Рішення № 121927468, 26.09.2024, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4063/24

2/583/1052/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючоїсудді Семенової О.С.,

з участю секретаря

судового засідання Гайдейчук К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження в залі суду в м. Охтирка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» / Далі ТОВ «Діджи Фінанс»/ через свого представника ОСОБА_2 12 серпня 2024 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 65727,65 грн за договором № 200531496 від 17 травня 2016 року, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 17 травня 2016 року ОСОБА_1 уклала з ПАТ «Банк Михайлівський» угоду № 200531496 щодо кредитування, відповідно до якої банк надав їй у користування кредитні кошти в розмірі 16348,92 грн. з встановленим строком користування з 17 травня 2016 року по 17 травня 2018 року, відповідачка в свою чергу зобов`язалася повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки з користування кредитними коштами.

20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведеного 15 червня 2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі, і за вказаним кредитним договором. Додатком до договору є Реєстр кредитних договорів. Вказує, що відповідачка не виконала взяті на себе зобов`язання згідно цього договору, внаслідок чого утворилася заборгованість на загальну суму 65727,65 грн.

Представник позивача в судове засідання не прибув, в позовній заяві просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи /а.с.190/.

Відповідачка в судове засідання повторно не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття до суду не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала /а.с. 185, 188-189, 191-192/.

З урахуванням думки представника позивача суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін в порядку заочного розгляду справи на підставі зібраних у справі доказів, відповідно до п. 1 ч. 1ст. 280 ЦПК України, та ухвалити заочне рішення, що відповідає положеннямст. 282 ЦПК України.

У зв`язку з неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2ст.247ЦПКУкраїни не здійснювалось.

Згідно із ч. 1ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 17 травня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено угоду № 200531496 щодо кредитування, далі - кредитний договір, відповідно до якої банк надав відповідачці у користування кредитні кошти в розмірі 16348,92 грн. з встановленим строком користування з 17 травня 2016 року по 17 травня 2018 року, відповідачка в свою чергу зобов`язалася повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки з користування кредитними коштами /а.с. 168-169.

20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведеного 15.06.2020р., що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021р. у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі, і за кредитним договором. Додатком до договору є Реєстр кредитних договорів.

23 травня 2016 року згідно із рішенням Правління НБУ України №14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №812 розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду. Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлений права вимоги. При цьому згода відповідного боржника (позичальника) на укладення такого договору не вимагається. Приймаючий банк набуває усіх прав та обов`язків кредитора щодо позичальника (боржника), вимоги до якого передані відповідно до договору про відступлення прав вимоги, разом із правами за договором забезпечення таких вимог. Вимогами чинного законодавства України та умовами договору факторингу не передбачена передача програмного забезпечення, що здійснює нарахування заборгованості по сплаті тіла кредиту, нарахуванню відсотків та пені, а також його детального розрахунку з формулою її формування. Це пов`язано з тим, що в разі відступлення права вимоги вже за існуючою заборгованістю Фактор, відповідно до умов договору факторингу, не має право нарахувати відсотки, комісію, неустойку що передбачені умовами кредитного договору.

Таким чином банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк.

Із правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 23 вересня 2015 року по справі №6-979цс15, вбачається, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

При умові, що відповідач з будь яких підстав не отримав вище зазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в договорі позики, і таке виконання було б належним у відповідності до положень статті 516 ЦК України.

Всупереч умовам кредитних договорів, незважаючи на повідомлення, відповідачка не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.

За таких обставин суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України

Станом на 19 червня 2024 року загальний розмір заборгованості відповідачки перед позивачем за кредитним договором № 200531496 від 17 травня 2016 року становить 43993,11 грн., з яких:

15302,70 грн. - заборгованість за кредитом;

28690,41 грн. - заборгованість за відсотками.

Заборгованість розрахована станом на дату укладання до договору факторингу № 7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс», зафіксована у додатку до договору - Реєстрі кредитних договорів.

Відповідно дост. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умоввідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положеньст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно дост. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Грошовим є зобов`язання, за яким боржник зобов`язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Згідно зіст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 2ст. 1050 ЦК Українинаслідками порушення відповідачем зобов`язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до ч. 2ст. 625 ЦКборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Заборгованість відповідачки за кредитним договором № 200531496 від 17 травня 2016 року становить 43993,11 грн.; сума збитків з урахуванням 3% річних від суми заборгованості становить 3964,92 грн.; сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань становить 17769,62 грн.; загальна заборгованість становить 65727,65 грн.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитних договорів (ст. 638 ЦК України).

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч.2 ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.

Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику /грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем/ у строк та в порядку, встановлені договором.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки дані правовідносини, які склалися між сторонами по справі витікають з договірних відносин, які є обов`язковими для виконання сторонами в повному обсязі, а тому з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача сума заборгованості за кредитним договором від 17 травня 2016 року № 200531496 у розмірі 65727,65 грн, яка складається із: заборгованість за кредитом в сумі 15302,70 грн, заборгованості за відсотками в сумі 28690,41 грн, суми збитків з урахуванням 3% річних від суми заборгованості в розмірі 3964,92 грн, суми збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань в розмірі 17769,62 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн, суд враховує таке.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, зокрема у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду копію договору про надання правової допомоги № 26 від 15 лютого 2024 року, укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», копію додаткової угоди до договору № 26 від 15 лютого 2024 року, копію акту про підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом від 29 липня 2024 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю /а.с. 9-13, 150-150/.

Із документів слідує, що загальна вартість наданих Адвокатським бюро послуг зі складання та направлення позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_1 становить 7500,00 грн /а.с. 151/.

Відповідно до ч. 4 ст.137ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами /ч. 5 ст. 137 ЦПК України/.

Згідно із п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, суд вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Проаналізувавши детальний опис робіт виконаних робіт, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, враховуючи обсяг складених адвокатом в рамках даної справи документів, час, витрачений адвокатом на надання таких послуг, а також його участь в судових засіданнях, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7500,00 грн. є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесений ним документально підтверджений судовий збір в сумі 2422,40 грн /а.с. 6/.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,76-81,133,137,141,247,263-265,280-282 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 на користьна користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» /юридична адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 42649746/ заборгованість за кредитним договором № 200531496 від 17 травня 2016 року в сумі 65727,65 /шістдесят п`ять тисяч сімсот двадцять сім гривень 65 копійок/, яка складається із: суми заборгованості в розмірі 43993,11 /сорок три тисячі дев`ятсот дев`яносто три гривні 11 копійок/, інфляційних втрат в розмірі 17769,62 /сімнадцять тисяч сімсот шістдесят дев`ять гривень 62 копійки/; та суми 3% річних в розмірі 2422,40 /дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок/ та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 /дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок/, на професійну правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн /сім тисяч п`ятсот гривень/.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи /вирішення питання/ без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційнокомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.

Рішення суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області О.С. Семенова