Постанова № 12194740, 06.08.2010, Київський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-4819/10/1070

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2010 року м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Музиченко А.В., при секретарі судового засідання Побережному К.С., за участю представників

позивача: - Діденка О.В.,

- Литвиненка Ю.В., відповідача: - не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Плюс» до Управління у справах захисту прав споживачів у Київській області , про визнання неправомірною та скасування постанови , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Європа Плюс», звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління у справах захисту прав споживачів у Київській області, про визнання неправомірною та скасування постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 10 березня 2010 року № 449 в розмірі 64489 (шістдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят девять) гривень 52 копійки.

Ухвалою від 23 квітня 2010 року Київським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 29 червня 2010 року.

29 червня 2010 року в судове засідання зявилися представники позивача. Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявністю в матеріалах справи поштового повідомлення, в судове засідання не зявився, про причини неприбуття суд не повідомив. У звязку з чим суд визнав за можливе відкласти розгляд справи, наступне судове засідання призначено на 06 серпня 2010 року.

В призначений день та час в судове засідання зявилися представники позивача. Надали суду ксерокопію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, ксерокопію Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ксерокопію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Плюс», ксерокопію довідки рахунку Серії ДДР № 940126 від 15 липня 2010 року, ксерокопію митної декларації та ксерокопію паспорта громадянина України ОСОБА_3 Серії НОМЕР_1. Представник відповідача в судове засідання не зявився. Про причини неприбуття суд не повідомив. Зважаючи на те, що це повторна неявка представника відповідача в судове засідання без поважних причин та без повідомлення про причини неприбуття, суд визнав за можливе проводити розгляд справи без участі представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи. Представники позивача не заперечували про розгляд справи без участі представника відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26 січня 2010 року була проведена перевірка позивача згідно направлення № 229 від 26 січня 2010 року щодо дотримання законодавства про захист прав споживачів, за результатами якої був складений акт № 000230 від 26 січня 2010 року (таблиця 1, як додаток до акту № 000230 від 26 січня 2010 року), в якому було зафіксовано порушення вимог статті 14 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023 ХІІ (із змінами і доповненнями), а саме про реалізацію автомобіля без необхідної достовірної інформації про сертифікацію.

Також, в акті вказується на порушення вимог пункту 18 «Правил торгівельного обслуговування населення» та пункту 1.5 «Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами».

Разом з актом був складений припис у відповідності зі статтею 5 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023 ХІІ (із змінами і доповненнями) керівнику господарюючого субєкта на підставі результатів перевірки та з метою припинення порушень законодавства про захист прав споживачів, тимчасово припинити відвантаження, реалізацію, продаж товарів, надання послуг (виконання робіт), зазначених у пункті 1 таблиці 1 до акту від 26 січня 2010 року № 000230. Даний акт та припис підписаний службовою особою державного органу у справах захисту прав споживачів, головним спеціалістом Дідик Ф.А. (посвідчення № 59 від 09 жовтня 2009 року). Позивач від підпису даного акту відмовився, мотивуючи тим, що він складений з порушенням норм чинного законодавства.

На підставі акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 000230 від 26 січня 2010 року була винесена постанова про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023 ХІІ (із змінами і доповненнями) від 10 березня 2010 року № 449.

У постанові про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 10 березня 2010 року зазначено, що накладення штрафу відбулось за реалізацію товарів продовольчої групи без необхідної достовірної інформації про їх безпеку.

Слід звернути увагу, що в акті перевірки чітко вказано, що порушення відбулись у звязку з реалізацією автомобіля без необхідної, достовірної інформації про сертифікацію.

Позивач вважає вказану постанову відповідача такою, що винесена із порушенням норм чинного законодавства, та порушено вимоги пункту 3 частини другої Положення «Про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів», яким передбачено реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що підлягає обовязковій сертифікації, але не має сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання іноземного сертифіката), - у розмірі 50 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, якщо законодавством субєкт господарської діяльності звільнений від ведення обовязкового обліку доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Від представника відповідача до суду будь яких пояснень, заяв чи клопотань не надходило. Заперечення на адміністративний позов відповідач також суду на надав, тому суд визнав за можливе розглядати справу за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Європа Плюс» 15 серпня 2003 року зареєстроване Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області як юридична особа, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 108284 від 15 серпня 2003 року, місцезнаходження: 09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Таращанська, будинок 193, ідентифікаційний номер юридичної особи: 32577984, про що зроблено запис в журналі обліку реєстраційних справ № 13531200000000076.

