Рішення № 121926111, 27.09.2024, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5833/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2024 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Боровкова Д.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у спрощеному позовному проваджені без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/1185/82/0185589 в розмірі 35433,19 грн., яка складається: зі суми заборгованості за дозволеним овердрафтом 31659,00 грн.; суми заборгованості за недозволеним кредитом 3774,19 грн.; сума заборгованості за відсотками 1004,75 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що15 вересня 2016 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 був укладений вищевказаний договір № 010/1185/82/0185589, згідно з умовами якого банк зобов`язався надати відповідачці кредит, шляхом встановлення максимального ліміту кредиту в розмірі 200000,00 грн., в межах якого був встановлений поточний ліміт кредиту, розмір якого на дату укладання договору склав 11200,00 грн., та який був перерахований на картковий рахунок відповідачки, з процентною ставкою за користування кредиту 45% річних, а 20 грудня 2022 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та позивачем укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-57-F, за умовами якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором. Відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, заборгованість в добровільному порядку погашати не бажає.В зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

06 серпня 2024 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова вказана справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відповідачу було запропоновано подати до суду заяву із обґрунтованим запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов по вказаній справі.

Представник відповідачки адвокат Пащук А.І. подав до суду відзив на позов, в якому позовні вимоги визнав частково, просить стягнути з відповідачки заборгованість за дозволеним овердрафтом в розмірі 23767,19 грн., оскільки саме стільки кредитних коштів вона отримала. У задоволені вимог про стягнення з відповідачки заборгованості за недозволеним овердрафтом та відсотками за користування кредитом просить відмовити, мотивуючи це тим, що позивач нарахував цю заборгованість після закінчення строку дії кредитного договору /а.с.68-72/.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій позов підтримав, зазначивши, що розрахунок заборгованості проведений відповідно до первинних документів, які були надані первісним кредитором. Крім цього, відповідачка продовжувала користуватися кредитними коштами, що свідчить про те, що строк договору був продовжений /а.с.75-78/.

Враховуючи наведене, відповідно до частини 8 статті 178та частини 5 статті 279 ЦПК Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що 15 вересня 2016 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/1185/82/0185589 (надалі кредитний договір), згідно з умовами якого банк зобов`язався надати відповідачці кредит, шляхом встановлення максимального ліміту кредиту в розмірі 200000,00 грн., в межах якого був встановлений поточний ліміт кредиту, розмір якого на дату укладання договору склав 11200,00 грн., та який був перерахований на картковий рахунок відповідачки, з процентною ставкою за користування кредиту 45% річних (пункти 1.3 та 1.5 кредитного договору) /а.с.5-7/.

Пунктом 1.4 кредитного договору передбачено, що строк користування кредитом становить 48 місяців, що починається з 15 вересня 2016 року (дата початку кредитування) та закінчується 15 вересня 2020 року (дата закінчення строку користування кредитом).

20 грудня 2022 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТзОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-57-F, за умовами якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за вказаним Кредитним договором /а.с.35-39/.

Відповідачка умови вказаного кредитного договору належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 35433,19 грн за кредитним договором, яка складається: зі суми заборгованості за дозволеним овердрафтом 31659,00 грн.; суми заборгованості за недозволеним кредитом 3774,19 грн.; сума заборгованості за відсотками 1004,75 грн. /а.с.32-34/.

ТзОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» листом № 1-102508 від 07 березня 2024 року направило відповідачці вимогу, в якій просило погасити вищевказану заборгованість /а.с.46/. Проте, відповідачка ніяким чином не зреагувала на вимогу, заборгованість за кредитним договором не погасила.

Відповідачка фактично визнає суму заборгованості за дозволеним овердрафтом, проте заперечує, щодо існування заборгованості за недозволеним кредитом та за відсотками за користування кредитними коштами, мотивуючи це тим, що вказана заборгованість утворилася після закінчення строку дії кредитного договору.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 628, 629 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно достатті 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК Українивстановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Щодо строку дії кредитного договору № 010/1185/82/0185589 від 15 вересня 2016 року та щодо права кредитора нараховувати відсотки за користування кредитом після 15 вересня 2020 року.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та

від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18)

У пункті 1.4 кредитного договору зазначається, що строк протягом якого клієнт користується та здійснює погашення кредиту становить 48 місяців, що починається з 15 вересня 2016 року по 15 вересня 2020 року.

