Постанова № 12194851, 22.09.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-4041/10/1070

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2010 року Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Спиридонової В.О.,

за участю секретаря судового засідання Касянчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фантом» до Переяслав-Хмельницької обєднаної державної податкової інспекції про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фантом» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Переяслав-Хмельницької обєднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач) та з урахуванням зміни позовних вимог просило скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 29 жовтня 2009 року № 0000942308 та скасувати податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 1 лютого 2010 року № 0000012300/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом при прийнятті оскаржуваних рішень порушено положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995 року, Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, а тому рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 29 жовтня 2009 року № 0000942308 та податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 1 лютого 2010 року № 0000012300\2 підлягають скасуванню.

Крім того, позивач наголошує на тому, що відповідачем пропущено строк, встановлений ст. 250 Господарського кодексу України, протягом якого можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції, якими, на дамку позивача, є штрафи, визначені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, та зазначив, що правомірно застосував до позивача штрафні санкції, і просив відмовити у задоволенні позову .

Вислухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Переяслав-Хмельницькою ОДПІ в період з 28 серпня по 8 жовтня 2009 року відповідно до ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ, наказу Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 24.09.2009 року № 280 та на підставі направлень Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 28.08.2009 року № 289 і від 25.09.2009 року № 310 було проведено виїзну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності TOB «Фантом» за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року.

У ході даної перевірки податковим органом виявлено порушення пункту п. 2.3 та п. 2.11 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, яке виразилося у проведенні протягом одного дня готівкових розрахунків з іншим підприємством з перевищенням встановленої граничної суми 10000 грн. та перевищенні встановлених строків використання виданої під звіт готівки (на загальну суму 85816,00 грн.).

За результатами даної перевірки відповідачем складено акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 15.10.2009 року № 89/23-1/31318851, в якому зафіксовані виявлені під час проведення перевірки порушення.

На підставі вказаного акту, за результатами вивчення матеріалів перевірки, Переяслав-Хмельницькою ОДПІ до TOB «Фантом» згідно із ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (далі - Указ Президента № 436) за порушення вимог Положення застосовано фінансові санкції на загальну суму 209048,36 грн. (рішення інспекції від 29.10.2009 року №0000942308), а саме: за здійснення готівкових розрахунків з іншими підприємствами понад установлену граничну суму та, як наслідок, розрахункове перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі - у двократному розмірі сум понадлімітної готівки, тобто, 93797,18 грн. х 2 = 187594,36 грн.; за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум, тобто, (85816,00 грн.: 100) х 25 = 21454,00 грн.

Крім того, на підставі акту про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 15.10.2009 року № 89/23-1/31318851, згідно з пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, за порушення пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000202300/0 від 29.10.2009 року, яким визначено ТОВ «Фантом» суму податкового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 501448,00 грн., в тому числі: 364924,00 грн. за основним платежем та 136524,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. За порушення пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000212300/0 від 29.10.2009 року, яким визначено ТОВ «Фантом» суму податкового зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 278181,00 грн., в тому числі: 185454,00 грн. за основним платежем та 92727,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

04.11.2009 року за вих. № 01/11 позивачем до Переяслав-Хмельницької ОДПІ направлено скаргу на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.10.2009 року № 0000942308.

Також, 04.11.2009 року за вих. № 02/11 позивачем, на підставі пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», до Переяслав-Хмельницької ОДПІ направлено скаргу на податкове повідомлення-рішення рішення № 0000202300/0 від 29.10.2009 року.

Крім цього, 04.11.2009 року за вих. № 3 позивачем направлено до Переяслав-Хмельницької ОДПІ скаргу на податкове повідомлення-рішення рішення № 0000212300/0 від 29.10.2009 року.

Відповідно до листа Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 12.11.2009 року № 2125/10/23-7-13, відповідач на підставі п. 16 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України № 82 від 02.03.2001 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 238/5429 від 15.03.2001 року, повернув ТОВ «Фантом» скаргу від 04.11.2009 року за вих. № 01/11, на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.10.2009 року № 0000942308, розяснивши, що з даною скаргою позивач може звернутися до ДПА вищого рівня.

