Рішення № 121896595, 26.09.2024, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/20022/23

Провадження №: 2-о/755/280/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретарів - Булгакової Є.І., Лазоришин А.В.,

представника заявника - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_9 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

у с т а н о в и в:

26 грудня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про встановлення юридичного факту що має юридичне значення.

Заява обгрунтована тим, що ОСОБА_2 є батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_2 - матір`ю неповнолітньої дитини. Заявник та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі судового рішення від 28 жовтня 2019 року у справі №235/6716/19. Заявник вказує, що він та його неповнолітній син ОСОБА_3 спільно проживають у кв. АДРЕСА_1 на підставі договору оренди житлового приміщення від 24 квітня 2023 року. Вказує, що мати дитини ОСОБА_2 проживає окремо, за достеменно невідомою адресою заявнику, ймовірно за межами території України або на тимчасово окупованій території України, за зареєстрованим її місцем проживання. Заявник є працівником відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації «Представництво «Сейв Чілдрен Інтернешнл в Україні». Згідно складеного Службою у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації акту обстеження умов проживання № 138 від 21 листопада 2023 року вбачається, що заявник проживає спільно із дитиною у двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 на підставі договору оренди від 24 квітня 2023 року. Умови проживання задовільні, квартира обладнана необхідними побутовими меблями та устаткуванням. Для виховання та розвитку дитини створено належні умови. Стосунки та традиції сім`ї - дружні, батько й надалі бажає проживати з дитиною. Особи, які проживають в квартирі: ОСОБА_9 та його син ОСОБА_3 . Син заявника ОСОБА_3 є учнем 9-б класу середньої загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів №128 м. Києва, за адресою проживання. Згідно характеристики від 28 листопада 2023 року №209 вбачається, що ОСОБА_3 навчається у школі другий рік, проявляє себе як здібний учень, має досягнення достатнього рівня. Надає перевагу точним наукам, комп`ютерним технологіям. Займається самоосвітою, багато читає. Повністю забезпечений необхідним навчальним приладдям для здобуття освіти. Одягнутий завжди охайно, відповідно до погоди. Батько, ОСОБА_2 , бере активну участь у житті сина, цікавиться його навчальними досягненнями, емоційним і фізичним станом. Завжди знаходиться на зв`язку, відвідує зустрічі з учителями школи. Мати сина участі у житті дитини не бере. За період навчання не цікавилася життям й успіхами дитини, на зв`язок не виходила. Також, ОСОБА_3 отримує освітні послуги від ФОП ОСОБА_4 із навчання робототехніки та програмування. Таким чином, заявник вказує, що його дитина соціально облаштована за місцем проживання, здобуває освіту за місцем проживання, та повністю забезпечується і виховується батьком самостійно. Таким чином, батьком забезпечені найкращі інтереси дитини та належне середовище для її зростання, розвитку та самоусвідомлення. Заявник здійснює самостійне утримання та виховання сина за відсутності участі й цьому матері ОСОБА_3 .. Заявник вказує, що наявність вказаних ознак має надавати заявнику, як одинокому батьку, ряд юридично значимих прав. Однак, заявник вказує, що в позасудовому порядку законодавчо не закріплено можливості підтвердити та встановити факт самостійного виховання заявником дитини, як одиноким батьком, що зумовлює необхідність звернутись з даним позовом до суду. Встановлення факту самостійного утримання та виховання сина має юридичне значення, оскільки заявник матиме можливість отримати відповідну державну допомогу та сприятиме подальшій можливості забезпечити реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

З огляду на вищевикладене, заявник просить суд встановити факт самостійного виховання ним свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 грудня 2023 року у відкритті провадження у справі - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 березня 2024 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 27 грудня 2023 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду

На підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 11 квітня 2024 року заяву залишено без руху, та надано строк на виправлення недоліків не більше десяти днів з дня вручення ухвали.

