Рішення № 121950312, 24.09.2024, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/13569/24

Провадження № 2/638/5256/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

24 вересня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Малахової О. В., за участі секретаря судового засідання Дрозденко У.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» (далі Позивач, АО «А-БАНК», Банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1 (далі Відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 19.09.2018 у розмірі 85389,58 грн та витрат щодо сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн, в якості правових підстав позову зазначає неналежне виконання Відповідачем зобов`язань за кредитним договором та норми статтей 525, 526, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Ухвалою від 26.07.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження.

У судове засідання представник Позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомила, заяву про розгляд справи за її відсутності та відзив на позовну заяву суду не надала.

16.09.2024 суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи, встановив таке.

ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку (надалі Умови і Правила) з метою отримання банківських послуг. Відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платну картку. У анкеті-заяві зазначено, що Відповідач згодна із тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами договору про надання банківських послуг, примірник договору про надання банківських послуг погодилася отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.ua. До кредитного договору Позивач додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», розміщених на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила», Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк» розміщених на сайті.

Точну дату приєднання ОСОБА_1 до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку з наданих суду документів встановити неможливо, оскільки в анкеті-заявці зазначена дата «___08. 0 16», у зв`язку із чим ухвалою від 16.09.2024 зобов`язано Позивача надати до дати судового засідання належним чином засвідчену копію анкети-заяви від 19.09.2018, на яку він посилається в позові. Однак, Позивач таких доказів не надав, що своєю чергою унеможливлює прийняття анкети-заяви, яка міститься в матеріалах справи, датовану «___.08. 0 16», у якості доказу у розумінні статтей 76-80 ЦПК України, адже анкета-заява не містить інформації щодо предмета доказування, зокрема і факту приєднання Відповідача до умов і правил надання банківських послуг в А-банку.

З наданого Позивачем розрахунку заборгованості за договором №б/н від 2018-09-19 вбачається, що станом на 30.06.2024 Відповідач має заборгованість у розмірі 85389,58 грн з яких 48379,63 грн залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 37009,95 грн залишок заборгованості за процентами.

Відповідно до частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Окрім того, у анкеті-заяві, яка підписана ОСОБА_1 , процентна ставка за кредитом не визначена.

З виписки по карті та розрахунку заборгованості вбачається, що Відповідач здійснювала оплату заборгованості, а Позивач зараховував ці кошти у погашення відсотків та здійснював операцію «Списання відсотків за використання кредитного ліміту».

Статтею 526 ЦК Українивстановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти .

Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «А-Банк»).

Умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634ЦКУкраїни, можна вважати що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, виписки по картці, паспорту споживчого кредиту, посилається на витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті банку.

Таким чином, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст.634ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути; укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови і правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті Позивача мають мінливий характер.

За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами надані банком Умови і правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із Відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вищезазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Факт підписання Відповідачем паспорту споживчого кредитування є не тотожним підписанню кредитного договору. Крім того не може безумовно свідчити, що між Сторонами погоджено істотні умови договору про розмір відсотків за анкетою-заявою. Крім того, у паспорті споживчого кредиту зазначено, що інформація надається станом на 19.09.2018 року та зберігає чинність до 01.01.2019 року. Таким чином, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та має передувати укладенню кредитного договору з позичальником і сам по собі не може вважатися умовами кредитного договору чи його частиною до укладення основного договору про споживчий кредит.

У постанові Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 викладено правову позицію, згідно з якою ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Відповідно до розрахунку заборгованості, який надав Позивач разом з позовом, вбачається, що Відповідач здійснив погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 66303,66 грн, однак, як вже зазначалося, Позивач зараховував ці кошти до погашення відсотків та здійснював операцію «Списання відсотків за використання кредитного ліміту», що підтверджується з виписки по карті, яка міститься в матеріалах справи. Тому суму заборгованості фактично складає сукупність списаних відсотків за використання кредитного ліміту.

Відповідно до вимог ч. 3 та 4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону Українивід 22листопада 1996року №543/96-В«Про відповідальністьза несвоєчасневиконаннягрошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Той факт, що Відповідач фактично користувалась грошовими коштами не можна вважати достатнім доказом укладення договору кредиту на умовах сплати зазначених у позові процентів, оскільки у даному випадку, згідно зі статтями 12, 81ЦПК України саме на Банк покладено тягар доведення факту та умов укладення договору, на підставі якого був заявлений позов. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.

Таким чином, враховуючи зазначене, у зв`язку із недоведеністю позовних вимог, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, покладаються на Позивача.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 611, 625, 633, 634, 1056 ЦК України, ст.ст. 80, 81, 141, 223, 259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою Відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 30.09.2024.

Суддя О. В. Малахова