Рішенням виконуючого обовязки начальника Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 26.11.2009 року № 2182/10/23-16 податкове повідомлення-рішення № 0000202300/0 від 29.10.2009 року залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Рішенням виконуючого обовязки начальника Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 26.11.2009 року № 2183/10/23-16 податкове повідомлення-рішення № 0000212300/0 від 29.10.2009 року залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення. На підставі вказаного рішення, відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року № 253 (у редакції наказу ДПА України від 27.05.2003 року № 247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року за № 567/5758, із змінами і доповненнями, Переяслав-Хмельницька ОДПІ надіслала платнику податкове повідомлення - рішення від 26.11.2009 року № 0000212300/1.

Не погоджуючись з висновками щодо розгляду скарг № 01/11 та № 02/11, 01.12.2009 року ТОВ «Фантом» звернулося до ДПА в Київській області зі скаргами на податкове повідомлення-рішення рішення № 0000202300/0 від 29.10.2009 року та податкове повідомлення-рішення рішення № 0000212300/0 від 29.10.2009 року, а також зі скаргою на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.10.2009 року № 0000942308.

Рішенням ДПА в Київській області від 09.12.2009 року № 2623/10/25-017/348-1277, прийнятого за результатами розгляду скарги ТОВ «Фантом» на рішення Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 29.10.2009 року № 0000942308, вказане рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Під час розгляду повторної скарги ТОВ «Фантом» щодо податкове повідомлення-рішення рішення № 0000202300/0 від 29.10.2009 року та податкове повідомлення-рішення рішення № 0000212300/0 від 29.10.2009 року , ДПА в Київській області рішенням від 12.01.2010 року № 13/10/25-017/380-382-3 зобов'язала Переяслав-Хмельницьку ОДПІ провести позапланову перевірку TOB «Фантом».

За наслідками проведення зазначеної перевірки Переяслав-Хмельницькою ОДПІ складено акт перевірки від 29.01.2010 року № 14/23-1/31318851, у якому зазначено, що TOB «Фантом» згідно з договором від 25.02.2009 року № 01/25-02/09 мало взаємовідносини з ТОВ «Тікко», яке відповідно до листа Кременчуцької ОДПІ Полтавської області № 8130/10/23-316, від 17.06.2009 року має ознаки фіктивності. За результатами перевірки цього підприємства встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність.

Відповідач зазначає, що згідно з актом перевірки власне виробництво на TOB «Тікко» відсутнє, походження товару невідоме, ким виконувались роботи та надавались послуги також невідомо витрати на їх придбання підприємство не несло - договори поставок товарів є нікчемними. Зазначене свідчить про те, що в діяльності як підприємства, так і його контрагентів (покупців, споживачів послуг) мали місце правочини, вчинені без мети настання реальних наслідків, які відповідно до статей 215, 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Таким чином, на думку відповідача, діяльність TOB «Тікко» була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Його контрагенти, що направляли фінансово-грошові потоки, працювали в одному сегменті ринку, де існують налагоджені стабільні зв'язки та учасники якого обізнані стосовно один одного. Фактично ж, враховуючи відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів підприємство фінансово-господарською діяльністю в розумінні ст. 3 Господарського кодексу України, не займалося. Така діяльність не є господарською діяльністю в розумінні п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній, або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

В акті перевірки вчинено записи, що для контрагентів TOB «Тікко» такі операції несуть податкову вигоду, і саме вони в даному випадку є вигодонабувачами, тобто, особами, на користь яких вчинюються правочини та які штучно формують податковий кредит.

Відповідно до договору від 25.02.2009 року № 01/25-02/09 TOB «Тікко», здійснює, поставку дизельного пального TOB «Фантом». Договором не передбачено умови постачання ПММ (місце відвантаження ПММ, транспортні послуги щодо доставки ПММ, відповідальних осіб). TOB «Фантом», як стверджує відповідач, - вигодонабувач, відповідно до податкових накладних від 27.02.2009 року № 27 на 126854,25 грн. (в тому числі 21142,37 грн. ПДВ), від 13.03.2009 року № 33 на 118825,50 грн. (в тому числі 19804,25 грн. ПДВ), від 20.03.2009 року № 34 на 118825,50 грн. (в тому числі на 19804,25 грн. ПДВ), від 30.03.2009 року № 39 на 88874,00 грн. (в тому числі 14812,33 грн. ПДВ) здійснював придбання у TOB «Тікко» дизельного палива.

В ході перевірки було виявлено відсутність у видаткових накладних прізвища відповідальних осіб за відвантаження та отримання ПММ та номер, дата, серія довіреностей щодо отримання ПММ.

Згідно з актом перевірки TOB «Фантом» в порушення вимог пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» включило до складу податкового кредиту 75563,21 грн. ПДВ по взаємовідносинах з TOB «Тікко», а саме: лютий 2009 року - 21142,38 грн., березень 2009 року - 54420,83 грн.

Також в ході перевірки встановлено взаємовідносини TOB «Фантом» з TOB «Хімагроінвест», що знаходиться на обліку в ДПІ у м. Черкаси та якого 29.01.2009 року-визнано банкрутом.

При проведенні перевірки відповідно до вимог наказу ДПА України від 18.04.2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість» було встановлено, що TOB «Хімагроінвест» за відповідний період не відображало взаєморозрахунків з даним контрагентом, що призвело до розбіжностей між податковим зобов'язанням звітного періоду як продавця, так і завищення податкового кредиту покупця.

Крім цього, в зв'язку з виїмкою оригіналів документів по TOB «Хімагроінвест», згідно з протоколу виїмки від 06.11.2008 року, всі податкові накладні, видаткові накладні та рахунки-фактури, договори надані до перевірки в копіях.

Згідно з наданими документами TOB «Хімагроінвест» здійснює поставку ПММ TOB «Фантом» відповідно до договорів: від 17.03.2009 року № 03/17-08 на поставку дизпалива, в кількості 32275 л., від 20.04.2008 року № 04/20-08 на поставку бензину А-95, в кількості 11460 л., від 31.05.2008 року б/н на поставку дизпалива, в кількості 15770 л., № 06/15-08 від 15.06.2008 року на поставку бензину А-95 в кількості 7090 л. Договорами не передбачені умови постачання ПММ (місце відвантаження ПММ, транспортні послуги щодо доставки ПММ, відповідальних осіб). Придбання у TOB «Хімагроінвест» ПММ здійснювалось відповідно до податкових накладних від 18.03.2008 року № 13 на 175911,66 грн. (в тому числі 29318,61 грн. ПДВ), від 30.04.2008 року № 169 на 59597,28 грн. (в тому числі 9932,88 грн. ПДВ), від 30.06.2008 року № 198 на 37926,18 грн. (в тому числі 6321,03 грн. ПДВ), від 31.05.2008 року № 189 на 101716,50 грн. (в тому числі 16295,75 грн. ПДВ).

В ході перевірки було виявлено відсутність, у видаткових накладних прізвища відповідальних осіб за відвантаження та отримання ПММ та номер, дата, серія довіреностей щодо отримання ПММ.

Згідно з актом перевірки TOB «Фантом» в порушення вимог пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» включило до складу податкового кредиту 61868,27 грн. ПДВ по взаємовідносинах з TOB «Хімагроінвест», а саме: березень 2008 року - 29318,61 грн., квітень 2008 року - 9932,88 грн., травень 2008 року - 16295,75 грн., червень 2008 року - 6321,03 грн.

Також перевіркою встановлено, що TOB «Фантом» в порушення вимог пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищило податковий кредит на 137431,37 грн., а саме: березень 2008 року - 29318,61 грн., квітень 2008 року - 9932,88 грн., травень 2008 року -16952,75 грн., червень 2008 року - 6321,03 грн., лютий 2009 року - 21142,37 грн., березень 2009 року - 54420,83 грн., в результаті чого занизило податок на додану вартість на 137431,37 грн.

Рішенням ДПА в Київській області від 30.01.2010 року № 154/7/25-017/380-382-75 скасовано податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 29.10.2009 року № 0000202300/0 щодо зобов'язання TOB «Фантом» сплатити донараховану суму з податку па прибуток в сумі 364924,00 грн. та застосовані фінансові (штрафні) санкції в сумі 136524,00 і рішення Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 26.11.2009 року № 2182/10/23-16 про результати розгляду первинної скарги та податкове повідомлення рішення від 29.10.2009 року № 0000212300/0 (від 26.11.2009 року №0000212300/1) в частині зобов'язання TOB «Фантом» сплатити донараховану суму податку на додану вартість в сумі 72033,94 грн. та рішення Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 26.11.2009 № 2183/10/23-16 про результати розгляду первинної скарги в зазначеній частині.

Відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року № 253 (у редакції наказу ДПА України від 27.052003 року № 247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.072001 року за № 567/5758, Переяслав-Хмельницька ОДПІ надіслала платнику податкове повідомлення-рішення від 01.02.2010 року № 0000012300/2.

Не погоджуючись з рішеннями ДПА в Київській області від 30.01.2010 року № 154/7/25-017/380-382-75 та від 09.12.2009 року № 2623/10/25-017/348-1277, ТОВ «Фантом» звернулося зі скаргами на зазначені рішення до ДПА України.

Рішенням від 10.02.2010 року № 2569/7/25-0415 ДПА України, за наслідками розгляду скарги ТОВ «Фантом» від 04.01.2010 року на рішення Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 29.10.2009 року № 0000942308, вказане рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Також, рішенням від 09.04.2010 року № 7111/7/25-0115 ДПА України, за наслідками розгляду скарги ТОВ «Фантом» від 04.01.2010 року на податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 01.02.2010 року №0000012300/2, вказане рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з висновками ДПА України щодо розгляду вищевказаних скарг позивач звернувся з даним позовом до Київського окружного адміністративного суду.

З приводу вищенаведеного суд зазначає наступне.

Як визначено в п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року № 436/95, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у пятикратному розмірі неоприбуткованої суми (абзац 3 ст. 1 в редакції Указу Президента України № 436 від 07.09.2001 року № 802/2001).

Статтею 2 Указу № 436 установлено, що штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у ст. 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Відповідно до ч. 4 ст. 1 Указу № 436, передбачені цією статтею штрафи в повному обсязі стягуються до державного бюджету в порядку, встановленому законодавством.

У відповідності до ст. 239 цього Кодексу, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкцій, як адміністративно-господарський штраф, яким є грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності (ст. 241 ГК України)

Позивач вважає, що штрафи, встановлені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» є адміністративно-господарською санкцією (адміністративно-господарським штрафом), так як вони застосовуються до суб'єктів господарювання за порушення ними встановлених норм з регулювання обігу готівки в національній валюті і стягуються в дохід бюджету.

Відповідно до ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з акту перевірки, порушення вимог Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні щодо перевищення ліміту каси за період з 01.07.2008 року по 18.10.2008 року та за перевищення строків використання виданої під звіт готівки за період з 30.05.2007 року по 07.06.2007 року, тоді як оспорюване рішення згідно з яким застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу 29.10.2009 року, тобто більше ніж через рік з моменту порушення. А тому, на думку позивача, відповідачем пропущено строк для застосування адміністративно-господарської санкції (адміністративно-господарського штрафу), встановлений ст. 250 ГК України.

Суд не бере до уваги твердження позивача щодо застосування строку, визначеного ст. 250 ГК України, оскільки, як вже зазначалося вище, згідно з п. 4 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищої ради юстиції щодо офіційного тлумачення положень абзаців 2, 3 п. 1 ч. 1 ст. 150 Конституції України від 27.03.2002 року № 7-рп/2002 ст. 106 Конституції України закріпила конкретний перелік повноважень Президента України, який на основі та на виконанні Конституції і законів України видає обов'язкові до виконання на території України укази і розпорядження. За юридичними ознаками ці акти глави держави можуть мати як нормативно-правовий, так і індивідуально-правовий характер. Виходячи зі змісту ст. 106, ч. 2 ст. 147, ч. 1 ст. 150, ст. 152 Конституції України Конституційний Суд України дійшов висновку, що укази і розпорядження Президента України є правовими актами.

Статтею 238 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Указ Президента № 436 є правовим актом, який є обов'язковим до виконання на території України, але оскільки він не належить до законодавчих актів, то штрафні санкції, передбачені цим Указом, не відносяться до адміністративно-господарських санкцій, визначених Господарським кодексом України, а тому на них не поширюються строки застосування адміністративно-господарських санкцій, визначені зазначеним кодексом.

Щодо нарахування санкції за перевищення встановленої граничної суми готівкового розрахунку з одним підприємством протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами суд зазначає таке.

Відповідно до п.1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Згідно з п. 2.3 Положення гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунки додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

Відповідно до п 2.8 Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

Згідно з п. 5.1 Положення строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти) відповідно до таких вимог: а) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де є банки, - щодня (у день надходження готівкової виручки (готівки) до їх кас).

Якщо підприємства працюють у вихідні та святкові дні і не мають змоги, через відсутність відповідної домовленості з банком на інкасацію, здати одержану ними за ці дні готівкову виручку (готівку), то вона має здаватися підприємствами до банку протягом операційного часу наступного робочого дня банку та підприємства.

Відповідно до п. 5.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні строки здавання підприємствами готівкової виручки для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком.

Установлення ліміту каси проводиться підприємством самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі. Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи. Ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженого ним особи (п. 5.2, п. 5.3 Положення).

Згідно з п. 5.4 Положення кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію, тощо.

Відповідно до наказу генерального директора TOB «Фантом» № 5 від 01.01.2008 року ліміт залишку готівки в касі встановлювався у сумі 15000,00 грн., та наказу № 1 від 01.01.2009 року в сумі 20000,00 грн. Гранична сума готівкового розрахунку установлена на рівні 10000,00 грн.

Згідно з наявними у матеріалах справи копіями видаткових та прибуткових касових ордерів щодо розрахунків з ПП «Хілтон-8» готівковий розрахунок з останнім здійснювався таким чином: 29.11.2008 року (субота 1 день) позивач видав ПП «Хілтон -8» готівкові кошти у сумі 10000,00 грн. та 01.12.2009 року (понеділок 1 день) у сумі 10000,00 грн. (копії видаткових кас. ордерів, прибуткових кас. ордерів додається), 01.02.2009 року (неділя 1 день) позивач видав ПП «Хілтон -8» готівкові кошти у сумі 10000,00 грн. та 02.02.2009 року (понеділок 1 день) у сумі 10000,00 грн., 07.02.2009 року (субота 1 день) позивач видав ПП «Хілтон -8» готівкові кошти у сумі 10000,00 грн. та 09.02.2009 року (понеділок 1 день) у сумі 10000,00 грн., 14.02.2009 року (субота 1 день) позивач видав ПП «Хілтон -8» готівкові кошти у сумі 10000,00 грн. та 16.02.2009 року (понеділок 1 день) у сумі 10000,00 грн.

Доказів проведення готівкових розрахунків 15.02.2009 року (неділя) між позивачем та ПП «Хілтон -8» відповідачем суду не надано.

З наведеного випливає, що відповідачем помилково визначено, що при здійснені готівкових розрахунків мало місце перевищення граничної суми (10000,00 грн.), а фактичні залишки готівки у касі не перевищують установленого ліміту каси, тобто відсутній склад порушення п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Також суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до п. 2.11. Положення видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до акту перевірки від 15.10.2009 року № 89/23-1/31318851, підзвітним особам ТОВ «Фантом» були видані грошові кошти на господарські потреби в загальній сумі 85816,00 грн., які повернуто в касу підприємства як невитрачені кошти з порушенням встановлених строків використання виданої під звіт готівки.

Так, ОСОБА_1 30.05.2007 року було видано 3816,00 грн. (видатковий касовий ордер № 506), ОСОБА_2 16.01.2009 року було видано 5000,00 грн. (видатковий касовий ордер № 12), ОСОБА_2 04.02.2009 року було видано 10000,00 грн. (видатковий касовий ордер № 37), ОСОБА_2 16.02.2009 року було видано 7000,00 грн. (видатковий касовий ордер № 53), ОСОБА_1 18.02.2009 року було видано 10000,00 грн. (видатковий касовий ордер № 60), ОСОБА_2 02.03.2009 року було видано 10000,00 грн. (видатковий касовий ордер № 83), ОСОБА_3 03.03.2009 року було видано 10000,00 грн. (видатковий касовий ордер № 87), ОСОБА_3 10.03.2009 року було видано 10000,00 грн. (видатковий касовий ордер № 97), ОСОБА_2 16.03.2009 року було видано 10000,00 грн. (видатковий касовий ордер № 107), ОСОБА_3 16.03.2009 року було видано 10000,00 грн. (видатковий касовий ордер № 108).

