Рішення № 121957046, 30.09.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/15539/24

Провадження № 2/127/2060/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

30.09.2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Антонюка В.В.,

при секретарі Бойчук Я.П.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Вінниця, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

АТ "Сенс Банк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 08.12.2011 року між ПАТ «УКРСИББАНК» та ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» було укладено Договір купівлі продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «УКРСИББАНК» відступило ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» права вимоги до кредитних договорів укладених між ПАТ «УКРСИББАНК» та фізичними особами.

09.12.2019 року між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та АТ «Альфа-Банк» було укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» відступило АТ «Альфа-Банк» права вимоги до кредитних договорів укладених між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та фізичними особами. Відповідно до Договору та чинного законодавства Покупець набув усі права вимоги по відступлених кредитних договорах, включаючи сплату суми основного боргу, відсотків, комісій, нарахованих штрафних санкцій.

12.08.2022 року позачерговими загальними зборами акціонерів АТ «АльфаБанк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк», шляхом затвердження його в новій редакції. 30.11.2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».

11.06.2008 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , уклали договір кредиту № 11358613000. Відповідно до умов кредитного договору Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 99 500,00 дол. США.

Відповідно до Договору, Відповідач зобов`язується в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати Кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього - Графіком погашення кредиту.

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит, однак відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконує, в результаті чого має заборгованість перед кредитором.

На забезпечення умов виконання кредитного договору № 11358613000 від 11.06.2008 р., з ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 210444 від 11.04.2008 р., відповідно до умов якого, вона поручилась за виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору власними коштами.

У зв`язку з невиконанням боржником свого обов`язку по сплаті кредиту, у кредитодавця виникло право задовольнити свої вимоги також і за рахунок поручителя.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 14.06.2010 року, стягнуто солідарно з відповідачів на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» заборгованість по кредиту та нарахованих відсотках в сумі 1 201 494 грн. 11 коп.; пеню в сумі - 10 454 грн. 57 коп., неустойку в розмірі 1000 грн. 00 коп. та витрати пов`язанні зі сплатою інформаційнотехнічного збору в сумі 120 грн. та судовий збір в розмірі 1 700 грн. 00 коп., дане рішення відповідачами не виконано.

Позивач зазначає, що в результаті не виконання рішення суду та умов договору, у відповідачів виникла заборгованість, розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов`язання встановленого рішенням суду, яка станом на 23.02.2022 року становить - 870 236,33 грн., та складається з: сума заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість 180 347,19 грн. та сума заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість 689 889,14 грн., які позивач просить стягнути в солідарному порядку із відповідачів. Крім того, просить солідарно стягнути із відповідачів понесені судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 30.05.2024 року позов прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення ( виклику) осіб.

04.06.2024 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвоката Богословський С.В. подав заяву про перехід судом з розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) осіб до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

Ухвалою суду від 05.06.2024 року справу переведено з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) на розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність та зазначив, що позов підтримує у повному обсязі, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 , його представник та відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи завчасно повідомлялись судовими повістками та через оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті суду. Відзиву на позов, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у їх відсутності не надали. Про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З урахуванням вимог статей 223, 280 ЦПК України суд провів заочний розгляд справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.06.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , було укладено договір кредиту № 11358613000. Відповідно до умов кредитного договору Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 99 500,00 дол. США.

Відповідно до Договору, Відповідач зобов`язується в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати Кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього - Графіком погашення кредиту.

11.06.2008 року між АКІБ «УкрсСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 210444.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 14.06.2010 року стягнуто солідарно з відповідачів на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» заборгованість по кредиту та нарахованих відсотках в сумі 1 201 494 грн. 11 коп.; пеню в сумі - 10 454 грн. 57 коп., неустойку в розмірі 1000 грн. 00 коп. та витрати пов`язанні зі сплатою інформаційнотехнічного збору в сумі 120 грн. і судовий збір в розмірі 1 700 грн. 00 коп.

08.12.2011 року між ПАТ «УКРСИББАНК» та ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» було укладено Договір купівлі продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «УКРСИББАНК» відступило ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» права вимоги до кредитних договорах, укладених між ПАТ «УКРСИББАНК» та фізичними особами.

09.12.2019 року між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та АТ «Альфа-Банк» було укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» відступило АТ «Альфа-Банк» права вимоги до кредитних договорах, укладених між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та фізичними особами. Відповідно до Договору та чинного законодавства Покупець набув усі права вимоги по відступленим кредитним договорам включаючи сплату суми основного боргу, відсотків, комісій, нарахованих штрафних санкцій.

12.08.2022 року позачерговими загальними зборами акціонерів АТ «АльфаБанк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. В подальшому, 30.11.2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».

Як вбачається із розрахунку заборгованості, заборгованість перед АТ «Сенс Банк» відповідачами не погашена, тому в період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року вона становить 870 236,33 грн., з яких: сума заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість - 180 347,19 грн. та сума заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість - 689 889,14 грн.

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином-ст.599 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01.10.2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06. 2019 року у справі № 916/190/18.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три відсотки річних від простроченої суми.

У постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15 про те, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Судом встановлено, що відповідачі належним чином не виконували своїх зобов`язань за кредитним договором, відповідно до якого було надано кредит. У зв`язку із цим банк звернувся до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості за кредитом.

Таким чином, з ухваленням судом у 2010 році рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 боргу за кредитним договором від 11.06.2008 р. зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та фактичного виконання ними грошового зобов`язання не відбулось. Відтак, кредитор має право на стягнення з відповідачів сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення до 23.02.2022 року.

Оскільки внаслідок невиконання боржниками грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц прийшла до висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

У даній справі АТ «Сенс Банк» пред`явило позов до суду 07.05.2024 року. При цьому позивач звернувся за стягненням з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інфляційних витрат та 3 % річних за час прострочення, який, як він вважає, тривав з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року виходячи із простроченої суми заборгованості

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що розмір нарахованих банком 3% складає 180 347,19 грн. та інфляційних витрат в розмірі 689 889,14 грн.

Суд погоджується із наданим позивачем розрахунком 3 % річних та інфляційних витрат та вважає, що дана сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 10 442,84 грн., слід стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 524, 526, 530, 533, 549-551, 599, 610-612, 624, 625, 626-628, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», заборгованість розраховану на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов`язання встановленого рішення суду, яка станом на 23.02.2022 року становить - 870 236 (вісімсот сімдесят тисяч двісті тридцять шість) гривень 33 копійки, та складається з:

-заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість 180 347,19 грн.

-заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість 689 889,14 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір в розмірі 10 442,84 грн.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його складення апеляційної скарги.

Повний текст рішення суду виготовлено 30.09.2024 року.

Позивач: Акціонерне товариство "Сенс Банк", місцезнаходження юридичної особи: 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р № НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: