Рішення № 12189525, 09.11.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.11.2010 Справа № 4/116-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова

група “Альбатрос" м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Мир Строй-ки" м. Херсон

про стягнення 70674грн.41коп..

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Алексеєнко Д.Г.

від відповідача - уповноважена особа Прудіус С.С.

в с т а н о в и в:

Розпорядженням голови господарського суду Херсонської області №370 від 13 вересня 2010року справу передано на розгляд судді Ємленінової З.І.

При зверненні з позовом до суду товариство з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова група “Альбатрос" (позивач по справі) просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мир Строй-ки" (відповідач) 74619грн.75коп. заборгованості та 22759грн.02коп. штрафу, посилаючись на невиконання відповідачем обовязків по розрахунках за отриманий товар згідно з договором купівлі - продажу №59 від 04.03.2010року.

Під час розгляду справи позивач неодноразово зменшував позовні вимоги. З урахуванням останньої заяви позивача про зменшення позовних вимог, отриманої судом 28.10.2010року, (аркуші справи 135-136) він просить стягнути з відповідача 47915грн.39коп. основного боргу та 22759грн.02коп. штрафу, а всього 70674грн.41коп.

Зазначена заява про зменшення позовних вимог відповідно до ст. 22 ГПК України прийнята судом, про що зазначено і в ухвалі від 28.10.2010року, тому має місце нова ціна позову - 70674грн.41коп., в межах якої вирішується спір.

Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що від позивача ним було отримано товар не за 5, а за 4 видатковими накладними на загальну суму 131340грн.57коп., а не на 168169грн.75 коп., як це зазначає позивач в позовній заяві. Було сплачено позивачу 120254грн.36коп. за фактично отриманий товар, а строк розрахунків в частині 11086грн.21коп. не настав, оскільки товар на цю суму ще не реалізовано. Відповідач також стверджує, що не отримував від позивача товар за видатковою накладною №00000062 від 06.04.2010року на суму 36829грн.18коп., тому у нього не виникло обовязку здійснювати розрахунки за цей товар.

Крім того, відповідач вважає, що строк розрахунків не настав, оскільки за його посиланням відповідно до протоколу розбіжностей до договору купівлі-продажу від 04.03.2010року він зобовязаний здійснювати розрахунки за отриманий товар по мірі його реалізації, при цьому граничним терміном його реалізації є 365 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідач також зазначає, що позивачем безпідставно нараховано штраф в сумі 22759грн.02коп., так як відповідно до ч.1 ст.230 ГК України та ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” передбачений пунктом 8.1 договору штраф є пенею, тому він не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки. За розрахунком відповідача зазначена пеня становить 5091грн.52коп.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з урахуванням наступного.

Між товариством з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова група “Альбатрос" (позивач по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Мир Строй-ки" (відповідач) 04 березня 2010року укладено договір купівлі-продажу №59. Договір укладено з протоколом розбіжностей, яким сторони узгодили умови договору за пунктами 2.3, 3.7, 7.3, 8.1, 8.5. Згідно з зазначеним договором позивач зобов'язався передати відповідачу, а відповідач прийняти і оплатити товар на умовах зазначених договором.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обовязок субєктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 655, ч.1 ст. 662 ЦК України головним обовязком продавця є передача товару покупцю. При цьому, відповідно до ч.1 ст. 664 ЦК України обовязок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві. Під врученням товару передбачаються активні дії продавця щодо передачі товару покупцеві, в тому числі і його передача перевізнику.

При укладенні договору купівлі-продажу від 04.03.2010року сторони пунктом 4.1 узгодили, що обовязок продавця по передачі товару є виконаним в момент передачі товару покупцю або перевізнику для доставки товару зі складу продавця, які визначаються датою накладної яка засвідчує видачу товару у місці знаходження складу продавця. Право власності на товар відповідно до пункту 4.2 договору переходить до покупця з моменту одержання товару.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав свої обов'язки за договором та передав відповідачу передбачений договором від 04.03.2010року товар на загальну суму 168169грн.75коп. за наступними витратними накладними:

№ Общ-00000057 від 06.04.2010року на суму 31559грн.64коп.

№ Общ-00000058 від 06.04.2010року на суму 52513грн.38коп.

№ Общ-00000059 від 06.04.2010року на суму 27610грн.55коп.

№ Общ-00000061 від 06.04.2010року на суму 19657грн.00коп.

№ Общ-00000062 від 06.04.2010року на суму 36829грн.18коп.

Факт отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується наданими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними від 06.04.2010року (арк. справи 126-130) відповідно до яких позивач здійснив відвантаження товару автомобільним транспортом (автомобіль РЕНО НОМЕР_1, причеп НОМЕР_2, водій ОСОБА_1). Товар за зазначеними товарно-транспортними накладними було доставлено в пункти призначення згідно з заявкою відповідача. Пунктами розвантаження товару в товарно-транспортних накладних зазначені магазини відповідача, а саме: в м.Миколаєві по пр.Космонавтів 81/ 2; в м.Цюрупинськ вул. Пролетарська, 101; в м.Нова Каховка пр. Дніпровський; в м.Генічеськ вул.Леніна 25; в м.Херсон, вул. Кольцова 57 база ПМК 19. При цьому в кожній із товарно-транспортних накладних зазначено найменування товару, номер витратної накладної, кількість місць, вага брутто. В зазначених товарно-транспортних накладних мається відмітка про отримання товару вантажоодержувачем з підписом відповідальної особи, який завірено штемпелем або печаткою вантажоотримувача.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

За умовами пункту 7.3 договору від 04.03.2010року в редакції протоколу розбіжностей (оригінал якого залучено до матеріалів справи) відповідач зобовязаний здійснювати розрахунки за отриманий товар по мірі його реалізації. При цьому граничний термін для його реалізації є 45 календарних днів з моменту отримання товару. Після закінчення зазначеного строку відповідач, як покупець, зобовязаний або придбати товар або вчинити дії, передбачені пунктом 3.6 договору, тобто повернути нереалізований товар.

Крім того, пунктом 7.7 договору від 04.03.2010року сторони узгодили, що відповідач зобовязаний надавати позивачу щотижневий звіт із зазначенням кількості реалізованого протягом даного тижня товару та вказує товарні залишки на дату оформлення звіту.

Доказів надання позивачу передбачених договором щотижневих звітів відповідач суду не надав.

Своїх обовязків по розрахунках з граничним терміном розрахунків в 45 календарних днів відповідач не виконав. Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки на день вирішення спору відповідач здійснив частково, на загальну суму 120254грн.36коп., що підтверджується розрахунком позивача та не заперечувалося представником відповідача в засіданні суду.

Оскільки документального підтвердження перерахування боргу в сумі 47915грн.39коп. відповідач і в засідання суду не надав, позовні вимоги про стягнення 47915грн.39коп. підлягають задоволенню.

Судом відхиляються посилання відповідача на те, що строк виконання зобовязання по розрахунках не настав, оскільки, як зазначалося вище, згідно з пунктом пункту 7.3 договору від 04.03.2010року в редакції протоколу розбіжностей, оригінал якого досліджувався судом і приєднаний до матеріалів справи, відповідач зобовязаний здійснювати розрахунки за отриманий товар по мірі його реалізації. При цьому граничний термін для його реалізації є 45 календарних днів з моменту отримання товару. Після закінчення зазначеного строку відповідач, як покупець, зобовязаний або придбати товар або повернути нереалізований товар позивачу. Таким чином, за отриманий 06.04.2010року товар відповідач зобовязаний був здійснити розрахунки до 21.05.2010року або повернути нереалізований товар позивачу.

Щодо посилання відповідача на надану ним редакцію протоколу розбіжностей від 04.03.2010року до договору від 04.03.2010року, слід зазначити наступне. Пояснень щодо укладення цієї редакції протоколу розбіжностей представник відповідача суду не надав. В той же час представник позивача пояснив, що така редакція обговорювалася сторонами, але не була прийнята позивачем, тобто не є узгодженою. На вимогу суду відповідач не надав оригіналу протоколу розбіжностей, а надана ним копія протоколу розбіжностей, яким пункт 7.3 викладено в іншій редакції, не приймається судом як належний та допустимий доказ відповідно до ст. 34 ГПК України, оскільки позивачем надано оригінал протоколу розбіжностей від 04.03.2010року в іншій редакції. Зазначений протокол підписано керівниками сторін, їх підписи засвідчені оригінальними печатками. Пунктом 3 протоколу розбіжностей обумовлено, що підписуючи цей протокол продавець та покупець засвідчують, що вони досягли згоди з усіх та окремих істотних умов договору і саме він відповідно до п. 4 протоколу є невідємною частиною договору, тому саме наданий позивачем оригінал протокол розбіжностей приймається судом як належний та допустимий доказ по справі.

Не підтверджені належними доказами і посилання відповідача на те, що товар на суму 36829грн.18 коп. за видатковою накладною № Общ-00000062 від 06.04.2010року ним від позивача не отримано, тому і розрахунки за нього він не повинен здійснювати. Зазначені посилання відповідача спростовуються товарно-транспортною накладною від 06.04.2010року (оригінал якої залучено до справи) із якої вбачається, що позивач передав для перевезення з пунктом розвантаження м. Херсон вул. Кольцова, 57 база ПМК 19 кровельні матеріали вагою 3723,8867кг, зазначені у видатковій накладній № 062, яка слідує з вантажем . В товарно - транспортній накладній зазначено що товар відвантажено за видатковою накладною №062, в ній є відмітка одержувача вантажу з підписом уповноваженої особи відповідача - Легостаєва та печаткою ТОВ “Мир Строй-ки”, що свідчить про передачу позивачем саме того товару, який зазначений у видатковій накладній № Общ-00000062 від 06.04.2010року.