Вказані кошти за касовим ордером № 506 від 30.05.2007 року повернено 07.06.2007 року у сумі 3816,00 грн.; за касовим ордером № 12 від 16.01.2009 року повернено 20.01.2009 року у сумі 5000,00 грн.; за касовим ордером № 37 від 04.02.2009 року повернено 09.02.2009 року у сумі 10000,00 грн.; за касовим ордером № 53 від 16.02.2009 року повернено 20.02.2009 року у сумі 7000,00 грн.; за касовим ордером № 60 від 18.02.2009 року повернено 23.02.2009 року у сумі 10000,00 грн.; за касовим ордером № 83 від 02.03.2009 року повернено 04.03.2009 року у сумі 10000,00 грн.; за касовим ордером № 87 від 03.03.2009 року повернено 05.03.2009 року у сумі 10000,00 грн.; за касовим ордером № 97 від 10.03.2009 року повернено 13.03.2009 року у сумі 10000,00 грн.; за касовим ордером № 107 від 16.03.2009 року повернено 19.03.2009 року у сумі 10000,00 грн.; за касовим ордером № 108 від 16.03.2009 року повернено 20.03.2009 року у сумі 10000,00 грн. Загалом на суму 85816,00 грн.

На підставі викладено відповідач зробив висновок про порушення позивачем п. 2.11 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637.

Позивач, заперечуючи проти вказаного висновку Переяслав-Хмельницької ОДПІ зазначив, що вказані суми коштів видавалися підзвітним особам ТОВ «Фантом» на відрядження, що підтверджується копіями наданих суду наказів про відрядження та посвідчень про відрядження, а тому, враховуючи, що якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження, підзвітні кошти повернуті вчасно.

Судом досліджені надані позивачем накази про відрядження, копії яких долучено до матеріалів справи, а саме: № 28 від 16.03.2009 року про відрядження ОСОБА_2 у службове відрядження з 16.03.2009 року на 4 календарних дні в м. Кременчук, № 28/2 від 16.03.2009 року про відрядження ОСОБА_3 у службове відрядження з 16.03.2009 року на 4 календарних дні в м. Кременчук, 27/2 від 10.03.2009 року про відрядження ОСОБА_3 у службове відрядження з 10.03.2009 року на 3 календарних дні в м. Кременчук, 27/1 від 03.03.2009 року про відрядження ОСОБА_3 у службове відрядження з 10.03.2009 року на 3 календарних дні в м. Кременчук, 27 від 02.03.2009 року про відрядження ОСОБА_4 у службове відрядження з 02.03.2009 року на 3 календарних дні в м. Кременчук, 25 від 18.02.2009 року про відрядження ОСОБА_1 у службове відрядження з 18.02.2009 року на 4 календарних дні в м. Кременчук, № 24 від 16.02.2009 року про відрядження ОСОБА_2 у службове відрядження з 16.02.2009 року на 5 календарних днів в м. Кременчук, № 21 від 04.02.2009 року про відрядження ОСОБА_2 у службове відрядження з 04.02.2009 року на 5 календарних днів в м. Кременчук, № 20 від 16.01.2009 року про відрядження ОСОБА_2 у службове відрядження з 16.01.2009 року на 5 календарних днів в м. Кременчук.

