Рішення № 121940254, 26.09.2024, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/7457/23

провадження у справі № 2/0285/322/24

26 вересня 2024 року м. Звягель

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Сусловця М.Г.,

за участю секретаря судового засідання Величко К.Б.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до судуз позовноюзаявою до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором.В обґрунтуванняпозову представникзазначив,що 24 березня 2023 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було укладено Договір факторингу №24/03/23, який було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Бочкарьовою А.В., зареєстровано в реєстрі за №265. Відповідно до умов даного Договору Позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між Банком та боржниками в розмірі Портфеля Заборгованості, зазначених у Реєстрі Боржників (Додаток №1 до Договору), зокрема за кредитним договором №2035137150 від 24.12.2020 року, укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1

24.12.2020 між AT «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2035137150. Відповідно до п.1.1. Кредитного договору Відповідач отримав кредит у розмірі 55721,00 грн. на споживчі цілі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав клопотання в якому просив розглянути справу у відсутність представника банку, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи знаходиться його заява в якій він просить розгляд справи проводити без його участі, цивільний позов визнає частково, а саме в частині тіла кредиту, щодо стягнення з його процентів просить відмовити посилаючись на Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 24.12.2020 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2035137150, за умовами якого останній отримав кредит в сумі 55721, 00 грн на споживчі цілі.

В подальшому, 24 березня 2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» було укладено Договір факторингу № 24/03/23, який нотаріально завірений та відповідно до умов якого АТ «ОТП Банк» передав (відступив) ТОВ «Брайт Інвестмент» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Брайт Інвестмент» прийняв належні АТ «ОТП Банк» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників в тому числі щодо боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу № 24/03/23, ТОВ «Брайт Інвестмент» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 06 травня 2018 року № 2018803825 в сумі 93384,23 грн, з яких: 50200 грн - заборгованість за тілом кредиту та 43184,23 грн - заборгованість за відсотками.

22 січня 2024 року за № 0122/7-0122/8 ТОВ «Брайт Інвестмент» направило вимогу про погашення кредитної заборгованості та дострокове повернення кредиту на підставі ст. ст. 530, 512, 516 ЦК України, яка відповідачем була отримана, але залишена без виконання.

Укладений з банком договір відповідач в судовому порядку не оспорив, у зв`язку з чим, він відповідно до правил статті 204 Цивільного кодексу України, є правомірним.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)..

Отже, наведені обставини підтверджують факт звернення відповідача до банку та отримання ним кредитних коштів, що у свою чергу свідчить про виникнення між сторонами прав і обов`язків, які ґрунтуються на кредитних правовідносинах, врегульованих параграфом 2 глави 71 ЦК України «Кредит».

Відповідачем в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України не надано жодних доказів на спростування вищенаведених обставин, зокрема сплату наявної заборгованості за договором, на що посилається банк, як на підставу своїх вимог про стягнення заборгованості, надавши на підтвердження цих обставин належні, допустимі та достовірні докази.

Відповідно до вимог пункту 15 статті 14Закону України«Про соціальнийі правовийзахист військовослужбовцівта членівїх сімей» - військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Згідно довідки виданою начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.09.2024 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом враховується, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 6, 81, 133, 137, 141, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, ст. 509, 525, 526, 530, 536, 599, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Цивільний позов ТОВ "БрайтІнвестмент"до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТОВ "БрайтІнвестмент" за кредетиним договором №2035137150 у розмірі 47583, 81 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ "БрайтІнвестмент" документально підтверджені судові витрати у розмірі 2684 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: М.Г. Сусловець