Ухвала суду № 121929403, 09.09.2024, Мар'їнський районний суд Донецької області

Номер справи 237/2380/24

Номер провадження 8/237/7/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.24 року м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області в складі

головуючого судді Ліпчанського С.М.,

при секретарі судового засідання Бахтіяровій Н.В.,

розглянувши матеріали цивільної справи №237/2380/24 за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Курахівської міської ради про позбавлення батьківських прав, у зв`язку з нововиявленими обставинами, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 27.06.2024 у цивільній справі 237/2380/24 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Курахівської міської ради про позбавлення батьківських прав задоволено. Встановлено той факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Курахівським МВ Мар`їнського РВ УМВС України в Донецькій області 16 квітня 1998 року, самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позбавлено батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо її сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

13.08.2024 до Мар`їнського районного суду Донецької області від позивача надійшла заява про перегляд рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 27.06.2024 за нововиявленими обставинами.

Вказана заява мотивована тим, що рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області про позбавлення батьківських прав задоволені в повному обсязі. При виконанні рішення було встановлено, що Служба у справах дітей виконавчого комітету Курахівської міської ради Покровського району Донецької області при ухваленні рішення не надала висновок про доцільність позбавлення матері батьківських прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2022 для розгляду зазначеної заяви визначено суддю С.М. Ліпчанського.

Ухвалою суду від 13.08.2024 заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами прийнято до розгляду та відкрито судове провадження.

Судове засідання, призначене на 27.08.2024 року було відкладено за клопотання начальника Служби у справах дітей виконавчого комітету Курахівської міської ради Покровського району Донецької області Уварової Олени.

Судове засідання, призначене на 02.09.2024 року було відкладено у зв`язку із неявкою всіх учасників.

05.09.2024 року до суду надійшов висновок органу опіки та піклування Курахівської міської ради про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітнього ОСОБА_1 , 2009 року народження, затверджений розпорядженням начальника Курахівської міської військової адміністрації від 30.08.2024 року № 556-р/МВА.

У судове засідання, призначене на 09.09.2024 року сторони у судове засідання не з`явились, про час та місце слухання повідомлені належним чином.

Оскільки, згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд ухвалив про можливість розгляду справи за відсутності учасників.

Розглянувши у судовому засіданні заяву про перегляд рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 27.06.2024 у цивільній справі 237/2380/24 за нововиявленими обставинами, дослідивши подані документи та докази, а також, подані пояснення та заперечення представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність нововиявлених обставин у справі 237/2380/24 в розумінні ст. 423 Цивільного процесуального кодексу України, та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення вказаної заяви, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту рішення - ЦПК України), рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Ч. 2 ст. 423 ЦПК України встановлено, що підставами для перегляду судового рішення за ново виявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Частиною 4 ст. 423 ЦПК України встановлено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

При цьому, є чітке розмежування поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту): так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №19/5009/1481/11, у постановах Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №916/1228/18, від 27.08.2019 у справі №920/1077/16 та від 15.01.2020 у справі №916/24/17.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи та обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами. Також, не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі належного виконання учасником вимог процесуального закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №905/1502/15, від 10.03.2020 у справі № 910/10784/18.

Сталість наведеної правової позиції Верховного Суду підтверджується послідовно викладеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 27.05.2020 у справі №802/2196/17-а, відповідно до якої нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

Отже, здійснюючи перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, та надаючи оцінку визначеним заявником обставинам як нововиявленим, суд не може вийти за межі тих обставин та фактів, які встановив, якими керувався та які поклав суд в основу рішення, що переглядається за нововиявленими обставинами, і у тому разі, якщо ці обставини та факти, виходячи зі спірного питання (предмету спору) та за наявних у справі доказів, мали б бути враховані, встановлені та оцінені судом.

А тому суд, здійснюючи перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не може керуватись та враховувати факти (обставини), що згідно з наявними у справі доказами хоча і мали місце у спірних правовідносинах, однак не були встановлені та покладені судом в основу судового рішення, що переглядається за нововиявленими обставинами.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є, одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлена обставина - це юридичний факт, передбачений нормами права, який тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час ухвалення судового акту, то вона обов`язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, наявний на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомим ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

Водночас нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду стосовно яких у розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.

Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення. Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами. Не підпадають під визначення нововиявлених обставин дані, які усувають можливу неповноту встановлення обставин справи шляхом отримання та надання стороною суду нових матеріалів вже після прийняття судових актів, без оскарження їх самих за фактом неповноти встановлення обставин справи.

Подання нових доказів і посилання на обставини, які існували на час розгляду, але про які не повідомляла сторона, не є нововиявленими обставинами.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.09.2018 у справі №924/160/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Надані до матеріалів заяви висновок, на який посилається заявник, як на нововиявлені обставини, за своєю правовою природою є новими доказами, які у межах справи № 237/2380/24 не досліджувався та не оцінювався, а тому, встановлені у ньому обставини не можуть вважатися нововиявленими в розумінні ст. 423 ЦПК України.

Водночас, судом враховано і те, що 30 листопада 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 523/11247/19, провадження № 61-5950св22 (ЄДРСРУ № 107586046) досліджував питання щодо юридичних наслідків висновку органу опіки та піклування.

Частинами четвертою-шостою статті 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи .

Аналіз наведеної норми права свідчить про те, що висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків для суб`єктів відповідних правовідносин і не має обов`язкового характеру.

Подібний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справа № 742/710/19.

Висновок органу опіки та піклування не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й обов`язки, тобто є фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки несе виключно інформативний характер і на відміну від рішень органу опіки та піклування має рекомендаційний характер.

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2024 року у справі № 715/1337/23.

Долучений до заяви про перегляд рішення доказ, висновок органу опіки та піклування Курахівської міської ради для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами, то відсутні правові підстави однозначно стверджувати про те, що їх наявність під час розгляду справи 237/2380/24 забезпечила б ухвалення Мар`їнським районним судом Донецької області іншого рішення.

Згідно ст.ст. 76, 78, 80, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Заявниками не доведено саме істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) у відповідності до ст. 423 ЦПК України, які в установленому порядку спростовують факти, що були покладені в основу судового рішення у справі.

Суд звертає увагу заявника, що не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані учасниками. Місцевий суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, якщо ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. При цьому, результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, та встановлення судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору. Вирішення питання, чи вірно судом надано оцінку певним доказам, належить до компетенції судів вищих інстанцій, та не може бути вирішено в рамках розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.

Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 у справі №2а-23903/09/1270 та постанові від 03.04.2018 у справі №477/1012/14-а.

Крім того, заявником не доведено, яким чином зазначені ним обставини, які на його думку, є нововиявленими у цій справі, могли вплинути на результат розгляду справи з огляду на висновки суду при розгляді справи 237/2380/24.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 викладено правову позицію, згідно з якою процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена ЦПК України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - Суд) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (пп. 27 - 28 рішення від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії" №69529/01 та п. 46 рішення від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" № 2). Однак, при цьому Суд наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення Суду у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (п.п. 51 - 52 рішення Суду у справі "Рябих проти Росії" від 24.06.2003; ухвала Суду щодо прийнятності заяви №62608/00 "Агротехсервіс проти України"; п.п. 42-44 рішення Суду у справі "Желтяков проти України" від 09.06.2011).

Суд у прийнятті даної ухвали керується принципом res judicata, базове тлумачення якого відображено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicatа можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (пп. 27 - 28 рішення від 18.11.2004 року у справі "Правєдная проти Росії" №69529/01 та п. 46 рішення від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" № 2).

При цьому, ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст.6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення Суду у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.10.1999 року).

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Курахівської міської ради про позбавлення батьківських прав,у зв`язку з нововиявленими обставинами, суд враховує зазначений висновок органу опіки та висновок органу опіки та піклування Курахівської міської ради про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітнього ОСОБА_1 , 2009 року народження.

Одночасно, суд враховує, що наданий висновок органу опіки та піклування Курахівської міської ради про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітнього ОСОБА_1 , 2009 року народження є тією обставиною, врахування якої не призводить до прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте, оскільки, не спростовує фактів та обставин, які встановлені та взяті судом до уваги, при прийнятті рішення у справі про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 429 ЦПК України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі. У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 27.06.2024 у цивільній 237/2380/24 за нововиявленими обставинами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 423, 427, 429 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Курахівської міської ради про позбавлення батьківських прав,у зв`язку з нововиявленими обставинами - відмовити.

Рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 27.06.2024 у цивільній справі 237/2380/24, номер провадження 2/237/677/24- залишити в силі.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.М.Ліпчанський