Пунктом 1.13. Кредитного договору передбачено, що без укладання додаткової угоди до договору, банк має право продовжити строк користування кредитом на той самий строк, за умови, що на останній робочий день строку користування кредитом банк не отримав листа клієнта про відмову від продовження користування кредитом. Використання клієнтом за рахунок кредиту будь-якої суми коштів після продовження строку користування кредитом розглядається сторонами як згода клієнта на продовження строку користування кредитом.

У матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 направлялися листи про відмову від продовження користування кредитом, тобто, 15 вересня 2020 року відбулася пролонгація дії кредитного договору на той самий строк, що зазначений у п.1.4. кредитного договору, а саме на 48 місяців (з 15 вересня 2020 року по 15 вересня 2024 року).

Також, з виписки по рахунку ОСОБА_1 в період з 15 вересня 2016 року по 21 березня 2023 року вбачається /а.с.14-30/, що відповідачка продовжувала користуватися кредитом після закінчення строку визначеномуу договорі, а саме 15 червня 2016 року, оскільки останнє зняття готівки відбулося 09 січня 2022 року, тобто відповідачка здійснювала користування кредитними коштами внаслідок пролонгації кредитного договору.

Таким чином, твердження відповідачки та її представника, що строк дії кредитного договору закінчився 15 вересня 2020 року є неспроможними та не беруться до уваги.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що кредитор правомірно нараховував відсотки за користування кредитом після 15 вересня 2020 року, оскільки дія кредитного договору була пролонгована по 15 вересня 2024 року, а відтак розмір заборгованості за відсотками на суму 1004,75 грн. ніяким чином відповідачкою неспростований.

Щодо умов кредитного договору №010/1185/82/0185589 від 15 вересня 2016 року, які передбачають право кредитора змінювати розмір поточного ліміту та виникнення недозволеного овердрафту.

Пунктами 1.2 та 1.3 кредитного договору передбачено, що розмір поточного ліміту кредиту складає: 11200,00 грн., та в подальшому встановлюється та визначається відповідно до статті 1 договору. Максимальний розмір кредиту за договором складає 200000,00 грн.

Відповідно до пункту 1.10 кредитного договору поточний ліміт встановлюється у межах максимального ліміту та діє в межах календарного місяця, в якому він встановлений.

Перший період починається з дати початку кредитування та закінчується в останній календарний день цього ж місяця. Всі інші періоди щомісячно починаються з 1 числа календарного місяця та завершуються в останній календарний день місяця.

Банк має право встановити іншу дату закінчення поточного періоду та іншу дату початку наступного періоду, повідомивши про це клієнта письмово, шляхом надсилання клієнту відповідного письмового повідомлення за 7 календарних днів до такого встановлення. При цьому дата закінчення наступного періоду визначається в порядку, зазначеному в абзаці першому цього пункту.

Відповідно до пункту 1.11 кредитного договору, поточний ліміт встановлюється банком в перший день кожного періоду. Розмір поточного ліміту не може перевищувати більше ніж на 1000 % та були меншими більше ніж на 100 % розміру поточного ліміту в попередньому періоді. В будь-який період розмір поточного ліміту не перевищує розміру максимального ліміту.

Згідно з пунктом 3.4 кредитного договору, погашення процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно шляхом договірного списання коштів в необхідній сумі з КР в дату розрахунку процентних платежів, у тому числі за рахунок збільшення заборгованості за кредитом в рамках встановленого поточного ліміту. У випадку перевищення суми заборгованості за кредитом над розміром поточного ліміту, заборгованість за кредитом збільшується на суму заборгованості за нарахованими процентами. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів клієнту.

Суд зазначає, що зміна умов договору за згодою сторін, зокрема, шляхом збільшення суми кредиту за рахунок простроченої заборгованості за відсотками за кредитом, відповідає принципу свободи договору, не суперечить вимогам цивільного законодавства, а є реалізацією правомочностей сторін договору.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, яка викладена у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №755/10607/15-ц (провадження № 61-38908св18).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором: 26 травня 2017 року відбулася зміна кредитного ліміту з 11200,00 грн. на 13400,00 грн.; 23 грудня 2017 року - зміна кредитного ліміту з 13400,00 грн. на 16700,00 грн.; 24 вересня 2018 року - зміна кредитного ліміту з 16700,00 грн. на 20000,00 грн.; 03 лютого 2020 року - зміна кредитного ліміту з 20000,00 грн. на 24000,00 грн.; 01 квітня 2022 року - зміна кредитного ліміту з 24000,00 грн. на 25655,00 грн.; 01 квітня 2022 року - зміна кредитного ліміту з 24000,00 грн. на 25655,00 грн.; 29 червня 2022 року - зміна кредитного ліміту з 25655,00 грн. на 27514,00 грн.; 05 жовтня 2022 року - зміна кредитного ліміту з 27514,00 грн. на 31659,00 грн.

