Постанова № 12194425, 06.08.2010, Київський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-5301/10/1070

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2010 року м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Музиченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача: - Лішкевич Н.А. (довіреність від 17.11.2009 року № 03 1128), відповідача: - Міщенко С.В.(довіреність від 29.06.2010 року № 29),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Дослідного господарства «Оленівське» Національного наукового центру «Інституту механізації та електрифікації сільського господарства» Української академії аграрних наук», про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені у сумі 22425 (двадцять дві тисячі чотириста двадцять пять) гривень 30 копійок, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Дослідного господарства «Оленівське» Національного наукового центру «Інституту механізації та електрифікації сільського господарства» Української академії аграрних наук» (далі відповідач), про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені у сумі 22425 (двадцять дві тисячі чотириста двадцять пять) гривень 30 копійок.

Ухвалою від 18 травня 2010 року Київським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29 червня 2010 року на 16 годину 30 хвилин.

29 червня 2010 року в судове засідання зявився представник відповідача, позов не визнав. Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не зявився, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі. Представник відповідача заявив клопотання, надав суду додаткові докази по справі, а саме: звітність про наявність вакансій за 2009 рік; належним чином засвідчені копії статуту відповідача; Довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Серії АБ № 144352; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 05 лютого 2008 року Серії А01 № 092743; свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як субєкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість № 100186692; наказ № 31 К від 02 лютого 2005 року; наказ № 12 від 15 лютого 2007 року. Суд визнав за можливе оголосити перерву в судовому засідання з метою зясування обставин справи до 06 серпня 2010 року до 12 години 00 хвилин.

06 серпня 2010 року в судове засідання зявився представник позивача та представник відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не виконано нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. У зв'язку з цим позивач просив стягнути вищевказані суми адміністративно господарських санкцій та пені. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити, представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити в задоволення позовних вимог.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Державне підприємство «Дослідне господарство «Оленівське» Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» Української академії аграрних наук» зареєстроване 03 червня 1996 року Фастівською районною державною адміністрацією Київської області як юридична особа, місцезнаходження: 08525, Київська область, Фастівський район, село Оленівка, вулиця Петровського, будинок 2, ідентифікаційний номер: 04308858.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ 21.03.1991 року (далі Закон України № 875-ХІІ) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Частиною другою статті 17 Закон України № 875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей.

Таким чином, розрахунок кількості робочих місць для інвалідів здійснюється роботодавцями самостійно, а розрахунок спеціальних робочих місць та їх створення за рішенням місцевої ради.

Статтею 18 Закону № 875-ХІІ встановлено обовязок для підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Пунктом 14 зазначеного Положення також передбачено, що підприємства, зокрема, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України № 875-ХІІ, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При цьому, згідно зі статтею 20 Закону № 875-ХІІ, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Таким чином позивач зазначив, що за два робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 16 квітня 2010 року повинен був самостійно спплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 22251 (двадцять дві тисячі двісті пятдесят одну) гривню 62 копійки.

Частиною другою статті 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Отже, розмір пені у сумі 173 (сто сімдесят три) гривні 68 копійок підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно господарських санкцій.

Вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності та застосування до нього адміністративного господарських санкцій ґрунтуються на звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ № 2460 від 22 лютого 2009 року, поданого відповідачем до Фонду соціального захисту інвалідів, з якого випливає, що на підприємстві відповідача повинні працювати дві особи, які є інвалідами. Оскільки жоден інвалід не працює, позивачем зроблено висновок про порушення закону відносно дотримання нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Суму адміністративно господарських санкцій позивач доказує відповідними розрахунками.

Судом встановлено, що відповідач у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ за 2009 рік повідомив позивача про те, що ним створено два робочих місця для інвалідів. У 2009 році відповідач звітував до Фастівського районного центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках, у тому числі й про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також звертався до центру зайнятості про працевлаштування інвалідів. Ці факти підтверджуються копіями звітів про наявність вакансій, які містяться в матеріалах справи.

Проте, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Адміністративно господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України «Про систему оподаткування», а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з того, що обов'язок працедавця по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Такий обов'язок згідно статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів. На відповідача не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, або відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Дослідного господарства «Оленівське» Національного наукового центру «Інституту механізації та електрифікації сільського господарства» Української академії аграрних наук», про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені у сумі 22425 (двадцять дві тисячі чотириста двадцять пять) гривень 30 копійок відмовити .

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та в межах строків, передбачених статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06 серпня 2010 року.

Суддя А.В. Музиченко