відсотками становить 0,00 грн., тобто відсутня.

Крім того, посилання позивача на те, що такий розмір заборгованості по сплаті процентів був переданий від первісного кредитора ТОВ «ФК «Профіль» саме по собі не свідчить про обґрунтованість нарахування таких процентів та суперечить положенням кредитного договору № 99177412 від 28.01.2021 року.

Отже, вимога позивача в частині стягнення з відповідача відсотків за договором № 99177412 від 28.01.2021 року в розмірі 5034,5 грн. є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Також, в розрахунку заборгованості за договором, наданого ТОВ «ФК «Профіль», міститься заборгованість відповідача по комісії за розрахункове обслуговування 4486,05 грн.

Згідно з витягом з реєстру прав вимоги до договору факторингу № 21122021 від 21.12.2021 року ТОВ «Діджи Фінанс» за договором № 99177412 від 28.01.2021 року, відповідно до якого набуло право вимоги до ОСОБА_1 , заборгованість за комісійними винагородами та заборгованість за пенею становить 0,00 грн.

Також, як вбачається з тексту позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь саме заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10054,54 грн. та заборгованість за відсотками в розмірі 5034,5 грн. Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що заборгованість за комісійними винагородами та заборгованість за пенею за кредитним договором № 99177412 від 28.01.2021 року становить 0,00 грн.

Відповідно до вимог статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Окрім того, Законом України «Про споживче кредитування», який вступив в дію 10.06.2017 року, безпосередньо передбачено право встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

При цьому, у відповідності до частини першої статті 11 вказаного Закону після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Умови договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 (справа № 496/3134/19) відступила від висновків, викладених у постановах ВС від 01.04.2020 року в справі № 583/3343/19 та від 15.03.2021 в справі № 361/392/20, та прийшла до висновку, що боржник за договором споживчого кредитування може один раз на місяць безоплатно отримувати від банку інформацію про стан кредитної заборгованості. Тому банк не має права передбачати в умовах договору щомісячну плату за такі послуги.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Проаналізувавши норми законодавства, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 статті 11, ч. 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Врахувавши те, що в оспореному договорі встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду вказала, що пункти договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Умовами укладеного сторонами кредитного договору передбачено щомісячну комісію за управління позикою в розмірі 5% від суми позики. Проте у цій заяві немає переліку додаткових та супутніх послуг, за які встановлена така щомісячна комісія, тобто між сторонами не обумовлено конкретний зміст послуги, яка вкладається в поняття «комісія за управління позикою», доказів цього матеріали справи не містять. І це при тому, що згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, так як її споживач має право отримувати безоплатно. Позивач не зазначив та не надав доказів узгодження з відповідачем переліку послуг, за які він має сплачувати комісію, при укладенні кредитного договору. З тексту позовної заяви взагалі не випливає і зміст вказаної послуги, і обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування». Тому зважаючи на вказане, суд визнає, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, абз.1 ч. 2, ч. ч. 4, 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемними положення кредитним договором №9937625 від 03.12.2019 про обов`язок відповідача щомісячно сплачувати комісію за управління позикою.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договору про надання позики № 99177412 від 28.01.2021 року в розмірі 9057,35 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 9057,35 грн. (9971,90 грн. сума кредиту 914,55 грн. сплачено кредиту).

Відповідно до ст. 257 ЦК України процесуальний строк, що застосовується і у випадках суперечок з приводу надання житлово-комунальних послуг, стягнення заборгованості за їх несплату, тощо встановлюється тривалістю в три роки. Період, за який кредитор має право стягувати заборгованість визначається строком позовної давності.

Позивач звернувся до суду з цим позовом 08.07.2024 року.

У позовній заяві позивач просить стягнути заборгованість з відповідача за кредитним договором від 28.01.2021 року.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України було встановлено карантин з 12 березня 2020 року, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України був неодноразово продовжений ( від 25 березня 2020 року № 338, від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 09 грудня 2020 року № 1236, від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 23 лютого 2022 № 229, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 № 928, від 23.12.2022 № 1423, від 25.04.2023 № 383).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року №383 вносились зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 та від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якими продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30 червня 2023 року. Отже, починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності був продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Тобто, виходячи з вищенаведених положень закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року.

Строк позовної давності за всіма вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Тому заява відповідача про застосування строків позовної давності є не обґрунтованою, відтак викладені в ній обставини суд відхиляє.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 1459,73 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень ч. 1 - ч. 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Позивач прохає стягнути з відповідача 6000 гривень витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

На підтвердження цих витрат до позову додано: договір про надання правової допомоги № 42649746 від 01.04.2024 року; додаткову угоду №0013152207275 до договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01.04.2024 року; детального опису робіт, виконаних адвокатом Білецьким А.М., актом про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 24.06.2024 року; свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.

Питання витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, урегульоване ст.137 ЦПК України.

У частині 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Із матеріалів позову вбачається, що сама позовна заява підписана директором ТОВ «Діджи Фінанс».

Зазначені обставини не дають підстав вважати про надання адвокатом Білецьким Б.М. юридичних послуг по складанню позовної заяви до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною і не є складною, не потребує особливих затрат часу на вивчення документів, які фактично є типовими, через що для фахового юриста, тим більше адвоката, не вимагала значних часових затрат для надання усної консультації з вивченням документів.

Тому, враховуючи вищевказане та беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-79, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 99177412 від 28.01.2021 року у розмірі 9057,35 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1459,73 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 грн., а разом 11517,08 грн. (одинадцять тисяч п`ятсот сімнадцять грн. 08 коп.).

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 30 вересня 2024 року.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8 , код ЄДРПОУ 42649746).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Суддя Галян С. В.