Крім цього, з вказаного розрахунку заборгованості за кредитним договором убачається, що 01 квітня 2022 року, 29 червня 2022 року та 05 жовтня 2022 року збільшення кредитного ліміту відбулося за рахунок простроченої заборгованості за відсотками за кредитом, які були нараховані кредитором.

З огляду на наведене, суд вважає, що кредитор, здійснюючи зміну ліміту кредитування, зокрема, шляхом збільшення суми кредиту за рахунок простроченої заборгованості за відсотками за кредитом, діяв в межах умов кредитного договору, що і пояснює, наявність заборгованості за дозволеним овердрафтом, яка перевищує суму кредитних коштів, які фактично були видані ОСОБА_1 банком.

Таким чином, є безпідставними доводи представника відповідачки щодо необґрунтованості розрахунку заборгованості за дозволеним овердрафтом в розмірі 31659,00 грн., що перевищує суму кредитних коштів, які фактично були отримані ОСОБА_1 в розмірі 23767,19 грн.

Також, суд вважає некоректними доводи представника відповідачки щодо необґрунтованості розрахунку заборгованості за недозволеним овердрафтом в розмірі 3774,19 грн., з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3.8 кредитного договору, у разі списання з КР коштів у сумі, що перевищує доступну суму (доступна сума визначається як сума кредиту та залишку на КР за мінусом заблокованих (витрачених клієнтом коштів), але не списаних банком з КР клієнта коштів) на КР клієнта виникає недозволений овердрафт.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором убачається, що з 25 листопада 2022 року відповідачкою було допущено перевищення доступної суми. Так, при поточному ліміті на суму 31695,00 грн. загальний залишок несплаченої заборгованості склав 32342,41 грн., а станом на 21 березня 2023 року вказаний залишок вже складав 36437,94 грн.

Таким чином, є всі підстави вважати, що на кредитному рахунку ОСОБА_1 виник недозволений овердрафт.

З огляду на наведене, суд вважає некоректними доводи представника відповідачки з приводу необґрунтованості суми заборгованості, оскільки ним не було подано до суду жодних розрахунків, які б спростовували правильність проведених позивачем розрахунків заборгованості, долучених до матеріалів справи, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11 липня 2018 року у справі № 753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку, оскільки спростування доказів позивача є процесуальним обов`язком саме відповідача (а не суду).

Беручи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користуванням кредиту, при цьому, доказів сплати вказаної суми боргу ні позивачу, ні первісному кредитору вона не надала, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу в розмірі 35433,19 грн.

Висновки суду у справі.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги є підставними, а відтак позов підлягає задоволенню у повному обсязі, і тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 35433,19 грн., яка складається: зі суми заборгованості за дозволеним овердрафтом 31659,00 грн.; суми заборгованості за недозволеним кредитом 3774,19 грн.; сума заборгованості за відсотками 1004,75 грн

Щодо розподілу судових витрат.

Судові витрати у справі складаються зі сплаченого позивачем судового збору в розмірі 3028,00 грн./а.с.4/ та 1400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується договором № 14/06/2023 від 14 червня 2023 року про надання правничої допомоги, укладеного між позивачем та адвокатом Титаренком В.В., актом виконаних робіт від 25 квітня 2024 року та платіжною інструкцією № 1078 від 29 квітня 2024 року /а.с.52-58/.

Керуючись положеннями статті 141 ЦПК України, суд, враховуючи, що позовні вимоги задоволенні у повному обсязі, вважає, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 3028,00 грн. судового збору та 1400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 81,89,141,263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «СітіФінанс» 35433гривень 19коп.заборгованості закредитним договором;3028гривні 00коп.судового зборута 1400гривень 00коп.витрат направничу допомогу.Всього стягнути39861(тридцятьдев`ять тисячвісімсот шістдесятодну)гривню 19коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41; ЄДРПОУ 39508708).

Відповідачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКП: НОМЕР_1 ).

Суддя:

Оригінал рішення.