Законом України «Про захист прав споживачів» регулюються відносини між споживачами товарів, робіт і послуг, виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів. А також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Крім того, законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного Кодексу України, Господарського Кодексу України та інших нормативно правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023 ХІІ (із змінами і доповненнями) передбачена відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів, а саме за:

1) відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8 і частиною третьою статті 10 цього Закону, - у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

2) виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

3) реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний вид продукції, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

4) виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, нормативно правових актів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, - у розмірі трьохсот відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

5) реалізацію продукції, забороненої відповідним державним органом для виготовлення та реалізації (виконання, надання), - у розмірі п'ятисот відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

6) реалізацію небезпечного товару (отрути, пестицидів, вибухо - і вогненебезпечних речовин тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила і умови безпечного його використання - у розмірі ста відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

7) відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

8) створення перешкод службовим особам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування у розмірі від одного до десяти відсотків вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

9) невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів про усунення порушень прав споживачів у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

10) реалізацію товару, строк придатності якого минув, - у розмірі двохсот відсотків вартості залишку одержаної для реалізації партії товару, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

11) порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги), а за ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній календарний місяць, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суми штрафів зараховуються до державного бюджету.

Порядок їх стягнення визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі невиконання в добровільному порядку суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, визначених у статті 26 цього Закону рішень (постанов) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, його територіальних органів та їх посадових осіб про накладення стягнення примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється державною виконавчою службою в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Судом встановлено, що 26 січня 2010 року відповідачем була проведена перевірка позивача щодо дотримання законодавства про захист прав споживачів, за результатами якої був складений акт № 000230 від 26 січня 2010 року (таблиця 1, як додаток до акту № 000230 від 26 січня 2010 року), в якому було зафіксовано ряд порушень вимог законодавства про захист прав споживачів, а 10 березня 2010 року відповідачем на підставі вимог статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» була винесена постанова від 10 березня 2010 року № 449 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Європа Плюс» штрафу в розмірі 64489 (шістдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят девять) гривень 52 копійки.

На адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Плюс» надійшов лист від 29 січня 2010 року вих. № 457 (вх. № 21 від 02 лютого 2010 року) начальника Управління у справах захисту прав споживачів у Київській області Бенціанової Т.В., в якому зазначено, що відповідно до плану роботи Управління у справах захисту прав споживачів у Київській області на І квартал при проведенні планової перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів головним спеціалістом управління у справах захисту прав споживачів у Київській області Дідик Ф.А. 26 січня 2010 року, позивачем не було підписано та прийнято акт перевірки № 000230 від 26 січня 2010 року, тому на його адресу було надіслано другий примірник вказаного акту, копію протоколу про адміністративне правопорушення та повідомлення № 000186 та 000182. Факт отримання листа підтверджується Довідкою, яка складена безпосередньо на пошті, та підписана працівником пошти Чалою Т.А., про видачу рекомендованого листа за № 296726, який був вручений 18 березня 2010 року в день його надходження, також це підтверджується записом в журналі, витяг з якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до листа від 29 січня 2010 року вих. № 457 (вх. № 21 від 02 лютого 2010 року) позивача було повідомлено про необхідність надання до Управління в строк до 26 лютого 2010 року інформацію про усунення недоліків, та інформацію про вартість продукції, отриманої до реалізації. Одночасно було звернуто увагу позивача на те, що для розгляду справи про накладення стягнення відповідно до статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно акту перевірки № 000230 від 26 січня 2010 року та для розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивачу необхідно було зявитися до управління 10 березня 2010 року з 10 години 00 хвилин по 17 годину 00 хвилин за адресою: місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 6, кімната 612. Також позивача було попереджено, якщо в разі його неявки, справа буде розглядатися без його участі.