22 квітня 2024 року на адресу суду надійшла заява про встановлення юридичного факту нового зразка, в якій заявником визначені заінтересовані особи: Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

На підставі ухвали суду від 23 квітня 2024 року провадження у справі відкрито та призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 13 червня 2024 року, клопотання представника заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_4 про закриття провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_9 про встановлення факту самостійного виховання дитини, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації - залишено без задоволення.

Представник заявника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити з підстав викладений у змісті заяви, додаткового пояснив, що заявник перебував у зареєстрованому шлюбі з

ОСОБА_2 , під час перебування у шлюбних відносинах у сторін народився син - ОСОБА_3 , який після розірвання шлюбу перебуває повністю на його утриманні. Батько працює, з акту обстеження умов проживання вбачається, що заявник разом зі своїм сином проживають в одній квартирі. Вказав, що мати неповнолітньої дитини проживає за кордоном, точної адреси проживання сторона заявника не знає. Зазначив, що дитина навчається в школі у місті Києві. З характеристики учня вбачається, що батько приймає участь у вихованні дитини а матір ні. Також, батько забезпечує відвідування гуртків. Зазначив, що встановлення факту самостійного виховання дитини має юридичне значення, оскільки дасть змогу отримати заявнику відстрочку від мобілізації, оскільки в інший спосіб як позасудовий, встановити даний факт неможливо. Також, встановлення даного факту надасть змогу заявнику отримати державну допомогу.

Представник заінтересованої особи - Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без їхньої участі, просить ухвалити рішення згідно чинного законодавства України.

Представник заінтересованої особи - ІНФОРМАЦІЯ_4 в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без їхньої участі, просить ухвалити рішення згідно чинного законодавства України.

Заінтересована особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, звернулась до суду з заявою про визнання обставин та про розгляд справи без участі заявника. У змісті заяви ОСОБА_2 підтвердила що вона перебувала у шлюбних відносинах з ОСОБА_2 , за час перебування у шлюбних відносинах у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв`язку із здійсненням збройної агресії з боку рф проти України, починаючи з 2014 року її постійне місцеперебування залишалось на тимчасово окупованій території Донецької області. У зв`язку з повномасштабним вторгненням ОСОБА_2 була вимушена виїхати разом з дітьми за межі території України і обрала для свого проживання територію Швейцарської конфедерації де зараз постійно проживає і отримує вищу освіту. Неповнолітній син ОСОБА_3 не зміг належним чином сприйняти різку зміну обставин свого проживання поза межами території України та систематично виражав свою волю на повернення до України і проживання разом із його батьком ОСОБА_9 . Таким чином ОСОБА_3 обрав своє місце проживання разом з батьком на території України і наразі з ним проживає. Також вказала що в силу віддаленості місця проживання на території Швейцарської Конфедерації від України, вона не має змоги належним чином брати участь у вихованні сина ОСОБА_3 , забезпечувати його найкращі інтереси за місцем проживання. Зокрема в силу віддаленості місця проживання матері, вона не має змоги належним чином брати участь у вихованні сина ОСОБА_3 , забезпечувати його найкращі інтереси за місцем проживання, зокрема виконувати обов`язки як його законний представник. Але вона постійно підтримує зв`язок зі сином та приймає участь у матеріальному забезпеченні сина. Вказує, що між батьками неповнолітнього сина відсутній спір з приводу визначення місця проживання дитини і мати не заперечує щодо проживання сина з батьком. Вважає, що встановлення даного факту відповідатиме і забезпечуватиме найкращі інтереси дитини, який бажає жити в Україні з батьком, оскільки встановлення такого факту надаватиме ОСОБА_2 право на відстрочку від мобілізації.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що вона є вчителькою ОСОБА_3 , вказала, що неповнолітня дитина протягом двох років навчалась у її класі. Мати дитини ніколи не бачила. Батько дитини влаштував його до 8 го класу та вказав що мати перебуває за кордоном. Мати ніколи не телефонувала, не приходила, не цікавилась, лише батько займався дитиною. Дитина каже, що з батько йому краще. Зазначила, що батько самостійно займається дитиною. На даний момент неповнолітній ОСОБА_3 навчається в коледжі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що вона працює завідувачем дитячої поліклініки - педіатр. Батько дитини в 2022 року заключив з нею декларацію. Зазначила, що мати дитини вона жодного разу не бачила. Батько разом з сином декілька разів до неї приходили, звертались лише з батьком (застуда, кишково - шлункові захворювання). Дитина хворіє не часто. Зазначила що з мамою дитина ніколи не зверталася. Батько лікував самостійно, дотримувався рекомендацій, контактів з матір`ю дитини не має.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що сім`ю заявника знає ще з міста Донецька, з батьком разом працював. На початку широкомасштабної війни в 2022 році спілкувався з заявником, матір дитини не бачив, але заявник казав що вона перебуває за кордоном. Вказував що він бував у квартирі заявника, жіночих речей там не бачив. Батько з сином живуть разом, мають дружні відносини

