Постанова № 12194423, 16.08.2010, Київський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2010 року № 2-а-5291/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Музиченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача: - Суворової І.О. (довіреність від 17.11.2009 року № 03 1127), відповідача: - Мороз Ю.А.(довіреність від 25.04.2010 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Закритого акціонерного товариства «Фоззі», про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені у сумі 505912 (пятсот пять тисяч девятсот дванадцять) гривень 98 копійок, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до суду з адміністративним позовом до Закритого акціонерного товариства «Фоззі», про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені у сумі 505912 (пятсот пять тисяч девятсот дванадцять) гривень 98 копійок.

Ухвалою від 18 травня 2010 року Київським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29 червня 2010 року на 16 годину 40 хвилин.

29 червня 2010 року в судове засідання зявився представник відповідача, позов не визнав, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов. Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не зявився, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі. З метою зясування обставин справи суд визнав за можливе оголосити перерву в судовому засіданні до 06 серпня 2010 року до 12 години 30 хвилин.

06 серпня 2010 року в судове засідання зявився представник позивача та представник відповідача. Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити позов, надав суду список на відправлення рекомендованих листів відповідачу. Представник відповідача позовні вимоги не визнав, проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, надав суду додаткові докази, а саме: звіт за січень лютий 2009 року та довідку про персональний склад працівників інвалідів за 2009 рік. З метою вивчення додаткових доказів у справі, наданих сторонами, суд визнав за можливе оголосити перерву в судовому засіданні до 16 серпня 2010 року до 13 години 30 хвилин.

16 серпня 2010 року після оголошуваної перерви в судове засідання зявився представник позивача та представник відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не виконано нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. У зв'язку з цим позивач просив стягнути вищевказані суми адміністративно господарських санкцій та пені.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідач, Закрите акціонерне товариство «Фоззі» є юридичною особою, ідентифікаційний номер: 25294089.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ 21.03.1991 року (далі Закон України № 875-ХІІ) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Частиною другою статті 17 Закону України № 875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей.

Таким чином, розрахунок кількості робочих місць для інвалідів здійснюється роботодавцями самостійно, а розрахунок спеціальних робочих місць та їх створення за рішенням місцевої ради.

Статтею 18 Закону № 875-ХІІ встановлено обовязок для підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Пунктом 14 зазначеного Положення також передбачено, що підприємства, зокрема, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України № 875-ХІІ, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При цьому, згідно зі статтею 20 Закону № 875-ХІІ, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Таким чином позивач зазначив, що за 79 (сімдесят девять) робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 16 квітня 2010 року повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 505155 (пятсот пять тисяч сто пятдесят пять) гривень 23 копійки.

Частиною другою статті 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Отже, розмір пені у сумі 757 (сімсот пятдесят сім) гривень 75 копійок підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно господарських санкцій.

Вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності та застосування до нього адміністративного господарських санкцій ґрунтуються на звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ (вх. № 2771), поданого відповідачем до Фонду соціального захисту інвалідів, з якого випливає, що на підприємстві відповідача повинно працювати 87 (вісімдесят сім) осіб, які є інвалідами, з них 8 (вісім) осіб середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Оскільки 79 (сімдесят девять) інвалідів не працює, позивачем зроблено висновок про порушення закону відносно дотримання нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Суму адміністративно господарських санкцій позивач доказує відповідними розрахунками.

Відповідно до листа Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 10 листопада 2009 року № 03 1117 адресованого відповідачу, до позивача звернувся інвалід 3-ї групи ОСОБА_3 з проханням посприяти в працевлаштуванні на посаду «Інженер електрика», «Електромеханіка», «Інженер налагоджувальника», «Електрика» та передбачити заробітну плату від 3000 (трьох тисяч) гривень, на що позивач просив відповідача працевлаштувати вищезазначеного інваліда та передбачити йому заробітну плату в розмірі від 3000 (трьох тисяч) гривень.

Із листа громадянина ОСОБА_4, інваліда 2-ї групи з дитинства, від 24 квітня 2009 року, наданого суду позивачем під час судового розгляду справи вбачається наступне. Громадянин ОСОБА_4 вдруге (10 березня 2009 року вперше) звернувся до позивача з проханням працевлаштувати його на посаду: «Юрисконсульта», «Помічника юрисконсульта», «Діловода», «Адміністратора», «Логіста», «Менеджера» і просив передбачити заробітну плату згідно штатного розподілу, також ОСОБА_4 зазначив, якщо в разі відмови йому в працевлаштуванні, він змушений буде звернутися до суду за захистом своїх прав.

У відповідь на лист громадянина ОСОБА_4 листом від 18 травня 2009 року (вих. № 628) позивач зазначив, що перелік робочих місць підприємством визначається самостійно відповідно до специфікації його діяльності та виробничих потреб. У звязку зі складним фінансовим становищем позивач зазначив, що підприємство не планує розширювати штат та створювати додаткові робочі місця. Підприємство створює робочі місця для працевлаштування інвалідів відповідно до чинного законодавства України та подає до Києво Святошинського районного центру зайнятості звіти про наявність вакансій на підприємстві для працевлаштування інвалідів, а саме: прибиральники, вантажники, відбірники товару, сортувальники, та запропонував йому працевлаштуватися на вищезазначені посади.

Судом встановлено, що відповідач у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ за 2009 рік повідомив позивача про те, що ним створено 87 (вісімдесят сім) робочих місць для інвалідів.

Протягом 2009 року відповідач звітував до Києво Святошинського районного центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках, у тому числі й про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів, це підтверджується наявністю в матеріалах справи звітів за формою 3-ПН за період з січня 2009 по грудень 2009 року, а також звертався до центру зайнятості про працевлаштування інвалідів.

Також відповідач неодноразово звертався до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів та до Дарницького районного у місті Києві центру зайнятості з листами про надання посильної допомоги в пошуку інвалідів працездатного віку для працевлаштування на створені робочі місця, що підтверджується наявністю в матеріалах справи копій цих листів.

Факт направлення вищезазначених листів підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, факт отримання яких підтверджується підписами посадових осіб, копії яких містяться в матеріалах справи, які були надані відповідачем в судовому засіданні як додаток до заперечення на адміністративний позов.

Проте, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Однак, згідно наявних в матеріалах справи доказів, відповідач звертався до відповідних органів з проханням надати можливу допомогу в пошуку інвалідів для подальшого їх працевлаштування.

Адміністративно господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України «Про систему оподаткування», а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з того, що обов'язок працедавця по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Такий обов'язок згідно статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів. На відповідача не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, або відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Закритого акціонерного товариства «Фоззі», про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені у сумі 505912 (пятсот пять тисяч девятсот дванадцять) гривень 98 копійок відмовити .

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та в межах строків, передбачених статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16 серпня 2010 року.

Суддя А.В. Музиченко