До вказаних наказів позивачем додано копії посвідчень про відрядження, (оригінали також досліджені судом під час судового розгляду) де у позначках про вибуття до відрядження, прибуття до пунктів призначення, вибуття з них до місця постійної роботи зазначено: ОСОБА_2 на підставі наказу № 28 від 16.03.2009 року вибув з м. Кременчук 19.03.2009 року, прибув до м. Кременчук 16.03.2009 року, вибув з м. Переяслав-Хмельницький 16.03.2009 року, прибув у м. Переяслав-Хмельницький 19.03.2009 року; ОСОБА_3 на підставі наказу № 28/2 від 16.03.2009 року вибула з м. Кременчук 20.03.2009 року, прибула до м. Кременчук 16.03.2009 року, вибула з м. Переяслав-Хмельницький 16.03.2009 року, прибула у м. Переяслав-Хмельницький 20.03.2009 року; ОСОБА_3 на підставі наказу № 27/2 від 10.03.2009 року вибула з м. Кременчук 10.03.2009 року, прибула до м. Кременчук 13.03.2009 року, вибула з м. Переяслав-Хмельницький 10.03.2009 року, прибула у м. Переяслав-Хмельницький 13.03.2009 року; ОСОБА_3 на підставі наказу № 27/1 від 03.03.2009 року вибула з м. Кременчук 05.03.2009 року, прибула до м. Кременчук 03.03.2009 року, вибула з м. Переяслав-Хмельницький 03.03.2009 року, прибула у м. Переяслав-Хмельницький 05.03.2009 року; ОСОБА_2 на підставі наказу № 27 від 02.03.2009 року вибув з м. Переяслав-Хмельницький 02.03.2009 року, прибув до м. Кременчук 02.03.2009 року, вибув з м. Кременчук 04.03.2009 року, прибув у м. Переяслав-Хмельницький 04.03.2009 року; ОСОБА_1 на підставі наказу № 25 від 18.02.2009 року вибув з м. Переяслав-Хмельницький 18.02.2009 року, прибув до м. Кременчук 18.02.2009 року, вибув з м. Кременчук 21.02.2009 року, прибув у м. Переяслав-Хмельницький 23.02.2009 року; ОСОБА_2 на підставі наказу № 24 від 16.02.2009 року вибув з м. Переяслав-Хмельницький 16.02.2009 року, прибув до м. Кременчук 16.02.2009 року, вибув з м. Кременчук 20.02.2009 року, прибув у м. Переяслав-Хмельницький 20.02.2009 року; ОСОБА_2 на підставі наказу № 21 від 04.02.2009 року вибув з м. Переяслав-Хмельницький 04.02.2009 року, прибув до м. Кременчук 04.02.2009 року, вибув з м. Кременчук 09.02.2009 року, прибув у м. Переяслав-Хмельницький 09.02.2009 року; ОСОБА_2 на підставі наказу № 20 від 16.01.2009 року вибув з м. Переяслав-Хмельницький 16.01.2009 року, прибув до м. Кременчук 16.01.2009 року, вибув з м. Кременчук 20.01.2009 року, прибув у м. Переяслав-Хмельницький 20.01.2009 року.

З наведеного вбачається, що позивачем не надано доказів перебування ОСОБА_1 у відрядженні з 30.05.2007 року по 07.06.2007 року (щодо видаткового касового ордеру № 506 на суму 3816,00 грн.), з копій посвідчень про відрядження за відповідними наказами № 28 від 16.03.2009 року, № 28/2 від 16.03.2009 року, № 27/2 від 10.03.2009 року, № 27/1 від 03.03.2009 року вбачається, що дати прибуття та вибуття, як і пункти відправки та призначення, не співпадають. Крім того, на посвідченнях про відрядження відсутні підписи відповідальних осіб.

Враховуючи наведене, суд не може взяти до уваги твердження позивача щодо перебування підзвітних осіб ТОВ «Фантом» у відрядженнях, як доказ не порушення позивачем п. 2.11 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, оскільки з наданих матеріалів неможливо зробити обєктивний висновок на підтвердження вказаного твердження.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем правомірно застосовано до ТОВ «Фантом» фінансові санкції за порушення позивачем п. 2.11 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо взаємовідносин TOB «Фантом» з TOB «Тікко» та TOB «Хімагроінвест» суд звертає увагу на таке.

Розрахункові операції з вказаними контрагентами відповідач розцінює, як завищення валових витрат.

Так, TOB «Тікко», на думку Кременчуцької ОДПІ Полтавської області, носить ознаки фіктивності і тому було зроблено висновок про те, що угоди укладені та такі, що виконувались протягом перевіряємого періоду між TOB «Тікко» та його постачальниками та покупцями не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є недійсними (нікчемними).

Як вже зазначалося вище, відповідно до договору від 25.02.2009 року № 01/25-02/09 TOB «Тікко» здійснює поставку дизельного пального TOB «Фантом».

TOB «Фантом» відповідно до податкових накладних від 27.02.2009 року № 27 на 126854,25 грн. (в тому числі 21142,37 грн. ПДВ), від 13.03.2009 року № 33 на 118825,50 грн. (в тому числі 19804,25 грн. ПДВ), від 20.03.2009 року № 34 на 118825,50 грн., (в тому числі на 19804,25 грн. ПДВ), від 30.03.2009 року № 39 на 88874,00 грн. (в тому числі 14812,33 грн. ПДВ) здійснював придбання у TOB «Тікко» дизельного палива.

Згідно з актом перевірки TOB «Фантом» включило до складу податкового кредиту 75563,21 грн. ПДВ по взаємовідносинах з TOB «Тікко», а саме: лютий 2009 року -21142,38 грн., березень 2009 року - 54420,83 грн.

TOB «Хімагроінвест» визнано банкрутом 29.01.2009 року тому відповідачем було зроблено висновок про те, що угоди укладені та такі, що виконувались протягом перевіряємого періоду між TOB «Хімагроінвест» та його постачальниками та покупцями не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є недійсними (нікчемними).