Заслухавши пояснення представника заявника ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено що ОСОБА_9 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 14 серпня 1999 року, який на підставі рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області 28 жовтня 2019 року було розірвано. (а. с. 9)

За час перебування у шлюбних відносинах у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а. с. 7)

ОСОБА_9 на підставі договору №023-01-34 оренди житлового приміщення від 24 квітня 2023 року користується квартирою АДРЕСА_1 . (а. с. 10-11)

Згідно акту №138 від 21 листопада 2023 року про обстеження умов проживання, складеного з метою обстеження умов проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , умови проживання у зазначеній квартирі задовільні, квартира обладнана необхідною побутовою технікою та меблями, побут родини організований, дотримано санітарно - гігієнічних норм проживання. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: облаштовано окрему кімнату. Окреме ліжко для сну, стіл, комп`ютер для навчання, книги. Одяг та взуття в достатній кількості. За цією адресою проживають: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а. с. 13)

З Посвідчення відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації «Представництво «Сейв зе Чілдрен Інтернешнл в Україні» вбачається, що ОСОБА_9 є працівником SCI та офіційно уповноважений для участі в місії організації та впровадження гуманітарних програм в Україні. (а. с. 14)

З характеристики учня 9-б класу середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №128 м Києва ОСОБА_3 №209 від 28 листопада 2023 року вбачається, що неповнолітня дитина навчається в середній загальоосвітній школі І-ІІ ступенів №128 м. Києва другий рік. За цей період показав себе як здібний учень, має досягнення достатнього рівня. Перевагу надає точним наукам, комп`ютерним технологіям. Займається самоосвітою, багато читає. Повністю забезпечений необхідним навчальним приладдям для здобуття освіти. За характером уповноважений. Комунікабельний, вільно спілкується із дітьми різної вікової категорії. Життєрадісний. Доброзичливий, ввічливий. Має авторитет серед учнів. Шанобливий до однолітків і вчителів. Бере активну участь у позаурочних заходах. Багато часу приділяє заняттям спортом. Фізично добре розвинений. Одягнений завжди чисто, охайно, відповідно до погоди. Батько дитини бере активну участь у житті сина, цікавиться його навчальними досягненнями. Емоційним і фізичним станом. Завжди знаходиться на зв`язку, відвідує зустрічі з учителями школи. Мати дитини участі в житті дитини не бере. За даний період жодного разу не цікавилась життям й успіхами дитини, на зв`язок не виходила.

Також, неповнолітня дитина відвідує заняття з робототехніки та програмування дітей віком від 7 до 16 років, що підтверджується відповідним договором, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та батьком неповнолітньої особи. (а. с. 16-18)

Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає

в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка

та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27 березня 2019 року у справі №569/7589/17 зробила правовий висновок, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Отже, встановлення юридичного факту за рішенням суду безпосередньо породжує певні юридичні наслідки, тобто, від встановлення факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян

Питання регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).