Відповідно до пояснення від 15 лютого 2010 року за вихідним № 06, у відповідь на лист від 29 січня 2010 року вих. № 457 (вх. № 21 від 02 лютого 2010 року) начальнику Управління у справах захисту прав споживачів у Київській області Бенціановій Т.В. по акту перевірки № 000230 від 26 січня 2010 року, позивач зазначив, що з метою дотримання чинного законодавства надати інформацію про вхідні ціни на продукцію (товар), роботи чи послуги, про яку зазначено в пункті 3 припису до акту № 000230 від 26 січня 2010 року, не має можливості також не погодився з актом перевірки № 000230 від 26 січня 2010 року, складеним головним спеціалістом управління у справах захисту прав споживачів у Київській області Дідик Ф.А. з тих підстав, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Європа Плюс» займається реалізацією автомобілів імпортного виробництва постачальника Закритого акціонерного товариства «Рено Україна». Автомобілі реалізовувались у відповідності до встановлених вимог Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023 ХІІ (із змінами і доповненнями), Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торгівельного обслуговування населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833 та Наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 228 від 31 липня 2002 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20 серпня 2002 року за № 681/6969.

Згідно акту перевірки, головним спеціалістом управління у справах захисту прав споживачів у Київській області Дідик Ф.А. зазначено про порушення пункту статті 14 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023 ХІІ (із змінами і доповненнями), відповідно до якого:

Споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для його життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також не завдавала шкоди його майну.

У разі відсутності нормативних документів, нормативно правових актів, що містять обов'язкові вимоги до продукції, використання якої може завдати шкоди життю, здоров'ю споживача, навколишньому природному середовищу, а також майну споживача, відповідні органи виконавчої влади, що здійснюють державний захист прав споживачів, зобов'язані негайно заборонити випуск і реалізацію такої продукції.

На товари (наслідки робіт), використання яких понад визначений строк є небезпечним для життя, здоров'я споживача, навколишнього природного середовища або може заподіяти шкоду майну споживача, встановлюється строк служби (строк придатності). Ці вимоги можуть поширюватись як на виріб у цілому, так і на окремі його частини.

Виробник (виконавець, продавець) повинен попереджати споживача про встановлений строк служби (строк придатності) товару (наслідків роботи) або його частини, обов'язкові умови його використання та можливі наслідки в разі їх невиконання, а також про необхідні дії після закінчення цього строку.

Забороняється змінювати строк служби (строк придатності), який зазначено на етикетці, упаковці або у супровідних документах на товар, а також вводити в обіг товари, строк придатності яких минув.

Якщо для безпечного використання продукції, її зберігання, транспортування та утилізації необхідно додержуватися спеціальних правил, виробник (виконавець) зобов'язаний розробити такі правила та довести їх до продавця або споживача, а продавець до споживача.

Продукція, на яку актами законодавства або іншими нормативними документами встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки для життя, здоров'я споживачів, їх майна, навколишнього природного середовища і передбачено нанесення національного знака відповідності, повинна пройти встановлену процедуру оцінки відповідності. Виробник має право маркувати продукцію національним знаком відповідності за наявності декларації про відповідність та/або сертифіката відповідності, виданих згідно із законодавством.

Реалізація продукції (у тому числі імпортних товарів) без маркування національним знаком відповідності та/або без сертифіката відповідності чи декларації про відповідність забороняється.

Підставою для митного оформлення імпорту таких товарів на територію України є наявність передбачених законодавством документів, які засвідчують факт проходження ними процедури оцінки відповідності.

Відповідальність за порушення вимог щодо безпеки продукції, передбачених цією частиною, визначається цим Законом та іншими законодавчими актами.

Якщо встановлено, що при додержанні споживачем правил використання, зберігання чи транспортування товарів (наслідків робіт) вони завдають або можуть завдати шкоди життю, здоров'ю, майну споживача чи навколишньому природному середовищу, виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний негайно припинити їх виробництво (реалізацію) до усунення причин заподіяння шкоди, а в необхідних випадках вжити заходів щодо вилучення їх з обігу і відкликання у споживачів.