Згідно з актом перевірки TOB «Хімагроінвест» здійснює поставку ПММ TOB «Фантом» відповідно до договорів від 17.03.2009 року № 03/17-08 на поставку дизпалива в кількості 32275 л., від 20.04.2008 року № 04/20-08 на поставку бензину А-95 в кількості 11460 л., договір від 31.05.2008 року б/н на поставку дизпалива в кількості 15770 л., № 06/15-08 від 15.06.2008 року на поставку бензину А-95 в кількості 7090 л.

Придбання у TOB «Хімагроінвест» ПММ здійснювалось відповідно до податкових накладних від 18.03.2008року №13 на 175911,66 грн. (в тому числі 29318,61 грн. ПДВ), від 30.04.2008 року № 169 на 59597,28 грн. (в тому числі 9932,88 грн. ПДВ), від 30.06.2008 року № 198 на 37926,18 грн. (в тому числі 6321,03 грн. ПДВ), від 31.05.2008 року № 189 на 101716,50 грн. (в тому числі 16295,75 грн. ПДВ).

В акті перевірки відповідачем зазначено, що TOB «Фантом» включило до складу податкового кредиту 61868,27 грн. ПДВ по взаємовідносинах з TOB «Хімагроінвест», а саме: березень 2008 року - 29318,61 грн., квітень 2008 року - 9932,88 грн., травень 2008 року - 16295,75 грн., червень 2008 року - 6321,03 грн.

Суд не може погодитись з твердженням відповідача щодо недійсності правочинів, про відсутність правових наслідків укладених угод, а також про те, що TOB «Тікко» укладало правочини, які суперечать моральним засадам суспільства та порушують публічний порядок, з огляду на наступне.

Беручи до уваги фактичні обставини справи та досліджені у судовому засіданні письмові документи, суд вважає вказаний висновок відповідача помилковим та безпідставним.

Частина 1 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ст. 71 КАСУ він як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність свого рішення.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними доказами.

Також суд зазначає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договорів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За таких обставин суд не може погодитися з висновком відповідача відносно нікчемності укладених спірних правочинів, оскільки в силу ст. 204 ЦКУ правочин є провомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на порушення наведених норм права та з перевищенням повноважень, передбачених ст. 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», в акті перевірки визначено фіктивними правочини, вчинені між позивачем та ТОВ «Тікко».

TOB «Хімагроінвест» постачало TOB «Фантом» паливно-мастильні матеріали в період з січня 2008 року по червень 2008 року, тобто до визнання його банкрутом. Як вбачається з матеріалів справи, з червня 2008 року сторони припинили договірні відносини, а взяті на себе зобов'язання за договорами виконали повністю. Тому висновок про завищення валових витрат є необґрунтованим.

Банкрутство TOB «Хімагроінвест» та недоведена в установленому порядку фіктивність TOB «Тікко» не можуть бути підставою для застосування до TOB «Фантом» фінансових санкцій.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної;дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2, пп. 7.3.1 п.7.3 та пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Вказаним Законом (в редакції, що була чинною на час формування позивачем податкового кредиту) до податкового кредиту не дозволялося включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість» визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту: у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів або у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Висновки відповідача про те, що видаткові накладні оформлені не належним чином, у зв'язку із відсутністю у них відомостей про відповідальних осіб за відвантаження та отримання ПММ та номер, дата, серія довіреностей щодо отримання ПММ не ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому не можуть бути взяті судом до уваги при прийнятті рішення у справі.

За таких обставин висновки відповідача про те, що позивачем порушено пп. 7.2.6, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкового повідомлення-рішення від 01.02.2010 року № 0000012300/2 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.10.2009 року № 0000942308 в частині застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Фантом» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 187594,36 грн., а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Переяслав-Хмельницької обєднаної Державної податкової інспекції від 29 жовтня 2009 року №0000942308 в частині застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Фантом» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 187594,36 грн. (сто вісімдесят сім тисяч пятсот девяносто чотири гривні тридцять шість копійок).

Скасувати податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької обєднаної Державної податкової інспекції від 1 лютого 2010 року №0000012300/2.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Спиридонова

Постанову складено у повному обсязі 27.09.2010 року.