З метою всестороннього, обєктивного вирішення спору, суд ухвалою від 28.10.2010року витребував у відповідача первинні бухгалтерські документи, за якими ним проведено відповідні господарські операції за даними первинного бухгалтерського обліку, а саме: журнал-ордер по рахунку 631 за квітень 2010року; реєстр податкових накладних на товар отриманий від позивача в квітні 2010року; декларацію по ПДВ (з додатком №5) за квітень 2010року; довідку за підписом керівника і головного бухгалтера про те, що товар зазначений в видатковій накладній № Общ-00000062 від 06.04.2010року ним від позивача не було отримано і не оприбутковано у складському та бухгалтерському обліку.

Жодного із перелічених доказів відповідачем суду не надано, а його посилання на вилучення зазначених документів правоохоронними органами не підтверджені жодними доказами. До того ж довідка за підписом керівника і головного бухгалтера щодо оприбуткування в первинних бухгалтерських документах спірного товару ніяким чином не повязана з вилученням документів, але і її суду не було надано. При цьому пояснити причини ненадання довідки представник відповідача не зміг.

Не надано відповідачем і доказів того, що на виконання пункту 7.7 договору купівлі-продажу він надавав позивачу щотижневі звіти із зазначенням кількості нереалізованого товару, чим не доведено кількість і вартість фактичного товару.

В той же час із наданих позивачем до матеріалів справи доказів щодо поставки товару відповідачу вбачається, що вантаж відповідачу поставлявся автомобільним транспортом. Факт отримання товару відповідачем підтверджується відміткою на 5 товарно-транспортних накладних, які були повернені позивачу перевізником з відміткою відповідача про отримання усього відвантаженого товару на загальну суму 168169грн.36коп. Але жодна із 5 видаткових накладних відповідачем не була повернена позивачу. Не надано документального підтвердження їх повернення відповідачем і в засідання суду.

Таким чином, передача товару у власність відповідачу за усіма 5 видатковими накладними на суму 168169грн.75коп. підтверджується товарно-транспортними накладними з відміткою вантажоотримувача (відповідача). Вони не спростовані відповідачем жодними належними доказами в розумінні статей 32, 34 ГПК України.

Розрахунки за отриманий товар у зазначений пунктом 7.3 строк відповідач здійснив на суму 120254грн.36коп., що ним не заперечується (аркуш справи 107 том 1). Його борг становить 47915грн.39коп. і ця сума підлягає стягненню на користь позивача.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення 22759грн.02коп. штрафу у звязку з несвоєчасними розрахунками за отриманий товар, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання.

Частина 6 ст.231 Господарського Кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, ч. 4 ст. 231 ГК України зазначено, що штрафні санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором, якщо їх розмір не визначено законом.

При укладенні договору від 04.03.2010року сторони пунктом 8.1 узгодили, що у випадку порушення термінів оплати або повернення товару, покупець сплачує продавцю штрафну санкцію в розмірі 0,5% від вартості товару, який підлягає поверненню або простроченої суми коштів за кожен день прострочення.

З урахуванням змісту пункту 8.1 договору ним передбачена сплата пені за несвоєчасне виконання зобовязання оплати або повернення товару.

Відповідно до статті 1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Однак, статтею 3 зазначеного Закону ( в редакції Закону від 10.01.2002року) встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період , за який сплачується пеня.

З урахуванням вимог статті 3 зазначеного Закону, розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, який встановлений договором, не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки.

При зверненні з позовом позивачем нарахована пеня з перевищенням розміру, встановленого статтею 3 зазначеного Закону, тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, в сумі 5091грн.52коп., тобто в межах подвійної облікової ставки НБУ яка діяла в період прострочки.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково. З відповідача на користь позивача стягується 47915грн.39коп. основного боргу та 5091грн.52коп. пені.

Судові витрати відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

В засіданні судом оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково .

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мир Строй-ки"

м. Херсон вул.Кольцова, 57 п/р 26008310051701 у філії АБ “Південний” в м.Херсоні МФО 352640 код 34370029 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова група “Альбатрос" м. Дніпропетровськ вул.Погрібняка, 23 кв. 15 п/р 26004085001031 в Харківській обласній філії АКБ “Укрсоцбанк” МФО 351016 код 33667707 47915грн.39коп. основного боргу, 5091грн.52коп. неустойки, 530грн.07коп. витрат по сплаті державного мита та 128грн.46коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті суми позову відмовити.

Суддя З.І. Ємленінова

Рішення оформлено відповідно до ст. 84

ГПК України і підписано 10.11.2010року.