Якщо причини заподіяння шкоди усунути неможливо, виробник (виконавець) зобов'язаний зняти таку продукцію з виробництва, вилучити з обігу, відкликати у споживачів. У разі невиконання цих обов'язків зняття продукції з виробництва, вилучення з обігу і відкликання у споживачів проводиться за приписом органів виконавчої влади, що здійснюють контроль за безпекою продукції.

Виробник (виконавець) зобов'язаний відшкодувати у повному обсязі завдані споживачам збитки, пов'язані з відкликанням продукції.

Створюючи новий (модернізований) товар, розробник повинен подати технічну документацію відповідному органу для проведення державної експертизи на його відповідність вимогам щодо безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища.

Виробник (виконавець) зобов'язаний інформувати споживача про можливий ризик і про безпечне використання продукції за допомогою прийнятих загальновідомих у міжнародній практиці позначень.

Відповідно до пункту 1.5. Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торгівельного обслуговування населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833, яким передбачено, що продаж автотранспортних засобів і номерних агрегатів дозволяється особам, які досягли 18 років, мототранспортних засобів і номерних агрегатів 16 років, за наявності паспорта або документа, що його замінює.

Продаж мототранспортних засобів і номерних агрегатів неповнолітнім особам здійснюється за наявності дозволу батьків чи піклувальника.

Юридичні особи можуть придбавати транспортні засоби та номерні агрегати за наявності доручення уповноваженої особи підприємства, установи, організації та паспорта або документа, що його замінює.

При продажу транспортних засобів і номерних агрегатів працівники субєкта господарювання зобовязані надати споживачу необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товар, яка повинна містити: найменування та адресу виробника (імпортера, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування; назву нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати вітчизняні транспортні засоби і номерні агрегати; перелік основних технічних характеристик транспортних засобів і номерних агрегатів; дату виготовлення; гарантійні зобовязання виробника; термін служби транспортного засобу і номерного агрегату, відомості про необхідні дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; правила та умови ефективного та безпечного використання транспортних засобів і номерних агрегатів; процент зносу (при комісійній торгівлі та скупці); сертифікацію транспортних засобів і номерних агрегатів.

Інформація про ціну транспортного засобу і номерного агрегату в грошовій одиниці України надається субєктом господарювання за допомогою ярлика цін (цінника), який підписується особою, відповідальною за формування, установлення або застосування цін, і скріплюється печаткою (штампом) субєкта господарювання із зазначенням дати підписання чи іншим засобом. Цей вищезазначений порядок повністю був дотриманий позивачем.

Представником позивача в судовому засіданні було неодноразово зазначено, що на всі автомобілі наявна необхідна, достовірна та своєчасна інформація про їх сертифікацію. Всі сертифікати відповідності з дати виготовлення автомобіля і до дати його реалізації (продажу) були в наявності, цей факт також підтверджується їх ксерокопіями, які містяться в матеріалах справи, але, як зазначив представник позивача, та відповідно до змісту складеного акту перевіряючим Дідик Ф.А., дані сертифікати відповідності не оглядалися та до уваги взяті не були. Висновок головного спеціаліста Управління у справах захисту прав споживачів у Київській області Дідик Ф.А. в складеному акті № 000230 від 26 січня 2010 року про відсутність сертифікату відповідності за 2008 рік на один легковий автомобіль марки «RENAULT Koleos» вважається необґрунтованим з тих підстав, що даний сертифікат відповідності за 2008 рік на відповідну модель автомобіля був в наявності, про це зазначив представник позивача в судовому засіданні з посиланням на додані до позовної заяви ксерокопії документів, а саме сертифікатів відповідності за 2008 2009 роки.