Згідно ч. 1 ст. 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст.ст. 150-151 СК України.

За приписами ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно зі ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

За п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

Таким чином за змістом наведених норм чинного законодавства з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, при встановленні факту самостійного виховання дитини батьком фактично встановлюється юридичний факт, в силу якого обсяг прав матері обмежується або припиняється, тобто вона може бути позбавлена батьківських прав щодо дитини на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України .

У поданій заяві заявник зазначає, що малолітній син ОСОБА_3 проживає разом із ним, знаходиться на його утриманні і самостійному вихованні, тобто фактично при задоволенні даної заяви можна буде дійти висновку, що мати дитини ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, що не є предметом даної цивільної справи.

В силу ст. 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, а заявник не надав суду доказів, що в питанні виховання чи утримання малолітньої дитини, матір умисно ухиляється від виконання цих обов`язків чи реалізації прав з даного приводу.

Надані суду письмові докази лише свідчать про проживання неповнолітнього сина разом з батьком, що ніким не заперечується, однак жодним чином не підтверджують факт ухилення матері від участі у вихованні дитини та її не участь в утриманні дитини.

Вказане спростовується також письмовими пояснення ОСОБА_2 , яка заначила що вона приймає участь у матеріальному забезпечені сина, та підтримує з ним постійний зв`язок.

Заявник вказує, що встановлення факту самостійного виховання дитини зумовлене зокрема отриманням відстрочки від мобілізації. За правилами ч.1 ст.23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, в тому числі чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» одинокою матір`ю вважають жінку, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

У пункті 50, 51 постанови Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 822/2446/17 Верховний Суд зазначив, що правовий статус поняття «одинокого батька» не врегульований законодавством, а тому можливо застосувати аналогію поняття «одинокої матері», тлумачення якого зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів». Тобто, для набуття статусу «одинока матір», «одинокий батько», необхідні 2 факти: неперебування у шлюбі, а також виховання і утримання дитини самими матір`ю чи батьком відповідно, тобто без участі іншого з подружжя у житті дитини.

Розірвання шлюбу та встановлення місця проживання дитини із заявником, що включає в себе обов`язок батька щодо утримання та виховання дитини, не доводять факт відсутності участі матері у вихованні дитини та, відповідно, не підтверджують наявність статусу «одинокий батько».

Також, суд зазначає, що Сімейним кодексом України встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч.1 ст. 14, ч.1 ст. 15 СК України).

Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Разом з тим, в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), котрі мають бути підтверджені виключно цивільно-правовими актами (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються, та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Також, суд зазначає, що системний аналіз положень СК України, Закону України «Про охорону дитинства» та Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» свідчить, що передбачене абзацом 12 підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, під час дії воєнного стану, у зв`язку з самостійним виховуванням дитини (дітей) віком до 18 років - стосується військовозобов`язаних, які є одинокими батьками (одинока матір/одинокий батько), оскільки застосування такого заходу покликане з метою недопущення залишення без батьківського нагляду (опіки та піклування) неповнолітніх дітей. А тому до категорії чоловіків, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років відносяться чоловіки, які є батьками дитини (дітей) відповідного віку і виховують дитину, яка позбавлена можливості материнського виховання. Це стосується випадків, коли мати дитини померла, безвісно відсутня, позбавлена батьківських прав щодо дитини, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків або не здатна їх виконувати в силу об`єктивних обставин тощо.

З огляду на викладене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_9 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення факту, що має юридичне значення є необгрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене та керуючись Сімейним кодексом України ст.ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 259, 263-265, 273, 293, 294, 306-309, 354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_9 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 26 вересня 2024 року.

Учасники справи:

Заявник - ОСОБА_9 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Заінтересована особа - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Заінтересована особа - Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Дашкевича, 7а, код ЄДРПОУ 37397200);

Заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

Заінтересована особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Харківське шосе, 4а, код ЄДРПОУ 37397237).

Суддя -