Беручи до уваги пояснення представника позивача та надані суду докази на обґрунтування позовних вимог, суд дійсно підтверджує наявність у позивача сертифікатів відповідності, а саме:

1. Сертифікат відповідності Серії ВВ № 331719, зареєстрований в реєстрі за № UA1.009.0157500-08 (термін дії з 13 жовтня 2008 року до 12 жовтня 2009 року) на автомобілі марки «RENAULT Koleos» (тип Y, версія VYOC);

- Додаток до сертифікату відповідності Серії ГЕ № 389929 за № UA1.009.0157500-08 від 13 жовтня 2008 року;

- Додаток до сертифікату відповідності Серії ГЕ № 389930 за № UA1.009.0157500-08 від 13 жовтня 2008 року;

- Додаток до сертифікату відповідності Серії ГЕ № 389931 за № UA1.009.0157500-08 від 13 жовтня 2008 року;

- Додаток до сертифікату відповідності Серії ГЕ № 389932 за № UA1.009.0157500-08 від 13 жовтня 2008 року;

- Додаток до сертифікату відповідності Серії ГЕ № 389933 за № UA1.009.0157500-08 від 13 жовтня 2008 року;

- Додаток до сертифікату відповідності Серії ГЕ № 389934 за № UA1.009.0157500-08 від 13 жовтня 2008 року.

2. Сертифікат відповідності Серії ВВ № 337369, зареєстрований в реєстрі за № UA1.009.071721-09 (термін дії з 13 жовтня 2009 року до 12 жовтня 2010 року) на автомобілі марки «RENAULT Koleos» (тип Y, версія VYOC);

- Додаток до сертифікату відповідності Серії ГЕ № 583685 за № UA1.009.071721-09 від 13 жовтня 2009 року;

- Додаток до сертифікату відповідності Серії ГЕ № 583686 за № UA1.009.071721-09 від 13 жовтня 2009 року;

- Додаток до сертифікату відповідності Серії ГЕ № 583687 за № UA1.009.071721-09 від 13 жовтня 2009 року;

- Додаток до сертифікату відповідності Серії ГЕ № 583688 за № UA1.009.071721-09 від 13 жовтня 2009 року;

- Додаток до сертифікату відповідності Серії ГЕ № 583689 за № UA1.009.071721-09 від 13 жовтня 2009 року;

- Додаток до сертифікату відповідності Серії ГЕ № 583690 за № UA1.009.071721-09 від 13 жовтня 2009 року.

Згідно з поясненнями від 15.02.2010 року вих. № 06 до акту перевірки № 000230 від 26.03.2010 року позивач також вказував, що відповідно до Указу Президента України «Про деякі заходи дерегулювання підприємницької діяльності» від 23 липня 1998 року № 817/98, контролюючими органами, які мають право проводити планові та позапланові виїзні перевірки фінансово господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, є:

а) органи державної податкової служби стосовно сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, неподаткових платежів;

б) митні органи стосовно сплати ввізного мита, акцизного збору та податку на додану вартість, які справляються у разі ввезення (пересилання) товарів на митну територію України в момент перетинання митного кордону;

в) органи державного казначейства, державної контрольно ревізійної служби та органи державної податкової служби в межах їх компетенції стосовно бюджетних позик, позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів, цільового використання дотацій та субсидій, інших бюджетних асигнувань, коштів позабюджетних фондів, а також належного виконання державних контрактів, проавансованих за рахунок бюджетних коштів.

У звязку з цим, позивач пояснив про неможливість виконання пункту 3 припису про усунення порушень.

Слід звернути увагу, що відповідно до довідки-рахунка № 940126 вказаний автомобіль автомобілі марки «RENAULT Koleos» було продано громадянину ОСОБА_3 лише 15 липня 2010 року (копія довідки-рахунка, копія паспорта та ідентифікаційного коду наявні в матеріалах справи).

Виходячи з вищевикладеного можна зробити висновок, що дії відповідача щодо проведення даної перевірки позивача, складення акту та винесення постанови про накладення штрафу є протиправними, та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, а постанова про накладення стягнення в розмірі 64489 (шістдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят девять) гривень 52 копійки, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023 ХІІ (із змінами і доповненнями) від 10 березня 2010 року № 449 вважається такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства України, судом визнається недійсною та підлягає скасуванню у встановленому законом порядку.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 97, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення стягнення, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 10 березня 2010 року за № 449, як таку, що не відповідає вимогам закону.

Судові витрати у сумі 3 гривні 40 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Плюс» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Музиченко

Повний текст постанови виготовлено і підписано 16 серпня 2010 року.